01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
23.11.09 р. № 20/97
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді: Шевченко В. Ю. (доповідач по справі),
суддів:
Ільєнок Т.В.
Тарасенко К. В.
секретар судового засідання Лебедєва С.В.,
В судове засідання з'явились:
від позивача: Федорков В.Л. -представник за дов. №18/8 від 14.04.2008 р.;
від відповідача: Гордієнко Ю.П. -представник за дов. б/н від 28.07.2009 р.;
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “НовоФарм” на рішення господарського суду Полтавської області від 24.09.2009р.
по справі № 20/97 (суддя Киричук О.А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “НовоФарм”,
до Відкритого акціонерного товариства “Велика Круча”,
про стягнення 177368,12 грн.,
Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “НовоФарм” звернулося до господарського суду Полтавської області з позовною заявою про стягнення з Відкритого акціонерного товариства “Велика Круча” заборгованості в сумі 177368,12 грн., в тому числі 160200,00грн. основного боргу, 4437,83грн. інфляційних витрат, 11315,81грн. пені, 1414,48грн. 3% річних (а.с.2-4).
Згідно заяви від 25.08.2009р. позивач просить стягнути з відповідача борг в сумі 209169,11 грн., у тому числі суму основного боргу -160200,00 грн., інфляційних витрат -24915,60 грн., пені - 19131,96 грн., 3% річних -4921,55грн. (а.с.37-38).
Рішенням господарського суду Полтавської області від 24.09.2009р. по справі №20/97 позов задоволено і стягнуто з відповідача на користь позивача 160200,00 грн. основного боргу, 24915,60 грн. інфляційних витрат, 1931,20 грн. пені, 4921,55 грн. 3% річних. Судом відстрочено та розстрочене виконання рішення згідно графіку присуджена сума має бути стягнута: 100000,00 грн. -до 15.12.2009 року; 94160,07 грн. -до 01.03.2010 року (а.с.64-65).
Не погоджуючись із рішенням, позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 24.09.2009 року по справі 20/97 і прийняти по справі нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.
Відповідач, згідно ст.96 ГПК України, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити без змін рішення господарського суду Полтавської області від 24.09.2009р. у справі №20/97, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Під час апеляційного провадження представник позивача апеляційну скаргу підтримав, а представник відповідача заперечував проти апеляційної скарги.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників учасників провадження, судова колегія апеляційного суду виходить із наступних обставин.
18.07.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "НовоФарм" та Відкритим акціонерним товариством "Велика Круча" укладено договір №Н68У-08 про надання послуг по виконанню сільськогосподарських робіт по збиранню зернових зернозбиральними комбайнами відповідача на полях позивача, а відповідач зобов'язався прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість (а.с.9-10)
Відповідно до п.2.2.1. договору №Н68У-08 відповідач зобов'язаний своєчасно проводити оплату послуг на підставі рахунків позивача у відповідності до умов договору.
Згідно п.5.1 договору №Н68У-08 відповідач зобов'язаний провести оплату послуг шляхом безготівкових перерахувань на підставі виставлених рахунків в наступному порядку: 20% передоплати протягом 3-х днів з моменту прибуття техніки на сільгоспугіддя відповідача; 80% по закінченню виконання робіт протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання актів приймання-передачі етапів виконаних робіт. Етап складає 5 робочих днів.
Відповідно до договору №Н68У-08 позивач надав відповідачу сільськогосподарські послуги по збиранню ранніх зернових, що підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт від 05.08.2008 р. на суму 75600,00 грн. та від 13.08.2008 р. на суму 84600,00 грн. (а.с.11-12).
Зазначений факт підтверджується матеріалами справи, а також поясненнями представника відповідача в судовому засіданні апеляційного суду.
На виконання умов п.2.2.1 договору позивачем було виставлено для оплати рахунки-фактури СФ-001293 від 05.08.2008р. на суму 75600,0 грн. та №СФ 001294 від 13.08.2008р. на суму 84600,0 грн.(а.с.13-14).
