Україна
Харківський апеляційний господарський суд
27 січня 2010 року Справа №Б-48/136-09
Судова колегія у складі:
головуючого судді Карбань І.С.,
судді-доповідача Бабакової Л.М., судді Шутенко І.А.
при секретарі Міракові Г.А.
за участю представників сторін:
кредитора -Коршунов М.В. -дов. № 2-40д від 21.12.2009р.
боржника -Шафер О.В. -дир., Подлєснова Л.П. -дов. б/н від 30.10.2009р.
арбітражного керуючого -не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ Фірми «ХАС», (вх. № 3914Х/2-4) на ухвалу господарського суду Харківської області від 09.09.2009р. по справі № Б-48/136-09
за заявою Дочірньої компанії «Укргазвидобування «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі газопромислового управління «Шебелинкагазвидобування», смт. Червоний Донець
до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «ХАС», с. Подвірки, Дергачівського району, Харківської області
про визнання банкрутом
встановила:
Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.09.2009 р. (суддя Крестьянінов О.О.) зобов'язано ініціюючого кредитора -ДК „Укргазвидобування „НАК „Нафтогаз України" в особі газопромислового управління „Шебелинкагазвидобування" в десятиденний строк з дня прийняття даної ухвали опублікувати в офіційному друкованому органі України оголошення про порушення справи про банкрутство ТОВ фірми „ХАС". Докази публікації оголошення зобов'язано представити суду в триденний строк після його публікації. Встановлено, що розмір безспірних вимог ДК „Укргазвидобування „НАК „Нафтогаз України" в особі газопромислового управління „Шебелинкагазвидобування" до ТОВ фірми „ХАС" складає 363736,16грн. Введено процедуру розпорядження майном боржника. Призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Сорокіна Михайло Івановича. Зобов'язано розпорядника майна разом з керівником боржника розглянути в 30-денний строк з моменту публікації оголошення заявлені вимоги кредиторів. За наслідками розгляду вимог кредиторів - повністю або частково зобов'язано визнати їх або відхилити, з обґрунтуванням підстав відхилення, про що розпоряднику майна повідомляти письмово кредиторів і господарський суд. Після розгляду заявлених вимог кредиторів зобов'язано розпорядника майна скласти реєстр вимог кредиторів, до якого також внести відомості про: загальну суму заявлених вимог кредиторів; загальну суму визнаних боржником вимог кредиторів; загальну суму кредиторської заборгованості, яка рахується в бухгалтерському обліку підприємства - боржника; загальну суму невизнаних боржником вимог кредиторів; загальну суму не заявлених кредиторами вимог; загальну суму вимог, які надійшли з порушенням строку, встановленого законодавством; відомості про вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника; відомості про вимоги щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, згідно із заявами таких кредиторів та даними обліку боржника. Зобов'язано розпорядника майна до попереднього засідання здійснити аналіз фінансового становища підприємства, інвестиційного положення та положення на товарному ринку.
ТОВ Фірма «ХАС»з ухвалою суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Харківської області від 09.09.2009р. скасувати, посилаючись на порушення норм чинного законодавства.
ДК «Укргазвидобування «НАК «Нафтогаз України»в особі газопромислового управління «Шебелинкагазвидобування»у відзиві на апеляційну скаргу вважає апеляційну скаргу ТОВ Фірми «ХАС» необґрунтованою і просить залишити її без задоволення, а ухвалу господарського суду Харківської області від 09.09.2009р. залишити без змін.
Арбітражний керуючий Сорокін М.І. відзиву на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання не з'явився, про причини неявки Харківський апеляційний господарський суд не сповістив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 6175590 від 23.12.2009р., яке мається в матеріалах справи.
Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Рішенням господарського суду Харківської області від 25.07.2005р. по справі № 47/12-05 з ТОВ фірми «ХАС»стягнуто на користь ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" в особі ГПУ "Шебелинкагазвидобування" 363736,16 грн. Постановою Вищого господарського суду України від 24.11.2005р. дане рішення скасовано, справа направлена на новий розгляд до господарського суду Харківської області.
При новому розгляді господарським судом Харківської області 07.02.2006р. було винесено рішення по справі № 38/314-05 (н.р. 47/12-05) та стягнуто з ТОВ фірми «ХАС»на користь ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" в особі ГПУ "Шебелинкагазвидобування" 363736,16 грн. Дане рішення вступило в законну силу.
20.02.2006р. господарським судом Харківської області видано наказ по справі № 38/314-05 (н.р. 47/12-05), який відповідно до ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження»був дійсний для пред'явлення до виконання протягом 3-х років, тобто, до 20.02.2009р.
Постановою ДВС у Дергачівському районі Харківської області № 621/СЛ від 04.12.2006р. було відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню вищевказаного наказу суду.
