донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
20.01.2010 р. справа №34/93пн
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддів
при секретарі Апонащенко О.С.
за участю представників сторін:
від прокурора : не з"явились
від позивача: не з"явились
від відповідача: Колодов О.В. -за дов. № 237/09а від 24.07.2009 р.
від третьої особи: не з"явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Астеліт" м.Київ
на рішення господарського суду Донецької області від 12.11.2009 р. у справі № 34/93пн (суддя Кододова О.В.)
за позовом Прокурора міста Єнакієва в інтересах держави в особі Корсунської селищної ради, смт.Корсунь м.Єнакієве
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Астеліт" м.Київ
за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3, смт.Корсунь м.Єнакієве
про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та привести її в придатний для використання стан, -
Прокурор міста Єнакієве в інтересах держави в особі Корсунської селищної ради, м. Єнакієве, смт.Корсунь звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Астеліт”, м. Київ про зобов'язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0075га по вул. Інтернаціональній, смт. Корсунь, м. Єнакієве, яка підпорядкована Корсунській селищній раді, та привести зазначену земельну ділянку в придатний для використання стан.
Рішенням господарського суду Донецької області від 12.11.2009 р. по справі № 34/93пн позовні вимоги Прокурора міста Єнакієве в інтересах держави в особі Корсунської селищної ради, м. Єнакієве, смт.Корсунь задоволено повністю: зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю “Астеліт” м. Київ звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0075га по вул. Інтернаціональній, смт. Корсунь, м. Єнакієве, яка підпорядкована Корсунській селищній раді, та привести зазначену земельну ділянку в придатний для використання стан; стягнуто з ТОВ “Астеліт” м. Київ державне мито в розмірі 85,00 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах в розмірі 236,00 грн.
Не погодившись з таким рішенням, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Астеліт” м. Київ звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 12.11.2009 р. по справі № 34/93пн скасувати як прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального законодавства. Мотивуючи апеляційну скаргу відповідач посилається на те, що висновки суду першої інстанції щодо правомірності захисту прокурором порушених прав сільради не відповідають обставинам справи, більш того, на підставі вимог ч.1 ст.1 ГПК України особи мають право звертатися до господарського суду за захистом лише своїх порушених прав, але з врахуванням положень п.12 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, ст.118 Конституції України та ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільрада взагалі не має прав щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, а тому і права сільради щодо використання цієї земельної ділянки жодним чином порушені бути не можуть. Також скаржник вважає, що ТОВ "Астеліт" є неналежним відповідачем у справі, оскільки за умовами Рамкового контракту № 38/30/06/04 від 30.06.2004 р., укладеного між відповідачем та Компанією "Нокіа Тіетолїїкенне Ой", зазначена Компанія зобов'язалась набувати для відповідача у тому числі й права на земельні ділянки, на яких планується будування об'єктів телекомунікації, і відповідно до ст.876 ЦК України в редакції, що діяла на момент укладення Рамкового контракту, власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт до їх здачі замовникові є підрядник, отже, ТОВ "Астеліт" вважає, що належним відповідачем у цій справі є саме Компанія "Нокіа Тіетолїїкенне Ой". Також скаржник наголошує, що Земельним кодексом України окремо не врегульовані спеціальні відносини щодо користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди саме при наданні права найму на такі будівлі або інші капітальні споруди, при цьому Цивільний кодекс України має пріоритет у часі щодо Земельного кодексу України, а тому норми ст.796 ЦК України не суперечать нормам Земельного кодексу України, а лише уточнюють їх, виділяючи окремий випадок, пов'язаний із наданням прав найму на будівлі або інші капітальні споруди, що є виключенням із загального правила надання прав користування земельними ділянками, встановленого Земельним кодексом України, тому вважає, що згідно з п.1.9 договору оренди № DO9158-2009 від 19.10.2009 р., укладеного між ТОВ "Астеліт" та ОСОБА_3, одночасно з правом найму об'єкта оренди, відповідачу надане право користування спірною земельною ділянкою, оскільки спірна земельна ділянка розташована саме не прилеглій до об'єкту оренди території. З огляду на таке скаржник вважає, що посилання господарського суду першої інстанції на встановлення факту самовільності зайняття спірної земельної ділянки відповідачем є необґрунтованими та такими, що не відповідають обставинам справи (а.с.135-140).
Прокурор м. Єнакієве в судове засідання не з'явився, уповноваженого представника до суду не направив, відзиву на апеляційну скаргу не надав, про час та місце був повідомлений належним чином.
Позивач, Корсунська селищна рада, в судове засідання не з'явився, але надав через канцелярію Донецького апеляційного господарського суду письмовий відзив, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає рішення господарського суду Донецької області від 12.11.2009 р. по справі № 34/93пн законним та вмотивованим, тому просить його залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення (а.с.155). Також канцелярією апеляційного господарського суду отримано письмове клопотання про розгляд справи № 34/93пн за відсутності представника Корсунської селищної ради (а.с.163).
Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права судова колегія встановила наступне.
