22 жовтня 2018 року о 14 год. 51 хв.Справа № 0840/3305/18 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Лазаренка М.С.,
за участю секретаря судового засідання Дєткова Р.О.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
представника третьої особи - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДФС у Запорізькій області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Державна фіскальна служба України
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Позивач, ОСОБА_1, звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Державна фіскальна служба України, в якому позивач просить суд: визнати бездіяльність відповідача щодо надання письмової індивідуальної консультації на звернення позивача від 04.07.2018 протиправною та зобов'язати надати письмову індивідуальну податкову консультацію за зверненням позивача про отримання індивідуальної податкової консультації від 04.07.2018.
Ухвалою суду від 20.08.2018 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання на 17.09.2018.
Ухвалою суду від 17.09.2018 відкладено підготовче судове засідання на 18.10.2018.
Підготовче судове засідання призначене на 18.10.2018 відкладено на 22.10.2018, у зв'язку із перебуванням головуючого судді Лазаренка М.С. у відрядженні.
В судовому засіданні 22.10.2018 сторонами суду подано заяви про закриття підготовчого провадження та розгляд справи по суті в цей самий день.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 04.07.2018 позивач звернулась до ГУ ДФС у Запорізькій області за отримання письмової індивідуальної консультації, проте, до теперішнього часу ані відповідачем, ані третьою особою не надано індивідуальну податкову консультацію, що суперечить вимогам Податкового кодексу України. Зазначає, що листом ГУ ДФС у Запорізькій області від 12.07.2018 позивача повідомлено про те, що їй вже надано, з питань порушених у зверненні від 04.07.2018, індивідуальну податкову консультацію, внесену до реєстру індивідуальних податкових консультацій 07.05.2018 та роз'яснено в довільній формі порядок подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у відповідності до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.04.2015 №435.
Разом з тим, позивач вказує на те, що нормами Податковим кодексом України не обмежено право платників податків у кількості звернень до контролюючого органу з питань отримання індивідуальної податкової консультації з питань практичного застосування певних норм чинного законодавства. Крім того, позивач вказував на ту обставину, що заяви про отримання індивідуальної податкової консультації від 20.04.2018 та від 04.07.2018 містять різні питання, що зумовлює відсутність підстав для не розгляду поданої заяви. Окрім цього, позивач вказав на те, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 16.07.2018 року по справі №808/2072/18 первинну індивідуальну податкову консультацію за заявою віл 20.04.2018 було визнано протиправною та скасовано.
В судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач проти позову заперечив. В обґрунтування заперечень зазначив, що до Головного управління ДФС у Запорізькій області надійшло звернення від фізичної особи ОСОБА_1 про отримання індивідуальної податкової консультації від 19.04.2018. Вказує, що ДФС України у встановленому порядку позивачу було надано індивідуальну податкову консультацію з порушених питань, яка розміщена у єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій за №2038/Н/99-99-13-02-03-14/ІПК від 07.05.2018. В подальшому, 4 липня 2018 року до ГУ ДФС у Запорізькій області надійшло звернення від фізичної особи ОСОБА_1 про отримання індивідуальної податкової консультації від 04.07.2018, проте, питання щодо нарахування та сплати єдиного внеску, порушені у зверненні ОСОБА_1 від 19.04.2018 та від 04.07.2018 стосувалися одних і тих самих питань, на які позивачу вже була надана індивідуальна податкова консультація за №2038/Н/99-99-13-02-03-14/ІПК від 07.05.2018, яка має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
Відповідач вказав на те, що відповідно до приписів п.52.1 ст.52 Податкового кодексу України, на звернення платника податків, що не відповідає вимогам, зазначеним у цьому пункті, податкова консультація не надається, а надсилається відповідь у порядку та строки, передбачені Законом України «Про звернення громадян», у зв'язку з чим позивачу була надана відповідь в порядку передбаченому Законом України «Про звернення громадян».
