Іменем України
07 листопада 2018 року
Київ
справа №808/7301/14 (ДО/808/697/14)
адміністративне провадження №К/9901/12113/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 1 лютого 2016 року (колегія суддів у складі: Добродняк І.Ю., Бишевської Н.А., Семененка Я.В.) у справі № 808/7301/14 за позовом ОСОБА_4 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Слов'янського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення грошового забезпечення,
встановив:
У жовтні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду із адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України), Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі - ГУ МВС України в Донецькій області), Слов'янського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, в якому просив: визнати незаконними та скасувати накази МВС України від 29 липня 2014 року № 805 в частині притягнення його до дисциплінарної відповідальності та від 12 серпня 2014 року № 1535 о/с в частині його звільнення з органів внутрішніх справ відповідно до пункту 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ за здійснення вчинків, що дискредитують звання рядового й начальницького складу; поновити його на посаді помічника дільничного інспектора Билбасівського відділення міліції Слов'янського МВ ГУ МВС України в Донецькій області (з обслуговування м. Слов'янськ та Слов'янського району); стягнути грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.
Вважав незаконним звільнення з органів внутрішніх справ через здійснення вчинків, що дискредитують звання рядового й начальницького складу, оскільки таких дій він не вчиняв.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року (колегія суддів у складі: Сіпаки А.В., Калашник Ю.В., Садового І.В.) у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 1 лютого 2016 року скасовано постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року, прийнято нове рішення про задоволення позову: визнано незаконними та скасовано накази МВС України від 29 липня 2014 року № 805 в частині притягнення ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності, від 12 серпня 2014 року № 1535 о/с в частині звільнення ОСОБА_4 з органів внутрішніх справ відповідно до пункту 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ за здійснення вчинків, що дискредитують звання рядового й начальницького складу; поновлено ОСОБА_4 на службі в органах внутрішніх справ України; зобов'язано Слов'янський МВ ГУ МВС в Донецькій області нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12 серпня 2014 року по 1 лютого 2016 року.
Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, ГУ МВС України в Донецькій області звернулось із касаційною скаргою, у якій просить скасувати таке судове рішення і залишити в силі постанову суду першої інстанції, яка відповідає вимогам закону. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права. Зокрема, вважає, що поняття вчинку, що дискредитує особу рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, є ширшим, ніж поняття дисциплінарного проступку, та включає останнє, тому вчинений позивачем дисциплінарний проступок у вигляді нез'явлення на службу та фактичного самоусунення від виконання службових обов'язків був правильно кваліфікований саме як дискредитація органів внутрішніх справ. Також посилається на те, що апеляційний суд поновив позивача в органах внутрішніх справ, що є неправильним способом відновлення прав позивача, оскільки штати органів внутрішніх справ були скасовані у листопаді 2015 року. Крім того, вважає, що апеляційний суд помилково стягнув на користь позивача суму грошового забезпечення за час вимушеного прогулу понад один рік, оскільки це суперечить чинному законодавству.
У запереченнях на касаційну скаргу позивач просить залишити рішення апеляційного суду без змін як законне й обґрунтоване, а касаційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судами встановлено, що ОСОБА_4 проходив службу в Слов'янському МВ ГУ МВС України в Донецькій області з 1996 року, має спеціальне звання - старший прапорщик міліції. Остання займана посада - помічник дільничного інспектора міліції Билбасівського відділення міліції Слов'янського МВ ГУ МВС України в Донецькій області (з обслуговування м. Слов'янськ та Слов'янського району).
29 липня 2014 року складено висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками ГУ МВС України в Донецькій області.
Згідно з висновком службового розслідування, після захоплення 12 квітня 2014 року озброєними представниками так званої «Донецької народної республіки» з метою дестабілізації обстановки у східних регіонах України адміністративного приміщення Слов'янського МВ, ОСОБА_4 не вийшов на службу без поважних причин. Опитана у ході проведення службового розслідування в.о. начальника сектору кадрового забезпечення Слов'янського МВ ГУ МВС України в Донецькій області майор міліції ОСОБА_5 надала копії рапортів начальників служб та комісійні акти про відсутність на службі без поважних причин ОСОБА_4 Опитати вказаного працівника у ході проведення службового розслідування не вдалося через його відсутність за місцем проходження служби, та відсутність з ним будь-якого зв'язку, що підтверджується відповідними актами.
