01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
12.01.10 р. № 9/125
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Тарасенко К.В. (доповідач по справі),
суддів: Мостової Г.І.,
Шкурдової Л.М.,
секретар судового засідання Матвієвська Г.В.,
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 12.01.2010 року,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК Полтава»на рішення господарського суду Полтавської області від 14.10.2009 року (дата підписання повного тексту -15.10.2009 року)
по справі № 9/125 (суддя Тимошенко К.В.)
за позовом Закритого акціонерного товариства «Горлівський м'ясокомбінат», м. Полтава,
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК Полтава», м. Полтава,
про стягнення 102 010, 64 грн.,
Закрите акціонерне товариство «Горлівський м'ясокомбінат»звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК Полтава»про стягнення 100 265, 68 грн. основного боргу, 751, 70 грн. пені, 800, 08 грн. інфляційних втрат, 193, 18 грн. 3 % річних.
У процесі розгляду справи позивач уточнив розмір позовних вимог, просив стягнути з відповідача 81 225, 43 грн. основного боргу, 338, 07 грн. річних, 1 264, 88 грн. пені, 206, 36 грн. інфляційних втрат.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 14.10.2009 року у справі № 9/125 позов задоволено частково, вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 81 225, 43 грн. основного боргу, 213, 57 грн. інфляційних втрат, 338, 07 грн. річних, 817, 77 грн. витрат по сплаті державного мита, 116, 20 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Приймаючи дане рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання щодо оплати поставленого позивачем товару. Водночас, оскільки позивачем було нараховано пеню всупереч тому, що в укладеному між сторонами договорі не передбачено відповідальності боржника за прострочення грошових зобов'язань у формі пені, позовні вимоги суд визнав обґрунтованими частково, та такими, що підлягають до часткового задоволення.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Полтавської області від 14.10.2009 року по справі № 9/125 скасувати частково та прийняти нове, яким врахувати збитки, нанесені відповідачу, у розмірі 13 958, 38 грн.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, відповідач вказує на те, що позивач порушив право відповідача на отримання товару у розмірі визначеному замовленням на товар чим позбавив відповідача на отримання доходів від продажу неотриманих товарів, а оскільки сторони передбачили у договорі розмір збитків, що вираховується у розмірі 10 % від вартості товарів, поставка яких відбулась з недопоставкою, суду слід було врахувати збитки вирахувані у передбаченому договором порядку.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.11.2009 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК Полтава»прийнято до провадження та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін на 01.12.2009 року.
Ухвалою від 01.12.2009 року розгляд справи в порядку ст. 77 ГПК України відкладено на 12.01.2010 року у зв'язку з неявкою представника відповідача та заявленим позивачем клопотанням.
Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечив, просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Так, у своєму відзиві на апеляційну скаргу він зазначає наступне:
- при співпраці з відповідачем приймання замовлень на підставі Договору № 4600013192 від 29.05.2007 року здійснювалось шляхом обміну електронними документами у форматі ECOD. При цьому у відповідності до умов Договору електронне замовлення передбачає електронне підтвердження, що направляється на адресу замовника;
- згідно відповіді ТОВ «КомАрх»з боку позивача на адресу відповідача щодо спірних замовлень не направлялись електронні підтвердження, які б свідчили про їх узгодження сторонами, у зв'язку з чим посилання відповідача на недопоставку не є доказом наявності збитків;
- сторонами підписано Акт звірки взаєморозрахунків № 4796 за період з 01.08.2009 по 31.08.2009 року, відповідно до якого відповідачем у повному обсязі визнана дебіторська заборгованість у розмірі 81 225, 43 грн.
Також, до початку розгляду справи по суті, позивачем надано апеляційному господарському суду нову редакцію Статуту, зареєстрованого 29.12.2009 року державним реєстратором Виконавчого комітету Горлівської міської ради Донецької області за № 12560050012000566, згідно якого з метою дотримання вимог Закону України «Про акціонерні товариства»найменування юридичної особи ЗАТ «Горлівський м'ясокомбінат»код ЄДРПОУ 00443364, яке було засноване відповідно до рішення засновників (установчий договір від 11.07.1997 року) шляхом об'єднання коштів засновників та є правонаступником ВАТ «Горлівський м'ясокомбінат», змінено на Приватне акціонерне товариство «Горлівський м'ясокомбінат», а також належним чином завірену копію Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ПАТ «Горлівський м'ясокомбінат» серії А00 № 664085 від 29.12.2009 року, підстава заміни свідоцтва -зміна найменування юридичної особи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи та докази, подані до апеляційної інстанції, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Як вбачається з матеріалів справи, 29.05.2007 року між сторонами укладено Договір поставки № 4600013192, згідно п. 1.1. якого ЗАТ «Горлівський м'ясокомбінат»(постачальник) зобов'язується поставляти товари відповідно до поданих ТОВ «ВК Полтава» (покупець) замовлень, а покупець зобов'язується приймати такі товари та своєчасно сплачувати їх вартість (а.с. 32).