В судовому засіданні представник відповідача та третьої особи, підтримав позицію викладену в письмових запереченнях та просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно встановивши обставини справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи судом встановлено, що 20 квітня 2018 року до Головного управління ДФС у Запорізькій області надійшло звернення ОСОБА_1 про отримання індивідуальної податкової консультації від 19.04.2018, в якому з посилання на приписи законодавства України позивач просив роз'яснити наступні питання:
чи правомірною буде несплата мною єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (надалі - ЄСВ) за 2017 рік з огляду на те, що мною не провадиться адвокатська діяльність, зокрема, у 2017 році?;
у разі, якщо несплата мною ЄСВ за 2017 рік з врахуванням наведеного в п. і даного листа на вашу думку є неправомірною, прошу роз'яснити, чи маю я право визначити базу нарахування ЄСВ для мене, як для самозайнятої особи, з врахуванням приписів абзацу третього частини 5 статті 8 Закону про ЄСВ, яким передбачено, що при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру, тобто у розмірі 0,00 грн. (оскільки бази нарахування фактично немає)?.
Листом ГУ ДФС у Запорізькій області від 26.04.2018 №2385/8/08-01-13-02-08 направлено податкову консультацію, підготовлену за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 до ДФС України для розгляду питання про внесення відомостей про таку консультацію до єдиного реєстру індивідуальних податкових консультацій.
Разом з тим, листом ДФС України від 07.05.2018 №13494/7/99-99-13-03-17 відмовлено у внесенні відомостей до єдиного реєстру індивідуальних податкових консультацій, оскільки поданий проект не містить повної відповіді на поставлені платником податків питання, а також зазначено, що податкова консультація буде надана платнику податків від імені ДФС України.
Також, 07.05.2018 ДФС України прийнято та внесено до єдиного реєстру податкових консультацій, податкову консультацію за зверненням ОСОБА_1 за номером 2038/Н/99-99-13-02-03-14/ІПК.
04 липня 2018 року до ГУ ДФС у Запорізькій області від ОСОБА_1 надійшло звернення про отримання індивідуальної податкової консультації, в якій позивач просила надати роз'яснення щодо:
чи є особа платником єдиного соціального внеску (надалі - ЄСВ) і чи зобов'язана вона сплачувати ЄСВ у звітний період - квартал, місяць, коли нею у певний квартал, місяць року не здійснюється адвокатська діяльність і відповідно дохід не отримано?;
чи є особа платником ЄСВ і чи зобов'язана вона сплачувати ЄСВ за період, коли нею здійснюється адвокатська діяльність, проте дохід не отримано (якщо адвокатські послуги надаються безоплатно)?;
за умови здійснення, поряд із роботою за основним місцем роботи адвокатської діяльності чи маю я право, якщо дохід від здійснення адвокатської діяльності у відповідний звітний період - квартал (місяць кварталу) складав суму менше, ніж мінімальна заробітна плата, встановлена законом на місяць, за який отримано дохід, визначити базу нарахування для ЄСВ відповідно до абз.3 п.5 ст.8 Затну Про ЄСВ, тобто сплатити 22% ЄСВ від суми отриманого доходу?;
чи виникає обов'язок подавати Звіт згідно з таблицею 3 додатка 5 до Порядку за період - квартал, місяць, коли мною не здійснюється адвокатська діяльність і відповідно дохід не отримано?;
чи виникає обов'язок подавати Звіт згідно з таблицею 3 додатка 5 до Порядку у період, коли мною здійснюється адвокатська діяльність, проте дохід не отримано (якщо адвокатські послуги надаються безоплатно)?;
як я маю заповнювати графу 3, 4, 5 таблиці 3 додатку 5 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого: єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (пункти 2 та 4 розділу III) якщо протягом звітного періоду - кварталу, місяця я була працевлаштована за основним місцем роботи на підприємстві і: 1) позивачем не здійснюється адвокатська діяльність і відповідно дохід це отримано; 2) позивачем здійснюється адвокатська діяльність, проте дохід не отримано (якщо адвокатські потуги надавались безоплатно)?;
як позивач має заповнювати графи 3, 4, 5 таблиці 3 додатку 5 до Порядку формування та подання страхувальниками, звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (пункти 2 та 4 розділу ІІІ) якщо протягом звітного періоду я була працевлаштована за основним місцем роботи на підприємстві і мною поряд із роботою за основним місцем роботи надаються адвокатські послуги, але отриманий дохід від цієї діяльності менший, ніж мінімальна заробітна плата, встановлена законом на місяць, за який отримано дохід?.
