73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
26.01.2010 Справа № 9/204-09
Господарський суд Херсонської області у складі судді Ребристої С. В. при секретарі Шибінській А.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Комунального підприємства теплових мереж “Каховтеплокомуненерго”, м. Каховка Херсонської області
до Каховської приватної дитячо-юнацької спортивно-технічної школи товариства сприяння оборони України, м. Каховка Херсонської області
про стягнення 9162 грн. 47 коп.
За участю представників сторін:
від позивача - Поляков Р.Л., представник, довіреність №05-01/19 від 20.01.2010р.;
від відповідача - Сабадаш І.В., представник, довіреність №03-01/03 від 10.01.2010р., Петренко В.С., директор.
Позивач 27.11.2009р. звернувся до суду з позовною заявою в якій просить стягнути з відповідача 9162 грн. 47 коп. заборгованості за теплопостачання.
Також позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати по справі.
Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує ст.ст. 11, 631, 525, 526 ЦК України, посиланнями на умови договору про надання послуг теплопостачання №107 від 15.11.2007р., згідно якого відповідач за отримані послуги по теплопостачанню зобов'язаний здійснювати оплату позивачу до 15 числа поточного місяця шляхом передплати договореної місячної суми, остаточний розрахунок - 25 числа поточного місяця згідно наданого розрахунку (п.22.1) договору. Згідно розрахунку за період з 01.11.08р. по 01.04.09р. відповідачу було надано послуг на загальну суму 78084 грн. 67 коп., яку відповідач не оплатив у повному обсязі.
18.05.2009р. позивач надіслав відповідачу претензію №05-01/198/1 з вимогами сплатити заборгованість за послуги по теплопостачанню, яку відповідач залишив без відповіді. Акт звірки взаєморозрахунків відповідач відмовився підписувати, пояснюючи це тим, що незгоден оплачувати теплові втрати від мереж балансової відповідальності до вузла обліку споживання теплової енергії всупереч п.2.2.2 договору, а саме - при розрахунках за теплову енергію по пристроям обліку врахувати усі види втрат передбачені робочим проектом.
Позивач стверджує, що станом на 01.11.2009р. заборгованість відповідача складає 9162 грн. 47 коп. Наявність боргу позивач підтверджує посиланнями на розрахунки заборгованості за теплопостачання, копії актів витрат теплової енергії по вузлу комерційного обліку теплової енергії.
Відповідач позовні вимоги не визнає.
У судовому засіданні 21.01.2010р. оголошувалась перерва до 09 год. 40 хв. 26.01.2010р. з підстав, передбачених ст. 77 ГПК України.
У судовому засіданні 26.01.2010р. представник відповідача подав письмове заперечення проти позовної заяви в якому стверджує, що вимоги позовної заяви не відповідають нормам чинного законодавства України, а позов не підлягає задоволенню з наступних причин:
15.11.2007 р. між відповідачем та Каховською дитячо-юнацькою спортивно-технічною школою ТСОУ (правонаступник Каховська приватна автомобільна школа ТСОУ) був укладений договір № 107 щодо теплопостачання.
Даний договір є типовим, проте на момент його укладання сторони домовилися (в т.ч. і на підставі того, що відповідач є освітнім закладом) щодо внесення доповнень до п. 2.1.2 щодо порядку розрахунку, що підтверджується підписами та печатками сторін на договорі. Згідно до п. 2.1.2. цього договору: «Розрахунки здійснюються в опалювальний сезон, згідно показів лічильника теплової енергії. У випадку несправності приладу обліку теплової енергії, розрахунки здійснюються згідно існуючого тарифу для госпрозрахункових підприємств, виходячи з розмірів, площі, що займається.». Тобто, цим пунктом договору зафіксовано порядок розрахунку та оплати спожитої теплової енергії, а саме - згідно до показників лічильника, без зазначення жодних інших витрат або компенсацій.
Згідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договір - це домовленість двох або більше сторін, направлена на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Стаття 628 ЦК України передбачає: «Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.».
Відповідно до ст. 638 ЦК України: «1. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.».
Відповідач стверджує, що основним обгрунтуванням позовної заяви, є п.2.2.2. договору, який позивач застосовує всупереч внесеним доповненням у п. 2.1.2. договору. Тобто, п. 2.2.2. договору є нечинним, оскільки був закреслений на момент підписання договору та, фактично, редакція п. 2.2.2. викладена у п.2.1.2. цього договору.
