01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
12.01.10 р. № 9/105
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Тарасенко К.В. (доповідач по справі),
суддів: Мостової Г.І.,
Шкурдової Л.М.,
секретар судового засідання Матвієвська Г.В.,
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 12.01.2010 року,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Миргородм'ясопром»на рішення господарського суду Полтавської області від 24.09.2009 року (дата підписання повного тексту -05.10.2009 року)
по справі № 9/105 (суддя Тимошенко К.В.)
за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія», с. Плішивець, Полтавська область,
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Миргородм'ясопром», м. Миргород, Полтавська область,
про стягнення 32 779, 73 грн.,
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Мрія»звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Миргородм'ясопром»про стягнення 26 287, 16 грн. основного боргу, 3 145, 82 грн. пені, 2 839, 01 грн. інфляційних втрат, 507, 74 грн. річних.
У процесі розгляду справи позивач уточнив розмір позовних вимог, просив стягнути з відповідача 26 022, 00 грн. основного боргу, 545, 39 грн. річних, 3 114, 08 грн. пені, 3 096, 62 грн. інфляційних втрат.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 24.09.2009 року у справі № 9/105 позов задоволено частково, вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 26 022, 00 грн. основного боргу, 3 096, 62 грн. інфляційних втрат, 545, 03 грн. річних, 3 111, 19 грн. пені, 327, 75 грн. витрат по сплаті державного мита, 312, 50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Приймаючи дане рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання щодо оплати поставленого позивачем товару. Водночас, оскільки позивачем було невірно розраховано суму пені та інфляційних втрат, що підлягають до стягнення, позовні вимоги суд визнав обґрунтованими частково, та такими, що підлягають до часткового задоволення.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Полтавської області від 24.09.2009 року по справі № 9/105 скасувати в частині стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат, прийнявши нове, яким стягнути з відповідача 26 022, 00 грн. основного боргу, в іншій частині позовних вимог відмовити, виконання рішення відстрочити на 3 місяці.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема:
- судом не прийнято до уваги незадовільне фінансове становище відповідача, в той час як останній має значну заборгованість перед іншими кредиторами та затримку по виплаті заробітної плати працівникам;
- відповідач визнає суму основного боргу, проте не погоджується з пенею, яка, на його думку, нарахована безпідставно, оскільки укладений 29.10.2008 року між сторонами договір підписано неуповноваженою особою;
- стягнення пені є недоцільним, оскільки відповідач не розрахувався з позивачем не з власної вини, а у зв'язку зі світовою кризою, яка також вплинула на його діяльність;
- договором, що фактично є недійсним, не передбачено стягнення інфляційних втрат та 3% річних;
- розрахунок пені є невірним, оскільки облікова ставка НБУ у період з квітня по жовтень 2008 року неодноразово змінювалась у бік зменшення до 8 % річних.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.11.2009 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Миргородм'ясопром»прийнято до провадження та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін на 01.12.2009 року.
Ухвалою від 01.12.2009 року розгляд справи в порядку ст. 77 ГПК України відкладено на 12.01.2010 року у зв'язку з неявкою представника відповідача та заявленим ним клопотанням.
У судове засідання 12.01.2010 року відповідач не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується Повідомленням про вручення поштового відправлення № 6705826, долученим до матеріалів справи.
Відповідно до п. 3.6 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, зважаючи на те, що явка відповідача обов'язковою не визнавалась та оскільки відсутність його представника не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечив, просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Так, у своєму відзиві на апеляційну скаргу він зазначає наступне:
- твердження відповідача стосовно того, що пеню стягнуто незаконно, так як Договір постачання від 29.10.2008 року підписано з боку ТОВ «Миргородм'ясопром»неуповноваженою особою, -не відповідає дійсності та крім того з боку відповідача відбулося схвалення договору шляхом прийняття товару та проведення часткового розрахунку;
- не відповідають дійсності посилання відповідача на те, що облікова ставка НБУ з квітня по жовтень 2008 року неодноразово змінювалась в бік зменшення до 8 % річних, оскільки відповідно до Постанови НБУ № 107 від 21.04.2008 року у період з 30.04.2008 року по 14.06.2009 року розмір облікової ставки НБУ встановлено в 12 % річних та постановою НБУ від 12.06.2009 року змінено до 11 % річних;
- наведені відповідачем доводи щодо не прийняття судом першої інстанції до уваги тяжкого фінансового стану підприємства відповідача, є безпідставними та не можуть слугувати підставою для звільнення від відповідальності за порушення умов договору та грошових зобов'язань перед позивачем.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи та докази, подані до апеляційної інстанції, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Як вбачається з матеріалів справи, 29.10.2008 року між сторонами укладено Договір постачання (далі -Договір), згідно п. 1.1. якого СТОВ «Мрія» (товаровиробник) відповідно до даного Договору поставляє ТОВ «Миргородм'ясопром»(заготівельник великої рогатої худоби) коней, свиней (худобу), а заготівельник зобов'язується прийняти дану худобу і оплатити її (а.с. 11).
