01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
20.01.10 р. № 17/2216
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Поліщука В.Ю. (доповідач у справі),
суддів Чорногуза М.Г.,
Мазур Л.М.,
при секретарі судового засідання Лебедєвій С.В.,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Антена-Плюс»
на рішення Господарського суду Черкаської області від 27.10.2009 року,
у справі №17/2216 (суддя Боровик С.С.),
за позовом «Багатогалузевого об'єднання Інтербуд»Української спілки ветеранів Афганістану (м.Черкаси),
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Антена-Плюс» (м.Черкаси),
про стягнення 5000 грн. 00 коп.,
у судове засідання з'явились представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Мамалига А.В. -представник (довіреність №137 від 15.12.2009 року),-
3.09.2009 року «Багатогалузеве об'єднання Інтербуд»Української спілки ветеранів Афганістану звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою до ТзОВ «Телерадіокомпанія «Антена-Плюс», на підставі ст. 1212 ЦК України, про стягнення 5000 грн. 00 коп. - поворотної фінансової допомоги. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями чинного законодавства щодо загальних умов та строків (термінів) виконання зобов'язань та загальних положень про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави (ст.ст.525, 526, 530, 1212 ЦК України, ст.ст.193, 230 ГК України).
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 27.10.2009 року у справі №17/2216 позов «Багатогалузевого об'єднання Інтербуд»Української спілки ветеранів Афганістану до ТзОВ «Телерадіокомпанія «Антена-Плюс»про стягнення 5000 грн. 00 коп. було задоволено повністю, стягнуто з ТзОВ «Телерадіокомпанія «Антена-Плюс»на користь «Багатогалузевого об'єднання Інтербуд»Української спілки ветеранів Афганістану 5000 грн. 00 коп. -поворотної фінансової допомоги, 102 грн. 00 коп. -в якості відшкодування витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. -в якості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. При прийнятті рішення місцевий господарський суд, на підставі ст.ст.205, 526,1047,1049 ЦК України, дійшов до висновку про те, що перерахування позивачем відповідачеві 5000 грн. 00 коп. в якості поворотної фінансової допомоги, згідно платіжного доручення №659 від 29.12.2006 року, за своєю правовою природою є договором позики та що строк повернення відповідачем вказаних грошових коштів позивачеві настав.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ТзОВ «Телерадіокомпанія «Антена-Плюс»звернулось до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх.№2-04/3/881/3095 від 17.11.2009 року), в якій скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 27.10.2009 року у справі №17/2216 та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що позивачем, при зверненні до суду, порушено вимоги п.2 ст.57 ГПК України щодо надіслання копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачеві. Як стверджує скаржник, про вказані обставини місцевому господарському суду він повідомляв, але вони залишились поза увагою господарського суду першої інстанції. Крім цього, на переконання скаржника, господарський суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про укладення між сторонами спору договору позики, оскільки такий договір в матеріалах справи відсутній (при цьому такий договір має укладатись лише в письмовій формі з визначенням істотних умов такого договору). Разом з цим, скаржник вважає, що позивачем не доведено самого факту перерахування грошових коштів відповідачу.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19.11.2009 року у справі №17/2216 апеляційну скаргу ТзОВ «Телерадіокомпанія «Антена-Плюс» на рішення Господарського суду Черкаської області від 27.10.2009 року було прийнято до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 7.12.2009 року за участю уповноважених представників учасників судового спору.
ТзОВ «Телерадіокомпанія «Антена-Плюс»до Київського міжобласного господарського суду було направлено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду Клопотання (вх.№ 2-05/5174 від 7.12.2009 року) про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 7.12.2009 року у справі №17/2216 розгляд апеляційної скарги ТзОВ «Телерадіокомпанія «Антена-Плюс» було відкладено у зв'язку з неявкою у судове засідання представників сторін.
Розпорядженням заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.12.2009 року (у зв'язку з перебуванням судді Агрикової О.В. на лікарняному та судді Жук Г.А. у відпустці) склад колегії суддів у справі №17/2216 було змінено на наступний: головуючий суддя Поліщук В.Ю., судді Мазур Л.М. та Чорногуз М.Г.
В судове засідання 21.12.2009 року учасники судового спору вдруге не забезпечили явку уповноважених представників (про дату, час та місце судового засідання сторони повідомлені належним чином, про що свідчать матеріали справи).
21.12.2009 року, після закінчення судового засідання (о 14 год. 20 хв.) до Київського міжобласного апеляційного господарського суду від скаржника надійшло Клопотання (вх.№2-05/5339 від 21.12.2009 року) про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.12.2009 року у справі №17/2216 розгляд апеляційної скарги ТзОВ «Телерадіокомпанія «Антена-Плюс»було відкладено на 20.01.2010 року у зв'язку з повторною неявкою в судове засідання представників сторін.
«Багатогалузеве об'єднання Інтербуд»Української спілки ветеранів Афганістану до Київського міжобласного господарського суду було направлено Заяву (вх.№ 2-05/87 від 11.01.2010 року) про розгляд апеляційної скарги ТзОВ «Телерадіокомпанія «Антена-Плюс»на рішення Господарського суду Черкаської області від 27.10.2009 року у справі №17/2216 без участі представника позивача.
Скаржник в судовому засіданні апеляційного господарського суду від 20.01.2010 року підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просив апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 27.10.2009 року у справі №17/2216 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
Позивач не скористався наданим йому правом на участь уповноваженого представника в судових засіданнях апеляційного господарського суду (про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином, про що свідчать матеріали справи).
Водночас, «Багатогалузеве об'єднання Інтербуд»Української спілки ветеранів Афганістану направило до Київського міжобласного господарського суду Відзиви на апеляційну скаргу (вх.№ 2-05/5159 від 7.11.2009 року та вх.№ 2-05/5335 від 18.12.2009 року), в яких позивач просив рішення Господарського суду Черкаської області від 27.10.2009 року у справі №17/2216 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Враховуючи приписи ст.ст.43,102 ГПК України та в силу того, що матеріали справи містять докази про належне повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності уповноваженого представника позивача в судових засіданнях апеляційного господарського суду.
За згодою представника скаржника в судовому засіданні 20.01.2010 року було оголошено вступну та резолютивну частину постанови господарського суду апеляційної інстанції.
Згідно зі ст.99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII ГПК України.
Відповідно до ст.101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.
Судова колегія Київського міжобласного апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представника скаржника, дослідивши представлені докази в їх сукупності, встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі усної домовленості, за умовами якої позивач перерахував на поточний рахунок відповідача грошові кошти в сумі 5 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 659 від 29.12.2006 року, в якому вказано призначення платежу: «поворотна фінансова допомога згідно з Договором б/н від 28.12.2006 року (арк. справи 4).
Проте, як вірно встановлено місцевим господарським судом, відповідач свого обов'язку повернути позивачу грошові кошти в такому ж розмірі не виконав.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем, на підставі ч.2 ст.530 ЦК України, зважаючи на невизначення сторонами строків та порядку повернення грошових коштів, була направлена відповідачу Вимога (вих.№ б/н від 28.11.2008 року) (арк. справи 5), Лист (вих.№ 32/120 від 07.07.2009 року) (арк. справи 6) та Вимога (вих.№32/196 від 30.07.2009 року) (арк. справи 8), що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення рекомендованим листом від 09.07.2009 року, від 31.07.2009 року, та фіскальними чеками від 09.07.2009 та 31.07.2009 року (арк. справи 7-9), з вимогою повернути грошові кошти в сумі 5 000 грн. 00 коп.
Зазначені Вимоги та Лист були залишені ТзОВ «Телерадіокомпанія «Антена-Плюс»без відповіді та без задоволення, що і стало підставою для звернення «Багатогалузевого об'єднання Інтербуд»Української спілки ветеранів Афганістану до Господарського суду Черкаської області з позовом у цій справі.
Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника скаржника, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Черкаської області від 27.10.2009 року у справі №17/2216 має бути залишено без змін, при цьому позовні вимоги мають бути задоволені з інших мотивів, аніж місцевим господарським судом.
Згідно зі ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст.179 ГК України).
