Україна
Харківський апеляційний господарський суд
"27" січня 2010 р. Справа № 59/111-09
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Бондаренко В.П., судді Камишева Л.М. , Сіверін В. І.
при секретарі Зозулі О.М.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, дор. № 4-1 від 10.04.2009 р.
1-го відповідача - ОСОБА_2 -ФОП
2-го відповідача - ОСОБА_3 - ФОП
третьої особи - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу 1-го відповідача вх. № 3722Х/1-9 та апеляційну скаргу позивача вх. № 3813Х/1-9 на рішення господарського суду Харківської області від 19.11.09 по справі № 59/111-09
за позовом Підприємства Харківської Облспоживспілки "Зміївський ринок", м. Зміїв
третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - фізична особа-підприємець ОСОБА_4, м. Мерефа
до 1. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, смт. Комсомольське
2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, с. Комсомольський
про виселення та передачу торгових місць, знесення самовільно збудованої споруди
встановила:
Рішенням господарського суду Харківської області від 19.11.2009 р. по справі № 59/111-09 (судді Бринцев О.В., Рильова В.В., Суярко Т.Д.) позов задоволено частково. Зобов'язано Фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 звільнити торгові місця №№ 63, 64 на території ринку Підприємства Харківської облспоживспілки "Зміївський ринок" за адресою: АДРЕСА_1, від належного ОСОБА_2 майна та обладнання. Стягнено з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Підприємства Харківської облспоживспілки "Зміївський ринок" 85 грн. державного мита та 156,20 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні решти позовних вимог по відношенню до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, а саме вимог про примусове знесення самовільно збудованої споруди, та вимог про зобов'язання передати торгове місце №64 Підприємству Харківської облспоживспілки "Зміївський ринок" відмовлено. В задоволенні позовних вимог по відношенню до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 відмовлено повністю.
1-й відповідач з рішенням місцевого господарського суду в частині задоволених позовних вимог не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, просить рішення в цій частині скасувати.
Позивач з рішенням місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на невідповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи, просить рішення в цій частині змінити та задовольнити позов у повному обсязі.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу 1-го відповідача, в якому він вважає рішення суду в частині задоволених позовних вимог законним і обґрунтованим, у зв'язку з чим просить залишити його в цій частині без змін, а апеляційну скаргу 1-го відповідача без задоволення.
1-й відповідач надав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому в якому він вважає рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог законним і обґрунтованим, у зв'язку з чим просить залишити його в цій частині без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.
2-й відповідач надав відзив на апеляційну скаргу 1-го відповідача, в якому підтримує позицію 1-го відповідача, викладену в апеляційній скарзі, рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог до ФОП ОСОБА_3 просить залишити без змін.
До початку судового засідання 1-й та 2-й відповідачі заявили клопотання про зобов'язання третьої особи, ФОП ОСОБА_4, з'явитися в судове засідання для надання пояснень по справі.
Колегія суддів розглянула заявлене клопотання та вважає його таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвали суду від 08.12.2009 р., 14.12.2009 р. та 11.01.2010 р., в яких сторони, зокрема, третя особа, викликалися в судове засідання, направлялися третій особі у відповідності до положень ст. 87 ГПК України за адресою, зазначеною з матеріалів справи.
Третьою особою вказані ухвали були отримані, про що свідчать власноручні підписи ФОП ОСОБА_4 на повідомленнях про вручення поштового відправлення (т. 3, а.с. 88, 94, 119).
Таким чином, враховуючи, що третя особа про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, однак не скористалася своїм правом на участь в судовому засіданні, судова колегія вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим клопотання відповідачів задоволенню не підлягає.
Колегія суддів розглянула апеляційні скарги, перевірила матеріали справи, заслухала присутніх в судовому засіданні представників сторін і встановила наступне.
Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою до ФОП ОСОБА_2 про примусове виселення фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з території ринку підприємства Харківської облспоживспілки "Зміївський ринок" за адресою: АДРЕСА_1; знести самовільно збудовану ФОП ОСОБА_2 споруду з металевих конструкцій площею 3,4 м2, розташовану на території ринку ПХО "Зміївський ринок" за адресою: АДРЕСА_1; стягнути з відповідача судові витрати.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.06.2009 р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 (т. 1, а.с. 106-108).
Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.08.2009 р. до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 (т. 2, а.с. 29-31).
15.09.2009 р. позивач подав доповнення до позовної заяви, в яких просив суд залучити до участі у справі як іншого відповідача (співвідповідача) фізичну особу-підприємця ОСОБА_3; примусово стягнути з ФОП ОСОБА_2 безпідставно отримане майно - торгове місце № 64 на території ринку підприємства Харківської облспоживспілки "Зміївський ринок" за адресою: АДРЕСА_1; примусово знести самовільно збудовану ФОП ОСОБА_2 споруду з металевих конструкцій (металевий кіоск) площею 7,2 м2, розташовану на території ринку ПХО "Зміївський ринок" за адресою: АДРЕСА_1, торгівельні місця №№ 63, 64; стягнути з відповідачів судові витрати (т. 2, а.с. 53-56).
