Україна
Харківський апеляційний господарський суд
25 січня 2010 року Справа № 57/287-09
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя - Могилєвкін Ю.О. судді - Пушай В.І., Плужник О.В.
при секретарі -Карпенко Ж.М.
за участю представників сторін:
позивача -Солошенко І.А.
відповідача - не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3992Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 24.11.09 року по справі № 57/287-09
за позовом - ТОВ "Юридичне агентство офіцери запасу "Щит", м. Мукачево
до - ТОВ "Українська сокова компанія", с. Затишшя
про стягнення 67139,94 грн., -
встановила:
ТОВ «Юридичне агентство офіцерів запасу «Щит»(позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача - ТОВ «Українська сокова компанія»на свою користь 62831,39 грн. заборгованості за договором № 4 про надання послуги від 01.08.2008 року, з урахуванням встановленого індексу інфляції, 3783,55 грн. пені, 525,00 грн. 3% річних, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків за договором № 4 про надання послуги від 01.08.2008 року.
Рішенням господарського суду Харківської області від 24.11.09 року по справі №57/287-09 (суддя Аюпова Р.М.) відмовлено відповідачу в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи. Позовні вимоги задоволені повністю. Стягнуто з відповідача на користь основну заборгованість у розмірі 62518,80 грн., 3783,55 грн. пені; 312,59 грн. інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 525,00 грн., а також 671,40 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення мотивоване з тих підстав, що сума заборгованості за надані послуги відповідно до укладеного сторонами договору та суми нарахувань пені, річних та інфляційних підтверджені до матеріалів справи доказами.
Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким скасувати рішення в частині стягнення пені в розмірі 3783,55 грн. та стягнути пеню в розмірі 539,55 грн.
Як зазначає відповідач у своїй скарзі справа була розглянуто судом без участі його представника, явку якого не було можливо забезпечити у зв'язку із зайнятістю його в іншій справі. Таким чином, суд порушив право сторони брати участь в судовому засіданні, передбачене ст. 22 ГПК України.
Відповідач не заперечує проти стягнення основної суми боргу в розмірі 62 831,39 грн., оскільки дійсно заборгував її позивачу за надані послуги.
Проте, на думку відповідача, штрафні санкції в розмірі 3783,55 грн. стягнуті судом безпідставно та всупереч умовам договору.
Так, як зазначає відповідач, позивач при нарахуванні пені посилається на ч.6 ст. 231 ГК України, де зазначено, що «штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачений законом або договором», та нараховує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла до 12.08.2009 року - 22%, та з 12.08.2009 року - 20,5%.
У той же час, договором передбачений інший розмір штрафних санкцій, а саме у п.5.4. Договору вказано, що за недотримання строків сплати, зазначених в п.3.3. Договору замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 3% від суми прострочення (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення) за кожний день прострочення.
Таким чином, на думку відповідача, за 105 днів прострочення позивач мав би нарахувати відповідачу штрафні санкції у розмірі 539,55 грн. (62 518,80 грн. х (3:365x105 днів) : 100 = 539,55 грн.).
Таку ж суму повинно становити нарахування 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України за користування чужими грошовими коштами - 539,55 грн. Інфляційні нарахування позивачем нараховані вірно - 312,59 грн.
Свого представника відповідач в засідання судової колегії не направив, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи.
Позивач з обставинами, викладеними в апеляційній скарзі не погоджується, подав заперечення на апеляційну скаргу, вважає рішення суду обґрунтованим, законним, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права, просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст.101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставою для скасування або зміни рішення є невиконання або невірне застосування вимог передбачених зазначеною статтею. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення. Жодних обставин та доказів які є підставою для скасування місцевого господарського суду відповідач не зазначив та відповідних доказів не надав.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції Відповідач свого представника у судове засідання не направив, проте надав через канцелярію суду відзив на позов (вх. № 29004), в якому визнає суму основної заборгованості у розмірі 62518,80 грн., інфляційні у розмірі 312,59 грн. Проте, заперечує проти нарахованої суми пені, посилаючись на те, що відповідно до умов договору (п. 5.4) сторонами передбачено відповідальність за недотримання строків оплати у розмірі 3% від суми прострочення за кожен день прострочення, яка складає 539,55 грн. Таку суму повинно становити 3% річних - 539,55 грн.
Крім того, відповідачем надано клопотання (вх. № 29003) про відкладення розгляду справи на інший день, посилаючись на неможливість забезпечити явку свого представника удане судове засідання.
Вирішуючи це клопотання суд першої обґрунтовано відмовив в його задоволенні виходячи з наступного.
Як правомірно зазначив суд першої інстанції в своєму рішенні згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому, зі змісту норми цієї статті вбачається, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи.
Так, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.
В даному разі, суд першої інстанції правомірно визнав, що обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів справи достатніх для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів.
Проте, нових доказів сторонами не надано та про можливість їх надання в майбутньому в клопотанні відповідача про відкладення справи не зазначено. Крім того, відповідачем визнано суму основного боргу, інфляційні, зазначено про визнання 3% річних у більшому розмірі чим заявлено позивачем, а є тільки заперечення щодо розміру пені.
Згідно ч.3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Подача клопотань, спрямованих на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.