Відповідно до ст.208 ЦК України, правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі, який вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Щодо правочину, який вчиняє юридична особа, то ст.207 ЦК України передбачає обов'язковий підпис осіб, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, який скріплюється печаткою.
Аналогічні приписи містить ст.181 ГК України, відповідно до якої, господарський договір викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
Частиною першою ст.181 ГК України встановлено, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Частиною першою ст.193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредит має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зважаючи на те, що «Багатогалузеве об'єднання «Інтербуд»Української Спілки ветеранів Афганістану перераховувало грошові кошти, а TзOB «Телерадіокомпанія «Антена - Плюс»отримало їх, місцевий господарський суд дійшов до висновку про існування між сторонами договірних відносин, а отже виникнення у сторін цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК України).
Відповідно до положень статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Тобто, на думку місцевого господарського суду, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків між позивачем та відповідачем був усний правочин, зважаючи на загальні поняття про правочин (ч.2 ст.11 ЦК України, ст.202 ЦК України) та його форму, який (правочин), згідно з ч.1 ст.205 ЦК України, може вчинятися усно або в письмовій формі, а сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом, про що також регламентовано наведеними вище положеннями Господарського кодексу України, а саме, статтею 181 цього Кодексу.
При цьому, господарським судом першої інстанції було враховано, що відповідно до пункту 1.22.2. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.
Таким чином, місцевий господарський суд дійшов висновку, що договором, за яким надається поворотна фінансова допомога, може бути лише договір позики, беручи при цьому до уваги позицію Державної податкової адміністрації України, викладену в Узагальнюючому податковому роз'ясненні щодо застосування підпункту 4. пункту 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»стосовно відображень податковому обліку операцій з одержання та повернення сум поворотної фінансової допомоги (позики) (затверджене Наказом Державної податкової адміністрації України № 26 від 24.01.2003 року), та визначення правової природи договору про надання поворотної фінансової допомоги як договору позики Верховним Судом України у постанові від 13.04.2004 року по справі № 25/356.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
За наведених обставин, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що на підставі ст. 1049 ЦК України, строк виконання зобов'язання відповідачем настав з моменту направлення Вимоги (вих.№ 32/120 від 07.07.2009 року), а саме, з 09.07.2009 року, і саме з цього моменту у позивача виникло право вимагати виконання відповідачем зобов'язання по поверненню переданих йому в якості поворотної фінансової допомоги грошових коштів в розмірі 5 000 грн. 00 грн.
Разом з тим, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з інших мотивів.
Статтею 1047 ЦК України визначено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Однак, за договором позики допускається одержання процентів (ст. 1048 ЦК України), в той же час, при наданні поворотної фінансової допомоги кошти перераховуються у користування на певний проміжок часу на безпроцентній основі.
Поряд з цим, Цивільним кодексом України не встановлено тотожності понять «договір позики»та «правовідносини з надання поворотної фінансової допомоги». Водночас, і в Господарському кодексі України відсутнє визначення інституту «поворотна фінансова допомога». Вказана правова конструкція існує в податковому законодавстві, вочевидь, для встановлення об'єкта оподаткування (в силу того, що існує ще й безповоротна фінансова допомога - 1.22.1. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, між позивачем та відповідачем не укладався Договір позики в письмовій формі з визначенням істотних умов такого договору, що є обов'язковим, відповідно до ст. 1047 ЦК України. Разом з тим, матеріали справи не містять і доказів укладення між сторонами Договору б/н від 28.12.2006 року, на підставі якого відбувалось перерахування поворотної фінансової допомоги у розмірі 5 000 грн. 00 коп. за платіжним дорученням № 659 від 29.12.2006 року.
Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов: є набуття або збереження майна, яке означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння; набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (ст.11 ЦК України).
Відповідно з цим, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що поворотна фінансова допомога у розмірі 5000 грн. 00 коп. була отримана ТзОВ «Телерадіокомпанія «Антена-Плюс»без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), оскільки договір, на який є посилання в платіжному дорученні № 659 від 29.12.2006 року, не укладався, а отже, вказані грошові кошти підлягають поверненню «Багатогалузевому об'єднанню «Інтербуд»Української Спілки ветеранів Афганістану.
