донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
20.01.2010 р. справа №38/35-63
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддів
при секретарі Апонащенко О.С.
за участю представників сторін:
від позивача: Гуцу М.В. -за дов. № 0528/07-3148 від 27.10.2009 р.
від відповідача: не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Петровському районі міста Донецька, м.Донецьк
на рішення господарського суду Донецької області від 09.11.2009 р. по справі № 38/35-63 (суддя Забарющий М.І.)
за позовом Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Петровському районі міста Донецька, м.Донецьк
до відповідача Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»в особі відокремленого підрозділу «Шахта імені Челюскінців», м. Донецьк
про стягнення 230,26 грн., -
Позивач, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Петровському районі м. Донецька звернувся до суду з позовом до відповідача, державного підприємства ”Донецька вугільна енергетична компанія” в особі відокремленого підрозділу ”Шахта імені Челюскінців”, про стягнення 230,26 грн., сплачених за лікування потерпілого Ноги Олександра Вікторовича.
Рішенням господарського суду Донецької області від 09 листопада 2009 року по справі № 38/35-63 позивачу в позові відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Петровському районі м. Донецька м. Донецьк звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 09.11.2009 р. по справі № 38/35-63 скасувати як прийняте з порушенням норм матеріального права.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що пунктами 4, 5 ст.21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в разі настання страхового випадку на Фонд покладено зобов'язання організувати цілеспрямоване та ефективне лікування потерпілого у власних спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах або на договірній основі в інших лікувально-профілактичних закладах з метою якнайшвидшого відновлення здоров'я за призначенням лікарів повний обсяг постійно доступної, раціонально організованої медичної допомоги. За умовами п.2.1.5 договору № 03/10-02 від 02.10.2003 р., укладеного між позивачем та відповідачем, Фонд зобов'язався відшкодувати лікувальному закладу вартість медичних препаратів та предметів медичного догляду, а лікувальний заклад у свою чергу також взяв на себе відповідні зобов'язання, викладені в п.2.1 цього договору. На виконання цього договору в зв'язку з отриманням від відповідача повідомлення про нещасний випадок від 26.11.2007 р., який стався з гірним майстром Ногою О.В., позивачем було організовано цілеспрямоване та ефективне лікування потерпілого - застрахованої особи. Таким чином вважає, що позивач не мав правових підстав для ухилення від виконання обов'язку з відшкодування лікувальному закладу витрат на медичну допомогу потерпілому за період з 26 по 29 листопада 2007 року згідно до рахунку № 101 від 01.12.2007 р. Скаржник стверджує, що посилання суду на те, що рахунок № 101 від 01.12.2007 р. було сплачено позивачем 17.01.2008 р., тобто після того, як було складено відповідачем акт за формою НВП від 15.01.2008 р., не можна покладати в основу рішення, так як у період з 26 по 29 листопада 2007 року вирішувалось питання, пов'язане зі здоров'ям застрахованої особи, так як нещасний випадок з цією особою трапився під час виконання ним трудових обов'язків.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзиву на апеляційну скаргу не надав, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Колегія суддів вважає, що нез?явленння зазначеної особи не є перешкодою для здійснення апеляційного перегляду справи.
Дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.
02.10.2003 р. між позивачем (замовником), Центральною міською клінічною лікарнею № 1 (лікувальним закладом) та дочірнім підприємством ”Аптека Панацея” ТОВ ”Обласна аптечна холдингова компанія” (аптекою) укладено договір № 03/10-02 про співробітництво щодо надання медичних послуг у відповідності із Законом України ”Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” (а.с.46-49).
Предметом договору № 03/10-02 від 02.10.2003р. є спільні дії сторін щодо організації та наданню своєчасної медичної допомоги потерпілим та травмованим на виробництві, на яких розповсюджується дія Закону № 1105-XIV.
Згідно п.2.1.1. та п.2.1.5. цього договору замовник зобов'язується направляти лікувальному закладу потерпілих на виробництві на лікування з необхідними документами, які підтверджують право на відшкодування при настанні страхового випадку (направлення, копія акту Н-1), та відшкодовувати і контролювати медичну допомогу, надану лікувальним закладом потерпілому.
Пунктом 8.1. договору закріплено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2003р. У випадку, якщо жодна із сторін за місяць до закінчення строку дії договору не заявить про його розірвання, договір вважається пролонгованим на наступний рік. Сторони не надали суду доказів розірвання договору № 03/10-02, тому суд робить висновок, що вказаний договір продовжує свою дію.
Відповідно до п.10 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004р. № 1112, відповідач на адресу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Петровському районі м. Донецька направив повідомлення від 26.11.2007р., який стався з їх працівником гірничим майстром дільниці ПР-1 Ногою Олександром Вікторовичем, при доставці електродвигуна по 10-му квершлагу на 9-й водовідлив з ПК-19 біля трансформаторної камери (а.с.22).
15 січня 2008 року комісією з розслідування нещасного випадку, призначеної наказом відповідача від 26.11.2007р. № 396, складено акт розслідування нещасного випадку, що стався 26.11.2007р., за формою Н-5 (а.с.23-24), з якого вбачається, що нещасний випадок, не пов'язаний з виробництвом. На підставі акту за формою Н-5 складений акт № 1 за формою НПВ (а.с.25-26). З матеріалів справи вбачається, що зазначені акти у встановленому законодавством порядку не оскаржено.
