ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про закриття провадження у справі
31 жовтня 2018 року м. Київ№ 826/13559/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління Національної поліції у місті Києві, Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві
третя особа проГоловне управління державної казначейської служби України у м. Києві визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у місті Києві (далі - відповідач 1), Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві, відповідач 2) про визнання неправомірною бездіяльності щодо захисту законних прав та інтересів позивача з приводу невжиття належних дій для розшуку та притягнення винних у невиконанні рішення Деснянського районного суду м. Києва від 12.07.2012; стягнення за рахунок державного бюджету 20000,00 грн. моральної шкоди, 48480,00 грн. матеріальних збитків, 3000,00 грн. судових витрат.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.10.2017 відкрито провадження в адміністративній справі № 826/13559/17 за вказаним позовом ОСОБА_1 призначено попереднє судове засідання, залучено до участі у справі в якості третьої особи Головне управління державної казначейської служби України у м. Києві.
27.11.2017 року Головним управлінням Національної поліції у місті Києві подано клопотання про закриття провадження у справі, з підстав неналежності розгляду вказаної справи в порядку адміністративного судочинства.
01.03.2018 року у судовому засіданні суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.
01.03.2018 року у судовому засіданні ухвалено про перехід у письмове провадження на підставі ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України).
У відповідності до приписів статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень
Згідно з частинами першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спори фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони», за виключенням спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.
Отже, до юрисдикції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Як вбачається зі змісту позову та доданих до нього матеріалів, предметом спору у даній справі є оскарження ОСОБА_1 бездіяльності відповідачів щодо невжиття належних дій для розшуку та притягнення винних у невиконанні рішення Деснянського районного суду м. Києва від 12.07.2012.
При цьому, вимоги про стягнення за рахунок державного бюджету 20000,00 грн. моральної шкоди, 48480,00 грн. матеріальних збитків, 3000,00 грн. судових витрат, є похідними від первинної вимоги про визнання бездіяльності протиправною.
Так, рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 19.07.2012 у справі № 2-3274\12 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «НП-Альтернатива» на користь ОСОБА_1 сплачену суму авансу у розмірі 48000 грн. за договором № 2501\Н від 19.04.2011 р. про надання послуг; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «НП-Альтернатива» на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 480 грн.; в задоволенні решти вимог позову відмовлено.
Позивачем було подано на ім'я начальника Деснянського районного управління поліції в м. Києві заяву про злочин від 16.08.2017 б/н, в якій він повідомляв про кримінальне правопорушення за ознаками складів злочинів, передбачених статтями 190, 191, 205, 212, 382 Кримінального кодексу України та просив:
- керуючись нормою статті 214 Кримінального процесуального кодексу України внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань матеріали про скоєне правопорушення групою осіб під керівництвом директора ТОВ «НП-Альтернатива» ОСОБА_2;
- забезпечити вчинення належних процесуальних дій для розшуку осіб, які за попередньою змовою отримали значні кошти та не виконують рішення суду;
- витребувати з Дніпровського районного суду матеріали за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «НП-Альтернатива» (знаходиться інформація про представника ТОВ в суді);
- витребувати з Деснянського ВДВС у м. Києві матеріали ВП №54055177 щодо провадження стягувача ОСОБА_1 до боржника ТОВ «НП-Альтернатива»;
- витребувати у реєстратора інформацію про засновників ТОВ «НП-Альтернатива»;
- за наслідками попереднього розслідування оголосити про підозру вищезазначеним особам, що діяли за попередньою змовою та отримали злочинним шляхом значні кошти;
- оголосити в розшук вищезазначених осіб, що діяли за попередньою змовою та отримали злочинним шляхом значні кошти та заборонити перетинати державний кордон України;
- на підставі отриманих персональних даних про учасників злочинного формування визнати ОСОБА_1 потерпілим;
- допитати свідків по справі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, адвоката в ТОВ «НП-Альтернатива» в Дніпровському суді м. Києва;
- належну відповідь та постанову направити на адресу ОСОБА_1 рекомендованим листом з метою вжиття подальших заходів, що передбачені чинним законодавством України.
В подальшому, що не заперечується сторонами, в поясненнях від 08.02.2018 б/н, позивач оскаржив бездіяльність посадових осіб Деснянського УП ГУНП в м. Києві щодо невнесення в ЄРДР інформації за його заявою про кримінальне правопорушення, подану заявником 16.08.2017 (справа № 754/13604/17) в судовому порядку.
Зокрема, ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 05.12.2017 у справі № 754/13604/17 скаргу задоволено частково; зобов'язано уповноважену особу Деснянського УП ГУНП в м. Києві внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за заявою ОСОБА_1 від 16 серпня 2017 року про вчинення злочину.
26.05.2017 на підставі заяви ОСОБА_1 Деснянським УП ГУНП в м. Києві внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань з реєстраційним № 12017100030006797 по факту вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 190 Кримінального кодексу України, про те, що 19.04.2011 невстановлена особа шахрайським шляхом заволоділа грошовими коштами в сумі 48000 грн., які належать ОСОБА_1
Вказане підтверджується листом Деснянського управління поліції від 19.12.2017 № 19393/125/49-2017 та витягом з кримінального провадження, копії яких містяться в матеріалах справи.