Листом від 12.07.2018 №5582/14/08-01-13-02-11 відповідачем, на звернення позивача від 04.07.2018, надано відповідь в якій зазначено про те, що з питань порушених у зверненні, зокрема, стосовно сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Державною фіскальною службою України позивачу було надіслано індивідуальну податкову консультацію, яка внесена до єдиного реєстру індивідуальних податкових консультацій 07.05.2018 №2038/Н/99-99-13-02-03-14/ІПК, а також надано пояснення з питання надання звіту платниками єдиного внеску (а.с.47-48).
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність ГУ ДФС у Запорізькій області щодо не надання позивачу податкової консультації на звернення від 04.07.2018, звернувся з позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд зазначає, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (далі - ПК України).
Відповідно до пп.14.1.172 п.14.1 ст.14 ПК України податкова консультація - індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно пп.14.1.172-1 п.14.1 ст.14 ПК України, індивідуальна податкова консультація - роз'яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.
Відповідно до п.52.1 ст.52 ПК України, за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.
Згідно п.52.4 ст.52 ПК України, індивідуальні податкові консультації надаються:
в усній формі - контролюючими органами та державними податковими інспекціями;
у письмовій формі - контролюючими органами в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональними територіальними органами, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.
Індивідуальна податкова консультація, надана в письмовій формі, підлягає реєстрації в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій та розміщенню на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, без зазначення найменування (прізвища, ім'я, по батькові) платника податків, коду згідно з ЄДРПОУ (реєстраційного номера облікової картки) та його податкової адреси.
Пунктом 52.5 статті52 ПК України передбачено, що Контролюючий орган в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональний територіальний орган зобов'язаний надіслати центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, індивідуальну податкову консультацію протягом 15 календарних днів, що настають за днем отримання звернення платника податків на отримання індивідуальної податкової консультації, для розгляду питання про внесення відомостей про таку консультацію до єдиного реєстру індивідуальних податкових консультацій, про що повідомляє платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, отримавши індивідуальну податкову консультацію від контролюючого органу, який йому підпорядковується, протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання такої консультації, але не більше 35 календарних днів, що настають за днем отримання контролюючим органом відповідного звернення платників податків, приймає одне із таких рішень:
про внесення відомостей про індивідуальну податкову консультацію до єдиного реєстру індивідуальних податкових консультацій, про що повідомляє протягом одного робочого дня з моменту прийняття рішення контролюючий орган, який йому підпорядковується;
про відмову у внесенні відомостей до єдиного реєстру індивідуальних податкових консультацій, з одночасним наданням платнику податків від свого імені індивідуальної податкової консультації та внесенням відомостей про таку консультацію до зазначеного реєстру, про що повідомляє протягом одного робочого дня з моменту прийняття рішення контролюючий орган, який йому підпорядковується, та платника податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 10 Порядку ведення єдиного реєстру індивідуальних податкових консультацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.05.2017 №523, Контролюючий орган в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональний територіальний орган зобов'язані надіслати ДФС ІПК протягом 15 календарних днів, що настають за днем отримання звернення платника податків на отримання ІПК, для розгляду питання щодо внесення відомостей про таку консультацію до Реєстру, про що повідомляють платника податків у порядку, визначеному статтею 42 Кодексу.
Згідно пункту 11 Порядку ведення єдиного реєстру індивідуальних податкових консультацій, рішення про внесення або відмову у внесенні ІПК контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів до Реєстру приймається ДФС у межах строків, визначених Кодексом.
Під час розгляду адміністративної справи представник відповідача вказав на те, що підставою для розгляду звернення ОСОБА_1 від 04.07.2018 в порядку передбаченому Законом України «Про звернення громадян», стало серед іншого те, що звернення не відповідало вимогам чинного законодавства України.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 52.1 статті 52 ПК України, звернення платників податків на отримання індивідуальної податкової консультації в письмовій формі повинно містити:
найменування для юридичної особи або прізвище, ім'я, по батькові для фізичної особи, податкову адресу, а також номер засобу зв'язку та адресу електронної пошти, якщо такі наявні;
код згідно з ЄДРПОУ (для юридичних осіб) або реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті);
зазначення, в чому полягає практична необхідність отримання податкової консультації;
підпис платника податків;
дату підписання звернення.
На звернення платника податків, що не відповідає вимогам, зазначеним у цьому пункті, податкова консультація не надається, а надсилається відповідь у порядку та строки, передбачені Законом України «Про звернення громадян».
Тобто, суд зазначає, що Податковий кодекс України передбачає дві можливі дії контролюючого органу після отримання від платника податків заяви на надання індивідуальної податкової консультації, перша - надання контролюючим органом індивідуальної податкової консультації за зверненням платника податків, в порядку визначеному ПК України; друга - відмова у наданні податкової консультації у разі невідповідності заяви вимогам пункту 52.1 статті 52 ПК України, про що повідомляється заявник у порядку та строки визначені Законом України «Про звернення громадян».
Так, відповідач дійшов висновку про невідповідність заяви вимогам пункту 52.1 статті 52 ПК України, проте не зазначив в листі в чому саме полягає невідповідність поданої позивачем заяви.
Суд зазначає, що частинами 1 та 2 статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР та вона набула чинності для України 11 вересня 1997 року.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Аналізуючи оскаржувані рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, відповідно до ч.2 статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Отже, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Разом з тим, відповідач в листі від 12.07.2018 не навів належних доводів щодо того в чому полягає невідповідність заяви ОСОБА_1 про надання індивідуальної податкової консультації.
Більш того, відповідач у вказаному листі фактично надав роз'яснення з порушеного у заяві про надання індивідуальної податкової консультації питання, а саме з питання надання звіту платниками єдиного внеску, що не відповідає порядку надання індивідуальної податкової консультації.
За результатами розгляду адміністративної справи судом встановлено, що звернення ОСОБА_1 від 04.07.2018 відповідало вимогам п.52.1 ст.52 ПК України, у зв'язку з чим повинно було бути вирішено контролюючим органом не в порядку Закону України «Про звернення громадян», а в порядку Податкового кодексу України.
Також, суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що ДФС України вже було надано відповідь на звернення ОСОБА_1 про отримання податкової консультації від 20.04.2018, оскільки питання наведені у заяві від 19.04.2018 та 04.07.2018 не є тотожними.
Крім того, Податковий кодекс України не містить такої підстави для відмови у наданні індивідуальної податкової консультації, як надання платнику податкової консультації у минулому.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Головним управлінням ДФС у Запорізькій області протиправно не було розглянуто заяву ОСОБА_1 про надання індивідуальної податкової консультації, в порядку та строки визначені Податковим кодексом України для розгляду звернень на надання індивідуальних податкових консультацій.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 (69006, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Запорізького області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Державна фіскальна служба України (04053, м.Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 39292197), про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Запорізькій області щодо ненадання письмової індивідуальної консультації на звернення ОСОБА_1 від 04.07.2018.
Зобов'язати Головне управління ДФС у Запорізькій області надати письмову індивідуальну податкову консультацію за зверненням ОСОБА_1 про отримання індивідуальної податкової консультації від 04.07.2018.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізького області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 26.10.2018.
Суддя М.С. Лазаренко