Справа № 149/2115/18
Провадження №2-а/149/97/18
Номер рядка звіту 18
Іменем України
17.10.2018 р. м. Хмільник
Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:
головуючої - судді Гончарук-Аліфанової О. Ю.,
при секретарі Лукіянчук Д. А.,
за участю позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ВБДР УПП у Вінницькій області ДПП старшого лейтенанта ОСОБА_2, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_3 патрульної поліції управління патрульної поліції у Вінницькій області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,
15.08.2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора ВБДР УПП у Вінницькій області ДПП старшого лейтенанта ОСОБА_2, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_3 патрульної поліції управління патрульної поліції у Вінницькій області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення.
Позов мотивовано тим, що 07.08.2018 року інспектором ВБДР УПП у Вінницькій області ДПП ОСОБА_2 було винесено постанову серії БР № 015390 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 680 грн. Позивач не погоджується із вказаною постановою та зазначає, що пасажирів у маршрутному таксі він не перевозив, а стояв на узбіччі. Також, позивач зазначає, що п. 31.4.5 ПДР України він не порушував, оскільки неподалік автобусної зупинки проколов шину, яку замінив на запасну, але з іншим малюнком протектора, та мав намір рухатися до найближчого СТО для усунення даної несправності, однак в цей час до нього підїхали працівники поліції та склали оскаржувану постанову, яку позивач просить скасувати.
Ухвалою суду від 17.09.2018 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі. Відповідачу визначено строк для подання відзиву на позовну заяву.
17.10.2018 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, у відповідності до якого представник відповідача за довіреністю просив відмовити в задоволенні позову, оскільки позивач порушив п. 31.4.5 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 121 КУпАП. Форма та зміст оскаржуваної постанови відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, а тому відсутні підстави для її скасування. Також, представник відповідача зазначила, що в оскаржуваній постанові інспектором, внаслідок описки, було помилково вказано ч. 1 ст. 121-2 КУпАП, дана описка не спростовує факт вчинення адміністративного правопорушення та не звільняє позивача від відповідальності. На підтвердження вказаних доводів представником також надано фотознімки (а.с. 33-37).
Позивач в судовому засіданні вказав, що копії відзиву на позовну заяву не отримував, позов підтримав, просив його задоволити, правом на подання відповіді на відзив не скористався.
Представник третьої особи, будучи завчасно та належним чином повідомленим про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв, клопотань, пояснень на підтримку або заперечення проти позову у встановлений судом строк не надав.
Дослідивши наявні у справі матеріали та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Згідно із ч.ч. 2, 5 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
На пропозицію суду, яку було викладено в ухвалі про відкриття провадження по справі, подати відзив на позов, який має відповідати вимогам ст. 162 КАС України, представником відповідача було надано відзив на позовну заяву, який не відповідає вимогам ч. 4 ст. 162 КАС України, зокрема додані до нього докази всупереч вимог ч. 2 ст. 94 КАС України належним чином не засвідчені. Крім того, в порушення вимог ч. 4 ст. 162 КАС України до відзиву не додано документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
Вирішуючи даний спір суд враховує наступне.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (зі змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
07.08.2018 року інспектором ВБДР УПП у Вінницькій області ДПП ОСОБА_2 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі серії БР № 015390 в якій зазначено, що 07.08.2018 року о 09:50 год. по вул. Курортна в м. Хмільник водій ОСОБА_1 керуючи автобусом в режимі маршрутного таксі № 1, який мав технічні несправності, а саме на передній осі встановлені шини різних моделей та з різним малюнком протектора, чим порушив п. 31.4.5 (г) ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121-2 КУпАП, за що до нього застосовано адміністративні стягнення - штраф у розмірі 680 грн. (а.с. 6).
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган, посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадській організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Диспозицією ч. 1 ст. 121-2 КУпАП передбачено відповідальність за перевезення водіями транспортних засобів, що працюють у режимі маршрутних таксі, пасажирів понад максимальну кількість, передбачену технічною характеристикою транспортного засобу або визначену в реєстраційних документах на цей транспортний засіб, а також перевезення водіями транспортних засобів, що здійснюють міжміські чи міжнародні перевезення, пасажирів, кількість яких перевищує кількість місць для сидіння, передбачену технічною характеристикою транспортного засобу або визначену в реєстраційних документах на цей транспортний засіб.
Згідно пп. 31.4.5 "г" ПДР України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам на одну вісь транспортного засобу встановлено діагональні шини разом з радіальними, ошиповані і неошиповані, морозостійкі і неморозостійкі, шини різних розмірів чи конструкцій, а також шини різних моделей з різними малюнками протектора для легкових автомобілів, різними типами малюнків протектора - для вантажних автомобілів.
Таким чином встановлено, що викладена у протоколі суть адміністративного правпорушення не відповідає диспозиції ч. 1 ст. 121-2 КУпАП.
Крім того, з наданих представником відповідача фотознімків (а.с. 33-37) неможливо встановити дату та час коли їх було зроблено, за яких обставин та у якому саме місці, оскільки відсутні будь-які ідентифікуючі ознаки як часу так і місцевості. Позивач у судовому засіданні підтвердив, що на фотознімку (а.с. 33) дійсно зафіксовано його автомобіль, однак коли був виготовлений даний фотознімок йому не відомо. Підтвердити чи спростувати те, що зафіксовані на фотознімках (а.с. 34-37) шини встановлені саме на його автомобілі не зміг. При цьому, суд звертає увагу на те, що інспектором поліції не були перевірені доводи позивача про вимушену несправність транспортного засобу, зокрема не було оглянуто проколоту шину.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази винуватості позивача у скоєнні правопорушенння, передбаченого ч. 1 ст. 121-2 КУпАП.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст.ст. 283, 284 КУпАП, оскільки не містить об'єктивних і беззаперечних доказів наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-2 КУпАП.
Стаття 247 КУпАП зазначає, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно із ч. 3 ст. 286 КАСУ за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право;
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Таким чином вимоги позивача щодо скасування оскаржуваної постанови знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 121-2, 251, 280 КУпАП, ст. ст. 77, 205, 246, 250, 286 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволити.
Скасувати постанову серії БР № 105390 від 07 серпня 2018 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-2 КУпАП.
Повний текст рішення суду виготовлено 22.10.2018 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя:/підпис/
З оригіналом вірно: