Україна
Харківський апеляційний господарський суд
"25" січня 2010 р. Справа № 07/289-09
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І. (доповідач), Плужник О.В.
при секретарі Чудновській І.І.
за участю представників сторін:
позивача - Сидорова Ю.В.
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача вх. № 3987Х/3-7 на рішення господарського суду Харківської області від 27.11.09 по справі № 07/289-09
за позовом ТОВ "ТНК-Транс", м. Київ
до ЗАТ "Плавлені сири", м. Харків
про стягнення 37283,25 грн. -
встановила:
В серпні 2009 р. позивач -ТОВ «ТНК Транс», м. Київ звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій, з урахуванням уточнень та доповнень, просив суд стягнути з відповідача -ЗАТ «Плавлені сири», м. Харків 34790,40 грн. заборгованості, 1391,62 грн. інфляційних, 712,41 грн. річних та судових витрат з посиланням на те, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати переданої позивачем продукції за укладеним між сторонами договором № 267 від 01.04.08 р.
Рішенням господарського суду Харківської області від 27.11.09 р. (суддя Інте Т.В.) по справі № 07/289-09 позов задоволено частково. З відповідача на користь позивача стягнуто 34790,40 грн. заборгованості, 1376,85 грн. інфляційних нарахувань, 709,65 грн. річних, 368,77 грн. державного мита та 233,43 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення мотивоване з тих підстав, що відповідач не в повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати переданої позивачем продукції за укладеним між сторонами договором № 267 від 01.04.08 р.; що інфляційні та річні підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на підставі відповідних вимог чинного законодавства України та ін.
Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до господарського суду Харківської області.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що господарський суд під час розгляду справу порушив його процесуальні права, а саме безпідставно відмовив в задоволенні поданого ним клопотання про відкладення розгляду справи та розглянув справу за відсутності його представника.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, а суд першої інстанції неодноразово відкладав розгляд даної справи та тим самим надавав відповідачу можливість реалізувати свої процесуальні права та ін.
Відповідач в судове засідання свого представника не направив, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, про причини неприбуття представника не повідомив.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:
Як свідчать матеріали справи, та правомірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до укладеного між сторонами договору поставки № 267 від 01.04.08 р., позивач (продавець) зобов'язався за замовленнями відповідача (покупця) поставляти та передавати через мережу АЗС у власність останнього смарт-картки та нафтопродукти в асортименті, належної якості, в кількості, визначеній, відповідно до накладних, які є невід'ємними частинами договору, надавати послуги (мийки, СТО, шиномонтажа), визначені у актах виконаних робіт, а відповідач (покупець) зобов'язався приймати товар та/або послуги на АЗС та оплачувати їх на умовах договору.
Пунктом 7.1 договору сторони передбачили обов'язок продавця оплачувати товар в строк, зазначений в рахунку-фактурі, на умовах 100% попередньої оплати, а товар, отриманий понад оплачену кількість - протягом одного дня з моменту поставки за цінами, що встановлені на АЗС на момент поставки, на умовах товарного (комерційного) кредиту на суму, що не може перевищувати 80000,00 грн. При цьому, якщо вартість поставленого та неоплаченого товару перевищує визначений ліміт товарного кредиту, строк оплати товару змінюється і вартість отриманого товару, що перевищує ліміт, повинна бути сплачена протягом одного банківського дня з моменту перевищення ліміту товарного кредиту.
Як свідчать матеріали справи, на виконання договірних зобов'язань, позивачем поставлено відповідачу в період з 30.04.08 р. по 31.03.09 р. товар на загальну суму 707842,29 грн., що підтверджено наданими до справи видатковими накладними (а.с.21 -32).
Однак, в порушення п. 7.1 договору, відповідачем було проведено оплату продукції лише частково, а саме в сумі 673051,89 грн., в зв'язку з чим на час звернення позивача до суду у відповідача перед позивачем існувала заборгованість в сумі 34790,40 грн., що, крім іншого, підтверджено двостороннім актом звірки розрахунків на 31.03.09 р. (а.с.129), доказами здійснення поставки продукції та доказами здійснення часткової оплати.
З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що відповідач не в повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати переданої позивачем продукції за укладеним між сторонами договором № 267 від 01.04.08 р.; що інфляційні та річні підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на підставі відповідних вимог чинного законодавства України та ін.
Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи викладене, а також те, що термін виконання відповідачем свого зобов'язання з оплати визначено умовами договору, що відповідач в обґрунтування своїх вимог не надав ні суду першої ні суду апеляційної інстанцій доказів погашення заборгованості у встановлений строк, судова колегія погоджується з висновками господарського суду про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 34790,40 грн. заборгованості.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи викладене, також законними та обґрунтованими є висновки господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача 1376,85 грн. інфляційних та 709,65 грн. річних.
Разом з тим, безпідставними є вимоги відповідача про скасування судового рішення по мотивах того, що господарський суд приймаючи рішення нібито необґрунтовано залишив без задоволення подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, та розглянув дану справу за відсутності його представника. Зокрема, як свідчать матеріали справи, відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи (в т.ч. про час та місце проведення останнього судового засідання 27.11.09 р.), а господарський суд неодноразово відкладав її розгляд, в т.ч. в зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, та тим самим надавав можливість останньому направити в судове засідання свого представника та надати свої доводи стосовно заявлених позивачем позовних вимог і необхідні докази в їх обґрунтування, однак відповідач вказаною можливістю з невідомих причин не скористався. Беручи до уваги викладене, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати, що суд першої інстанції при розгляді даної справи порушив процесуальні права відповідача. Разом з тим враховуючи, що норми ГПК України передбачають можливість розгляду справи без участі представників сторін, повідомлених про час та місце розгляду справи, за наявними в справі матеріалами, вимоги відповідача про скасування прийнятого по справі рішення не підлягають задоволенню.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни судового рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення. При цьому, відповідач, не надав жодного доказу того, що господарський суд при винесенні рішення порушив норми процесуального права, які могли б в будь-якому випадку бути підставою для скасування даного рішення.
Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова колегія -
постановила:
Рішення господарського суду Харківської області від 27.11.09 р. по справі № 07/289-09 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Повний текст постанови підписано 29.01.2010 р.
Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.
Судді Пушай В.І.
Плужник О.В.