Справа №639/5272/18
Провадження №1-в/639/827/18
03 жовтня 2018 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - ОСОБА_1 , за участю: секретаря - ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , засудженого ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в режимі відеоконференції провадження за клопотанням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Золочів Харківської області, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, розлученого, зареєстрованого за адресою: Харківська обл., смт Золочів, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 21.02.2014 року Золочівським районним судом Харківської області за ч.3 ст.185, ст.69 КК України до покарання у вигляді штрафу у розмірі 700грн.; 19.12.2016 року Золочівським районним судом Харківської області за ч.2 ст.185, ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі, ухвалою апеляційного суду Харківської області від 25.04.2017 року вищевказаний вирок залишено без змін; 15.01.2018 року Дергачівським районним судом Харківської області за ч.2 ст.185, ст.71 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі;
про застосування Закону України «Про амністію у 2016 році», -
Засуджений ОСОБА_4 звернувся до Жовтневого районного суду м. Харкова з клопотанням про застосування вимог Закону України «Про амністію у 2016 році».
В поданому клопотанні засуджений ОСОБА_4 просить застосувати до нього вимоги Закону України «Про амністію у 2016 році», оскільки у нього на утриманні є малолітня дитина.
В судовому засіданні засуджений підтримав своє клопотання та просив його задовольнити.
Прокурор проти задоволення клопотання заперечувала, посилаючись на те, що засуджений ОСОБА_4 після ухвалення вироку від 19.12.2016 року, але до повного відбуття призначеного покарання, знову вчинив умисний злочин та не відбув половину призначеного строку покарання.
Вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши надані матеріали особової справи засудженого, суд приходить до наступних висновків.
07 вересня 2017 року набув чинності Закон України «Про амністію у 2016 році».
Згідно ст. 1 Закону України «Про застосування амністії в Україні», амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили. Амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального кодексу України та цього Закону.
З матеріалів особової справи вбачається, що ОСОБА_4 засуджений: 1) 19.12.2016 року Золочівським районним судом Харківської області за ч.2 ст.185, ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі, ухвалою апеляційного суду Харківської області від 25.04.2017 року вищевказаний вирок залишено без змін; 2) 15.01.2018 року Дергачівським районним судом Харківської області за ч.2 ст.185, ст.71 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі.
Згідно ст. 11 Закону України «Про амністію у 2016 році» рішення про застосування чи незастосування амністії приймається судом щодо кожної особи індивідуально після ретельної перевірки матеріалів особової справи та відомостей про поведінку засудженого за час відбування покарання.
Відповідно до п. «а» ст. 9 Закону України, амністія не застосовується до осіб, зазначених у статті 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні», а також до осіб, які після ухвалення вироку, але до повного відбуття покарання, знову вчинили умисний злочин.
З огляду на те, що ОСОБА_5 після ухвалення вироку Золочівського районного суду Харківської області від 19.12.2016 року та до повного відбуття призначеного покарання у вигляді позбавлення волі, знову вчинив умисний злочин, передбачений ч. 2 ст. 185 КК України, за вчинення якого був засуджений 15.01.2018 року Дергачівським районним судом Харківської області із застосуванням ст.71 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі, суд приходить до висновку про неможливість застосування до засудженого ОСОБА_4 вимог Закону України «Про амністію у 2016 році».
Крім того, ст. 4 ЗУ «Про амністію у 2016 році» закріплює, що звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не повязаних з позбавленням волі, підлягають особи, зазначені у статті 1 цього Закону, засуджені за умисні злочини, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше десяти років, якщо на день набрання чинності цим Законом вони відбули не менше половини призначеного строку основного покарання.
З матеріалів справи вбачається, що на день набрання чинності Законом України «Про амністію у 2016 році», тобто станом на 07.09.2017 року, засуджений ОСОБА_4 відбув менше ніж половину призначеного строку покарання, оскільки початок строку відбування покарання рахується засудженому з 31.05.2017 року, тобто з моменту фактичного його затримання згідно вироку Золочівського районного суду Харківської області від 19.12.2016 року.
З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку про неможливість застосування до засудженого ОСОБА_4 вимог Закону України «Про амністію у 2016 році».
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 537, 539 КПК України, Законом України «Про амністію у 2016 році», Законом України «Про застосування амністії в Україні», суд,-
У задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_4 про застосування щодо нього Закону України «Про амністію у 2016 році» - відмовити.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом семи днів з дня її оголошення, а засудженим, який тримається під вартою - з моменту вручення копії ухвали.
Суддя ОСОБА_1