Кількість та ціна худоби зазначається у видаткових накладних, які мають силу специфікації і є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.2. Договору).
Відповідно до п. 2.1. Договору худоба постачається партіями згідно заявок заготівельника.
Згідно розділу 4 Договору розрахунки між сторонами за поставлену худобу проводяться в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок товаровиробника чи готівковими коштами з каси заготівельника на протязі 1 дня з дати поставки худоби.
На виконання умов Договору 29.10.2008 року позивач поставив відповідачеві товар, корови у кількості 29 голів загальною вартістю 141 022, 00 грн., що підтверджується Видатковою накладною № Пр-29108-01 від 29.10.2008 року (а.с. 13), Приймальною квитанцією № 539253 на закупівлю худоби Серії ЛВ форми № ПК-1 від 29.10.2008 року (а.с. 14), Довіреністю Серії ЯОФ № 349245 від 29.10.2008 року (а.с. 15).
Відповідач частково розрахувався з позивачем за поставлений товар, сплативши останньому 115 000, 00 грн., що підтверджується Прибутковими касовими ордерами № 781 від 30.10.2008 року на суму 100 000, 00 грн. (а.с. 29), № 27 від 30.01.2009 року на суму 10 000, 00 грн. (а.с .30), № 43 від 09.02.2009 року на суму 5 000, 00 грн. (а.с. 31).
Таким чином у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 26 022, 00 грн.
Враховуючи, що відповідач не виконав у повному обсязі взятих на себе за Договором зобов'язань з оплати поставленого товару, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Доказів повного розрахунку ні під час розгляду справи судом першої інстанції, ні під час апеляційного провадження відповідачем не надано, розрахунки позивача не оспорено.
Згідно з частиною другою статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець обов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Оскільки відповідач отримав відповідний товар та не сплатив позивачеві повністю його вартості, беручи до уваги відсутність передбачених законодавством підстав припинення відповідного зобов'язання, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності задоволення позивних вимог в частині основного боргу.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, зокрема Відзиву на позовну заяву (а.с. 20), відповідач визнає позовні вимоги в частині основного боргу, проте не погоджується з нарахуванням штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків річних з огляду на те, що ним порушено грошові зобов'язання перед позивачем виключно з причин тяжкого фінансового стану підприємства, спричиненого світовою економічною кризою.
Дані заперечення, а також викладені в апеляційній скарзі доводи щодо недійсності укладеного між сторонами Договору, а отже й безпідставності нарахування пені, та посилання на те, що сторони не передбачили у ньому відповідальність за порушення грошових зобов'язань у формі сплати інфляційних втрат та відсотків річних, -колегією суддів відхиляються з огляду на невідповідність фактичним обставинам справи та чинному законодавству.
Так, відповідач стверджує, що Договір постачання від 29.10.2008 року від його імені підписано неуповноваженою особою, не надаючи при цьому всупереч положенням ст. 33 ГПК України жодних доказів в обґрунтування зазначених доводів.
Водночас, необхідно зазначити, що навіть у випадку вчинення правочину представником особи яку він представляє з перевищенням повноважень, згідно ч. 1 ст. 241 ЦК України такий правочин у разі наступного його схвалення цією особою, створює, змінює, припиняє її цивільні права та обов'язки. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
За своєю юридичною природою схвалення є одностороннім правочином, у якому виражається воля особи, яку представляють, наділити юридичною силою конкретну угоду, укладену для неї з перевищенням повноважень. При цьому воно можливе зокрема у формі здійснення конклюдентних дій, що свідчать про прийняття правочину.
Відповідач прийняв поставлений позивачем товар, частково розрахувався за нього, а отже своїми діями прийняв Договір постачання від 29.10.2008 року до виконання.
Згідно ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Одним із різновидів господарських санкцій у сфері господарювання, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).
Сторони передбачили у п. 5.1. Договору, що за несвоєчасну оплату поставленої худоби заготівельник сплачує товаровиробнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки від загальної суми заборгованості.
Також, згідно статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. У зв'язку з тим, що в країні відбулися інфляційні процеси, позивач має право на збереження реальної величини не сплачених грошей.
Оскільки зазначене право передбачено законом, то при укладенні договору передбачати в останньому право кредитора на сплату йому боржником 3% річних та інфляційних втрат, не є обов'язковим, що однак не позбавляє сторони права визначити в договірному порядку відсотки річні як плату за користування чужими грошовими коштами у розмірі більшому від встановленого ст. 625 ЦК України.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 3 114, 08 грн. за період з 31.10.2008 по 30.04.2009 року, інфляційні втрати у розмірі 3 096, 62 грн. за період з листопада 2008 по червень 2009 року, 3 % річних у розмірі 545, 39 грн. за період з 31.10.2008 по 12.07.2009 року.
Місцевим господарським судом з огляду на виявлення арифметичної помилки в розрахунках позивача щодо пені та відсотків річних, вирішено стягнути пеню у розмірі 3 111, 79 грн. та 3 % річних у розмірі 545, 03 грн.
За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про часткову обґрунтованість та відповідність фактичним обставинам справи позовних вимог, у зв'язку з чим вони підлягають до часткового задоволення.