28.01.2005 р. між ОСОБА_3 (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Астеліт” (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення площею 6,48 кв.м. яке знаходиться у Донецькій області, с. Корсунь, м. Єнакієве, вул. Інтернаціональна, 198, стоком на 11 місяців. Згідно даного договору метою використання об'єкту оренди є розташування телекомунікаційного та іншого обладнання (а.с.45-50). Відповідно до абз.2 ст.9 договору разом з правом найму об'єкту оренди орендарю надається право користування земельною ділянкою, прилеглої до об'єкту оренди, у розмірі, необхідному для досягнення мети оренди. Об'єкт оренди орендодавець передав, а ТОВ "Астеліт" прийняв без зауважень за актом приймання-передачі від 28.01.2005 р. (а.с.51).
Відповідно до статті 9 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель і її територіальні органи.
Єнакіївським міським відділом земельних ресурсів Донецького обласного головного управління земельних ресурсів 28.10.2005 р. було проведено перевірку дотримання ТОВ “Астеліт” вимог земельного законодавства, якою встановлено використання відповідачем земельної ділянки по вул.Інтернаціональній, смт.Корсунь м.Єнакієве в межах Корсунської селищної ради загальною площею 0,0075га із земель загального користування під телекомунікаційною вишкою за межами населеного пункту без одержання правовстановлюючих документів на земельну ділянку. За результатами перевірки був складений акт від 28.10.2005 р. (а.с.6), припис № 000193 про усунення порушень земельного законодавства (а.с.7) та протокол про адміністративне правопорушення №000129 від 28.10.2005р., вчинене ТОВ “Астеліт” в порушення ст.125, 126 Земельного Кодексу України (а.с.8).
04.12.2005 р. Єнакіївським міським відділом земельних ресурсів Донецького обласного головного управління земельних ресурсів проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства ТОВ “Астеліт”, якою встановлено порушення вимог земельного законодавства та складений відповідний акт (а.с.10), у якому зазначено, що ТОВ "Астеліт" не виконано припис № 000193 від 28.10.2005 р., що зумовило винесення припису № 000160 від 14.12.2005 р. (а.с.11) та постанови про накладення адміністративного стягнення штрафу №231 від 15.12.2005 р. (а.с.13).
В матеріалах справи відсутні докази оскарження вищенаведених актів перевірок, приписів чи постанов.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем платіжною квитанцією № 26819 від 09.12.2005 р. сплачено штраф у розмірі 136,00 грн. (а.с.107).
Пункт 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачає, що питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду та поновлення договору оренди земельної ділянки) вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
Відповідно ж до частини першої ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
29.11.2006 р. відповідач звертався до позивача - Корсунської селищної ради із заявою щодо розгляду питання виділення земельної ділянки площею 170кв.м. для розміщення базової станції телекомунікаційного обладнання за адресою: вул. Інтернаціональна, 96. Дана заява прийнята позивачем до розгляду (а.с.19), але в матеріалах справи відсутні докази прийняття рішення щодо надання згоди на виділення спірної земельної ділянки відповідачу.
Актами перевірки, складеними Донецькою облдержземінспекцією з питання дотримання вимог земельного законодавства від 16.02.2007р., від 24.03.2009р., встановлено, що порушення вимог земельного законодавства ТОВ "Астеліт" не усунуто (а.с.14-15).
Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Абзацом першим частини першої статті 116 Земельного кодексу України (із змінами, внесеними згідно із Законом N 509-VI від 16.09.2008) передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Статтею 126 Земельного кодексу України встановлює, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
В матеріалах справи відсутні державні акти про право власності або користування відповідача на спірну земельну ділянку, або договори оренди на користування спірною земельною ділянкою відповідачем, а також рішення органів місцевого самоврядування про набуття відповідачем права користування спірною земельною ділянкою.
Самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними (стаття 1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель” від 19.06.2003).
Матеріалами справи доведено, що відповідачем самовільно зайнята земельна ділянка 0,0075га по вул. Інтернаціональній, смт. Корсунь, м. Єнакієве, де відповідачем встановлена телекомунікаційна вежа, фактичне використання земельної ділянки відповідачем здійснюється за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду), спірна земельна ділянка належить до земель запасу сільськогосподарського призначення Корсунської селищної ради та використовується відповідачем не за цільовим призначенням, будівництво здійснене без отримання дозволу власника земельної ділянки у порушення ст.375 ЦК України. Порушення земельного законодавства підтверджується також актами перевірки, доказів оскарження яких відповідачем не надано.
Згідно статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Підприємства, установи, організації та громадяни, винні у самовільному зайнятті земель, зобов'язані самостійно (за власний рахунок) привести ділянку до стану, придатного для використання, відновити порушені межові знаки, знести самовільно зведені будівлі.
Відповідно до ч.3 ст.212 цього Кодексу повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
З огляду на приписи ст.121 Конституції України, статті 36-1 Закону України "Про прокуратуру", ст.2 Господарського процесуального кодексу України, пункт 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 N 3-рп/99 та статтю 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що прокурор в межах своїх повноважень правомірно звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Корсунської селищної ради. Як вбачається у письмовому відзиві на апеляційну скаргу (а.с.155) Корсунська селищна Рада стверджує, що телекомунікаційна вежа функціонує повністю на земельній ділянці, яка належить Корсунський селищній Раді. Доводи скаржника про те, що Корсунська селищна Рада не є власником земельної ділянки, на якій розміщено майно відповідача, спростовуються матеріалами справи та не доведені відповідачем.
