донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
20.01.2010 р. справа №14/276а
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддів
при секретарі Апонащенко О.С.
за участю представників сторін:
від позивача: Курова А.В. -за дов. б/н від 19.05.2009 р.
від відповідача: Рубльова М.В. -за дов. №01/13-2906 від 19.05.2008 р.
від третьої особи: Кулікова Ю.В. -за посвідченням № 3358
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційне подання Прокуратури міста Донецька та апеляційну скаргу Виконавчого комітету Донецької міської ради
на рішення господарського суду Донецької області від 15.10.2009 р. по справі № 14/276а (суддя Левшина Г.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний центр безпеки дорожнього руху в Донецькій області", м.Донецьк
до відповідача Виконавчого комітету Донецької міської ради, м.Донецьк
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Прокуратура м.Донецька, м.Донецьк
про визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Донецької міської ради та визнання права на оренду земельної ділянки
Товариство з обмеженою відповідальністю „Науково-дослідний центр безпеки дорожнього руху в Донецькій області”, м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Виконавчого комітету Донецької міської ради, м.Донецьк, про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Донецької міської ради від 18.03.2009р. №140 (зміна позовних вимог від 14.10.2009р.).
Ухвалою від 11.09.2009р. до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено Прокуратуру м.Донецька.
Рішенням господарського суду Донецької області від 15.10.2009р. у справі №14/276а позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-дослідний центр безпеки дорожнього руху в Донецькій області”, м.Донецьк задоволені: визнано недійсним з моменту винесення рішення виконавчого комітету Донецької міської ради від 18.03.2009р. №140 „Про розгляд протесту прокурора м.Донецька від 09.02.2009р. №34 прот.”.
Перший заступник прокурора м.Донецька звернувся з апеляційним поданням, в якому просить рішення господарського суду Донецької області від 15.10.2009р. у справі №14/276а скасувати, а провадження у справі припинити. Прокурор наполягає про недоведеність позивачем наявності будь-яких порушень його права користування земельною ділянкою, яка знаходиться на території Ворошиловського району м.Донецька по пр.Комсомольському, у зв»язку з чим вважає, що провадження по справі підлягає припиненню, оскільки оспорюване рішення „вичерпало свою дію” та ніяким чином не пов'язане з правом позивача на оренду земельної ділянки.
Відповідач, виконавчий комітет Донецької міської Ради, також звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 15.10.2009р. у справі №14/276а скасувати, а у позові відмовити. Відповідач вважає, що рішення виконкому міської ради від 23.03.2005р. №155/4 „Про надання ТОВ „Науково-дослідний центр безпеки дорожнього руху в Донецькій області” було реалізоване шляхом укладання договору оренди земельної ділянки та фактично вичерпало свою дію у 2007р. Вважає, що спір про визнання недійсним рішення виконкому Донецької міської ради має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
Позивач в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає рішення господарського суду законним та вмотивованим, тому просить його залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення з підстав, наведених в відзиві на апеляційну скаргу.
Дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.
23.03.2005р. виконавчим комітетом Донецької міської ради прийнято рішення №155/4, згідно якого позивачу затверджено проект землеустрою для відведення земельної ділянки для будівництва магазину непродовольчих товарів та офісу та надано позивачу земельну ділянку в оренду строком на 5 років із земель житлової та громадської забудови, а також надано завдання отримати дозвіл на здійснення будівельних робіт.
12.05.2005р. між виконавчим комітетом Донецької міської ради та позивачем був підписаний договір оренди земельної ділянки, за яким позивач прийняв в строкове платне користування земельну ділянку (кадастровий номер: 1410136300:00:012:0062) для будівництва будівлі магазину непродовольчих товарів та офісу, яка знаходиться на території Ворошиловського району м.Донецька по пр.Комсомольському. Згідно п.7 договору оренди від 12.05.2005р. цей договір укладено до 23.03.2010р.
18.03.2009р. за рішенням виконавчого комітету Донецької міської ради №140 "Про розгляд протесту прокурора м.Донецька від 09.02.2009р. №34 прот." скасовано рішення виконкому міської ради від 23.03.2005р. №155/4 „Про надання ТОВ „Науково-дослідний центр безпеки дорожнього руху в Донецькій області” земельної ділянки в оренду для будівництва будівлі магазину непродовольчих товарів та офісу по пр.Комсомольському у Ворошиловському районі”.
Місцевий господарський суд задовольняючи позов дійшов до висновку про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Донецької міської ради від 18.03.2009р. №140 через відсутність у відповідача відповідних повноважень на дату прийняття спірного рішення.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст.144 Конституції України, ст.59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
За приписом ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Виконавчими органами міських рад, згідно із ст.11 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи міських рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
В Законі України „Про місцеве самоврядування в Україні” встановлено, що ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України та законами України до їх відання, і що рішення відповідної ради може бути внесене на повторний розгляд цієї ж ради (ст.25, ч.4 ст.59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”).
Рішенням Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року N7-рп/2009 (у справі №1-9/2009) також визначено, що орган місцевого самоврядування на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх згідно частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997р. N 280/97-ВР.
Відповідно до п.34 ч.1 ст.26 Закону України „Про місцеве самоврядування” вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин вирішується виключно на пленарних засіданнях міської ради.
Згідно з п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють відповідні міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Як встановлено судом, земельна ділянка, відносно якої відповідачем прийняте оспорюване у цій справі рішення, розташована у межах населеного пункту. Рішенням від 18.03.2009р. №140 виконавчий комітет Донецької міської ради скасував раніше прийняте ним рішення про надання цієї земельної ділянки в оренду позивачу, тобто, фактично здійснив розпорядження цією земельною ділянкою.
