Україна
Харківський апеляційний господарський суд
"25" січня 2010 р. Справа № 63/219-09
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І. (доповідач), Плужник О.В.
при секретарі Байбак О.І.
за участю представників сторін:
позивача - Коваленко А.О.
відповідача - Грішков О.О., Юрина Р.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача вх. № 3909Х/3-7 на рішення господарського суду Харківської області від 01.12.09 по справі № 63/219-09
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія", м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс+", м. Харків
про стягнення 4131,02 грн. -
встановила:
В жовтні 2009 р. позивач -Товариство з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія», м. Харків звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій просив суд стягнути з відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс+», м. Харків в порядку регресу суму виплаченого позивачем на користь гр. Дегтяр В.І. страхового відшкодування у розмірі 4131,02 грн., з посиланням на наявність вини відповідача у настанні страхового випадку та нанесенні гр. Дегтяр В.І. відповідної матеріальної шкоди, яка в подальшому була відшкодована останньому позивачем.
Рішенням господарського суду від 01.12.09 р. (суддя Погорєлова О.В.) по справі № 63/219-09 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення мотивоване з тих підстав, що водій належного відповідачу автомобіля Юрина Р.В. в момент скоєння ДТП знаходилася у відпустці, що зумовлює відсутність вини відповідача в заподіяній гр. Дегтяр В.І. матеріальній шкоді та ін.
Позивач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його таким, що прийняте внаслідок неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи, та неправильним застосуванням відповідних норм чинного законодавства України подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що господарський суд при винесенні рішення безпідставно не взяв до уваги той факт що належний відповідачу автомобіль під час ДТП знаходився в керуванні директора підприємства відповідача Юриної Р.В. яка хоча і не мала правових підстав на керування цим транспортним засобом, проте фактично за згодою підприємства використовувала автомобіль. Вказане, на думку позивача, зумовлює покладення відповідальності за заподіяну матеріальну шкоду саме на відповідача, а не фізичну особу Юрину Р.В. та ін.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення посилаючись на те, що Юрина Р.В. в момент скоєння ДТП знаходилася у відпустці, тобто не знаходилася з відповідачем в трудових відносинах, що зумовлює безпідставність вимог позивача про покладення відповідальності за заподіяну матеріальну шкоду на відповідача; що факт наявності вини Юриної Р.В. в ДТП позивачем належним чином не доведений; що позивач не довів розміру заподіяної Юриною Р.В. матеріальної шкоди та ін.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, колегія суддів встановила наступне:
Як свідчать матеріали справи, 09.06.2008 року на перехресті вул. Скрипника і вул. Сумської у м. Харкові сталася ДТП за участю автомобілів Тойота Рав 4, державний номер 04220ХВ під керуванням гр. Юриної Р.В. та автомобілем Тойота Камри, державний номер АХ3000АВ під керуванням гр. Дегтяр В.І.
Позивач згідно з умовами договору добровільного страхування наземного транспорту № СНТ-3 №1635/08-04 від 18.01.2008 року здійснював страхування автомобіля Тойота Камри, державний номерний знак АХ3000АВ, у тому числі і від ризику пошкодження (знищення) транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Постановою Дзержинського районного суду міста Харкова від 18.09.2008 року по адміністративній справі № 3-14790/08 за порушення п. 8.8. Правил Дорожнього руху України Дегтяр Віктора Ілліча, водія транспортного засобу Тойота Камри, державний номерний знак АХ3000А та Юрину Р.В., водія транспортного засобу Тойота Рав 4, державний номерний знак 04220ХВ, визнано винними у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України та присуджено до стягнення штраф в доход держави в розмірі 17,00 грн. з кожного.
В результаті зазначеної ДТП автомобіль Тойота Камри, державний номерний знак АХ3000АВ, отримав механічні ушкодження, чим страхувальнику Дегтяр Віктору Іллічу була спричинена матеріальна шкода в розмірі 8851,03 грн., що підтверджується звітом про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу № 211/2008 від 17.12.2008 року. За проведення автотоварознавчого дослідження з оцінки вартості матеріального збитку, позивач сплатив на користь незалежного суб'єкта оціночної діяльності ФОП Сльота А.В. 300,00 грн. (платіжне доручення № 2801 від 16.01.2009 року та Акт виконаних робіт від 25.12.08 р.)
