Іменем України
21.01.10 Справа №22/213/08-28/225/09
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Антонік С.Г. судді Кричмаржевський В.А. , Мойсеєнко Т. В.
при секретарі Лоли Н.О.
за участю представників:
позивача - не з'явився
відповідача - Рященка В.В., дов. від 24.11.2009р.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Віннер", м.Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області від 12.08.2009р.
у справі № 22/213/08-28/225/09
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УТН-Восток", м.Донецьк
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Віннер", м.Запоріжжя
про стягнення заборгованості
Установив:
За рішенням господарського суду Запорізької області від 12.08.2009р. у справі № 22/213/08-28/225/09 (суддя Яцун О.В.) позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віннер" (відповідача), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УТН-Восток" (позивача), 105.914,57грн. основного боргу, 17.099,48грн. втрат від інфляції, 3.650,28грн. 3% річних, 1.266,64грн. державного мита та 81,49грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач у справі звернувся з апеляційною скаргою до Запорізького апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.
В обґрунтування своїх вимог відповідач - заявник апеляційної скарги вказує на те, що усі поставки палива, які були здійснені позивачем, оплачені, а накладні, на які посилається позивач, носять сумнівний характер, не відповідають вимогам чинного законодавства і не можуть бути належним доказом наявності заборгованості.
Представник заявника апеляційної скарги у судовому засіданні наполягає на викладених в апеляційній скарзі вимогах, та стверджує про те, що кошти відповідачем позивачеві сплачені у повному обсязі.
Від позивача до суду апеляційної інстанції 21.01.2010року надійшло клопотання про перенесення судового засідання.
Колегія суддів з цього приводу вважає за необхідне зазначити про наступне.
В силу статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони мають право <…> брати участь в господарських засіданнях <…>. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Апеляційна інстанція зауважує, що відкладення на підставі статті 77 ГПК України розгляду справи у разі нез'явлення представника сторони за викликом господарського суду є правом, а не обов'язком суду, і використовується ним тоді, коли причини неявки є поважними та обґрунтованими, та неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні. Якщо ж суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення, він вправі, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.
В свою чергу достатність матеріалів для розгляду справи дає можливість апеляційному господарському суду переглянути справу за відсутності повноважного представника позивача.
Відтак колегія суддів клопотання залишає без задоволення.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 08.10.2008року за позовом ТОВ. "УТН-Восток" до ТОВ. "Віннер" господарським судом Запорізької області порушено провадження у справі.
При цьому позивач у позові просив стягнути з відповідача 153.937,61грн. заборгованості за договором купівлі-продажу пального та нарахованих пені, інфляційних втрат та 3% річних.
В подальшому позивач заявою від 22.06.2009року змінив підстави позову, зазначивши при цьому, що заборгованість виникла з підстав несплати у повному обсязі відповідачем отриманого пального за накладними: №№ Z04-38460, Z04-41355, Z04-44306 та Z04-46761 (т.2 а.с.73).
Колегія суддів, ретельно дослідивши матеріали справи, встановила, що позивач згідно з видатковими накладними № Z04-38460 від 31.05.2007р. на суму 118.238грн.27коп., №Z04-41355 від 27.06.2007р. на суму 134.392грн.38коп., №Z04-44306 від 31.07.2007р. на суму 208.983грн.92коп. здійснив поставку відповідачеві пального на загальну суму -461.614грн.57коп., а відповідач прийняв товар, що підтверджується його підписом та печаткою (т.1 а.с.23-25). Відтак вказані обставини свідчать про те, що між сторонами виникли правовідносини, що породжують взаємні зобов'язання, змістом яких є передача товару однією стороною та прийняття і оплата іншою.
Згідно зі статтею 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов"язків.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послуги, сплатити грошові кошти) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За своєю правовою природою правовідносини, що склались між сторонами, мають ознаки договору купівлі-продажу.
Відповідно до приписів статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Положеннями статей 638 і 639 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги договору не встановлені законом.
Частина 1 статті 656 ЦК України передбачає, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладання договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно з ч.2 статті 640 ЦК України якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладання договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Однак відповідач зобов'язань належним чином не виконав, оплату за отриманий товар у повному обсязі не здійснив, сплатив лише 355.700грн., про що свідчать банківські виписки.
Залишок боргу відповідача перед позивачем складає - 105.914грн.57коп.
У відповідності до ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред"явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманого товару, позивач 17.04.2008р. надіслав на адресу відповідача у справі претензію з проханням погасити суму боргу (т.1 а.с.27).
Зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді, а отриманий товар - без оплати, відтак вимоги позивача про стягнення 105.914грн.57коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що матеріали справи не містять накладної № Z04-46761, а тому наявність заборгованості за цією накладною позивачем не доведена.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Таким чином, суд дійшов висновку, що заявлений позов про стягнення заборгованості у сумі 48.023грн.04коп. на підставі видаткової накладної №Z04-46761 від 31.08.2007р. заявлено безпідставно та задоволенню не підлягає.
З урахуванням зазначеного, апеляційна інстанція погоджується з висновками господарського суду першої інстанції про часткове задоволення позову - в частині стягнення суми основного боргу.
За порушення відповідачем грошового зобов'язання позивачем заявлені вимоги про стягнення 24.168,14грн. інфляційних втрат та 5.317грн.97коп. - 3% річних.
Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо законом чи договором не встановлений інший розмір відсотків.
Здійснивши перерахування інфляційних втрат та 3% річних з урахуванням суми основної заборгованості у розмірі 105.914грн.57коп., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача 17.099грн.48коп. інфляційних втрат та 3.650грн.28коп. 3% річних.
Отже, позовні вимоги задовольняються частково, підстави для скасування або зміни оскаржуваного судового акту відсутні.
Доводи заявника апеляційної скарги про те, що накладні, на які посилається позивач як на підставу позовних вимог, не можуть бути належним доказом у справі, є безпідставними, оскільки накладні містять необхідні дані та підписані представником відповідача, завірені печаткою підприємства. До того ж відповідач до доповнення до апеляційної скарги надав заяву про зарахування однорідних зустрічних вимог, де вказані накладні: №Z04-38460 від 31.05.2007р. на суму 118.238грн.27коп., № Z04-41355 від 27.06.2007р. на суму 134.392грн.38коп., № Z04-44306 від 31.07.2007р. на суму 208.983грн.92коп., що свідчить про те, що самим відповідачем ці накладні прийняті як доказ наявного за ним боргу.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що зазначені в апеляційній скарзі доводи та заперечення, є необґрунтованими та не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а рішення господарського суду є таким, що прийняте при всебічному вивченню обставини справи та вирішено відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Керуючись статтями 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд -
Постановив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Віннер",
м. Запоріжжя, залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 12.08.2009р. у справі №22/213/08-28/225/09 залишити без змін.
Головуючий суддя Антонік С.Г.
судді Кричмаржевський В.А.
Мойсеєнко Т. В.