73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
19.01.2010 Справа № 16/225-О-09
Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. при секретарі Гафюк О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1, м.Херсон
до Відповідача-1:Приватного підприємця ОСОБА_2, м.Херсон
Відповідача-2: Новофедорівської сільської ради, с.Новофедорівка Голопристанського району Херсонської області
про визнання нечинним рішення та усунення перешкод у користуванні майном
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_3, представник, дов. від 18.12.2009р.
від відповідача-1: представник ОСОБА_4 дов. №2626 від 04.08.2009 р.
від відповідача-2: не прибув.
Приватний підприємець ОСОБА_1 (позивач) звернувся до суду з позовом про визнання рішення виконавчого комітету Новофедорівської сільської ради (відповідач-2). № 80 від 29.06.06, за яким видано приватному підприємцю ОСОБА_2 (відповідач-1) свідоцтво про право власності на нерухоме майно -магазин продовольчих товарів літ. А площею 43,9 кв. м., що знаходиться на території сезонного ринку “Приморський” за адресою вул. Морська 25/2 в с. Залізний Порт, Голопристанського району Херсонської області.
Також позивач просила суд в позовній заяві усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою несільськогосподарського призначення площею 0,6923 га, що розташована за адресою вул. Морська 25Д в с. Залізний Порт, Голопристанського району Херсонської області під територією сезонного ринку ”Приморський”, що належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі нотаріально-посвідченого договору купівлі-продажу від 24.12.08 № 3451 та державного акту серії ЯЗ № 304790 шляхом знесення об'єкта нерухомого майна -продовольчого магазину літ. А площею 43,9 кв. м, що знаходиться на території сезонного ринку “Приморський” за адресою вул. Морська 25/2 в с. Залізний Порт, Голопристнаського району Херсонської області.
Відповідач-2 позовні вимоги щодо визнання недійсним рішення не визнав та пояснив, що воно приймалось у відповідності до чинного цивільного законодавства.
Відповідач -1 заявила клопотання щодо застосування строків позовної давності при розгляді справи, позовні вимоги не визнає та зазначає, що він набув право власності на майно-продовольчий магазин правомірно, що підтверджено рішенням господарського суду у справі №7/134-ПД-06. На підставі зазначеного рішення, яке набрало законної сили, прийнято спірне рішення № 80 від29.06.06, у зв'язку з цим. на думку відповідача, немає підстав визнати рішення ради недійсним.
В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд
Рішенням Новофедорівської сільської ради № 80 від 29.06.06 “Про підтвердження права власності на нерухоме майно приватного підприємця ОСОБА_2” підтверджено право власності на нерухоме майно-магазину продовольчих товарів за приватним підприємцем ОСОБА_2 по вул. Морській 25/2 в с. Залізний Порт Голопристанського району Херсонською області. За п.2 рішення доручено Херсонському бюро технічної документації у Голопристанському районі видати свідоцтво на право власності магазину продовольчих товарів за приватним підприємцем ОСОБА_2 по вул. Морській 25/2 в с. Залізний Порт Голопристанського району Херсонською області.
Із зазначеним рішенням не погодилася приватний підприємець ОСОБА_5 та пояснила, що це рішення порушує її законні права та охоронювані законом інтереси, оскільки вона на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 24.12.2008 року №3451 (державний акт серія ЯЗ №304790), на праві приватної власності володіє земельною ділянкою несільськогосподарського призначення площею 0,6923 га, що розташована по вул. Морській, 25-Д, с. Залізний Порт, Голопристанський р-н, Херсонська обл.
Згідно п. 1.2. договору купівлі-продажу дана земельна ділянка продана для розміщення сезонного ринку «Приморський», кадастровий номер №6522384300:02:044:002.
Позивач пояснив, що між ним та Новофедорівською сільською радою 30.05.2000 року було укладено договір оренди даної ділянки терміном на 5 років для розташування базару (п.2.1 договору оренди), а після закінчення строку дії даного договору, його дію було продовжено шляхом укладання нового договору оренди від 14.05.2005 року.
Відповідно до умов вказаних договорів Орендарю надано право використовувати земельну ділянку згідно мети, зазначеної у договорі, встановлювати необхідний для функціонування ринку інвентар (навіси, торгові стойки тощо), за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі та споруди.