З огляду на умови п.34 ч.1 ст.26 Закону України „Про місцеве самоврядування”, п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України повноваження щодо розпорядження цією земельною ділянкою належать саме Донецькій міській раді, а не її виконавчому органу - виконавчому комітету Донецької міської ради, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що у виконавчого комітету Донецької міської ради були відсутні повноваження на дату прийняття спірного рішення від 18.03.2009 р. №140 щодо розпорядження раніше наданою в оренду позивачу земельною ділянкою по пр.Комсомольському у Ворошиловському районі м.Донецька. При цьому, також враховується що 28.03.2008р. за рішенням Донецької міської ради №18/12 було скасоване рішення від 24.06.2005 року №20/16 про делегування виконкому міської ради повноважень, в тому числі щодо надання та припинення права користування та власності на земельні ділянки.
З урахуванням вищевикладеного, місцевим господарським судом обгрунтовано встановлено, що рішення від 18.03.2009р. №140 виконавчого комітету Донецької міської ради суперечить вимогам ст.19 Конституції України, ст.ст.26, 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, п.12. Перехідних положень Земельного кодексу України.
Рішенням Конституційного Суду України від 16.04. 2009 року N7-рп/2009 визначено, “що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і особами, породжуючи впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення ”.
Згідно статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки (землекористувач) може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
За пунктом 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування»акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Як вказувалось вище, рішення виконавчого комітету Донецької міської ради від 23.03.2005р. №155/4 стало підставою для укладання 12.05.2005р. між виконавчим комітетом Донецької міської ради та позивачем договору оренди земельної ділянки. Внаслідок укладання цього договору позивач набув право платного користування земельною ділянкою по пр.Комсомольському у м.Донецьку, у зв»язку з чим скасування рішенням виконавчого комітету Донецької міської ради від 18.03.2009р. №140 рішення від 23.03.2005р. №155/4 „Про надання ТОВ „Науково-дослідний центр безпеки дорожнього руху в Донецькій області” земельної ділянки в оренду безпосередньо впливає на права та обов'язки позивача та порушує його право на користування земельною ділянкою.
При цьому, посилання відповідача та прокурора на ті обставини, що рішення виконкому міської ради від 23.03.2005р. №155/4 „Про надання ТОВ „Науково-дослідний центр безпеки дорожнього руху в Донецькій області” земельної ділянки в оренду вичерпало свою дію спростовується наданими до справи документами і обґрунтовано не прийнято судом першої інстанції. Зокрема, як встановлено судом, скасування рішенням виконавчого комітету Донецької міської ради від 18.03.2009р. №140 рішення від 23.03.2005р. №155/4 стало підставою для звернення виконавчого комітету Донецької міської ради до господарського суду з позовом до ТОВ „Науково-дослідний центр безпеки дорожнього руху в Донецькій області” про розірвання договору оренди від 12.05.2005р., зареєстрованого у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 24.10.2007р. №040714600125.
За таких обставин, враховуючи відсутність доказів наявності у відповідача повноважень приймати рішення щодо розпорядження земельними ділянками у межах населених пунктів, оскаржуване судове рішення про визнання недійсним рішення від 18.03.2009р. №140 виконавчого комітету Донецької міської ради є обґрунтованим та скасуванню з підстав, визначених в апеляційній скарзі та апеляційному поданні, не підлягає.
При цьому, колегія суддів зазначає, що в мотивувальній частині оскаржуваного рішення зазначено про залучення за ухвалою господарського суду Донецької області від 11.09.2009р. до участі у цій справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Прокуратуру м.Донецька, без врахування вимог ст.ст.18,27,29 ГПК України та того факту, що прокуратура м.Донецька не є юридичною особою (а.с.154). Згідно статті 29 ГПК України у розгляді господарської справи має право приймати участь безпосередньо прокурор, який несе обов»язки і користується певними правами сторони. Залучення прокуратури як сторони у справі чи третьої особи в такому випадку не передбачено приписами Господарського процесуального кодексу України, але таке неправильне застосування вказаних процесуальних норм не призвело до прийняття неправильного рішення у справі, що зумовлює відсутність підстав для якого скасування чи зміни згідно умов ч.4 ст.104 ГПК України.
Відносно відмови господарським судом Донецької області у задоволенні клопотань від 29.09.2009р. №31/11-09, 13.10.2009р. №148103/2-10, від 13.10.2009р. Управління державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Донецькій області, Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком”, Управління служби безпеки України в Донецькій області про залучення їх до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору, суд першої інстанції обґрунтовано залишив без задоволення з огляду на умови ст.27 ГПК України та враховуючи, що судове рішення у цій справі про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Донецької міської ради від 18.03.2009р. №140 не стосується прав та обов'язків таких осіб. Як вбачається, Правилами охорони ліній електрозв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 1996 р. N 135 визначений порядок забезпечення охорони споруд ліній електрозв'язку Держспецзв'язку у пунктах 6-11,17,18,23,24 Правил, що не є предметом даного позову.
Посилання скаржників про необхідність припинення провадження по справі згідно п.1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України судом першої інстанції обґрунтовано залишено без задоволення, оскільки спір у цій справі не має ознак справ адміністративної юрисдикції. Означений висновок суду в повній мірі узгоджується з позицією Вищого господарського суду України, викладеною в п.п.3, 5.3 рекомендацій „Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам” від 27.06.2007р. №04-5/120.
Враховуючи вищезазначене, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає, що оскаржене рішення господарського суду Донецької області у цій справі прийняте з дотриманням норм матеріального права, а доводи апеляційної скарги та апеляційного подання не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційне подання першого заступника прокурора м.Донецька та апеляційну скаргу виконавчого комітету Донецької міської Ради залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 15.10.2009 р. у справі № 14/276а залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом одного місяця.
Головуючий
Судді:
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
2. відповідачу
3 у справу
4 ДАГС