Справа № 559/2663/16-к
08 жовтня 2018 року місто Дубно Рівненська область
Дубенський міськрайонний суд Рівненської області в особі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
представника потерпілого ОСОБА_4 ,
законного представника потерпілого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дубно матеріали кримінального провадження стосовно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дубно, Рівненської області, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, одруженого, не працюючого, раніше судимого 20.02.2008 Дубенським міськрайонним судом Рівненської області за ч. 2 ст. 186, ч.1 ст.71 КК України до 4 років 6 місяця позбавлення волі, постановою Володимирецького районного суду Рівненської області від 24.11.2010 звільненого умовно-достроково від відбування покарання на невідбутий термін 1 рік 5 місяців 20 днів, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, -
12 липня 2016 року, близько 21 години 00 хвилин, ОСОБА_6 , перебуваючи біля ставка, що розташований поблизу ринку “Козацький” м. Дубно, Рівненської області, підчас раптово виниклого конфлікту з неповнолітнім ОСОБА_7 , умисно наніс останньому один удар кулаком лівої руки в область тім'яної частини голови справа. Після чого, ОСОБА_6 , коли ОСОБА_7 присів та двома руками закрив обличчя, кулаками правої та лівої рук, хаотично, по всій ділянці поверхні голови наніс приблизно 10-15 ударів. Неповнолітній ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у вигляді: черепно-мозкової травми, струс головного мозку, забійна рана тім'яної частини голови справа, які згідно висновку судово-медичної експертизи від 25 листопада 2016 року №285/273/257, п.2.3.3.а. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (Наказ №6 МОЗ України від 17.01.1995 р.) відносяться до легких тілесних ушкоджень із короткочасним розладом здоров'я.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, не визнав та пояснив, що 12 липня 2016 року, під вечір, він в компанії батька та ще 3 друзів відпочивали на ставку неподалік від ринку «Козацький», що у м. Дубно. Біля них, на відстані 5-7 метрів відпочивала компанія молодих людей. Звернувши увагу на батька побачив його конфлікт з молодим хлопцем з компанії поблизу, як йому потім стало відомо цим хлопцем був ОСОБА_7 . Він не знає, через що почався конфлікт, прийшов просто забрати батька. Під час словесного конфлікту, долонею вдарив потерпілого в ліву сторону, відразу пішла кров, потерпілий присів, а потім впав у смітник де лежали скляні порожні пляшки. Всі молоді люди з компанії ОСОБА_7 повтікали.
З пояснень потерпілого ОСОБА_7 у судовому засіданні, встановлено, що 12 липня 2016 року, ближче до вечора, відпочивав у компанії Фелічії Веркети, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на ставку, неподалік ринку «Козацький», що у м. Дубно. Поблизу них відпочивала компанія дорослих людей, а саме, 3 чоловіка та 2 жінки. Під час того, як вони відпочивали, то ОСОБА_11 , перебуваючи у ставку, вирвав лілію та подарував для ОСОБА_10 . Тоді, чоловік старшого віку з іншої компанії підійшов до Фелічії та почав нецензурно висловлюватись, потім цей старший чоловік, ним виявився батько ОСОБА_6 , замахнувся кулаком руки, щоб ударити в обличчя Фелічію Веркету. ОСОБА_7 заступився за останнього та зробив пару кроків до місця конфлікту, тоді батько ОСОБА_6 замахнувся, щоб ударити його, однак він ухилився. Однак, коли він стояв напроти батька ОСОБА_6 , до них підійшов і сам ОСОБА_6 та відразу почав йому наносити тілесні ушкодження. Перший удар ОСОБА_6 наніс кулаком правої руки в область щелепи, потім кулаком вдарив по потилиці. Стояв напроти ОСОБА_6 та закрив голову руками, ОСОБА_6 вдарив ще раз кулаком руки в щелепу, тоді він впав та ОСОБА_6 почав наносити удари кулаками по голові.