21.09.2009 р. позивач вдруге подав доповнення до позовної заяви, в якому просив суд залучити до участі у справі як іншого відповідача (співвідповідача) фізичну особу-підприємця ОСОБА_3; витребувати з чужого незаконного володіння від фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 безпідставно отримане майно - торгове місце № 64 на території ринку підприємства Харківської облспоживспілки "Зміївський ринок" за адресою: АДРЕСА_1; примусово знести самовільно збудовану ФОП ОСОБА_2 споруду з металевих конструкцій (металевий кіоск) площею 7,2 м2, розташовану на території ринку ПХО "Зміївський ринок" за адресою: АДРЕСА_1, торгівельні місця №№ 63, 64; стягнути з відповідачів судові витрати (т. 2, а.с. 83-84).
Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.09.2009 р. фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 залучено до участі у справі в якості другого відповідача (т. 2, а.с. 95-99).
12.10.2009 р. позивач подав уточнену позовну заяву, в якій просив суд зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 звільнити торгові місця №№ 63,64 території ринку підприємства Харківської облспоживспілки "Зміївський ринок" від належного ОСОБА_2 майна та обладнання, передати торгове місце № 64 підприємству Харківської облспоживспілки "Зміївський ринок"; примусово знести самовільно збудовану споруду з металевих конструкцій (металевий кіоск) площею 7,2 м2, розташовану на території ринку ПХО "Зміївський ринок" за адресою: АДРЕСА_1, торгівельні місця №№ 63, 64; стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 судові витрати; зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 примусово знести самовільно збудовану споруду з металевих конструкцій (металевий кіоск) площею 7,2 м2, розташовану на території ринку ПХО "Зміївський ринок" за адресою: АДРЕСА_1, торгівельні місця №№ 63, 64; стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 судові витрати (т. 2, а.с. 104-107).
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними в рішенні від 19.11.2009 р., виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, підприємство Харківської облспоживспілки "Зміївський ринок" є правонаступником Спільного підприємства "Зміївський ринок", що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками статистики про включення позивача до ЄДРПОУ, статутом позивача та свідоцтвом про державну реєстрацію підприємства (т. 1. а.с. а.с. 16-17, 92-99).
На підставі Рішення Комсомольської селищної ради від 03.09.1997 р. № 225 позивачу на праві постійного користування належить земельна ділянка площею 0,40 га в смт. Комсомольське Зміївського району Харківської області для обслуговування будівель та споруд ринку, що підтверджується наявним в матеріалах справи Державним актом на право постійного користування землею ХР 12-00-002659, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 91 від 03.12.1997 р. (т. 1, а.с. 18-20).
01.01.2009 р. між позивачем та ФОП ОСОБА_4 був укладений договір суборенди, відповідно до п. 1.1. якого позивач передав ФОП ОСОБА_4 у тимчасове платне користування обладнаний торгівельний майданчик та розміщені на ньому основні засоби (кіоски, палатки, павільйони, будівлі) на території позивача, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1
Як встановлено в судовому засіданні, ФОП ОСОБА_3 у 1998 році з дозволу тодішнього директора ринку було встановлено на території ринку металевий стіл, переобладнаний згодом у закритий стіл (кіоск) площею 7,2 м2.
Відповідно до наявного в матеріалах справи плану-схеми розміщення торгівельних місць на ринку в даному кіоску розташовані торгові місця №№ 63, 64 (т. 2, а.с. 7).
З наявних в матеріалах справи актів від 03.02.2009 р., 03.03.2009 р. та 01.04.2009 р., складених комісією у складі головного бухгалтера позивача, економіста та контролера торгівельних місць позивача вбачається, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 фактично займають торгівельні місця №№ 63, 64 і користуються ними для ведення торговельної діяльності (т. 2, а.с. 3-5).
За користування зазначеними торговими місцями відповідачами сплачується, а позивачем приймається ринковий збір окремо за кожний день здійснення торгівлі з кожного торгового місця, що підтверджується відповідними фіскальними чеками ПХО "Зміївський ринок" (т. 2,. а.с. 16-20) та не спростовано сторонами.
03.03.2004 р. між позивачем та ФОП ОСОБА_3 був укладений договір № 65на розміщення торгівельного лотка (кіоску) на Зміївському ринку, відповідно умов якого 2-му відповідачу було надано місце площею 7,2 м2 для розміщення торгового лотка (кіоску) (т. 2, а.с. 16). Договір укладений на період з 03.03.2004 р. по 31.12.2004 р.