На підставі рахунку № 101 від 01.12.2007р. платіжним дорученням № 44 від 17.01.2008 р. позивачем сплачено на рахунок Центральній міській клінічній лікарні № 1 (ідентифікаційний код 26288895) 230,26 грн. з призначенням платежу: «лікув-ня потерпілого Нога А.А. на вироб. у грудні 2007 р. згідно рах.101 від 01.12.07р. КЕКВ 1344.1 без ПДВ»(а.с.27).
Предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача 230,26 грн. витрат позивача на лікування потерпілого - Нога О.В.
Відповідно до ч.2 ст.13 Закону України ”Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” № 1105-XIV (далі Закон України № 1105-XIV) страховим випадком є нещасний випадок на виробництві, що спричинив застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у ст.14 Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.
Частиною 1 ст.14 Закону № 1105-XIV визначено, що нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть; перелік обставин, за яких настає страховий випадок, визначається Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади.
Підпунктами г) та д) п.5 ст.21 Закону № 1105-XIV встановлено, що у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку забезпечити потерпілому разом із відповідними службами охорони здоров'я за призначенням лікарів повний обсяг постійно доступної, раціонально організованої медичної допомоги, яка повинна включати утримання в лікарні та забезпечення необхідними лікарськими засобами.
Нормами Тимчасового положення про порядок використання коштів лікувально-профілактичними, навчальними та іншими закладами, які надають Фонду соціальні послуги, та контроль за їх цільовим використанням, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 19.06.2003р. № 53 (далі - Тимчасове положення) встановлено, що робочі органи виконавчої дирекції Фонду зобов'язані своєчасно, у відповідності з укладеними договорами, відшкодовувати лікувально-профілактичним закладам витрати, пов'язані з наданням медичної реабілітації потерпілих у випадках, що визнані страховими, в порядку, передбаченому чинним законодавством (п.12.)
З огляду на матеріали сплави та норми чинного законодавства вбачається, що відшкодування позивачем витрат, пов'язаних з наданням медичної допомоги потерпілому, відбулось 17.01.2008 р., тобто після складання акту розслідування нещасного випадку, що стався 26.11.2007р., за формою Н-5 та акту № 1 форми НПВ від 15.01.2008р. Отже, на момент сплати позивачем спірних коштів було з'ясовано, що нещасний випадок, який стався з потерпілим Ногою О.В. не пов'язаний з виробництвом.
Посилання позивача на те, що він не мав правових підстав для ухилення від виконання обов'язку з відшкодування лікувальному закладу витрат на медичну допомогу потерпілому за період з 26 по 29 листопада 2007 року згідно до рахунку № 101 від 01.12.2007 р. апеляційний господарський суд до уваги не приймає з огляду на наступне. Як вбачається, повідомлення про нещасний випадок від 26.11.2007р. не містить посилань, що вказаний нещасний випадок пов'язаний з виробництвом, при цьому, визначення, чи пов'язаний конкретний випадок з виробництвом, робить відповідна комісія лише після проведення розслідування нещасного випадку. Так, згідно частин 6, 7 статті 13 Закону України № 1105-XIV факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України "Про охорону праці", а підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами. У відповідності до умов ст.37 Закону України №1105-XIV якщо нещасний випадок не визнаний пов'язаним з виробництвом, Фонд соціального страхування від нещасних випадків може відмовити у виплатах і наданні соціальних послуг застрахованому. Як вбачається, пунктом 2.1.1 договору № 03/10-02 від 02.10.2003 р. укладеного між позивачем та лікувальним закладом, також встановлено, що замовник (позивач) зобов'язаний направляти лікувальному закладу потерпілих, які підтверджують право на відшкодування при настанні страхового випадку (направлення, копія акту Н-1). Як вбачається, акт розслідування нещасного випадку, що стався 26.11.2007р., складений 15.01.2008 р. за формою Н-5 комісією з розслідування такого випадку, до складу якої входив і представник позивача у справі (а.с.23-24). Згідно цього акту нещасний випадок, що стався 26.11.2007р., не пов'язаний з виробництвом, і такий акт у встановленому законодавством порядку не оскаржено.
За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що вимоги Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Петровському районі м.Донецька безпідставно відшкодувало медичну допомогу в розмірі 230,26 грн., яка не була прямим наслідком травми на виробництві або професійного захворювання і у зв'язку з цим у ДП “Донецька вугільна енергетична компанія” в особі відокремленого підрозділу ”Шахта імені Челюскінців” не виникло обов'язку щодо відшкодування названому відділенню Фонду відповідної суми на підставі ст.1166 Цивільного кодексу України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що господарським судом першої інстанції встановлено фактичні обставини на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду, тому рішення господарського суду першої інстанції скасуванню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 99, 101, 102, п.1 ст.103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд, -
Рішення господарського суду Донецької області від 09.11.2009 р. по справі № 38/35-63 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Петровському районі міста Донецька, м.Донецьк - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом одного місяця.
Головуючий
Судді:
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
2. відповідачу
3 у справу
4 ДАГС