Виконуючи договірні зобов'язання перед страхувальником Дегтяр В.І. уповноважена комісія позивача дійшла до висновку про наявність страхового випадку та було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування, що підтверджується страховим актом № 2005 від 15.01.2009 року. Згідно з умовами страхування розмір страхового відшкодування, обчислений шляхом віднімання від розміру матеріального збитку, завданого власнику застрахованого транспортного засобу, суми франшизи, встановленої за договором (889,00 грн.), склав 7962,03 грн. Зазначена сума була сплачена на користь страхувальника Дегтяр В.І., що підтверджується квитанцією банку від 22.01.2009 року.
Як свідчать матеріали справи, автомобіль Тойота Рав 4, державний номер 04220ХВ належить відповідачу, а водій вказаного автомобіля в момент скоєння ДТП Юрина Р.В. знаходиться у трудових відносинах з відповідачем та є директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс +".
Позивач з посиланням на зазначені обставини звернувся до відповідача з претензією за вих.. № 579 від 12.06.09 р. про компенсацію в порядку регресу суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі 50% заподіяної матеріальної шкоди, а саме 4131,02 грн. Однак, відповідач на претензію не відреагував, що і стало причиною для звернення позивача з позовом по даній справі.
Відповідно до довідки № 16 від 23.11.09 р. ТОВ «Комплекс+», Юрина Р.В. з 09.06.2008 р. по 13.06.2008 р. знаходилася в неоплачуваній відпустці.
Як зазначили в судовому засіданні представники відповідача, з приводу незаконного заволодіння транспортним засобом в момент скоєння ДТП відповідач не звертався, оскільки Юрина Р.В. керувала транспортним засобом на підставі виданого від імені ТОВ «Комплекс+»та власноручно підписаного нею ж як директором товариства подорожного листа.
З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що водій належного відповідачу автомобіля Юрина Р.В. в момент скоєння ДТП знаходилася у відпустці, що зумовлює відсутність вини відповідача в заподіяній гр. Дегтяр В.І. матеріальній шкоді та ін.
Однак, викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, не відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм не надана правильна та належна правова оцінка, суд неправильно застосував до спірних правовідносин норми чинного законодавства України, та неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, в зв'язку з чим, є підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Як свідчить прийняте по справі рішення, суд безпідставно не застосував до спірних правовідносин положення ст. 1166, 1187 ЦК України. Про вказане свідчить зокрема наступне:
Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Ст. 1187 ЦК України передбачено, що Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Таким чином, майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояву їх шкідливих властивостей.
Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Володілець джерела підвищеної небезпеки не відповідає за шкоду, заподіяну цим джерелом, якщо доведе, що воно вибуло з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, а не з його вини.
Особи, які вчинили ці протиправні дії, відшкодовують шкоду за правилами відповідальності володільців джерел підвищеної небезпеки, а коли цьому сприяла винна поведінка володільця (не була забезпечена належна охорона і т.п.), відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, може бути покладено на особу, що протиправно заволоділа цим джерелом, і на його володільця відповідно до ступеня вини кожного з них (п. 3 Роз'яснень пленуму Верховного суду України N 6 від 27.03.92 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»).
Відповідно до довідки ТОВ «Комплекс+»Юрина Р.В. на момент скоєння ДТП дійсно знаходилася в неоплачуваній відпустці, тобто не перебувала в трудових відносинах з товариством. Однак, з приводу незаконного заволодіння транспортним засобом в момент скоєння ДТП відповідач до компетентних органів не звертався, що свідчить про те, що відповідач усвідомлював та схвалював використання транспортного засобу Юриною Р.В. під час перебування її в відпустці. Про вказане також свідчить той факт, що Юрина Р.В. за повідомленням уповноважених представників відповідача в судовому засіданні (протокол с/з від 25.01.2010 р.) керувала транспортним засобом на підставі виданого від імені ТОВ «Комплекс+»та власноручно підписаного нею ж як директором товариства подорожного листа, з роботи звільнена не була, тому мала трудові відносини з відповідачем будучи керівником останнього, як юридичної особи.
