25 жовтня 2018 рокум. Ужгород№ 807/66/18
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді - Маєцької Н.Д.
при секретарі судового засідання Данча М.І.
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1
представник відповідача 1 - ОСОБА_2
представника відповідача 2 - ОСОБА_3
представник відповідача 3 - не з'явився,
представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 2 - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_5 до Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області, Ужгородської міської ради, Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 2 - Департамент праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради про визнання недійсним рішення, визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди, -
У відповідності до ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 25 жовтня 2018 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено 30 жовтня 2018 року.
ОСОБА_5 (далі - позивач, ОСОБА_5М.), в особі представника ОСОБА_1, звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (далі - відповідач 1, Ужгородське ОУПФ Закарпатської області), Ужгородської міської ради (далі - відповідач 2, Ужгородська міська рада), Державної казначейської служби України (далі - відповідач 3, Державна казначейська служба), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 2 - Управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради (протокольною ухвалою від 16 жовтня 2018 року замінено на Департамент праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради - далі - третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 2, Департамент праці та соціального захисту населення), якою просить: 1) Визнати недійсним та скасувати рішення засідання міської комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Ужгородської міської ради Закарпатської області, оформлене протоколом № 34 від 31 березня 2017 року; 2) Визнати протиправними дії Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області щодо припинення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_5; 3) Зобов'язати Ужгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області поновити ОСОБА_5 нарахування та виплату пенсії з часу її припинення та сплатити заборгованість, яка виникла до дня поновлення пенсії; 4) Стягнути на користь ОСОБА_5 з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України, шляхом списання з рахунку призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів державної влади, моральну шкоду в сумі 241250,40, завданої протиправними діями Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивача було взято на облік як внутрішньо переміщену особу, про що виконавчим комітетом Ужгородської міської ради видано довідку від 15 січня 2015 року та призначено пенсію в Ужгородському пенсійному фонді. Повідомленням від 31 березня 2017 року Управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради позивача повідомлено, що на підставі рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам йому припинено виплату всіх видів соціальних виплат. Вважає, що рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Ужгородської міської ради порушує його конституційні права. У відносинах щодо призначення та виплати пенсійних виплат повинен застосовуватись ОСОБА_6 України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", як спеціальний закон. Вказаним законом визначено, що виплата пенсії припиняється тільки за рішенням територіального органу Пенсійного фонду України або суду, та лише з підстав, визначених у статті 49 цього Закону. Крім того, виходячи із глибини, характеру та тривалості душевних страждань та нервових переживань позивач визначив завдану йому моральну шкоду у розмірі 241250,40 грн. та просив стягнути її з Ужгородського ОУПФ Закарпатської області.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 року зупинено провадження в даній адміністративній справі до набрання законної сили рішенням у зразковій справі № Пз/9901/20/18.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2018 року поновлено провадження в адміністративній справі № 807/66/18.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, що наведені у позовній заяві, просив суд їх задовольнити.
Відповідач -1 надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в зв'язку з тим, що Ужгородським ОУПФ України Закарпатської області не було порушено ч. 1 ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки припиняючи виплату пенсії позивачу, управління керувалося положеннями Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" та постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 "ОСОБА_4 питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам". Оскільки, рішенням Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ужгородської міської ради скасовано довідку про взяття позивача на облік як внутрішньо переміщеної особи і зазначене рішення не скасоване, повторне призначення пенсії можливе лише після виконання всіх процедур, необхідних для їх призначення, передбачених законодавством. Так, виплата пенсії може бути поновлена лише на підставі наданої позивачем довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, а також паспорту, ідентифікаційного коду та їх копій. Відтак, позовні вимоги щодо зобов'язання управління пенсійного фонду поновити нарахування, виплату пенсії з часу її припинення та стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають.
В судовому засіданні представник відповідача -1 проти задоволення позову заперечив з мотивів, зазначених у відзиві на позовну заяву.
