Іменем України
21.01.10 Справа №15/96-09
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
при секретарі Лоли Н.О.
за участю представників:
- позивача - не з'явився
- відповідача - не з'явився
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вторма-Херсон", м. Херсон
на рішення господарського суду Херсонської області від 11.08.2009р.
у справі № 15/96-09
за позовом Приватного підприємства "Херсонснабсервіс", м. Херсон
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Вторма-Херсон", м.Херсон
про стягнення заборгованості
Установив:
За рішенням господарського суду Херсонської області від 11.08.2009р. у справі № 15/96-09 (суддя Клепай З.В.) позов задоволено частково. З відповідача на користь позивача стягнуто 22.092грн. основного боргу за договором оренди, 148.567,70грн. пені, 12.050грн. основного боргу за договором зберігання, 1.827,09грн. державного мита та 312грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. Рішення суду мотивоване порушенням відповідачем договірних зобов'язань.
Не погоджуючись з прийнятим судовим актом, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вторма-Херсон", відповідач у справі, подав апеляційну скаргу, де просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
На думку заявника судове рішення прийнято з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Посилається на те, що договір оренди приміщень з боку відповідача підписаний представником з перевищенням повноважень. Також заявник апеляційної скарги вкує на те, що сторонами у договорі зберігання не визначений розмір площ, необхідних для зберігання майна відповідача.
У попередніх судових засіданнях апеляційної інстанції представник позивача зазначив, що позов є обґрунтованим, рішення законне, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Представник відповідача у судові засідання не з'являвся.
У судовому засіданні - 21.01.2010р. колегією суддів прийнята постанова.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 27.04.2007року між позивачем та відповідачем укладений договір оренди (а.с.13), у подальшому сторони договору уклали додаткову угоду до вказаного договору, якою продовжили термін його дії до 31.03.2009року.
Відповідно до пункту 5.1 договору оренди відповідачем прийнято від позивача об'єктів загальною площею 1.204 кв.м. Додатковою угодою від 01.02.2009р. сторони погодили погашення заборгованості у розмірі 20.098грн. до 30.04.2009року, також цією угодою сторонами внесені зміни до пункту 5.1 договору оренди (а.с.16).
Листом від 16.02.2009р. відповідач просив розірвати договір оренди у зв'язку із зміною виду діяльності підприємства (а.с.17).
На виконання умов договору позивачем відповідачеві виставлені рахунки на оплату оренди (а.с.30-33). У поданому до позовної заяви розрахунку пені позивач вказує, що сума основної заборгованості за договором оренди складає - 22.092грн., яка є меншою від розміру, зазначеному у виставлених рахунках.
Статтею 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Отже, у даному випадку орендар зобов'язаний оплатити встановлену договором орендну плату. Фактичне користування орендованим майном відповідачем підтверджується додатковими угодами, укладеними до договору оренди, та листом відповідача про розірвання договору.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Жодних доказів, які б свідчили про повне погашення заборгованості за договором оренди відповідачем не надано, а відтак колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення основного боргу за договором оренди у розмірі - 22.092грн.
Поряд з основним боргом позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі - 148.567,70грн. за порушення строку оплати оренди.
Так, пунктом 9.1 договору передбачено, що у разі прострочення оплати орендних платежів наймач несе відповідальність у вигляді пені в розмірі 5% від суми невиконаного зобов"язання (боргу) за кожний день прострочення.
Колегія суддів не погоджується з нарахованою позивачем сумою пені у зв"язку з наступним.
Відповідно до статей 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Аналогічна норма міститься у пункті 2 статті 343 Господарського кодексу України.
Таким чином, вищевикладені положення закону не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.
Тобто, до стягнення підлягає 1.953,01грн. пені за порушення строків оплати за договором оренди.
Матеріали справи свідчать про те, що у зв'язку з наявністю заборгованості за договором оренди сторонами у справі 24.02.2009р. укладений договір зберігання з правом реалізації (а.с.12). Відповідно до умов цього договору поклажодавець (відповідач) передає, а зберігач зобов'язується прийняти, зберегти майно згідно з актом приймання-передачі та реалізовувати це майно поклажодавця в рахунок погашення заборгованості поклажедавця перед зберігачем відповідно до договору оренди.
На підставі зазначеного договору зберігання позивач просить стягнути з відповідача 12.050грн. заборгованості.
Проаналізувавши зміст договору зберігання, колегія суддів дійшла висновку про те, що цей договір є неукладеним, оскільки відповідно до статті 180 Господарського кодексу України при укладанні договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Відповідно до Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов"язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем) і повернути її поклажодавцеві у схоронності (стаття 93). Статтею 946 цього ж кодексу встановлено, що плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.
Як вбачається з самого договору, а саме з розділу 4 "Розрахунки за договором", сторони погодили розмір ставки за зберігання, яка складає - 10 грн. за 1 кв.м. займаної складської площі в місяць.
Однак у цьому разі договором або іншим документальним доказом не встановлена та не підтверджена кількість займаної площі відповідачем, а відтак сторонами при укладанні договору зберігання не погоджена його ціна, що вказує на його неукладеність з урахуванням статті 180 Господарського кодексу України. У зв'язку з чим вимога про стягнення 12.050грн. задоволенню не підлягає.
Отже, оскільки місцевим господарським судом неправильно застосовані норми матеріального права при визначені розміру пені, яка підлягає стягненню за порушення договору оренди від 27.04.2007року, та недосліджені підстави стягнення 12.050грн., заявлених позивачем, то колегія суддів знаходить підстави для часткового скасування оскаржуваного рішення.
Керуючись статтями 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд -
Постановив:
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду Херсонської області від 11.08.2009р. у справі № 15/96-09 скасувати частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:
"Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вторма-Херсон", м.Херсон, на користь Приватного підприємства "Херсонснабсервіс", м.Херсон, 22.092грн. основного боргу за договором оренди та 1.953,01грн. пені, 240,45грн. державного мита та 40,56грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ".
Видачу наказу доручити господарському суду Херсонської області.