Зазначене свідчить про те, що володар транспортного засобу у встановленому порядку скористався своїм правом розпоряджатися належним йому майном на свій розсуд, та таким чином несе відповідальність за вчинення дій пов'язаних з використанням майна в межах закону, а так само несе всі ризики, пов'язані з використанням майна (ст. ст. 316, 319 ЦК України).
Вказане зумовлює настання відповідальності за заподіяну в результаті ДТП матеріальну шкоду не на Юрину Р.В. як фізичну особу, а на відповідача, як на володільця джерела підвищеної небезпеки та особи, яка схвалила та надала право Юрина Р.В. використовувати транспортний засіб в час відпустки останньої.
Таким чином, доводи відповідача та відповідні висновки суду першої інстанції про не перебування Юрину Р.В. на момент скоєння ДТП в трудових відносинах з відповідачем не можуть бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності з вчинену матеріальну шкоду, в зв'язку з чим, відповідне рішення суду про відмову в задоволенні позову з цих підстав підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу № 211/2008 від 17.12.2008 року, в результаті ДТП належний гр. Дегтяр В.І. автомобіль Тойота Камри, державний номерний знак АХ3000АВ, отримав механічні ушкодження, чим останньому була спричинена матеріальна шкода в розмірі 8851,03 грн.
Вказаний висновок відповідачем жодним чином не спростований, що зумовлює безпідставність вимог останнього про його відхилення судом в якості доказу. До того ж, відповідач під час розгляду справи не наполягав на проведенні судом експертної оцінки заподіяної шкоди.
Згідно зі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до Страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить прав вимоги, яке Страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодуванню має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, заподіяну іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.
Як вже було зазначено вище, страхове відшкодування завданої гр. Дегтяра В.І. матеріальної шкоди було сплачене позивачем в повному обсязі, в зв'язку з чим, позивач у встановленому законом порядку набув право зворотної вимоги (регресу) до відповідача у розмірі виплаченого відшкодування з урахуванням відповідних вимог ст. 1188 ЦК України.
Відповідно до п. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Як свідчить постанова Дзержинського районного суду міста Харкова від 18.09.2008 року по адміністративній справі № 3-14790/08 вина гр. Дегтя В.І. та гр. Юриної Р.В. є обопільною та рівнозначною. Обидва водія визнані винними у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України (порушення п. 8.8. Правил Дорожнього руху України), з обох присуджено до стягнення штраф в доход держави в розмірі 17,00 грн. з кожного.
Таким чином, доводи позивача про покладення на відповідача матеріальної шкоди в розмірі 50 % від понесених збитків є правомірними.
Разом з тим враховуючи, що відповідач в обґрунтування своїх заперечень розмір заподіяної шкоди жодним чином не спростував, вимоги позивача про стягнення в порядку регресу 4131,02 грн. сплаченого страхового відшкодування (з урахуванням понесених позивачем витрат на проведення експертного дослідження) підлягають задоволенню.
З урахуванням вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню 102 грн. держмита, 51 грн. держмита по скарзі, 236 грн. судових витрат.
Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1, 3 ст. 104, ст. 105 ГПК України, судова колегія -
постановила:
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення господарського суду Харківської області від 01.12.09 р. по справі № 63/219-09 скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс+»(61093, м. Харків, Ленінський район, вул.. Клапцова, 50, кв. 11; код ЄДРПОУ 31633456) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» (61023, м. Харків, вул. Мироносицька, б. 99 літ А-3; код ЄДРПОУ 31236795; МФО 300175; р/р 26500010151329 в ПуАТ «СЕБ Банк», м. Київ) 4131,02 грн. в порядку регресу суму виплаченого страхового відшкодування, 102 грн. держмита, 51 грн. держмита по скарзі, 236 грн. судових витрат.
Наказ доручити видати господарському суду Харківської області.
Повний текст постанови підписано 29.01.2010 р.
Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.
Судді Пушай В.І.
Плужник О.В.