Посилання відповідача на умови договору оренди від 28.01.2005р., що укладений між ТОВ «Астеліт»та ОСОБА_3, згідно з статтею 9 якого відповідачу надано право користування земельною ділянкою, яка прилягає до об'єкту оренди за договором оренди, суд першої інстанції обгрунтовано не прийняв до уваги, оскільки договір оренди від 28.01.2005 р. є укладений строком на 11 місяців, тобто строк дії цього договору скінчився (а.с.45). Посилання відповідача на укладений під час розгляду справи між ним та ОСОБА_3 інший договір оренди №DО 9158-2009 від 19.10.2009р. (а.с.108-111), також не спростовує висновки суду першої інстанції з врахуванням наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 09.10.2002р. ОСОБА_3 придбав у Колективного сільськогосподарського підприємства «Корсунський»приміщення та будівлю корівника, розташованого в м.Єнакієва, селища Корсун, Донецької області по вул.Інтернаціональна №198, площе. 1787,4 кв., частину якого - площею 6,48 кв.м., передав у 2005 році та у 2009р. у оренду відповідачу у справі.
Згідно статті 120 Земельного кодексу України (що була чинною на момент купівлі-продажу корівника третьою особою у 2002 році) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити лише на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. Як вбачається, з нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 09.10.2002р., що укладений між ОСОБА_3 та КСП «Корсунський», у пункті 10,11 визначено, що земельна ділянка площею 13345 кв.м. не є власністю продавця, рішення щодо приватизації відповідними органами не приймалось. Матеріали господарської справи свідчать, що ОСОБА_3 не оформлена в користування земельна ділянка, в тому числі та, яка прилягає до придбаної у 2002 році будівлі.
Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України у володіння та користування іншій особі (суборенда) може бути передана лише орендована земельна ділянка або її частина і лише за згодою орендодавця. З письмових пояснень Корсунської селищної Ради від 23.07.2009р. №252 (вхід. №02-41/34238 від 29.07.2009року) вбачається, що ОСОБА_3 з 2002р. оформлює документи на користування земельною ділянкою під корівник загальною площею 1787,4кв.м., але на сьогоднішній день документи відсутні із причин знаходження на спірній ділянці майна, яке належить ТОВ „Астеліт”.
Відповідно до статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до вимог чинного законодавства повинні підтверджуватись певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими, у зв'язку з чим суд першої інстанції обгрунтовано не прийняв до уваги договір оренди між третьою особою та відповідачем у справі, оскільки такий документ не є належним документом, що може посвідчувати належне право користування спірною земельною ділянкою у відповідності до вищенаведених вимог статей 120, 124-126 Земельного кодексу України та пункту 1 статті 9 Цивільного кодексу України і ст.13 Конституції України, за якою земля, яка знаходиться в межах території України є об'єктами права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють лише органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Ствердження відповідача, що він не є належним відповідачем, оскільки за умовами Рамкового контракту № 38/30/06/04 від 30.06.2004 р., укладеного між відповідачем та Компанією "Нокіа Тіетолїїкенне Ой", зазначена Компанія зобов'язалась набувати для відповідача у тому числі й права на земельні ділянки, на яких планується будування об'єктів телекомунікації - судом не приймається до уваги з огляду на приписи ст.125 Земельного кодексу України, згідно яких приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. При цьому, позивачем наданий до справи контракт № 38/30/06/04 від 30.06.2004 р. (а.с.67-106), що складений іноземною мовою, без належного перекладу такого контракту, що є порушенням вимог ст.33,34 ГПК України та ст. 79 Закону України «Про нотаріат».
Враховуючи, що відповідачем не надано суду документів, що підтверджують його право на користування земельною ділянкою площею 0,0075га, що розташована по вул.Інтернаціональній, смт.Корсунь, м.Єнакієве, заходів щодо усунення порушень земельного законодавства відповідачем не вжито, самостійно земельну ділянку відповідачем не звільнено, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає, що оскаржене рішення господарського суду Донецької області від 12.11.2009 р. по справі № 34/93пн прийняте з дотриманням норм процесуального та матеріального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Ствердження скаржника про необхідність скасування рішення суду в частині стягнення з нього витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн. не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки судове рішення в цій частині ґрунтується на умовах частини 5 статті 49 ГПК України щодо здійснення розподілу судових витрат з покладенням їх на відповідача в сумі за ставкою 236 гривень згідно постанови Кабінету Міністрів України N 825 від 05.08.2009р., що є чинною на дату прийняття судового рішення у справі про задоволення позову прокурора, який на момент його пред'явлення був звільнений від оплати таких витрат.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Рішення господарського суду Донецької області від 12.11.2009 р. у справі № 34/93пн залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Астеліт" м.Київ -без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом одного місяця.
Головуючий
Судді:
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
2. відповідачу
3 у справу
4 ДАГС