Як свідчать матеріали справи, спір між сторонами у справі виник у зв'язку з тим, що відповідачем не була повернута поворотна фінансова допомога у розмірі 5000 грн. 00 коп., перерахована відповідно до платіжного доручення №659 від 29.12.2006 року, а зобов'язання, відповідно, у ТзОВ «Телерадіокомпанія «Антена-Плюс»стосовно сплати зазначених грошових коштів виникло після спливу семиденного строку з дня пред'явлення вимоги про його оплату, згідно з приписами частини другої ст. 530 ЦК України, якою (статтею) встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Твердження скаржника про те, що позивачем не доведено самого факту перерахування грошових коштів відповідачу, спростовується платіжним дорученням № 659 від 29.12.2006 року, в якому вказано призначення платежу: «поворотна фінансова допомога згідно з Договором б/н від 28.12.2006 року», яке містить відмітки банку «Одержано банком»та «Проведено банком», з зазначенням дати вчинених дій, та засвідченням печаткою Черкаської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль»Базове відділення (арк. справи 4), що відповідає вимогам Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (затверджена Постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004 року) і свідчить про здійснення банківською установою перерахування коштів з рахунку позивача (платника) на рахунок відповідача (одержувача), що зазначені у платіжному дорученні № 659 від 29.12.2006 року, яке є (відповідно до Інструкції) розрахунковим документом, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.
Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України). Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справив в їх сукупності, керуючись законом.
В порядку зазначених вище процесуальних норм, відповідачем не спростовано тверджень позивача щодо отримання від позивача, на підставі платіжного доручення № 659 від 29.12.2006 року, поворотної фінансової допомоги у розмірі 5000 грн. 00 коп.
Щодо посилань скаржника в апеляційній скарзі на порушення місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного судового рішення процесуальних норм права, а зокрема, принципів рівності сторін та змагальності судочинства, то, по переконанню колегії суддів апеляційного господарського суду, зазначені твердження не відповідають фактичним обставинам справи, беручи до уваги наступне.
Відповідно до п. 2) ч. 2 ст. 54 ГПК України, позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
Згідно із ст. 93 ЦК України, місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
Матеріали справи свідчать, що «Багатогалузеве об'єднання Інтербуд»Української спілки ветеранів Афганістану, звертаючись до господарського суду з позовною заявою, зазначило, в порядку п. 2) ч. 2 ст. 54 ГПК України, місцезнаходження відповідача - ТзОВ «Телерадіокомпанія «Антена-Плюс»як фактичне, так і юридичне (арк. справи 2). При чому, як вбачається з матеріалів справи (арк. справи 7, 9, 15), ТзОВ «Телерадіокомпанія «Антена-Плюс»отримувала поштові відправлення за фактичною адресою.
Разом з тим, в судове засідання місцевого господарського суду від 30.09.2009 року представник позивача надав докази надіслання відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів (арк. справи 22-24), і на вимогу представника відповідача, в цьому ж судовому засіданні, після оголошеної перерви, передав йому копії позовної заяви і доданих до неї документів, про що зазначено в протоколі судового засідання місцевого господарського суду від 30.09.2009 року та зроблено напис на позовній заяві представником відповідача (арк. справи 28).
За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування або зміни не вбачається.
З огляду на зазначене, апеляційна скарга ТзОВ «Телерадіокомпанія «Антена-Плюс»на рішення Господарського суду Черкаської області від 27.10.2009 року у справі №17/2216 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.42,43,33,34,43,99,101, п.1) ст.103, ст.105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу ТзОВ «Телерадіокомпанія «Антена-Плюс»на рішення Господарського суду Черкаської області від 27.10.2009 року у справі №17/2216 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 27.10.2009 року у справі №17/2216 залишити без змін.
3. Матеріали справи №17/2216 повернути до Господарського суду Черкаської області.
4. Копію цієї постанови надіслати учасникам судового провадження у справі.
Головуючий суддя Поліщук В.Ю.
Судді Чорногуз М.Г.
Мазур Л.М.