Також, позивач посилається на робочий проект, що ніби-то передбачає інші витрати, крім фактично спожитої теплової енергії згідно до показників лічильника. Проте ніде не зазначено, що це за проект, ким він затверджується, він не є невід'ємною частиною договору. Тобто, позивач вважає, що робочий проект має пріоритетне становище перед укладеним цивільно-правовим договором, що недопустимо у цивільному правообігу та суперечить нормам цивільного законодавства.
Відповідач зазначає, що з моменту укладання договору (2007 р.) позивач раніше не заявляв претензій щодо сплати або стягнення будь-яких витрат поза сум фактичного споживання теплової енергії згідно до лічильників.
Відповідач також у поданому запереченні звертає увагу суду на ту обставину, що його підприємство є освітнім закладом, яке незважаючи на тяжкий фінансовий стан та освітньої галузі цілком, намагається сумлінно виконувати умови договору, оплачує отриманні послуги в межах показників приладів обліку. Станом на 26.01.2010 р. не має заборгованності за спожиту теплову енергію перед позивачем.
Також представник відповідача пояснює, що при ознайомленні з матеріалами справи ним було виявлено ряд невідповідностей між копією договору, який було надано позивачем до матеріалів справи та екземпляром оригіналу договору відповідача. Так, в наданому позивачем до суду договорі не закреслено п. 2.2.2., всупереч іншим умовам договору та досягнутій домовленності; на першій сторінці позивачем в односторонньому порядку було внесено зміни від 01.01.2008 р. щодо підвищення тарифів.
Відповідач у поданому запереченні акцентує увагу на тій обставині, що не зважаючи на те, що в його екземплярі договору тариф визначено у сумі 230-72 грн за Гкал/год, в екземплярі позивача згідно до самостійно внесених ним змін значиться тариф у розмірі 294-60 грн за Гкал/год, відповідач фактично сплачує за спожиту теплову енергію за тарифом 609-22 грн. на підставі рахунків позивача.
Також відповідач стверджує, що позивач є монополістом на ринку відповідних послуг у тій частині м. Каховка, де знаходиться його підприємство і зловживаючи таким становищем, в період економічної кризи, навмисно відмовляється від внесених змін, зазначених на першій сторінці договору, з метою отримання надприбутків, шляхом покладення на споживача власних витрат та ризиків.
У судове засідання 26.01.2010р. директор КПТМ “Каховтеплокомуненерго” В.О. Богданов надіслав заяву зі змісту якої слідує, що 15.11.2007р. між КПТМ “Каховтеплокомуненерго” та Каховською ДЮСТШ ТСО України було укладено договір №107 у двох примірниках щодо постачання теплової енергії для опалення будівлі, яка занходиться за адресою: м.Каховка, вул.Мелітопольська,164.
На момент підпису в обох примірниках договору був присутній пункт 2.2.2, який є невід'ємною частиною даного договору. Дії щодо виключення пункту 2.2.2 з договору були зроблені Каховською ДЮСТШ ТСО України в односторонньому порядку і без відома КПТМ “Каховтеплокомуненерго”, яке ніяким чином про них не повідомили. Дану заяву суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.
Представник відповідача у судовому засіданні висловив усні заперечення щодо даної заяви керівника позивача та стверджує, що зміни до договору від 15.11.2007р. були взаємопогоджені сторонами.
Представник позивача у судовому засіданні 26.01.2010р. надав витребувані судом документи, які суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.
Також представник позивача у судовому засіданні 26.01.2010р. надав суду письмове пояснення, що доповнення до п.2.1.2 були внесені за погодженням обох сторін при укладенні договору №107 від 15.11.2007р. Дане пояснення суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
Матеріали справи свідчать, що між позивачем - КПТМ “Каховтеплокомуненерго” та відповідачем - Каховською приватною автомобільною школою ТСО України виникли цивільно-правові зобов'язання на підставі ст. 11 ЦК України.