Свідок ОСОБА_12 , в судовому засіданні показав, що 12.07.2016 вони з друзями, а саме: ОСОБА_7 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , після обіду відпочивали на ставку «Козацький». Їх було п'ятеро та п'ятеро чоловік було у сусідній компанії, яка відпочивала (троє чоловіків та двоє жінок). Фелічія Веркета заліз у воду та вирвав ОСОБА_16 водяну лілію. До Фелічії підійшов батько ОСОБА_6 та почав словесно чіплятися, чому той вирвав лілію з води. Батько ОСОБА_6 хотів вдарити Фелічію, але той ухилився. Хотів ще раз вдарити, але підійшов ОСОБА_7 та заступився за Фелічію. Тоді, до конфліктуючих підійшов ОСОБА_6 та відразу почав шарпати ОСОБА_7 , без будь-яких пояснень, наніс удар кулаком руки у щелепу ОСОБА_7 , тоді ОСОБА_7 присів та затулив голову руками, ОСОБА_6 почав знову бити кулаками рук по голові ОСОБА_7 , вдарив більше десяти разів, потерпілий впав на ґрунтове покриття. Потім ОСОБА_6 зупинився, хтось з їх компанії викликав швидку допомогу, яка і забрала потерпілого у лікарню.
Аналогічні покази, щодо механізму спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 повідомили в судовому засіданні свідки ОСОБА_15 , ОСОБА_14 та Фелічія Веркета. Останні, підтвердили факт нанесення ОСОБА_6 12.07.2016, у після обідню пору на ставку, що поблизу ринок «Козацький», тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , а саме те, що ОСОБА_6 кулаком руки, приблизно два-три рази, вдарив по щелепі та по потилиці ОСОБА_7 , та коли той присів від ударів та закрив голову руками, ОСОБА_6 наніс ще близько 10-15 ударів по голові, яка була закрита руками ОСОБА_7 . Вся голова ОСОБА_7 , зі слів свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_14 та Фелічії Веркети була у крові. ОСОБА_7 , після нанесення тілесних ушкоджень йому ОСОБА_6 , впав на землю.
Свідок ОСОБА_17 показала в судовому засіданні, що 12.07.2016, близько 21 години 00 хвилин надійшов виклик на станцію швидкої допомоги, вона в ту добу заступила на зміну, оскільки працює лікарем у КЗ «Центр екстренної медичної допомоги». Коли приїхали на виклик, а саме, до ставку, що поблизу ринку «Козацький», то там був потерпілий ОСОБА_7 , який сказав, що його побив невідомий чоловік. Була розсічена рана на обличчі, гематома на передпліччі. Розсічена рана на обличчі характерна для нанесення кулаком.
Вина ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України підтверджується дослідженими у суді письмовими доказами:
- висновком судово-медичних експертиз №257, №273/257 від 23.11.2016 та №285/273/257 від 25.11.2016, згідно яких у ОСОБА_7 виявлено тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забійна рана тім'яної частини голови справа. Вказані вище тілесні ушкодження, могли виникнути від одного відносно з незначною силою травматичного впливу тупого (их) предмета (ів), могли утворитись від удару рукою та (чи) ногою (загалом не характерні для утворення від падіння та самонанесення) та які відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я. У висновку №285/273/257 від 25.11.2016 зазначено, що загалом локалізація та механізм виникнення тілесних ушкоджень у потерпілого ОСОБА_7 може відповідати механізмові на який він вказує під час проведення слідчого експерименту - шляхом нанесення удару кулаком руки у зазначену ділянку: «… наніс один удар кулаком лівої руки в область правої тім'яної сторони голови» (а.с.25-26, 28-29, 31-32).
- протоколами слідчих експериментів, проведених з потерпілим ОСОБА_18 , свідками ОСОБА_12 від 15.11.2016, ОСОБА_19 від 15.11.2016, протоколом додаткового слідчого експерименту з потерпілим ОСОБА_7 від 24.11.2016, в ході проведення яких вони показали механізм нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 для ОСОБА_18 (а.с.50-52, 53-55, 56-58, 61-62).
Суд розцінюю критично покази обвинуваченого ОСОБА_6 , оскільки, твердження обвинуваченого спростовуються показами потерпілого, свідків, протоколами слідчих експериментів, висновками експерта.
Таким чином, оцінивши зібрані і перевірені в суді докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що кримінальне правопорушення мало місце, дії обвинуваченого ОСОБА_6 , вірно кваліфікуються за ч. 2 ст. 125 КК України, а саме - як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 «Про практику призначення судами покарання» при призначенні покарання в кожному випадку суди мають суворо додержуватись вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Згідно п.3 вказаної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
У відповідності до ст.12 КК України злочин, скоєний обвинуваченим ОСОБА_6 є злочином невеликої тяжкості.
Обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_6 не встановлено. Обставина, яка обтяжує покарання ОСОБА_6 є рецидив злочину.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини, при яких його вчинено та особу обвинуваченого. Зокрема те, що ОСОБА_6 на обліку у наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, по місцю проживання характеризується посередньо, а тому, суд дійшов висновку, що достатнім обвинуваченому буде покарання у виді громадських робіт в межах санкції ч.2 ст.125 КК України, оскільки, його виправлення можливе без ізоляції від суспільства.