Під час виконавчого провадження, 25.10.2007р. між позивачем та відповідачем було укладено мирову угоду, згідно якої відповідачу надано відстрочку для погашення грошових зобов'язань в розмірі 363736,16 грн. до 01.04.2008 року.
Відповідно до ч. 4 ст. 121 ГПК України мирова угода, укладена сторонами у процесі виконання судового рішення, подається на затвердження господарського суду, який прийняв відповідне судове рішення. Про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.12.2007р. по справі № 38/314-05 було затверджено вказану мирову угоду, укладену між сторонами.
Статтею 3 «Про виконавче провадження» визначено документи, що підлягають виконанню державною виконавчою службою, а саме: виконавчі листи, що видаються судами, та накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду; ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах у випадках, передбачених законом; судові накази; виконавчі написи нотаріусів; посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень цих комісій; постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; рішення органів державної влади, прийняті з питань володіння і користування культовими будівлями та майном; постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу; рішення інших органів державної влади у випадках, якщо за законом їх виконання покладено на державну виконавчу службу; рішення Європейського Суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень Європейського Суду з прав людини".
З вказаного переліку виконавчих документів, які підлягають виконанню державною виконавчою службою, вбачається, що згідно п. 2 ч. 2 вказаної статті ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом і як виконавчий документ повинна містити у своїй резолютивній частині не лише вказівку про затвердження мирової угоди, а й інші передбачені законодавством (статтею 86 ГПК України та статтею 19 Закону України «Про виконавче провадження») ознаки та відомості, зокрема, назву документа, дату видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ; дату і номер рішення, за яким видано виконавчий документ; найменування стягувача і боржника, їх місцезнаходження, ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності, а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, місцезнаходження майна боржника тощо; резолютивна частина рішення; дата набрання чинності рішенням; строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Однак, ухвала суду про затвердження мирової угоди від 05.12.2007р. не відповідає вищевказаним нормам закону, тому, згідно роз'яснення ВГСУ № 02-5/333 від 12.09.96р. вона не може вважатись виконавчим документом.
Згідно зі ст. 89 ГПК України суддя за заявою сторони або за своєю ініціативою виправляє допущені в рішенні, ухвалі описки чи арифметичні помилки, не зачіпаючи суті рішення. Про виправлення описок чи арифметичних помилок виноситься ухвала.
Майже через десять місяців, 29.09.2008р. господарський суд Харківської області з порушенням чинного законодавства виносить ухвалу по справі № 38/314-05 (н.р. 47/12-05), якою було виправлено описку, допущену в ухвалі господарського суду Харківської області від 05.12.2007р. про затвердження мирової угоди, в якій були вказані додаткові відомості.
Вказана ухвала суду від 29.09.2008р. не оскаржена, і тому є чинною.
Вищезазначений виконавчий документ, а саме, ухвала господарського суду Харківської області від 05.12.2007р. про затвердження мирової угоди, кредитором направлено на примусове виконання у порядку ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» до ВДВС Дергачівського РУЮ Харківської області.
ВДВС Дергачівського РУЮ у Харківській області 15.12.2008р. винесено постанову № 537/Д про відкриття виконавчого провадження.
16.06.2009р. ВДВС Дергачівського РУЮ Харківської області виніс постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві, мотивуючи тим, що боржник за місцем юридичної адреси не знаходиться.
При поданні заяви для виконання ухвали господарського суду Харківської області від 05.12.2007р. про затвердження мирової угоди ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" в особі ГПУ "Шебелинкагазвидобування" не надав виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з підтвердженням його юридичної адреси.
Згідно з ч. 5 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачеві з підстав, передбачених пунктами 2-6 частини першої цієї статті, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання в межах строків, встановлених статтею 21 цього Закону.
Позивач не скористався своїм правом та не пред'явив виконавчий документ до виконання повторно.
При винесенні оскаржуваної ухвали господарського суду Харківської області від 09.09.2009р. по справі № Б-48/136-09, суд першої інстанції посилався на те, що загальна сума безспірних, не задоволених протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку вимог кредитора складає 363736,16 грн., що підтверджується рішенням господарського суду Харківської області від 07.02.2006р. по справі № 38/314-05 (н.р. 47/12-05) та виданим на його виконання наказом від 20.02.2006р; постановою № 621/СЛ ВДВС Дергачівського РУЮ Харківської області про відкриття виконавчого провадження від 04.12.2008р.; ухвалою господарського суду про затвердження мирової угоди від 05.12.2007р. по справі № 38/314-05 (н.р. 47/12-05); мировою угодою від 25.10.2007р.; постановою № 537/д ВДВС Дергачівського РУЮ Харківської області про відкриття виконавчого провадження від 15.12.2008р.; постановою № 233/8 ВДВС Дергачівського РУЮ Харківської області про повернення виконавчого документу від 16.06.2009р. та актом державного виконавця від 14.05.2009р. про відсутність боржника за його місцезнаходженням.
