"21" січня 2010 р. Справа № 3/249/09
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Укртрейдмастер-Юг”
м. Миколаїв, вул. Червоних Майовщиків, 19, кв. 4
до: Закритого акціонерного товариства “Перший Український Міжнародний Банк”в особі філії ЗАТ “ПУМБ”в м. Миколаєві,
м. Донецьк, вул. Університетська, 2а
третья особа без самостійних вимог: Приватний нотаріус Миколаївського Міського нотаріального округу Бороздіна Олена Геннадіївна,
м. Миколаїв, вул. Пушкінська, №23
про визнання недійсним кредитного договору №05-325/08 від 27.06.08р.
Суддя Смородінова О.Г.
Від позивача: Костельнюк В.Я., за довіреністю ;
Від відповідача: Дядюренко М.Л., за довіреністю ;
Від ІІІ-особи: не з'явився.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом:
- визнати недійсним кредитний договор №05-325/08 від 27.06.08року;
- визнати недійсним нотаріально посвідчений договір застави рухомого
майна від 03 липня 2008 року реєстраційний номер 1937, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Укртрейдмастер-Юг" та Закритим акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний Банк" з моменту його підписання;
- зобов'язати Закрите акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" прийняти від товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрейдмастер-Юг" суму у розмірі 206261грн. 72 коп. з розстрочкою платежів на 120 місяців за таких умов, що місячний платіж складатиме 1718 грн. 84 коп.;
- зобов'язати приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального
округу Бороздіну О.Г. виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис про обтяження заставою обладнання за нотаріально посвідченим договором застави рухомого майна від 03 липня 2008 року реєстраційний номер 1937, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Укртрейдмастер-Юг" та Закритим акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний Банк".
Позовні вимоги ґрунтуються на підставі оспорюваного кредитного договору, додаткової угоди №1 від 03.07.08 року, норм ст.ст. 3,192,524,533 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1,3 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і контролю», ст. 3 закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ст. 55 закону України «Про банки та банківську діяльність», ст. 198 господарського кодексу України та мотивовані тим, що подальше виконання кредитного договору на умовах, що діють на даний час є порушенням одного із принципів цивільно-правових відносин, які закріплені у ст. 3 ЦК України - принципу справедливості. Умови кредитного договору є несправедливими, так як усупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду позивача, споживача кредитних послуг. Несправедливими є, зокрема, умови кредитного договору в частині надання кредиту в доларах США, що передбачає згідно умов кредитного договору погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у доларах США, що є способом зловживання правом, коли всі ризики знецінення національної валюти України шляхом порушення закону України, відповідач перекладає, як суб'єкт підприємницької (господарської) діяльності виключно на позивача-позичальника за кредитним договором та споживача кредитних послуг, що є грубим порушення ч. 3 ст. 13 ЦК України. Таким чином, використання долара США як предмета кредитування є внесення до кредитного договору пункту, що значно погіршує становище позивача.
Відповідач у відзиві на позов просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову посилаючись на норми ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність»та мотивуючи тим, що банк мав достатні юридичні підстави та законне право укладати кредитний договір в іноземній валюті, а також право вимагати виконання позичальником кредитного договору в іноземній валюті та приймати таке виконання в іноземній валюті як в сумі основного боргу, так і процентів за користування кредитом.
Відповідно до п. 1.1, Статуту ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк»(в редакції від 25.06.09р.), Закрите акціонерне товариства «Перший Український Міжнародний Банк»реорганізовано в Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк».
Відповідно до ст. 25 Господарського процесуального кодексу України в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив.
Отже, суд по даній справі здійснює процесуальне правонаступництво відповідача на Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», який є правонаступником Закритого акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк».
ІІІ особа без самостійних вимог -приватний нотаріус Бороздіна О.Г. письмові мотивації щодо суті спору суду не надала, письмово просить розглянути справу за її відсутності.
Ознайомившись з матеріали справи, вислухавши учасників судового процесу, господарський суд, -
27 червня 2008 року між сторонами був укладений кредитний договір №05-325/08 згідно з умовами якого банк зобов'язався надати позичальнику (позивачу по справі) кредит у розмірі 54040,00 доларів США, а позичальник зобов'язався прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку кредит в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені цим договором.
Відповідно до умов пунктів 2.1,4.3,4.4,4.5,6.1,9.6 договору позичальник зобов'язався використати кредит виключно для оплати вартості обладнання. Датою надання кредиту вважається дата списання коштів з позичкового рахунку позичальника. У випадку необхідності для позичальника використати кредит (або ту чи іншу її частину) в іншій валюті, ніж валюта кредиту, банк за дорученням позичальника може здійснити відповідну конвертаційну і операцію (в тому числі і конвертацію суми кредиту в національну валюту України) та спрямувати кошти, отримані в результаті конвертації суми кредиту (або її частини), за цільовим призначенням, визначеним цим договором. Послуги банку оплачуються позичальником за діючими в банку тарифами, якщо сторонами не погоджено інший розмір комісійних банку. Незалежно від того, в якій валюті позичальник фактично використав кредит, повернення кредиту має здійснюватися виключно у валюті кредиту. Позичальник зобов'язаний повернути кредит в повному обсязі не пізніше 27 червня 2011 року. Позичальник зобов'язаний щомісячно починаючи з жовтня 2008 року по травень 2011 року повертати кредит частинами у розмірі 1637,00 доларів США. Платежі по основній сумі кредиту та платі за кредит повинні бути здійснені з датою валютування не пізніше строку платежу, встановленого цим договором. Платежі по основній сумі кредиту та процентах за користування кредитом сплачуються позичальником у валюті кредиту. Інші платежі по платі за кредит, пеня та інші штрафні санкції за неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором розраховуються банком у валюті кредиту та сплачуються позичальником у національній валюті України за курсом Національного банку України на дату здійснення платежу.