Відповідач є юридичною особою, згідно статуту Каховської приватної автомобільної школи Товариства сприяння оборони України, затвердженого на бюро Херсонського обласного комітету ТСО України протоколом №1 від 08.02.2008р. Каховська автомобільна школа, є професійно-технічним навчальним закладом Товариства сприяння обороні України, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійно-технічній освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією, а також здійснює спортивно-масову діяльність та патріотичне виховання населення і входить до системи освіти, згідно з Законом України “Про професійно-технічну освіту”.
Автошкола здійснює професійну підготовку за ліцензією Міністерства освіти України, в своїй навчально-виховній діяльності керується Законом України “Про професійно-технічну освіту”, Положенням про професійно-технічний навчальний заклад, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 1998р. №1240, директивами Міністерства оборони України, рішеннями ЦК ТСО України, обласного комітету ТСО України, а також Статутом.
Статтею 651 ЦК України встановлено підстави для зміни або розірвання договору. Зокрема, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями ст. 653 ЦК України встановлено наслідки зміни або розірвання договору. Так, у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.
Матеріали справи свідчать, що 15.11.2007р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №107 згідно умов якого позивач (постачальник) забезпечує відповідача (замовника) тепловою енергією на потреби опалення та гарячого водопостачання.
До типової форми даного договору сторони, за взаємним погодженням, що не заперечується їх представниками, рукописно внесли зміни до п.2.1.2 договору та обумовили, що розрахунки здійснюються в опалювальний сезон згідно показів лічильника теплової енергії .
У випадку несправності прибора обліку теплової енергії, розрахунки здійснюються по існуючому тарифу для госпрозрахункових підприємств, виходячи із розміру займаної площі.
Положеннями п.п.2.2.1 п.2.2 договору сторони визначили, що замовник-відповідач зобов'язаний здійснювати оплату за теплову енергію постачальнику-позивачу до 15 числа поточного місяця, шляхом передплати договірної місячної суми. Кінцевий розрахунок - 25 числа поточного місяця згідно виставленого рахунку.
В результаті дослідження у судовому засіданні завірених копій примірників договору №107 від 15.11.2007р. наданих сторонами до матеріалів справи та звіряння їх з поданими сторонами суду для огляду оригіналів договору №107 від 15.11.2007р., зокрема, у п.2.1 та п.п.2.2.2 п. 2.2 даного договору судом встановлено наявні розбіжності в редакціях даного договору.
Так, в редакції договору №107 від 15.11.2007р., наданим позивачем, в п. 2.1, зокрема в графі “по тарифу” зазначено: “230-72, с 01.01.08г. - 94-14”. П.п.2.2.2. п.2.2. договору викладено в наступній редакції: «При расчетах за тепловую энергию по приборам учета:
- вести журнал учета потребленной теплоэнергии и расхода сетевой воды;
- ежемесячно до_-_числа предоставлять данные «Поставщику»о количестве потребленной теплоэнергии и расходе сетевой воды;
- при расчетах учитывать все виды потерь, предусмотренные рабочим проектом;
- поправка на погрешность счетчика, согласно паспортным данным_-_%».
В редакції договору №107 від 15.11.2007р., наданим відповідачем, в п. 2.1, зокрема в графі “по тарифу” зазначено: “230-72”, а п.п.2.2.2 п.2.2 договору - викреслено.
У судовому засіданні представники сторін наполягали на правильності умов кожний свого примірнику договору №107 від 15.11.2007р.
Заперечуючи проти позову відповідач стверджує про відсутність заборгованості перед позивачем за теплопостачання згідно показів лічильника теплової енергії та надав відповідні документальні докази - завірені копії платіжних доручень.
Позивач даний факт не спростовує і стверджує, що заявлена ним до стягнення сума боргу в розмірі 9162 грн. 47 коп. є витратами згідно робочого проекту, які відповідач винен позивачу згідно п.п.2.2.2 п.2.2 договору №107 від 15.11.2007р.
Проаналізувавши заявлені позовні вимоги з положеннями чинного законодавства, дослідивши документальні докази, подані сторонами в обгрунтування своїх правових позицій суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки сторонами у договорі №107 від 15.11.2007р. не погоджені у встановленому законом порядку як порядок розрахунків так і умови оплати послуг з теплопостачання.