Відповідач свої зобов'язання по договору належним чином не виконав, виставлені рахунки повністю не оплатив.
27.10.2008р. позивачем направлена відповідачу претензія (вих.№789 від 27.10.2008р.) з вимогою сплатити заборгованість, яка станом на 27.10.2008р. становить 160200,00грн., а також 7539,94грн. пені, 942,49грн. 3% річних, 1685,77грн. інфляційних витрат. (а.с.15-16). Відповіді на претензію відповідач не надіслав.
Факт наявності заборгованості та її суму відповідач визнав але стверджував що штрафні санкції, на стягненні яких також наполягає позивач, не можуть бути застосовані з огляду на його скрутне фінансове становище.
У відзиві на заяву відповідач вважає, що позов підлягає задоволенню частково, в сумі основного боргу, а також просить відстрочити та розстрочити виконання рішення. Зазначену позицію він висловив і під час розгляду апеляційної скарги.
Позивач апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що місцевим судом безпідставно зменшено розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача, а також застосовано відстрочку та розстрочку виконання рішення суду.
Відповідно до ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд повторно розглядає справу та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Дослідивши представлені докази, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого суду має бути скасоване частково, виходячи із наступного.
Відповідно ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу.
Згідно ч.1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконання у цей строк (термін).
Відповідно договору №Н68У-08 розрахунковим періодом для оплати послуг є 5 банківських днів з моменту підписання актів приймання-передачі виконаних робіт. Оплата проводиться в безготівковій формі на підставі рахунків (п.5.1 договору).
Матеріалами справи підтверджується що, відповідач не повністю розрахувався за отримані послуги, а його заборгованість перед позивачем становить 160200,00грн.
Відповідно до ст.ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, які передбачають що кожна сторона повинна підтвердити поданими доказами свої доводи та заперечення певними засобами доказування, доведення факту повного виконання зобов'язання та погашення заборгованості покладається саме на відповідача.
Ні в суді першої інстанції, ні під час апеляційного провадження оплата отриманих послуг в повному обсязі ним, у передбачений законом спосіб, не підтверджена.
Таким чином вимога про стягнення вказаної суми основного боргу є обґрунтованою і підлягає задоволенню.
В цій частині рішення місцевого суду діючому законодавству відповідає.
Частина 2 статті 625 ЦК України перебачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вимога позивача про стягнення 24915,60грн. інфляційних витрат та 4921,55грн. 3% річних є похідною від вимоги про стягнення боргу за надані послуги. Надані позивачем розрахунки вказаних вимог ґрунтуються на матеріалах справи, відповідають законодавству та не спростовані відповідачем.
Таким чином, висновок місцевого суду про стягнення з відповідача на користь позивача зазначеної суми ґрунтується на матеріалах справи і оскаржене рішення в цій частині діючому законодавству відповідає.
З урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 27.08.2009р. в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 19131,96грн. позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно ч.1 та 2 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно п.п.3.2.1 договору №Н68У-08, відповідач несе відповідальність за прострочення з оплатою послуг, сплачуючи пеню в розмірі 0,2% від вартості неоплачених послуг за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який нараховується пеня.
Обрахунок суми пені здійснений позивачем діючому законодавству та умовам договору №Н68У-08 відповідає.
Вимога позивача про стягнення 19131,96грн. пені є похідною від вимоги про стягнення боргу за надані послуги, а тому є обґрунтованою.
Апеляційний суд вважає безпідставним застосування місцевим судом до спірних правовідносин п.3 ч.1 ст.83 ГПК України та зменшення розміру пені, з наступних підстав.
Згідно ст.551 ЦК України, розмір неустойки, (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Пункт 3 статті 83 ГПК України надає право суду у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 ЦК України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності - слід визнати право судів при винесенні рішення про стягнення пені зменшувати її розмір, з урахуванням всіх конкретних обставин справи. Підстави та розмір, на який зменшується стягувана пеня, повинні бути підтверджені відповідними доказами та мотивовані і обґрунтовані в рішенні суду.
За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень певними засобами доказування, тобто саме на відповідача законодавство покладає обов'язок підтвердити поданими доказами наявність виняткових обставин що є підставою для зменшення суми штрафних санкцій.
Апеляційний суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що підставами для зменшення штрафних санкцій є довідка вих.№22-40/274 від 23.09.2009р. скрутне фінансове становище відповідача та відсутність коштів на поточному рахунку та довідка вих.№280 від 22.09.2009р. про загибель сільськогосподарських культур (а.с.53-54). Вказані документи складені відповідачем одноосібно, носять загальний характер і окрім повідомлення про фінансові труднощі не містять посилання на дійсно виняткові обставини які зумовили невиконання ним зобов'язання. Інших доказів наявності виняткових обставин в суді першої інстанції відповідач не надав.
Під час апеляційного провадження відповідачем також не надано будь-яких додаткових доказів на підтвердження наявності підстав для зменшення пені.
Враховуючи викладене, висновок місцевого суду про наявність таких обставин є необґрунтованим, а сума пені яка підлягає стягненню з відповідача зменшена судом безпідставно.
Судова колегія апеляційного суду вважає, що позов підлягає задоволенню повністю, з відповідача підлягає стягненню 160200,00 грн. основного боргу, 24915,60 грн. інфляційних витрат, 19131,96 грн. пені, 4921,55грн. 3% річних.
Апеляційний суд вважає безпідставним застосування місцевим судом до спірних правовідносин п. 6 ст. 83 ГПК України та задоволення клопотання відповідача про відстрочку та розстрочку виконання рішення.
Підставою для відстрочки, розстрочки, виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Висновок про застосування відстрочки та розстрочки виконання рішення місцевий суд не обґрунтував і на належні докази не послався. Крім того, в силу п. 6 ст. 83, ст. 121 ГПК України, господарське процесуальне законодавство надає суду право відстрочити або розстрочити виконання судового рішення, тобто не передбачає вчинення згаданих процесуальних дій одночасно.
Отже, місцевим господарським судом безпідставно здійснив одночасно і відстрочення, і розстрочення виконання судового рішення.
Апеляційним судом не приймається до уваги посилання відповідача про сплату відповідачем частини заборгованості перед позивачем, що підтверджується платіжним дорученням №681 від 17.11.2009р., оскільки ця сплата є обов'язком відповідача який виконаний з порушенням строку. Але дане платіжне доручення може бути враховане під час виконання рішення суду.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.104 ГПК України підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Виходячи із наведеного, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Полтавської області від 24.09.2009р. має бути скасоване частково.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “НовоФарм” задовольнити.
2. Рішення господарського суду Полтавської області від 24.09.2009р. у справі №20/97 скасувати в частині відмови в задоволенні пені в сумі 17200,76грн. та в частині застосування відстрочки і розстрочки виконання рішення.
3. Постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Велика Круча" (37052, Полтавська область, Пирятинський район, с. Велика Круча, код 05267222) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "НовоФарм", (51233, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Кільчень, вул. Привокзальна, 1а, поштова адреса: 49051, Дніпропетровськ, вул. Б. Хмельницького, 4, м., код 31040792) - 160200,00 грн. основного боргу, 24915,60 грн. інфляційних нарахувань, 19131,96 грн. пені, 4921,55 грн. 3% річних, 3137,58грн. - витрат по сплаті державного мита та 118,00грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
5. Видачу виконавчих документів доручити господарському суду Полтавської області.
6. Справу №20/97 повернути до господарського суду Полтавської області.
Постанова набирає чинності з дня її прийняття.
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя: Шевченко В. Ю.
Судді:
Ільєнок Т.В.
Тарасенко К. В.
Дата відправки 11.12.09