Суд, відмовляючи в задоволенні цього клопотання і вважаючи неповажними причини неявки представника відповідача у судове засідання, керується ч. 1 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України. Згідно її положень справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Причини неявки самого директора ТОВ „Українська сокова компанія" або іншої повноважної особи в судове засідання відповідачем суду не повідомлені.
Також, не надано пояснень щодо причин неприбуття в судове засідання інших представників на вимогу суду для надання відповідних пояснень щодо невиконання договірних зобов'язань.
Таким чином, враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, суд першої інстанції правомірно визнав, що спір можливо вирішити по суті, відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України.
Як вбачається з матеріалів справи і підтверджено наданими до справи доказами 01 серпня 2008 року між ТОВ «Юридичне агентство офіцерів запасу «Щит» (далі позивач) та ТОВ «Українська сокова компанія» укладено договір № 14 про надання послуг (далі - договір), відповідно до умов якого, позивач (виконавець) зобов'язався надати відповідачу (замовнику) охоронні послуги по охороні підприємства відповідача розташованого за адресою: Харківська обл., с. Затишшя, вул. Харківська, 5. Перелік охоронних послуг сторони зазначили пунктом 2 Договору.
Відповідно до п. З договору сторони домовились, що вартість охоронних послуг складає 11,80 грн. у т.ч. ПДВ за одну годину роботи одного охоронника та визначається сторонами по факту їх надання за результатами кожного календарного місяця і фіксується в актах про надані послуги, який підписується сторонами до 5 числа місяця, наступного за календарним місяцем, в якому фактично надавались послуги.
Замовник зобов'язався перераховувати суму, зазначену в акті про надані послуги протягом трьох діб з моменту підписання акту.
Як свідчать надані позивачем докази, зокрема акти прийому-передачі послуг за січень 2009 року, від 31.01.2009 року, за лютий 2009 року від 28.02.2009 рокує за березень 2009 року від 31.03.2009 року, за квітень 2009 року від 30.04.2009 року, за травень 2009 року від 31.05.2009 року, за червень 2009 року від 30.06.2009 року позивач належним чином надавав, а відповідач отримував охоронні послуги.
В зазначених актах виконаних послуг визначено вартість наданих позивачем охоронних послуг та про відсутність претензій з боку замовника (відповідача). Ці акти підписані представниками сторін та скраплені печатками сторін. Зазначене свідчить про належне виконання позивачем своїх зобов'язань по договору про надання послуг № 14 від 01.08.2008 року.
Відповідно до п. 4.2.4 договору, встановлено обов'язок замовника (відповідача) оплачувати послуги на умовах та порядку визначеного п. 3 договору.
Як зазначає позивач, ним належним чином виконано свої зобов'язання по договору, проте, замовник (відповідач) порушив умови Договору щодо своєчасного та у повному обсязі внесення позивачу плати за надані послуги внаслідок чого, у відповідача станом 01.07.2009 року, виникла заборгованість в сумі 62518, 80 грн.
20 липня 2009 року між сторонами складено двосторонній акт звірки розрахунків, з якого вбачається , що станом на 01 липня 2009 року заборгованість відповідача перед позивачем по договору № 4 від 01.08.2008 року складає 62518,80 грн.
Відповідач ні у відзиві на позов, ні у своїй скарзі не заперечує про наявність боргу перед позивачем на суму 62518,80 грн., а також правомірність нарахування позивачем інфляційних втрат на суму 312,59 грн. та 3% річних на суму 539,55 грн.
Відповідач (заперечує) проти стягнення з нього 3783,55 грн. нарахованої позивачем пені і, відповідно до наданого ним розрахунку просить стягнути з нього 539,55 грн.
Однак свого представника для надання пояснень на підставі яких нормативних документів та укладеного договору був складений відповідний розрахунок, відповідач в засідання судової колегії не направив.
Як правомірно зазначив суд першої інстанції відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до п. 3.5 договору оренди за недотримання строків сплати зазначених п. 3.3 договору замовник (відповідач) сплачує 3% від суми прострочення (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України) за кожен день прострочки.
Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України передбачено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.
За прострочення внесення орендної плати позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка за період з 30 червня 2009 року по 12 жовтня 2009 року склала 3783,55 грн., розрахунок якої перевірено судом, з урахуванням вимог діючого законодавства.
Тому, суд першої інстанції правомірно визнав безпідставними твердження відповідача, що позивачем штрафні санкції нараховані невірно, оскільки наданий відповідачем розрахунок пені не відповідає дійсності. Так як, розмір суми 3% від суми прострочення (62518,80 грн.) за кожен день прострочки (105 днів прострочення) перевищує розмір пені по подвійній обліковій ставці Національного банку України за той самий строк прострочення виконання зобов'язання, суд вважає, що позивач обґрунтовано нарахував 3783,55 грн. пені.
На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Харківської області від 24.11.09 року по справі № 57/287-09 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та діючого законодавства, без порушень норм матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 509, 512, 513, 514, 516, 526, 530, 610, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 49, 99, 101, п.1 ст.103, ст.ст.104-105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -
постановила:
Рішення господарського суду Харківської області від 24.11.09 року по справі №57/287-09 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.
судді Пушай В.І.
Плужник О.В.
Повний текст постанови підписаний 27.01.2010 року.