Відповідач -2 надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в зв'язку з тим, що оскільки позивач був взятий на облік у м. Ужгород як внутрішньо переміщена особа 15 січня 2015 року, то при нарахуванні та виплаті пенсії положення загального Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" повинні застосовуватися з врахуванням спеціального законодавства, яке регулює здійснення соціальних виплат щодо осіб, які мешкали на території, яка не контролюється українською владою. Перелік підстав для припинення виплати пенсії не є вичерпним та може врегульовуватись іншими нормативно-правовими актами, зокрема постановами Кабінету Міністрів України та іншими підзаконними актами. Управління соціального захисту встановило факт відсутності позивача за місцем проживання та вжило заходів для повідомлення про це Пенсійного фонду. Відтак, вважає свої дії правомірними. Крім того, вважає необґрунтованою вимогу про стягнення моральної шкоди, оскільки позивачем не вказує в чому полягає заподіяна йому шкода в насідок дії відповідачів.
В судовому засіданні представник відповідача -2 проти задоволення позову заперечив з мотивів, зазначених у відзиві на позовну заяву.
Відповідач -3 відзиву на позовну заяву на надав та у судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату час та місце судового розгляду справи.
Третьою особою надано до суду письмові пояснення щодо позову, в яких зазначає, що відповідно до ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання. Департамент соціального захисту населення Закарпатської обласної державної адміністрації листом надіслав інформацію щодо осіб, які виїхали за межі території контрольованої українською владою до 30 листопада 2016 року та станом на 01 лютого 2017 року до України не повернулись. Серед таких осіб був зазначений ОСОБА_5. Актом обстеження матеріально-побутових умов від 23 березня 2017 року підтверджено незнаходження позивача за адресою фактичного проживання, вказаного у довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. У зв'язку з цим, міська комісія з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо перемішеним особам прийняла рішення № 34 від 31 березня 2018 року, яким припинила виплату всіх видів соціальних допомог та скасувала дію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_5 Відтак, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
В судовому засіданні представник третьої особи проти задоволення позову заперечив з мотивів, зазначених у письмових поясненнях щодо позову. Крім того, вважає, що позивачем пропущений строк звернення до суду.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить висновку про часткове задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного:
Судом встановлено, що ОСОБА_5 є пенсіонером, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1.
Відповідно до Довідки Ужгородської міської ради від 15 січня 2015 року № НОМЕР_2 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_5 взятий на облік за адресою: АДРЕСА_1.
Рішенням комісії Ужгородської міської ради з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщених особам, оформленого протоколом від 31 березня 2017 року № 34 ОСОБА_5 припинено виплату всіх видів соціальних допомог та скасовано дію довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, у зв'язку з не підтвердженням фактичного місця проживання на підставі пп. 2 та пп. 4 п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання /перебування.
На підставі даних про тривалу відсутність за місцем проживання позивача та на підставі вищезазначеного Рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат Ужгородським ОУПФ Закарпатської області припинено виплату пенсії ОСОБА_5, що підтверджується листом Ужгородського ОУПФ Закарпатської області від 22 грудня 2017 року № 13433/03.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII (далі - ОСОБА_6 № 1706) Внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 1706 факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 3 ст. 4 Закону № 1706).
Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону № 1706 Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058 - IV (далі - ОСОБА_6 № 1058) цей ОСОБА_6 регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
У відповідності до ч. 1 ст. 49 Закону № 1058 виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону (ч. 2 ст. 49 Закону № 1058).
Постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 "Про облік внутрішньо переміщених осіб" затверджено Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, пунктом 1 якого визначено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку для отримання довідки повнолітня або неповнолітня внутрішньо переміщена особа звертається особисто, а малолітня дитина, недієздатна особа або особа, дієздатність якої обмежена, - через законного представника із заявою про взяття на облік, форму якої затверджує Мінсоцполітики, до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи).
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509.
Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України”.
08 червня 2016 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 365 «ОСОБА_4 питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», пунктом 1 якої затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання /перебування.
Пунктом 4 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам установлено, що соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються, зокрема територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.