Згідно розділу 2 Договору постачальник зобов'язується прийняти від покупця замовлення на поставку товарів та здійснити поставку у торгівельну адресу покупця своїми засобами та за свій рахунок на адресу, вказану у такому замовленні.
Замовлення повинно містити асортимент, кількість товарів та надсилатись попередньо не менш ніж за 2 календарних дні до поставки товарів у формі, що дозволяє зафіксувати момент передачі замовлення (лист, телеграма, телефонограма, факс, e-mail, ін.).
Постачальник гарантує виконання прийнятого та узгодженого з покупцем замовлення.
Відповідно до розділу 4 Договору вартість товарів формулюється національній валюті України, включаючи ПДВ, вказана у Специфікації та вказується у накладних, які з моменту їх підписання є невід'ємною частиною Договору. Доставка товару за рахунок постачальника. Покупець перераховує кошти за поставлений товар на поточний рахунок постачальника на умовах відстрочки платежу після 45 календарних днів з дати приймання товару покупцем, що вказана в накладній.
Як встановлено апеляційним господарським судом у відносинах між сторонами замовлення товарів покупцем здійснюється шляхом надіслання покупцю в електронному вигляді відповідного повідомлення про замовлений товар при посередництві компанії-оператора системи електронного документообігу ECOD EDI ТОВ «КомАрх».
На виконання умов Договору протягом періоду з квітня по серпень 2009 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму з врахуванням повернень щодо окремих поставок певної кількості товару відповідачем, - 100 265, 68 грн.
Враховуючи, що відповідач не виконав у повному обсязі взятих на себе за Договором зобов'язань з оплати поставленого товару, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Доказів повного розрахунку ні під час розгляду справи судом першої інстанції, ні під час апеляційного провадження відповідачем не надано, розрахунки позивача не оспорено.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач частково розрахувався з позивачем за поставлений товар до порушення провадження у справі 04.08.2009 року на суму 5 069, 90 грн. та після порушення провадження у справі 19.08.2009 року на суму 13 970, 35 грн., що підтверджується виписками банку по особовому рахунку позивача (а.с. 91-94) та Довідкою Філії «Центрально-міське відділення Промінвестбанку в м. Горлівка Донецької області»№ 1517 від 01.10.2009 року.
Таким чином станом на момент прийняття рішення судом першої інстанції заборгованість відповідача перед позивачем становила 81 225, 31 грн., що також підтверджується підписаним сторонами Актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.08.2009 по 31.08.2009 року (а.с. 129).
Згідно з частиною другою статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець обов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Оскільки відповідач отримав відповідний товар та не сплатив позивачеві повністю його вартості, беручи до уваги відсутність передбачених законодавством підстав припинення відповідного зобов'язання, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності задоволення позивних вимог в частині основного боргу.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, зокрема Відзиву на позовну заяву (а.с. 119), відповідач визнає наявність боргу перед позивачем у розмірі 81 225, 43 грн., проте не погоджується з позовними вимогами щодо стягнення зазначеної суми у повному обсязі, оскільки вважає, що він має право зменшити в порядку п. 6.5. Договору оплату постачальнику на суму завданих збитків, визначених сторонами у Договорі у формі 10 % від вартості товарів поставка яких відбулась з недопоставкою.
Так, відповідач посилається на наданий ним Звіт про виконання постачальником ЗАТ «Горлівський м'ясокомбінат»замовлення покупця ТОВ «ВК Полтава»в період з 24.01.2009 по 23.07.2009 року (а.с. 21) та Лист ТОВ «КомАрх»від 29.09.2009 року № 554 (а.с.122), яким надано інформацію щодо переданих та прийнятих EDI-документів ЗАТ «Горлівський м'ясокомбінат».
Згідно зазначеного звіту вартість непоставленого товару за період з 24.01.2009 по 23.07.2009 року становить 139 583, 80 грн., у зв'язку з чим відповідач вважає, що сума оплати має бути зменшена на суму 10 % від недопоставки -13 958, 38 грн.
Дані доводи колегією суддів відхиляються з огляду на невідповідність фактичним обставинам справи.
Так, відповідно до п. 2.2. Договору постачальник гарантує виконання прийнятого та узгодженого з покупцем замовлення.