Однак, дані документи не є доказами неплатоспроможності боржника та безспірності вимог кредиторів.
Так, відповідно до приписів ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»суб'єктом банкрутства (банкрутом) може бути боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена судом; боржником може бути лише суб'єкт підприємницької діяльності, який неспроможній виконати протягом 3-х місяців після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше як через відновлення платоспроможності.
Згідно ст. 6 вказаного Закону справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено Законом.
Згідно приписів ч. 1 ст. 7 даного Закону заява про порушення справи про банкрутство, яка подана кредитором або боржником, повинна містити разом з іншим виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника; частина 3 цієї статті вимагає подання до заяви боржника документів, що свідчать про неплатоспроможність боржника.
У відповідності до частини 5 статті 7 цього Закону боржник зобов'язаний в місячний строк звернутися до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення зазначених у цієї частині Закону обставин, зокрема, якщо задоволення вимог одного кредитора або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.
Тобто, Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»визначає умови, при наявності яких господарський суд порушує справи про банкрутство. Це - неплатоспроможність боржника та безспірність вимог кредиторів. Зобов'язання доказування цих умов покладено на ініціатора порушення справи (кредитора або боржника).
Відповідно до ст. 1 цього Закону безспірні вимоги кредиторів -це вимоги визнані боржником, інші вимоги підтверджені виконавчими або розрахунковими документами, по яких згідно законодавства здійснюється списання коштів з рахунку боржника.
Заява про порушення справи про банкрутство повинна містити відомості про наявність у боржника майна, в тому числі грошової суми і дебіторської заборгованості, а також, інші документи, які підтверджують неплатоспроможність боржника.
Документами, які підтверджують неплатоспроможність боржника є виконавчі документи, підтверджуючі безспірність вимог кредиторів; інформація про всі розрахунки боржника та докази відсутності руху коштів по них; докази про відсутність майна або його недостатності для погашення вимог кредиторів.
Отже, із системного аналізу зазначених правових норм вбачається, що кредитор у своєї заяві до господарського суду про порушення відносно боржника провадження у справі про банкрутство повинен навести обставини неспроможності боржника, виконати підтверджені у встановленому порядку документами безспірні грошові вимоги кредитора (кредиторів), пов'язані із здійсненням боржником підприємницької діяльності, а також - обставини щодо того, що задоволення вимог одного кредитора або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами, і довести ці обставини належними документами.
При таких обставинах, при розгляді справи про банкрутство боржника судом першої інстанції не доведено обставин, що мають значення для справи, а саме: обставин безспірності грошових вимог кредиторів до боржника, неспроможності виконати свої зобов'язання перед кредиторами боржником, які господарським судом помилково визнані встановленими. Судом першої інстанції не встановлено, що вартості усього майна боржника недостатньо для задоволення грошових вимог кредиторів та в порушення вимог ст. 43 ГПК України, в ухвалі відсутні посилання на документи, які ці висновки підтверджують, а також відсутні відомості про склад майна боржника та документи, в підтвердження цього.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що господарський суд Харківської області передчасно, в своїй ухвалі від 09.09.2009р., без належного встановлення доказів в підтвердження підстав для порушення справи про банкрутство, а також без з'ясування наявності чи відсутності на момент порушення справи належних доказів того, що вартості майна боржника недостатньо для задоволення вимог кредиторів, дійшов висновку про зобов'язання ініціюючого кредитора в десятиденний строк з дня прийняття даної ухвали опублікувати в офіційному друкованому органі України оголошення про порушення справи про банкрутство ТОВ фірми „ХАС", а також неправомірно порушив справу про банкрутство.
На підставі викладеного, оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, як така, що винесена з порушенням вимог чинного законодавства і, тому не підлягає вирішенню в господарських судах, а провадження у справі - припиненню на підставі ч. 1 ст. 80 ГПК України, згідно якої господарський суд припиняє провадження у справі якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах.
Керуючись ст. ст. 1, 6, 7, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ч. 1 ст. 80, ст.ст. 99, 101, 102, п. 3 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105, ст. 106 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду одноголосно, -
постановила:
Апеляційну скаргу ТОВ Фірми «ХАС»задовольнити.
Ухвалу господарського суду Харківської області від 09.09.2009р. по справі № Б-48/136-09 скасувати.
Провадження по справі припинити.
Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом місяця до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови підписаний 29.01.2010р.
Головуючий суддя Карбань І.С.
Суддя Бабакова Л.М.
Суддя Шутенко І.А.