Згідно з пунктом 2 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання /перебування (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) контроль за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюють структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення) шляхом відвідування не рідше ніж одного разу на шість місяців фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, про що складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї за формою, встановленою Мінсоцполітики. Якщо в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб є інформація щодо проходження особою фізичної ідентифікації в публічному акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України», чергова перевірка у відповідному періоді не проводиться.
Суд зазначає, що принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом № 1058-IV.
Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Частиною 3 ст. 4 Закону № 1058-IV визначено складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Ураховуючи те, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону № 1058-IV умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, питання щодо припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення) не можуть регулюватися підзаконними актами.
У ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV визначено перелік підстав припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду.
Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.
Конституційне поняття «ОСОБА_6 України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах її повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
Аналіз вищенаведених норм Закону № 1058 свідчить, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених статтею 49 цього Закону.
Як вбачається із рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам виплата пенсії позивача була припинена у зв'язку з не підтвердженням фактичного місця проживання на пп. 2 та пп. 4 п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування.
Однак, Законом № 1058 не передбачено такої підстави для припинення пенсії.
Крім того, суд зазначає, що не підтвердження фактичного місця проживання не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії, а Постанова КМУ № 365 є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем.
Конституційний Суд України у рішенні від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зауважив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
У рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, Європейський суд з прав людини вказав, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю у поводженні, яка порушувала ст. 14 Конвенції у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу.
У цих рішеннях Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може бути пов'язане з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв'язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов'язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.
Також суд враховує, що 03 травня 2018 року Верховний Суд ухвалив постанову в зразковій справі №Пз/9901/402/18 (805/402/18-а) про задоволення адміністративного позову з підстав, які відповідають висновкам, викладеним у даній постанові. Тому, при розгляді даної справи, судом враховані висновки рішення Верховного Суду від 03 травня 2018 у зразковій справі № Пз/9901/20/18. Зазначене рішення Верховного Суду набрало законної сили 04 вересня 2018 року.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Висновки Верховного Суду в цій зразковій справі підлягають застосуванню в адміністративних справах, в яких позивач: 1) є громадянином України; 2) має статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується довідкою органів соціального захисту населення про взяття її на облік, як внутрішньо переміщеної особи; 3) є пенсіонером та отримує пенсію, призначену їй відповідно до Закону № 1058-IV.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить висновку про протиправність рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Ужгородської міської ради, в частині припинення виплати пенсії позивачу та про протиправність дій Ужгородського ОУПФ України Закарпатської області щодо припинення нарахування та виплати пенсії з 01 квітня 2017 року. У зв'язку з чим, вказане рішення Комісії необхідно визнати протиправним та скасувати, а також зобов'язати Ужгородське ОУПФ України Закарпатської області поновити виплату пенсії позивачу з 01 квітня 2017 року та сплатити заборгованість, яка виникла з часу припинення нарахування та виплати пенсії.
Стосовно доводів відповідача 1 про те, що довідка про взяття на облік ОСОБА_5, як особи, переміщеної з тимчасово окупованої території скасована, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.
Пунктом 2 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 365 від 08 червня 2016 року встановлено, що контроль за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюють структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення) шляхом відвідування не рідше ніж один раз на шість місяців фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, про що складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї за формою, встановленою Мінсоцполітики.
Як уже зазначалося судом, підстави припинення та поновлення пенсії визначені статтею 49 Закону № 1058.
Разом з тим, скасування довідки про взяття на облік як особи, переміщеної з тимчасово окупованої території, не є підставою для припинення пенсії позивачу.
Аналогічна правова позиція вже висловлена Верховним Судом у постанові від 03 жовтня 2018 року (справа №235/48/17).
З приводу посилань відповідачів на пропущення позивачем строку звернення до суду, суд зазначає, що ухвалою про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження в адміністративній справі від 15 лютого 2018 року позивачу поновлено строк звернене до суду.
Крім того, суд зазначає наступне.
В Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і дію принцип верховенства права(статті 1, 3 та 8).
ОСОБА_6 також встановлює, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (стаття 46).
Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).