Позивач пояснила, що у 2003 році ПП ОСОБА_6, яка здійснювала торгівлю на території ринку «Приморський», відповідно до наданого рішенням відповідачем-1 від 09.06.2003 року №34 дозволу звела магазин. Виходячи з зовнішнього вигляду магазину, ОСОБА_1 була впевнена, що на території ринку розташовано об'єкт рухомого майна (мала архітектурна форма), зведений як поліпшення торгового місця, який у випадку крайньої необхідності буде можливо перемістити. Лише у грудні 2008 року під час оформлення права власності на землю ФОП ОСОБА_1 довідалась, що магазин зареєстровано в Голопристанському районному бюро технічної інвентаризації як об'єкт нерухомого майна, видано витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно на ім'я ОСОБА_2
Так, 28.12.2006 року Новофедорівська сільська рада видала приватному підприємцю ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на будівлю продовольчого магазину, що знаходиться на території сезонного ринку; «Приморський»літ. А, площею 43,9 м. кв. Державна реєстрація права власності на підставі даного свідоцтва було проведено Херсонським державним бюро технічної інвентаризації 28.12.2006 року за реєстраційним №15118727. Свідоцтво було видано на підставі рішення Новофедорівської сільської ради №80 від 29.06.06 року
Приватний підприємець ОСОБА_1 пояснює, що даний магазин безпосередньо розміщений на земельній ділянці, яка їй належить, що перешкоджає останній повноцінно користуватись нею.
На думку позивача, магазин ФОП ОСОБА_2 зведений самовільно, із порушенням встановленого порядку будівництва, а Новофедорівська сільська рада без належних підстав видала рішення, у зв'язку з чим позивач звернулась до суду з позовом про визнання недійсним рішення Новофедорівської сільської ради № 80 від 29.06.06 та усунення перешкод у користуванні позивачем земельною ділянкою.
Позивач в обґрунтуванні своїх позовних вимог пояснила, що спірний магазин є новозбудованим об'єктом нерухомого майна, отже відповідач-2 мав право видати ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на нього лише за наявності акта про право власності на землю під магазином або рішення про відведення земельної ділянки для його будівництва. Представник позивача наголосив, що у ОСОБА_2 немає і не може бути акта про право власності на землю під спірним магазином або рішення про відведення земельної ділянки для його будівництва, адже з 2000 р. дана земельна ділянка була в цілому відведена позивачу (спочатку в оренду, пізніше - у власність) для іншої мети - розташування ринку і жодним рішенням Новофедорівської сільської ради земельна ділянка під спірний магазин не вилучалась.
На думку позивача, ОСОБА_2 не була і не є належною користувачкою або власницею земельної ділянки під спірним магазином, а без належного оформлення права на земельну ділянку неможливо отримати будь-які дозволи на будівництво об'єкта та ввести його в експлуатацію.
Представник позивача звертає увагу суду, що статтею 375 Цивільного кодексу України передбачено, що право зводити на земельній ділянці будівлі та споруди, право давати дозвіл на будівництво на своїй земельній ділянці таких споруд іншим особам має лише власник земельної ділянки.
Відповідно до 24 Закону України „Про планування та забудову територій", ст. 22 Закону «Про основи містобудування»- право на забудову (будівництво) полягає у можливості власника, користувача земельної ділянки здійснювати на ній у порядку, встановленому законом, будівництво об'єктів містобудування, перебудову або знесення будинків та споруд.
Також позивач вважає, що будівництво магазину було проведено без дотримання необхідних дозволів та проектно-технічної документації, що передбачена ст.28 ЗУ "Про планування та забудову території”, постановою КМУ від 22.09.04 № 1243 “ Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів” та Положенням про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 273 від 05.12.2000.
Відповідно до Роз'яснень ВАС України “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів” акт державного чи іншого органу -це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язків характер для суб'єктів цих відносин.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення, в зв'язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Судом встановлено, що приватний підприємець ОСОБА_1 користувалася земельною ділянкою загальною площею 4,6 га, що знаходиться в с. Залізний Порт на узбережжі між пансіонатом “Кристал” та базою відпочинку “ Мрія” на підставі договору оренди земельної ділянки від 30.05.00, укладеного з Новофедорівською сільською радою . Договір був укладений строком на п'ять років. ( т.1 арк.16).
Судом встановлено, що після закінчення дії договору від 30.05.00 приватний підприємець ОСОБА_1 користувалася земельною ділянкою рекреаційного призначення площею 0,6923, що розміщена у с. Залізний Порт, вул. Морська на умовах оренди, що підтверджено договором оренди від 14.05.05. За п.15 договору земельна ділянка передається в оренду для розміщення базару “ Приморський” на території села Залізний Порт. За п.8 строк дії договору - п'ять років. Зазначений договір був зареєстрований у Державному земельному кадастрі № 040572100197 від 17.05.05 ( т. арк.11).
Судом встановлено, що за договором купівлі-продажу від 24.12.08 приватний підприємець ОСОБА_1 придбала у власність земельну ділянку загальною площею 0,6923 га, що розміщена у с. Залізний Порт вул. Морська, 25д з усіма обтяженнями. За п.1 договору зазначено, що земельна ділянка продається для розміщення сезонного ринку “Приморський” ( т.1 арк.25). Зазначений договір нотаріально посвідчений, належним чином зареєстрований у Державному реєстрі правочинів, що підтверджено витягом із Держреєстру. ( т.1 арк.27).
Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу приватний підприємець ОСОБА_1 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку ( т1 ст.28).
В судовому засіданні представник позивача пояснила, що земельну ділянку вона з 2000 року використовувала для створення сезонного ринку “Приморський”.
На вимогу суду про надання доказів створення ринку “Приморський”, позивач надав акт державної технічної комісії по прийняттю в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту до експлуатації від 27.01.04, розпорядження голови Голопристанської районної державної адміністрації № 49 від 10.02.04 про затвердження акту державної технічної комісії по прийняттю в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту та рішення Новофедорівської сільської ради № 33 від 15.04.04, за яким прийнята у експлуатацію перша черга реконструкції сезонного ринку “Приморський”, який складається із об'єктів: камера схову 113,3 кв.м, м”ясомолочний павільйон 49,5 кв.м, торгові ряди загальною площею 1192,8 кв.м. За вказаним рішенням визнано право власності приватного підприємця ОСОБА_1 на нерухоме майно, яке збудоване на ринку. Також за рішенням сезонному ринку надано юридичну адресу с. Залізний Порт Голопристанського району, вул. Морська, 25Д.
Таким чином, сезонний ринок " Приморський" функціонує частково, оскільки позивач не надав доказів введення в експлуатацію ринку в цілому.
Відповідно до ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації або право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації, то право власності виникає з моменту прийняття майна до експлуатації або його державної реєстрації.
Відповідно до п. 6.1. Тимчасового порядку положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Міністерством юстиції №86/5 від 22.01.2009 року, «оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності органами місцевого самоврядування фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна.
Таким чином, для підтвердження права власності на нерухоме майно ринку позивач має надати свідоцтво на право власності, чого не було нею зроблено.
В зв'язку з цим, суд, оглянувши надані документи дійшов до висновку, що позивач надав докази введення в експлуатацію першої черги сезонного ринку “Приморський”, що розміщений с. Залізний порт, вул. Морська 25 Д, площа забудови 5558,4 кв.м, збудовано об'єктів загальної площі 1410, 1 кв.м. Позивач не надала належних доказів набуття нею права власності на створене майно, а саме відсутнє свідоцтво на право власності на зазначені об'єкти.
Судом встановлено, що згідно наданого свідоцтва на право власності на нерухоме майно від 28.12.06 приватний підприємець ОСОБА_2 набула право власності на майно, що знаходиться за адресою с. Залізний Порт Голопристанського району вул. Морська, буд.25/2 (магазин А, площею 43,9 кв.м, огорожа № 1, 2, мостіння №1. На підставі зазначеного свідоцтва Херсонським державним бюро технічної інвентаризації 28.12.06 була проведена реєстрація права власності на зазначене майно.
Судом встановлено, що 28 квітня 2006 року Господарським судом Херсонської області у господарській справі № 7/134-ПД-06 за позовом приватного підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно постановив рішення, яким позов Приватного підприємця ОСОБА_2 задовольнив частково й визнав дійсним укладений між приватним підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_6 договір купівлі-продажу від 11.07.2003 року незавершеної будівництвом будівлі продовольчого магазину, розташованого на території ринку „Приморський" в с. Залізний Порт, а також визнав право власності за приватним підприємцем ОСОБА_2 право власності на будівлю продовольчого магазину корисною площею 44,28 м. кв., що знаходиться на території сезонного ринку „Приморський" у південній частині с. Залізний Порт в прибережній зоні.
Відповідно до ст.35 ГПК України факти встановлені рішенням господарського суд під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Відповідно до зазначеного рішення, яке набрало законної сили, 11.11.03 між сторонами укладено договір купівлі-продажі згідно з яким приватний підприємець ОСОБА_2 придбала у приватного підприємця ОСОБА_6 об'єкт незавершеного будівництва -будівлю магазину, розташованого за адресою Херсонська область Голопристанський район, с. Залізний Порт, територія ринку “Приморський”. Також в рішенні зазначено, що після проведення будівельних робіт, що підтверджується наданим у справу договором підряду від 14.07.03 № 09, актом виконаних робіт по будівництво магазину було завершено за липень 2004 року, придбаний об'єкт набув статусу завершеного будівництва. Попередньому власнику ОСОБА_6 дозвіл на розміщення в с. Залізний Порт було надано на підставі рішення Новофедорівської сільської ради від 09.06.03 № 34 “Про надання дозволу на розміщення об'єкту торгівлі”.