Відповідачем не наведено спростувань висновків суду першої інстанції щодо наявності у нього обов'язку здійснити остаточний розрахунок за поставлений товар, сума основного боргу ним не оспорюється, посилання щодо неврахування тяжкого фінансового стану підприємства відповідача є безпідставними, оскільки не підтверджені жодними належними доказами.
Так, як вбачається з матеріалів справи, відповідач у своєму відзиві на позовну заяву просив суд відмовити в часині пені, відсотків річних та інфляційних втрат з огляду на недоцільність, так як відповідач не виконав свої зобов'язання перед позивачем у повному обсязі не з власної вини, а у зв'язку зі світовою економічною кризою, та відстрочити виконання рішення суду терміном на 3 місяці.
Колегію суддів апеляційного господарського суду також відхилено дані доводи з огляду на наступне.
Ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань, оскільки за своєю правовою природою вони є одними із самостійних способів захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних обов'язків, що, як вже зазначалось, полягають у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів та отриманні плати від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами кредитора. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, постанова від 17.01.2006 року № 19/154).
При цьому, застосування положень частини другої статті 625 ЦК України не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, постанови від 25.03.2008 року № 5/195-07-4979, від 05.12.2006 року № 162/18-06).
Скрутне становище відповідача не може бути підставою для відмови у задоволенні позову щодо стягнення заборгованості та відповідних санкцій.
Також, чинним законодавством не надано суду права зменшувати розмір інфляційних втрат та 3 % річних.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними, застосовуються за визначених умов на розсуд суду та лише в частині штрафних санкцій, які підлягають стягненню з відповідача.
Пункт 2.4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України N 02-5/293 від 29.04.94 року «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань» визначає, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Також, ст. 83 ГПК України надає право суду при прийнятті рішення відстрочити або розстрочити його виконання.
Підставою для відстрочки або розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.
Відстрочка або розстрочка виконання рішення суду допускається лише у виняткових випадках і залежно від обставин справи, у зв'язку з чим у господарського суду відсутній однозначний обов'язок задовольнити заяву про відстрочку або розстрочку виконання рішення.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.
Господарський процесуальний кодекс України не містить переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, водночас, особа, яка звертається до суду із заявою про відстрочку виконання рішення зобов'язана в порядку ст. 33 ГПК України довести обставини та обґрунтувати ті причини, що унеможливлюють чи утруднюють виконання рішення суду.
Так, відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Однак, всупереч вказаним статтям відповідач, звернувшись до суду з проханням врахувати його фінансовий стан при прийнятті рішення у справі та зокрема відстрочити його виконання, не надав належних доказів, які спростовують позовні вимоги чи звільняють його від цивільної відповідальності; доказів винятковості обставин, які призвели до порушення ним грошового зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення та інших обставин, з якими законодавець пов'язує право суду на зменшення штрафних санкцій або відстрочення виконання судового рішення.
Обставини, на які посилається відповідач в обґрунтування зменшення стягуваної грошової суми та відстрочення виконання рішення, такі як світова економічна криза, наявність заборгованості перед іншими кредиторами та невиконання контрагентами грошових зобов'язань перед відповідачем, не є виключними та мають негативний вплив на господарську діяльність не лише відповідача, але і інших суб'єктів підприємницької діяльності, а допущена відповідачем заборгованість має негативний вплив на фінансовий стан позивача та здійснювану останнім господарську діяльність.
Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво -це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладання на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.
Згідно ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Відповідно до змісту ч. 2 ст. 218 ГК України не є надзвичайними та невідворотними такі обставини, як порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Отже, наявність заборгованості перед боржником інших осіб, незадовільний фінансовий стан не є підставою для розстрочення або відстрочення виконання рішення. (Відповідну правову позицію займає Вищий господарський суд України, постанови від 12.11.2008 року № 8/211-08, від 01.10.2008 року № 5/396-04, від 24.03.2009 року № 10/1994).
Посилання на неправдиві відомості в рішенні щодо явки сторін, колегію суддів до уваги не приймаються, оскільки відповідач не скористався правом подання зауважень на протокол судового засідання від 24.09.2009 року в порядку ч. 5 ст. 81-1 ГПК України, згідно якого представник відповідача у зазначене судове засідання не з'явився.
Таким чином, апеляційна скарга є необґрунтованою, а її доводи безпідставні.
Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 29.12.1976 року №11 «Про судове рішення»законним є рішення лише тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, а висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Полтавської області від 24.09.2009 року у справі № 9/105 є законним та обґрунтованим.
Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Миргородм'ясопром»на рішення господарського суду Полтавської області від 24.09.2009 року у справі № 9/105 -залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Полтавської області від 24.09.2009 року у справі № 9/105 -залишити без змін.
3. Видачу наказу доручити господарському суду Полтавської області.
3. Матеріали справи № 9/105 повернути до господарського суду Полтавської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий суддя: К.В. Тарасенко
Судді: Г.І. Мостова
Л.М. Шкурдова
Дата відправки 15.01.10