При цьому, ОСОБА_6 містить імперативну норму, згідно з якою громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; не може бути привілеїв чи обмежень, зокрема, за ознаками місця проживання або іншими ознаками (стаття 24).
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема, відновлення усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Відповідно до статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Системний аналіз даної статті дає підстави дійти висновку, що у ній містяться два строкових обмеження стосовно виплат пенсії за минулий час: три роки - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з власної вини; без обмеження строку - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з вини відповідного суб'єкта владних повноважень.
Оскільки судом встановлено, що припинення нарахування та виплати пенсії позивачу є протиправною, то відповідно до спірних правовідносин має застосовується друга умова - виплата пенсії за минулий час без обмеження строку.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19 червня 2018 року (справа №646/6250/17).
Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди суд зазначає, що відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Пунктом 2 даної статті визначено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Стверджуючи про те, що йому завдано моральну шкоду, позивач не обґрунтував, в чому саме полягає ця шкода, не доведено факту завдання моральних страждань, душевних переживань та психологічного розладу, наявність втрат немайнового характеру, що настали у зв'язку з протиправними діями відповідачів, не визначено, якими доказами це підтверджується.
Крім того, суд звертає увагу на те, що розмір моральної шкоди, яку, як вважає позивач йому було завдано, визначено за методикою професора Ерделевського, яка з 29 січня 2016 року рішенням Координаційної ради з проблем судової експертизи при Міністерстві юстиції України була виключена з Реєстру методик, відтак не підлягає застосуванню.
За правилами встановленими ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Ужгородським ОУПФ України Закарпатської області не доведено правомірності припинення нарахування та виплати пенсії позивачу, та Ужгородською міською радою не доведено протиправність рішення, в частині припинення виплати пенсії позивачу. Вимоги позивача щодо визнання такого рішення та дій відповідачів протиправними відповідають вимогам законодавства та встановленим судом обставинам справи, що підтверджені належними та допустимими доказами, в зв'язку з чим позов підлягає частковому задоволенню та необхідно визнати протиправним та скасувати рішення засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Ужгородської міської ради, оформлене протоколом № 34 від 31 березня 2017 року, в частині припинення позивачу виплати пенсії; визнати протиправними дії Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області щодо припинення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_5 та зобов'язати Ужгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області поновити ОСОБА_5 виплату пенсії за віком з 01 квітня 2017 року та сплатити заборгованість, яка виникла з часу припинення нарахування та виплати пенсії до дня її поновлення. В задоволенні позову в іншій частині (відшкодування моральної шкоди ) необхідно відмовити з вищенаведених підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Тому, з урахуванням пропорційності задоволених позовних вимог, необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області та Ужгородської міської ради по 704, 80 грн. судового збору.
Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позовну заяву ОСОБА_5 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_3) до Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Загорська, буд. 2, код ЄДРПОУ 40384233), Ужгородської міської ради (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Поштова, буд. 3, код ЄДРПОУ 33868924), Державної казначейської служби України (м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6, код ЄДРПОУ 37567646), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 2 - Департамент праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Ш.Петефі, буд. 24, код ЄДРПОУ 03192997) про визнання недійсним рішення, визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Ужгородської міської ради, оформлене протоколом № 34 від 31 березня 2017 року, в частині припинення виплати пенсії ОСОБА_5.
3. Визнати протиправними дії Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області щодо припинення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_5.
4. Зобов'язати Ужгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Загорська, буд. 2, код ЄДРПОУ 40384233) поновити ОСОБА_5 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_3) виплату пенсії за віком з 01 квітня 2017 року та сплатити заборгованість, яка виникла з часу припинення нарахування та виплати пенсії до дня її поновлення.
5. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
6. Стягнути на користь ОСОБА_5 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_3) за рахунок бюджетних асигнувань Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Загорська, буд. 2, код ЄДРПОУ 40384233) та Ужгородської міської ради (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Поштова, буд. 3, код ЄДРПОУ 33868924) по 704, 80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок) судових витрат.
7. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені пп. 15.5 п. 15 Розділу VII КАС України).
Суддя ОСОБА_7