Крім того в кримінальному провадженні заявлений цивільний позов ОСОБА_5 , яка діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 1694,54 грн. та моральної шкоди в розмірі 5 000 грн.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування матеріальної та моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, та вини останнього в її заподіянні.
Висновок щодо протиправності діянь ОСОБА_6 та його вини у скоєному зроблений судом при наданні правової оцінки його діям.
При вирішенні позову, в частині стягнення з обвинуваченого матеріальної та моральної шкоди, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно - небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння.
Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального Кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства, що визначено ч. 5 ст. 128 КПК України.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка зазнала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За приписами п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за № 4 від 31.03.1995 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Згідно з п. п. 5, 9 вищезазначеної ППВСУ відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Заявлений цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 1694,54 грн. та моральної шкоди в розмірі 5 000 грн. В рахунок відшкодування моральної шкоди з обвинуваченого ОСОБА_6 слід стягнути 5 000 грн., оскільки, на думку суду, саме в такому розмірі потерпілому заподіяна моральна шкода. При її визначенні, виходячи з принципу розумності та справедливості, суд враховує, що вказаний її розмір є адекватним тим моральним стражданням і переживанням, яких зазнав потерпілий у результаті заподіяння йому тілесних ушкоджень обвинуваченим.
Матеріальну шкоду ОСОБА_5 обґрунтувала витратами на придбання ліків на загальну суму 1694,54 грн.
Відповідно до п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року з наступними змінами «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» передбачено, що розмір витрат на ліки, лікування, предмети догляду за потерпілим визначається на підставі виданих лікарями рецептів, довідок або рахунків про їх вартість.
На підтвердження витрат, понесених ОСОБА_5 на придбання ліків, останньою надано чеки на їх придбання.
Також, Прокурором Дубенської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Комунального закладу «Дубенська центральна районна лікарня» Дубенської районної ради Рівненської області заявлено цивільний позов до ОСОБА_6 про стягнення з обвинуваченого 2166,90 грн. - коштів, які були затрачені на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_7 в Дубенській ЦРЛ.
Відповідно до положень ч. ч. 1, 3 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.
У п.п. 3 - 6 Постанови від 7 липня 1995 року № 11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» Пленум ВСУ роз'яснив судам слід мати на увазі, що питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року. Як передбачено цим Порядком, сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка - розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров'я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній. Якщо потерпілий на час розгляду справи продовжує стаціонарно лікуватися, витрачені на його лікування кошти стягуються з засудженого по день постановлення вироку. Витрати на подальше лікування потерпілого можуть бути стягнуті з засудженого в порядку цивільного судочинства. Відшкодуванню підлягають тільки кошти, витрачені на стаціонарне лікування потерпілого в лікарні, госпіталі, диспансері чи в іншому стаціонарному лікувальному закладі. Всі інші витрати (наприклад, пов'язані з наданням потерпілому швидкої або невідкладної медичної допомоги, на амбулаторне лікування тощо) не відшкодовуються. Звернути увагу судів на те, що відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину можливе лише тоді, коли є причинний зв'язок між злочинними діями чи бездіяльністю винної особи та перебуванням потерпілого на такому лікування.
Довідкою Дубенської ЦРЛ від 15.03.2017 року № 218/1 підтверджено розрахунок витрат на лікування ОСОБА_7 .
Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників судового засідання, суд вважає, що цивільний позов прокурора Дубенської місцевої прокуратури підлягає до задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 128, 373, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді громадських робіт на строк 200 (двісті) годин.
Цивільний позов ОСОБА_5 , яка діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_7 , до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 моральну та матеріальну шкоду в розмірі 6694 (шість тисяч шістсот дев'яносто чотири) гривні 54 копійки.
Цивільний позов Прокурора Дубенської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Комунального закладу «Дубенська центральна районна лікарня» Дубенської районної ради Рівненської області до ОСОБА_6 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування - задоволити. Стягнути з ОСОБА_6 на користь Комунального закладу «Дубенська центральна районна лікарня» Дубенської районної ради Рівненської області кошти в сумі 2166 (дві тисячі сто шістдесят шість) гривень 90 копійок, які були затрачені на стаціонарне лікування потерпілого.
Апеляційна скарга на вирок суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення через Дубенський міськрайонний суд Рівненської області.
Суддя: