Іменем України
26.01.10 Справа №8/322/09
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Хуторной В.М. судді Хуторной В.М. , Кричмаржевський В.А. , Мойсеєнко Т. В.
при секретарі Акімовій Т.М.
За участю представників сторін: від позивача - не з'явився; від відповідача - Косаревська О.М., довіреність № 1 від 04.01.10 р.;
Розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства «Фабрика делікатесних сирів» на рішення господарського суду Запорізької області від 29.10.2009 р. по справі № 8/322/09
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «П'ятихатський маслозавод», м. Запоріжжя (скорочено ТОВ «П'ятихатський маслозавод»);
до відповідача: Приватного підприємства «Фабрика делікатесних сирів», м. Запоріжжя (скорочено ПП «Фабрика делікатесних сирів»);
про стягнення суми
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 135 від 25.01.2010 р. справу № 8/322/09 передано для розгляду колегії суддів у складі: Хуторной В.М. (головуючий, доповідач), Мойсеєнко Т.В., Кричмаржевський В.А., якою справа прийнята до свого провадження.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 29.10.2009 р. по справі № 8/322/09 (суддя Попова І.В.) позов задоволено, стягнуто з ПП «Фабрика делікатесних сирів» на користь ТОВ «П'ятихатський маслозавод» 63000 грн. основного боргу, 10910,25 грн. втрат від інфляції грошових коштів, 2648,62 грн. річних процентів, 963 грн. судових витрат, в іншій частині позову відмолено.
Рішення господарського суду мотивовано тим, що сторонами по справі вчинено правочин купівлі-продажу, внаслідок досягнення ними згоди по всіх істотних умовах, необхідних для укладення угод купівлі-продажу, а саме: щодо найменування продукції, ціни за одиницю виміру, загальній вартості, що підлягає сплаті. Умовами правочину передбачено зобов'язання покупця оплатити отриманий товар протягом 5 банківських днів з моменту отримання товару. На здійснення платежу продавцем пред'явлений рахунок № 28 від 01.05.2008 р., відповідач зобов'язання щодо оплати отриманого товару в узгоджені строки не виконав, що зумовило стягнення основного боргу в сумі 63000 грн., втрат від інфляції грошових коштів в розмірі 10910,25 грн. та 2648, 62 грн. річних процентів. В частині відхилення позовних вимог про стягнення пені, суд дійшов висновків про їх безпідставність, оскільки в даному випадку ні правочин, ні закон не передбачає розміру неустойки, що підлягає застосування до порушення зобов'язання відповідачем по оплаті товару.
Не погоджуючись частково з рішенням господарського суду, ПП «Фабрика делікатесних сирів», відповідач у справі, звернулось з апеляційною скаргою до Запорізького апеляційного господарського суду в якій зазначає, що спірне рішення прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права. Заявник скарги не погоджується з висновком суду першої інтонації з приводу зобов'язання ПП «Фабрика делікатесних сирів» оплатити отриманий товар протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання товару. Начальник відділу постачання Щербак С.М. не мав повноважень гарантувати оплату товару від імені підприємства. Відповідач не заперечує проти наявної заборгованості перед відповідачем у розмірі 63000 грн., однак вважає, що підстави для стягнення втрат від інфляції та 3% річних відсутні через неможливість встановити період, з якого ПП «Фабрика делікатесних сирів» мало оплатити поставлений товар. Просить скасувати рішення господарського суду по даній справі в частині стягнення втрат від інфляції грошових коштів в розмірі 10910,25 грн. та 2648,62 грн. річних процентів.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримала вимоги, викладені в апеляційній скарзі.
ТОВ «П'ятихатський маслозавод», позивач по справі, відзиву на апеляційну скаргу не надало, своїм правом на участь в судовому процесі не скористалось.
За клопотанням представника відповідача, судовий процес здійснювався без фіксації технічними засобами, за його згодою в судовому засіданні 26.01.2010 р. оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови.
Відповідно до ст. 99 ГПК України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.
Згідно ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Сутність спору:
Гарантійним листом від 01.05.2008 р. ПП «Фабрика делікатесних сирів» звернулося до ТОВ «П'ятихатський маслозавод» з проханням відвантажити 3500 кг бринзи, оплату гарантувало протягом 5 банківських днів після надходження товару на склад покупця. Вказаний лист було підписано начальником відділу постачання - Щербаком С.М.
По видатковій накладній № 28 від 01.05.2008 р. позивач передав, а відповідач прийняв товар - 3500 кг бринзи на загальну суму 63000 грн., про що свідчить довіреність серії НБІ № 204650 від 01.05.2008 р., видана уповноваженій особі відповідача - Щербаку С.М.
Доказів оплати вказаного товару відповідачем надано не було.
Предметом розгляду в суді першої інстанції були вимоги про стягнення основного боргу в сумі 63000 грн., втрат від інфляції грошових коштів в розмірі 10910,25 грн., нарахованих за період з травня 2008 р. по червень 2009 р., та 2648, 62 грн. річних процентів, нарахованих за період з 06.05.2008 р. по 16.07.2009 р., пені в розмірі 15120 грн. за період з 06.05.2008 р. по 06.11.2008 р.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно із ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.
Частиною 1 статті 207 ЦК України, визначено, що правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо факту укладення між сторонами правочину купівлі-продажу бринзи. Зміст вказаного правочину (предмет, ціна та строк) зафіксовано гарантійним листом від 01.05.2008 р. та видатковою накладною № 28 від 01.05.2008 р.
Щодо строку оплати товару та повноважень Щербака С.М. на підписання гарантійного листа від 01.05.2008 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
ПП «Фабрика делікатесних сирів» було прийнято поставлений товар, докази його повернення позивачеві відсутні, на довіреності серії НБІ № 204650 від 01.05.2008 р. міститься підпис керівника, яка засвідчена печаткою відповідача, отже відповідачем було схвалено вказаний правочин.
Згідно з нормами ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Виходячи з наведеної спеціальної норми щодо строку оплати товару, відповідач в будь-якому випадку мав здійснити платіж починаючи з дня його прийняття, тому доводи апеляційного скарги з цього приводу є безпідставними.
Статтями 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено, що зобов'язання повинне виконуватися належним чином відповідно до умов договору й вимог зазначених Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом першої інстанції правомірно задоволені вимоги щодо стягнення 3 % річних та втрат від інфляції за заявлений позивачем період.
За законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та приписами ст. 231 ГК України, штрафні санкції визначаються законом або передбачаються договором. Господарським судом вірно зазначено про відсутність визначення розміру штрафних санкцій між сторонами при укладенні правочину купівлі - продажу, тому позовні вимоги в частині стягнення пені задоволенню не підлягають.
З огляду на вказане, рішення господарського суду Запорізької області прийнято з правильним застосуванням норм процесуального та матеріального права, підстави для його скасування - відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Фабрика делікатесних сирів» залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 29.10.2009 р. по справі № 8/322/09 - без змін.
Головуючий суддя Хуторной В.М.
судді Хуторной В.М.
Кричмаржевський В.А. Мойсеєнко Т. В.