Відповідно до пункту 14 частини першої статті 92 Конституції України судоустрій, судочинство, організація і діяльність прокуратури, органів досудового розслідування визначаються виключно законами.
Згідно з частиною першою статті 1, частиною першою статті 4 Кримінального процесуального кодексу України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Кримінальне провадження на території України здійснюється з підстав та в порядку, передбачених цим Кодексом, незалежно від місця вчинення кримінального правопорушення.
Кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (пункт 10 частини першої статті 3 Кримінального процесуального кодексу України).
Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування визначений параграфом 1 глави 26 Кримінального процесуального кодексу України.
Так, за приписами пункту 1 частини першої статті 303 Кримінального процесуального кодексу України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна.
При цьому, згідно з частиною першою статті 306 Кримінального процесуального кодексу України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.
Отже, правовідносини щодо вчинення посадовими особами відповідачів (слідчими) процесуальних дій (в тому числі, для розшуку та притягнення до відповідальності) в кримінальному провадженні з реєстраційним № 12017100030006797, відомості про яке були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви позивача про злочин від 16.08.2017 б/н за своєю правовою природою є кримінально-процесуальними.
За таких обставин, спір, який виник між сторонами у справі, підлягає розгляду в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, оскільки захист прав заявника, з урахуванням обов'язковості дотримання вимог частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, вимагав би від адміністративного суду, до якого надійшов такий позов, перевіряти та надавати оцінку обставинам, не властивим суду адміністративної юрисдикції, дотримання відповідачами приписів, встановлених Кримінальним процесуальним кодексом України.
Враховуючи викладене вище, суд звертає увагу, що у рішенні Конституційного Суду України від 23.05.2001 № 6-рп/2001 зазначено, що захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватись у порядку, встановленому КПК України, оскільки діяльність посадових осіб як і діяльність суду, має свої особливості, не належить до сфери управлінської.
Аналогічний висновок зроблено Конституційним Судом України у рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011, в якому зазначено, що з метою реалізації положень статті 55 Конституції України та недопущення обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина у разі оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності прокурора, слідчого, органу дізнання стосовно заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини такі скарги суди повинні розглядати аналогічно до порядку оскарження до суду рішень і дій прокурора, слідчого, органу дізнання, встановленого КПК України.
Окрім цього, Верховний Суд України неодноразово, зокрема, в постановах від 24.04.2012 у справі № 21-989во10, від 16.09.2015 у справі № 21- 1666а15, вказував на те, що спори, які стосуються перевірки правомірності дій (рішень) правоохоронних органів, вчинених (прийнятих) при досудовому розслідуванні, не відносяться до юрисдикції адміністративних судів.
З огляду на викладене, вбачається висновок, що спір, який виник між сторонами в цій справі підлягає розгляду в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.
Позивач є заявником в розумінні статті 60 Кримінального процесуального кодексу України, який може оскаржити бездіяльність слідчого, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій (зокрема, для розшуку та притягнення винних у невиконанні рішення Деснянського районного суду м. Києва від 12.07.2012), які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.
При цьому, важливо зауважити, що законність процесуальних актів, дій чи бездіяльності, вчинених при здійсненні процесуальних повноважень, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю.
Намагання здійснити контроль за процесуальною діяльністю поза межами відповідного процесуального регулювання є протиправним втручанням у діяльність особи, наділеної в установленому порядку процесуальними правами, та є посяганням на її процесуальну незалежність.
Отже, спори, які стосуються перевірки правомірності дій (рішень) правоохоронних органів, вчинених (прийнятих) при досудовому розслідуванні не відносяться до юрисдикції адміністративних судів.
Таким чином, при визначенні юрисдикції у випадку оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень має значення, в тому числі, і предмет спору. У разі, коли він виник чи пов'язаний з кримінальним провадженням, то на такі правовідносини юрисдикція адміністративних судів не поширюється.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Таким чином, даний спір підлягає вирішенню в порядку норм кримінального судочинства.
Керуючись пунктом 1 частини першої статті 238, статті 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Клопотання Головного управління Національної поліції у місті Києві задовольнити.
Закрити провадження у справі № 826/13559/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у місті Києві, Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління державної казначейської служби України у м. Києві, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Копії ухвали про закриття провадження у справі невідкладно надіслати сторонам.
Роз'яснити позивачу, що повторне звернення з тими самими позовними вимогами не допускається.
У випадку оскарження ухвали позовні матеріали будуть скеровані до апеляційної інстанції разом з апеляційною скаргою.
Відповідно до частини другої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
Відповідно до частини 2 статті 238 КАС України Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
Відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України ухвала, постановлена судом під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями). Згідно ч. 1 ст. 295 та ч. 1 ст. 297 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя В.В. Амельохін