Наданий позивачем до матеріалів справи акт №5 від 10.12.2008р. не може бути розцінений як документ, який породжує для сторін взаємні права та обов'язки, оскільки згідно його змісту сторони в ньому лише зафіксували межі від задвижки підприємства позивача до місця встановлення теплолічильника в приміщенні відповідача (а.с.26).
Суд також звертає свою увагу на ту обставину, що надані позивачем акти витрат теплоенергії за листопад-грудень 2008р. та січень, лютий, березень, жовтень 2009р. (а.с.28-29) не підписані представником відповідача і не містять жодних відміток про погодження з відповідачем. Крім того, акт за березень 2009р. не підписаний і представником позивача, а містить лише прізвища осіб, уповноважених на його підписання.
При дослідженні розрахунку заборгованості за поданою позовною заявою на вимогу суду, наданого в судовому засіданні 26.01.2010р. представником позивача, в графі «втрати»за період 01.11.2008р. такі втрати позивачем відповідачу не нараховувались, що в свою чергу не суперечить доводам відповідача викладеним у запереченні на позов стосовно того, що позивач з моменту укладення договору (2007) не заявляв претензій щодо сплати або стягнення будь-яких витрат поза розмірів сум фактичного споживання теплової енергії згідно до лічильників, а звернувся з позовом.
Розрахунок даних втрат позивач почав здійснювати з грудня 2008р. За період з 01.12.2008р. по 01.03.2009р. включно, за розрахунком позивача, втрати складають 9175 грн. 44 коп.
До поданої копії робочого проекту на встановлення вузла комерційного обліку теплової енергії в приміщенні Каховської приватної автомобільної школи ТСО України позивачем подано ксерокопію документу під назвою: “Розрахунок втрат теплової енергії через ізоляцію трубопроводу від межі розмежування до місця установки вузла обліку Каховської АШ ОСОУ”. В даному документі зазначено розрахунковий період з 26.11 по 10.12 (посилання на рік відсутні взагалі) 15 отоплювальних діб. У судовому засіданні 26.01.2010р. представник позивача усно пояснив, що цей документ є зразком.
До матеріалів позовної заяви позивачем додано копію претензії від 18.05.2009р. вих. №05-01/198/1 на суму 57521 грн. 36 коп., яку ним було направлено на адресу відповідача. Дана претензія підписана директором КПТМ “Каховтеплокомуненерго” В.О. Богдановим.
Зі змісту зазначеної претензії слідує, що між сторонами 15.11.2007р. було укладено договір на теплопостачання №107. Згідно п.2.2.1 відповідач зобов'язаний проводити оплату за надану теплову енергію позивачу до 15 числа поточного місяця шляхом передплати договірної місячної суми. Остаточний розрахунок 25 числа поточного місяця згідно пред'явленого рахунку.
Дану претензію позивач обрунтовував посиланнями на умови п.п.2.2.1 договору №107 від 15.11.2007р., положення ст. ст. 11-16, 525, 526,625, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 264, 265 ГК України, ст. 24 Закону України «Про теплопостачання», ст. 30 Постанови №630 від 21.07.2005р.
Зі змісту даної претензії жодним чином не слідує вимоги до відповідача щодо сплати втрат теплової енергії і в ній відсутні посилання на умови п.п.2.2.2 договору №107 від 15.11.2007р.
Документальних доказів звернення до відповідача з вимогою про сплату втрат теплової енергії в сумі 9162 грн. 47 коп. позивачем суду не надано.
Відповідно до положень ст. 193 ГК України суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Нормами ст. 509 ЦК України визначено поняття зобов”язання та підстави його виникнення. Зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку.
Положеннями ст.ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов”язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов”язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов”язку не встановлений або визначений моментом пред”явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов”язок у семиденний строк від дня пред”явлення вимоги, якщо обов”язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доводи позивача суд відхиляє через їх недоведеність та невідповідність фактичним обставинам справи. Позивачем не надано суду документів, які б підтверджували підстави його позовних вимог.
Понесені позивачем судові витрати покладаються на позивача і не відшкодовуються йому.
За згодою представників сторін у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено про час виготовлення його повного тексту.
На підставі викладеного, ст.ст. 193 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 651, 653 ЦК України, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд -
1. В задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя С.В. Ребриста
Дата підписання рішення,
оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України,
29 січня 2010 року.