В матеріалах справи відсутні інші укладені між позивачем та відповідачами договори, які б підтверджували право відповідачів на зайняття цих торгових місць.
Що стосується позовних вимог стосовно повернення торгового місця № 64 та примусового знесення самовільно збудованої споруди з металевих конструкцій (металевого кіоску), колегія суддів дійшла висновку про їх необґрунтованість, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено відповідачами, встановлення металевої споруди було здійснено не ФОП ОСОБА_2, а ФОП ОСОБА_3, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що саме 2-й відповідач є належним відповідачем по цих вимогах.
Відповідно до ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Тобто положення даної статті можуть бути застосовані лише до об'єктів нерухомого майна.
Згідно зі ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Однак слід зазначити, що кіоск до нерухомих речей не відноситься, оскільки відповідно до Правил торгівлі на ринках селища Комсомольське, затверджених Рішенням ХХХVІ сесії Комсомольської селищної ради ІV скликання від 31.01.2006 р., це об'єкт дрібно роздрібної торгової мережі стаціонарного типу, некапітальної забудови, який займає відокремлене приміщення для організації продажу товарів без доступу в нього покупців.
Крім того, чинним законодавством кіоск визначений як торговельний об'єкт для організації роздрібного продажу товарів, який має постійне просторове місцезнаходження, займає окрему закриту споруду некапітального типу на одне робоче місце без торговельної зали для покупців та додаткової площі для розміщення запасу товарів.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що встановлений 2-м відповідачем спірний кіоск є об'єктом нерухомості.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 376 Цивільного кодексу України.
У зв'язку з цим колегія суддів вважає, що спірний кіоск був розміщений на території позивача не самовільно, а з дозволу позивача, що підтверджується укладеним між позивачем та 2-м відповідачем договором на розміщення торгівельного лотка (кіоску) на Зміївському ринку від 03.03.2004 р. № 65 (т. 2, а.с. 16).
Згідно з ч. 1 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).
Враховуючи викладене, укладений між позивачем та 2-м відповідачем договір на розміщення торгівельного лотка (кіоску) на Зміївському ринку від 03.03.2004 р. №65 прямо не передбачений актами чинного законодавства і являє собою змішаний договір, який містить в собі елементи договору бронювання торгового місця та договору найму (оренди). Про наявність елементів договору бронювання свідчать умови п. 1 щодо обов'язків підприємця забронювати місце виділене під кіоск (лоток). Про наявність елементів оренди свідчить основна суть договору (передача майна в користування за плату на визначений строк), а також використовувана в договорі термінологія "орендар", "орендна плата", тощо).
Згідно з ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України до відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Таким чином, до відносин, що склалися між позивачем і 2-м відповідачем у зв'язку з укладенням ними договору на розміщення торгівельного лотка (кіоску) на Зміївському ринку від 03.03.2004 р. №65 судом першої інстанції обґрунтовано застосовані положення ст.ст. 759-786 Цивільного кодексу України, 283-292 Господарського кодексу України, які регулюють відносини найму (оренди).
Матеріали справи свідчать, що договір на розміщення торгівельного лотка (кіоску) на Зміївському ринку від 03.03.2004 р. № 65 був укладений на строк з 03.03.2004 р.. по 31.12.2004 р., тобто на 304 дні. 2-й відповідач після закінчення вказаного строку і до цього часу продовжує користуватись орендованим майном. Доказів вручення позивачем відповідачеві вимог про розірвання договору у встановлений законом строк (на протязі місяця після закінчення першого (і кожного наступного) строку дії договору) матеріали справи не містять.
Отже, строк дії договору на розміщення торгівельного лотка (кіоску) на Зміївському ринку від 03.03.2004 р. № 65 був подовжений спочатку на строк з 01.01.2005 р. по 31.10.2005 р., потім на послідовно на той самий термін на наступні періоди і в кінцевому підсумку до 03.02.2010 р. Отже станом на даний час вказаний договір є таким, що діє.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 396 Цивільного кодексу України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.
Таким чином, позовні вимоги позивача пред'явлені до відповідача про примусове знесення самовільно збудованої споруди з металевих конструкцій (металевий кіоск) площею 7,2 м2, розташовану на території ринку належного позивачеві, торгівельні місця №№ 63,64 є такими, що суперечать умовам чинного договору на розміщення торгівельного лотка (кіоску) на Зміївському ринку від 03.03.2004 р. № 65, є незаконними, необґрунтованими та правомірно не задоволені судом першої інстанції.