Комісія дійшла висновку, що позивач підлягає звільненню з органів внутрішніх справ за пунктом 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, порушення статті 65 Конституції України, частини третьої статті 3, частини першої статті 5 Закону України «Про міліцію» та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Наказом МВС України 29 липня 2014 року № 805 позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ України, а наказом МВС України від 12 серпня 2014 року № 1535 о/с - позивача звільнено з органів внутрішніх справ України за пунктом 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (у запас із постановкою на військовий облік).
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що скоєний позивачем як особою рядового складу органів внутрішніх справ дисциплінарний проступок, який проявився у його тривалому невиході на службу без поважних причин, є підставою для звільнення в ОВС. Судом враховано, що відповідач дійсно порушив порядок проведення службового розслідування щодо позивача, проте суд визнав, що таке порушення не спростовує вчиненого позивачем діяння, яке є несумісним з проходженням служби в ОВС.
Приймаючи протилежне рішення та задовольняючи позов, апеляційний суд виходив із незаконності звільнення позивача, оскільки невихід особи рядового в начальницького складу органів внутрішніх справ на службу без поважних причин може свідчити про порушення нею службової дисципліни, що є окремою підставою для звільнення зі служби, і такі дії не можуть кваліфікуватися як скоєння вчинку, що дискредитує ОВС.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.
Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види дисциплінарних стягнень, порядок їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень, визначено Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України.
Статтею 1 Дисциплінарного статуту передбачено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Дисциплінарний проступок - це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни. За вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом (статті 2, 5 Дисциплінарного статуту).
Підстави звільнення зі служби осіб рядового і начальницького складу встановлені пунктами 63- 65 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114).
Однією з таких підстав є порушення особою рядовою і начальницького складу дисципліни.
Пунктами 66 і 67 Положення виокремлено підстави звільнення зі служби за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, та за вчинення злочину або адміністративного корупційного правопорушення.
Відповідно до пункту 66 Положення № 114 особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ. При цьому звільнення проводиться з урахуванням вимог пункту 62 цього Положення, тобто у запас Збройних Сил або у відставку.
Дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.
Відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
Підставою для звільнення ОСОБА_4 в оскаржуваних наказах зазначено скоєння ним вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, тоді як у висновку службового розслідування вказано, що позивач порушив службову дисципліну, що виразилось у невиході на службу без поважних причин.
Суд не заперечує, що невихід особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справи на службу свідчить про невиконання чи неналежне виконання такою особою службової дисципліни та може кваліфікуватися як вчинення дисциплінарного проступку (в залежності від обставин, за яких його скоєно).
Водночас, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що звільнення зі служби за порушення дисципліни та звільнення за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, є окремими підставами для звільнення особи з ОВС.
При цьому судами у цій справі не встановлено, а відповідачами не надано жодного доказу скоєння позивачем вчинку, який би дискредитував звання рядового і начальницького складу, підривав довіру до міліції та унеможливлював подальшу службу позивача в органах внутрішніх справ. Причини та обставини невиходу позивача на службу під час проведення службового розслідування не з'ясовувались, оцінка їм комісією не надавалась.
Таким чином, апеляційний суд дійшов правильного висновку про незаконність звільнення ОСОБА_4 та поновив його на службі в органах внутрішніх справ з одночасною виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
За змістом пункту 24 Положення № 114 у разі незаконного звільнення особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.
У даній справі апеляційний суд не встановив вини позивача у тому, що справа розглядалася більше року, у зв'язку з чим доводи касаційної скарги про помилковість визначеного судом періоду, за який необхідно стягнути грошове забезпечення за час вимушеного прогулу позивача, є безпідставними.
У касаційній скарзі також міститься посилання на те, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про можливість поновлення позивача в органах внутрішніх справ, оскільки штати органів внутрішніх справ були скасовані.
Водночас, ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року роз'яснено, що ОСОБА_4 підлягає поновленню в органах внутрішніх справ на попередній посаді відповідно до пункту 24 Положення № 114 з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу, обчисленого згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» та Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС України від 31 грудня 2007 року № 499.
Решта доводів касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи, що виходить за межі повноважень касаційного суду.
Апеляційним судом не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які могли б привести до ухвалення незаконного рішення, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
постановив:
Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 1 лютого 2016 року залишити без змін, а касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуюча суддя І.Л. Желтобрюх
Судді О.В. Білоус
Т.Г. Стрелець