Згідно відповіді ТОВ «КомАрх»(а.с. 141), наданої на звернення позивача від 07.10.2009 року № 2151 (а.с. 140) з 01.01.2009 по 01.08.2009 року на адресу ТОВ «ВК Полтава» від ЗАТ «Горлівський м'ясокомбінат»не надходило за посередництвом платформи ECOD EDI-документів «Підтвердження замовлення», тобто електронне підтвердження замовлень товару не мало факту. «Підтвердження замовлення»-це EDI-документ, відправлений постачальником на електронну адресу покупця з підтвердженням кількості товару, який має бути доставлений у відповідь на конкретне замовлення.
Інших будь-яких належних доказів узгодження відповідачем з позивачем надісланих замовлень щодо спірних поставок суду не надано.
Згідно п. 2.3. Договору у випадку неможливості виконати замовлення постачальник повинен протягом доби з моменту отримання замовлення повідомити покупця по факсу про неможливість виконання замовлення повністю або частково із зазначенням причини неможливості виконання.
Водночас, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що не направлення такого фаскового повідомлення не може розцінюватись як прийняття постачальником замовлення до виконання у повному обсязі.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно розділу 5 Договору приймання товарів за кількістю та якістю здійснюється покупцем зокрема відповідно до Інструкції П-6 від 15.06.1965 року «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості». При одержанні товарів, а також підготовці їх до реалізації чи в період реалізації, у випадку виявлення товарів неналежної якості або кількості, представники постачальника та покупця складають «Акт про виявлені недоліки»за формою, встановленою додатком до Договору. Протягом 10 календарних днів з дня підписання акту постачальник зобов'язується здійснити заміну неякісних товарі або до поставку.
Проте, ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні під час апеляційного провадження з перегляду рішення місцевого господарського суду відповідачем не було надано Актів про виявлені недоліки, складених за результатами недопоставки щодо спірних поставок.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Звіт про виконання постачальником ЗАТ «Горлівський м'ясокомбінат»замовлення покупця ТОВ «ВК Полтава»в період з 24.01.2009 по 23.07.2009 року не є належним доказом недопоставки товарів з боку позивача, оскільки складений в односторонньому порядку.
Враховуючи те, що відповідач не довів належними доказами узгодження з позивачем як постачальником поставки товарів у обсягах, на які він посилається у своїх запереченнях проти позову та з огляду на недотримання встановленого договором порядку щодо фіксації недопоставки товару, колегія суддів вважає такі доводи відповідача безпідставними, у зв'язку з чим вони до уваги не приймаються.
Згідно ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Одним із різновидів господарських санкцій у сфері господарювання, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).
Позивач нарахував відповідачеві пеню у розмірі однієї облікової ставки НБУ за прострочення грошових зобов'язань по Договору -1 264, 88 грн.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неврахування позивачем положень ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно якої платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, та ст. 547 ЦК України, відповідно до якої правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Оскільки сторони при укладенні Договору не передбачили відповідальності покупця за несвоєчасний розрахунок за поставлений товар у формі пені, судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог у даній частині.
Також, згідно статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. У зв'язку з тим, що в країні відбулися інфляційні процеси, позивач має право на збереження реальної величини не сплачених грошей.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 213, 57 грн. та 3 % річних у розмірі 338, 07 грн., розрахунок яких здійснено вірно.
За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про часткову обґрунтованість та відповідність фактичним обставинам справи позовних вимог, у зв'язку з чим вони підлягають до часткового задоволення.
Відповідачем не наведено спростувань висновків суду першої інстанції щодо наявності у нього обов'язку здійснити остаточний розрахунок за поставлений товар.
Таким чином, враховуючи зазначене, апеляційна скарга є необґрунтованою, а її доводи безпідставні.
Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 29.12.1976 року №11 «Про судове рішення»законним є рішення лише тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, а висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Полтавської області від 14.10.2009 року у справі № 9/125 є законним та обґрунтованим.
Водночас, судом першої інстанції помилково в резолютивній частині оскаржуваного рішення не зазначено про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача 13 970, 35 грн. основного боргу, сплачених відповідачем після порушення провадження у справі 19.08.2009 року, проте як цю обставину враховано місцевим господарським судом при прийнятті рішення по суті.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність доповнення резолютивної частини рішення реченням щодо припинення провадження у справі в частині стягнення 13 970, 35 грн. боргу.
Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК Полтава»на рішення господарського суду Полтавської області від 14.10.2009 року у справі № 9/125 -залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Полтавської області від 14.10.2009 року у справі № 9/125 -залишити без змін, доповнивши резолютивну частину реченням наступного змісту: «Провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК Полтава»13 970, 35 грн. основного боргу припинити.
3. Видачу наказу доручити господарському суду Полтавської області.
3. Матеріали справи № 9/125 повернути до господарського суду Полтавської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий суддя: К.В. Тарасенко
Судді: Г.І. Мостова
Л.М. Шкурдова
Дата відправки 15.01.10