Що стосується позовних вимог про зобов'язання ФОП ОСОБА_2 звільнити торгові місця №№ 63, 64 на території ринку ПХО "Зміївський ринок" від належного 1-му відповідачу майна та обладнання, передати торгове місце № 64 позивачеві, колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач займає спірні місця без наявності укладених з позивачем договорів, на підставі угоди, досягнутої з 2-м відповідачем, який користується цими місцями на підставі договору на розміщення торгівельного лотка (кіоску) на Зміївському ринку від 03.03.2004 р. № 65, укладеного з позивачем.
Тобто відносини, які виникли між відповідачами, є по суті піднаймом. Відповідно ч.1 ст. 774 Цивільного кодексу України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договором на розміщення торгівельного лотка (кіоску) на Зміївському ринку від 03.03.2004 р. № 65 такого права 2-му відповідачеві не надано. Докази наявності такої згоди в матеріалах справи відсутні.
Слід також зазначити, що відповідно п. 24. Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Мінекономіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.2002 р. № 57/188/84/105, передача торговельного місця та документів про сплату ринкового збору й послуги ринку третім особам забороняється.
За таких обставин у 1-го відповідача відсутні правові підстави для знаходження його майна на торгових місцях, переданих в оренду 2-му відповідачеві і для ведення 1-м відповідачем власної торгової діяльності з використанням зазначених місць, переданих позивачем в оренду ФОП ОСОБА_3, що є порушенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно ч. 2 ст.16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес способами, що встановлені договором або законом. Відповідно п. 5 ч.2 ст. 16 ЦК України належним способом захисту порушеного права в даному разі є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі). Таким обов'язком в даному випадку є обов'язок кожної особи, зокрема, 1-го відповідача, утримуватись від порушення прав власника майна та його орендодавця (позивача).
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині зобов'язання 1-го відповідача, ФОП ОСОБА_2, звільнити торгові місця №№ 63, 64 на території ринку ПХО "Зміївський ринок" (АДРЕСА_1) від належного 1-му відповідачу майна та обладнання.
В частині зобов'язання передати торгове місце №64 позивачеві позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки торгові місця №№ 63, 64 на території ринку ПХО "Зміївський ринок" знаходяться в користуванні 2-го відповідача на підставі договору на розміщення торгівельного лотка (кіоску) на Зміївському ринку від 03.03.2004 р. № 65. Підстави для дострокового припинення цього користування відсутні.
Слід також зазначити, що є безпідставними доводи 1-го відповідача про те, що факт сплати ним ринкового збору є достатньою підставою для ведення торгівлі із використанням спірних торгових місць.
Пунктами 18, 23 Правил торгівлі на ринках встановлено, що за право займання торговельного місця на ринку справляється ринковий збір у порядку, визначеному законодавством. Продавці на ринках зобов'язані сплатити ринковий збір до початку торгівлі. При справлянні ринкового збору початком торгівлі вважається час, що настає через дві години з початку роботи ринку. Після закінчення двох годин від початку роботи ринку ринковий збір сплачується продавцем до зайняття торговельного місця.
Викладене свідчить, що сплата ринкового збору дає право відповідній особі на здійснення торгової діяльності на ринку протягом відповідного часу роботи ринку у конкретний, визначений під час платежу, день.
Підставою для зайняття (бронювання, користування, оренду тощо) торгових місць сплата ринкового збору не дає. Для цього повинні існувати додаткові умови, передбачені п.п. 8-20 Правил торгівлі на ринках, а саме, відповідна письмова угода. Відсутність такої угоди унеможливлює користування відповідним торговим місцем в строк більший ніж один робочий день ринку.
Факт прийняття позивачем від 1-го відповідача ринкового збору не є доказом укладення такого строкового договору, а лише є доказом досягнення згоди між сторонами про надання позивачем права на використання торгового місця у один конкретний, визначеній у відповідному фіскальному чеку, день.
Відповідно до ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг). У разі необґрунтованої відмови підприємця від укладення публічного договору він має відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою.
Отже, в даному випадку позивач зобов'язаний, в разі наявності підстав визначених ст. 633 ЦК України, надавати 1-му відповідачу (як і кожній іншій особі, яка до нього звернеться в установленому порядку) відповідну послугу, зокрема, надання в користування торгового місця на протязі відповідного робочого дня ринку.
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що господарським судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим рішення господарського суду Харківської області від 19 листопада 2009 року у справі № 59/111-09 підлягає залишенню без змін, а апеляційні скарги без задоволення.
Керуючись статтями 22, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтями 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
постановила:
У задоволенні клопотання відповідачів щодо зобов'язання явки третьої особи в судове засідання відмовити.
У задоволенні апеляційних скарг позивача та 1-го відповідача відмовити.
Рішення господарського суду Харківської області від 19 листопада 2009 р. у справі № 59/111-09 залишити без змін.
Головуючий суддя Бондаренко В.П.
Судді Камишева Л.М.
Сіверін В. І.
Повний текст постанови підписаний 30.01.2010 р.