Із огляду на зазначене спростовуються доводи позивача щодо самовільного будівництва продовольчого магазину відповідачем-1, оскільки господарським судом Херсонської області за рішенням у справі № 7/134-пд-06встановлено факт, що будівництво магазину здійснювалося на підставі дозволу власника земельної ділянки, на якій розташовано магазин, а саме Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області, оскільки будівництво було відповідачем завершено у 2004 році, а позивач набув права власності на земельну ділянку тільки у 2008 році. Також наведена мотивувальна частина рішення у справі № 7/134-ПД-06 спростовує доводи щодо відсутності дозволів та проектно-технічної документації на будівництво магазину у відповідача-1, оскільки відповідач-1 набув право власності на цей об'єкт на підставі цивільно-правової угоди. Таким чином , він не будував магазин, відповідно, у нього відсутні дозвільні документи для будівництва
Представник відповідача пояснив, що спірне рішення виконкому Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області від 29. 06. 2006 року за № 80 про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно ОСОБА_2 було прийнято на підставі рішення господарського суду Херсонської області від 28. 04. 2006 року у справі №7/134-ПД-06 та реєстрації права власності в бюро технічної інвентаризації.
Таким чином, оскільки рішення господарського суду у справі № 7/134-пд-09, яке ні ким не скасоване, було підставою прийняття відповідачем-2 спірного рішення, то у суду відсутні підстави визнання його недійсним, Доводи, які обгрунтовують цю вимогу при розгляді справи позивачем не доведені
Із огляду на встановлені факти та аналіз чинного законодавства, суд дійшов до висновку, що в ході розгляду справи встановлено, що продовольчий магазин, який належить відповідачу, знаходиться на території сезонного ринку “ Приморський”, однак, позивач не надав доказів, що він розміщений саме на тій частині ринку, яка введена в експлуатацію та створення відповідачем-1 фактичних перешкод в користуванні власністю ( земельною ділянкою) позивачем на день розгляду справи. Суд дійшов до висновку, що оскільки позивач звернувся до суду через п'ять років після закінчення будівництва магазину, то позивач не вважав, що протягом 5 років спірний магазин йому
перешкоджає використовувати власну земельну ділянку.
Таким чином, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо усунення перешкод у користуванні позивачем земельною ділянкою.
Відповідно до ст. 328, ч. 1 ст. 334, 392 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Власник може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Приписами статті 41 Конституції України та статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього або обмежений у його здійсненні.
В зв"язку з тим, що в установленому порядку не скасоване право власності приватного підприємця ОСОБА_2 на нерухоме майно-магазин, що знаходиться за адресою вул. Морська 25/2 у с. Залізний Порт, то позовна вимога щодо усунення перешкод у користуванні позивачем земельної ділянки шляхом знесення нерухомого майна, яке належить на праві власності відповідачу -1 на законних підставах не може бути задоволено, оскільки буде порушено право власності відповідача -1, що не допустимо з урахуванням вищенаведених норм законодавства.
Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Спірне рішення № 80 прийнято Новофедорівською сільською радою 29.06.06, позивач звернувся до суду 19.11.09, тобто, за пропуском строку позовної давності.
В судовому засіданні представник позивача пояснила, що приватному підприємцю ОСОБА_1 стало відомо про спірне рішення тільки у грудні 2008 року при оформлені права власності на землю, однак, позивач не надала будь-яких доказів тому факту, що раніше їй не відомо було про будівництво магазину на території ринку та набуття права власності на нього відповідача-1.
Суд зазначені пояснення позивача до уваги не приймає, оскільки будівництво магазину велося приватним підприємцем ОСОБА_6 на території ринку, відповідно до Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом № 57/188/84/105 від 26.02.02, зареєстрвоаного в МЮУ від 22.03.02 за № 288/6576 між сторонами мав бути договір експлуатації торгівельного місця з цим підприємцем та погодження приватного підприємця ОСОБА_1 як власника ринка або уповноваженої нею особи щодо проведення будь-якого будівництва. В іншому випадку, якщо будівництво велось без згоди та відома позивача, він не міг не бачити, що торгівельне місце використовується з порушенням вимог Правил торгівлі на ринку, відповідно не позбавлений був права захистити свої законні права та інтереси, в тому числі і шляхом перевірки законності будівництва, звернувшись до Новофедорівської сільської ради.
Таким чином, як свідчать матеріали справи, будівництво зазначеного магазину було завершено ще у липні 2004 року, про будівництво магазину позивачу було відомо ще 5 років тому, однак, позивач звернувся до суду щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою тільки у 2009 році, тобто за пропуском строків позовної давності. Оскільки відповідач-1 заявив клопотання про застосування строків позовної давності, а позивач не заявив клопотання про поновлення строку для звернення до суду, то суд застосовує ст.257 ЦК України про розгляді справи та приходить до висновку, що позивач звернувся до суду за пропуском строку позовної давності.
Керуючись ст.ст.82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.В задоволенні позовних вимог відмовити.
Суддя Л.М. Немченко
Дата підписання рішення
відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 29.01.2010 р.