03 липня 2008 року сторони до кредитного договору уклали додаткову угоду №1 умовами якої внесли зміни до пункту 3.1.1 основної угоди, виклавши його в наступній редакції : «Укладення між банком та позичальником угоди про забезпечення -договору застави рухомого майна обладнання: лінія про виробництво пенопласту, згідно переліку наведеному у п.2.1 цього договору, заставною вартістю 374420,00 гривень, в забезпечення виконання боргових зобов'язань за цим договором.»
Тією ж датою -03.07.08р. між сторонами був укладений договір застави рухомого майна згідно з яким позивач, як заставодавець, з метою виконання забезпечення зобов'язань за кредитним договором від 27.06.08р., передає в заставу, а відповідач, як заставодержатель, приймає в заставу рухоме майно (обладнення) зазначене в ст. 2 цього договору, загальною балансовою вартістю 374420,00 грн. (станом на 03.07.08р.) за місцезнаходженням: м. Миколаїв, вул. Автомобільна,2.
Договір застави підписаний сторонами, закріплений печатками та 13.07.08р. нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Бороздіною О.Г.
Матеріали справи свідчать про неодноразове листування між сторонами з приводу виконання грошових зобов'язань за договором кредиту.
Так, з метою врегулювання порушень своїх зобов'язань по кредитному договору, позивач звертався до банку з листами про надання можливості реструктуризації боргу, відстрочення погашення кредиту, зниження процентів, укладення додаткових угод як до кредитного договору так і договору застави. Причиною ж цього листування з боку позивача виступала фінансова неспроможність останнього.
У позовній же заяві, позивач просить суд визнати кредитний договір недійсним з посиланням на порушення відповідачем норм ст.ст. 1,3 декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», обґрунтовуючи тим, що валютою кредитування у оспорюваному кредитному договорі є долар США, а не національна валюта України -гривня.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, які регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного:
01.07.08р. відповідач відповідно до умов кредитного договору надав позивачу кредит в розмірі 54040,00 доларів США, що підтверджується копією платіжного доручення №1 та не спростовано позивачем.
Доказами того, що обов'язки сторонами за кредитним договором виконувались, виступають: реєстр кредитових платежів від 02.07.2008 року; копії платіжних доручення в іноземній валюті від 11.08.08, 27.10.08, 01.09.09, 24.07.09, 13.02.09, 20.01.09, 15.01.09, 11.12.08, 25.11.08, 11.11.08, 13.10.08, 11.09.08р.
Відповідно до п.1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом п.1 ст. 626, ст. 627, п.1 ст. 628, ст. 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 2 ст. 192 Цивільного кодексу передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Також відповідно до частини 3 ст.533 Цивільного кодексу України використання іноземної валюти на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Відповідно до ч.2 ст. 198 Господарського кодексу України грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті,
здійснюється відповідно до закону.
Порядок та правила використання іноземної валюти на території України на сьогоднішній день встановлені Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".
Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю" передбачено, що Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.
Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребують такі операції. Відповідно до п.п. в), г) ч,4 ст.5 Декрету індивідуальної ліцензії потребують, в тому числі, операції щодо: надання і одержання резидентами встановлені законодавством межі; використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.
Водночас, відповідно до п. 1.5. Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється: якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).
Досліджуючи фактичні обставини справи суд встановив, що у відповідача, є, та час укладання кредитного договору була Банківська ліцензія № 8 від 02.10.2006р., яка видана Національним банком України на здійснення операцій, визначених ст. 47 Закону України "Про банки та банківську діяльність". Також, відповідно був і Дозвіл №8-1 від 02.10.2006 р., яким передбачено право здійснення валютних операцій.
У положеннях Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю", зокрема, п. 4 ст. 5 Декрету визначено, що індивідуальної ліцензії потребують в тому числі й операції щодо надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Проте на сьогоднішній день чинним законодавством не встановлено зазначені вище обмеження, а відтак ця норма не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Отже, відповідач, мав достатні юридичні підстави та законне право укладати оспорюваний кредитний договір в іноземній валюті, а також право вимагати виконання позичальником кредитного договору в іноземній валюті (в валюті договору) та приймати таке виконання в іноземній валюті (валюті договору), як в сумі основного боргу (кредиту), так і процентів за користування кредитом.
Таким чином, на підставі наведеного, керуючись ст. ст. 25, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд -
В позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя