донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
18.01.2010 р. справа №39/247
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддів
за участю представників сторін:
від позивача:ОСОБА_1 за дов. № б/н від 13.08.2007р.
від відповідача:Капітанова О.М. за дов. № 320 від 07.09.2009р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 м. Донецьк
на рішення господарського судуДонецької області
від22.10.2009 року
по справі№ 39/247 (суддя Морщагіна Н.С.)
за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_3 м. Донецьк
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Диссанс»м. Донецьк
простягнення збитків в розмірі 104400,00 грн.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 м. Донецьк (далі по тексту ФОП ОСОБА_3) звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Диссанс»м. Донецьк (далі по тексту ТОВ «Диссанс») про стягнення завданих збитків у розмірі 104400,00 грн., посилаючись на договір № 26/06 від 26.06.2007р. та договір перевезення вантажу № 1 від 01.10.2007р.
Рішенням господарського суду Донецької області від 22.10.2009 року по справі № 39/247 у позовних вимогах позивача відмовлено.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не представлено суду належних та допустимих, у відповідності з вимогами ст.ст. 33, 34 ГПК України, доказів на підтвердження наявності обставин, з якими закон пов'язує право кредитора на відшкодування збитків, пов'язаних з порушенням боржником зобов'язань.
Не погоджуючись з рішенням суду, ФОП ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути на користь позивача збитки в сумі 104400,00 грн.
Заявник апеляційної скарги вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи та висновки, викладені в рішенні господарського суду, не відповідають обставинам справи.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить оскаржуване рішення залишити без змін, оскільки вважає його законним та обґрунтованим, а мотиви, з яких подано апеляційну скаргу - безпідставними.
Представники сторін у судовому засіданні висловилися на підтримку своїх доводів, викладених в апеляційній скарзі та в запереченнях на неї.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Донецький апеляційний господарський суд, -
Як вбачається з матеріалів справи, 26.06.2007 р. між сторонами по справі був укладений договір № 26/06, згідно з яким відповідач зобов'язався продати (передати право користування, володіння та розпорядження), а позивач -прийняти та оплатити автомобіль КАМАЗ 65115 (кузов ХТС НОМЕР_1, двигун НОМЕР_2, колір -жовтий).
Автомобіль був отриманий позивачем по акту прийомки-передачі автомобіля від 18.07.2007р. на виконання п. 3.1 договору та одночасно з передачею автомобіля були надані деталі та технічна документація (в тому числі сервісна книжка і комплект документів для постановки на облік автомобіля в органах ДАІ).
Відповідно до акту, автомобіль був отриманий позивачем у справному стані, зауважень до зовнішнього вигляду, лакофарбовому покриттю та салону не виникло.
Згідно з пунктами 5.1 та 5.2 договору відповідач надав позивачу гарантію на проданий автомобіль: 1,5 року (починаючи з моменту передачі автомобіля позивачу) або 45000 км пробігу. При цьому відповідно до п. 5.3 договору технічне обслуговування повинно здійснюватися у встановлені строки та виключно на станції технічного обслуговування відповідача.
Виконуючи вказаний пункт договору, позивач звернувся на СТО ТОВ «КамазТехСервіс»та 06.08.2007р. автомобіль було взято на гарантійний облік та здійснювалося технічне обслуговування вказаним підприємством, про що є відповідні відмітки у сервісній книжці.
Відповідно до п. 5.4 договору у випадку порушення позивачем умов п. 5.3 договору (в тому числі у випадку прострочення технічного обслуговування) відповідач має право зняти з себе зобов'язання щодо гарантійного ремонту реалізуємого автомобіля.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у лютому 2008 р., в ході експлуатації автомобіля, було виявлено заводський дефект гідропосилювача рульового управління (далі по тексту ГПР), про що 11.02.2008р. було складено акт-рекламацію та здійснена заміна сальника.
В подальшому, у зв'язку з несправністю ГПРа ремонт автомобіля здійснювався на станції технічного обслуговування ТОВ „КамазТехСервіс” 26.03.2008р. та 14.04.2008р.
На замовлення відповідача 20.05.2008р. було проведене дослідження з визначення технічного стану вантажного автомобіля КАМАЗ 65115 та висновком спеціаліста Донецького обласного бюро експертиз №103 від 20.05.2008р. було встановлено, що автомобіль КАМАЗ 65115, реєстраційний номер НОМЕР_3 технічно несправний, необхідний ремонт чи заміна гідропосилювача руля (а.с. 24).
Як вбачається з довідки, ТОВ „КамазТехСервіс” було встановлено на автомобіль КАМАЗ 65115 шассі НОМЕР_4, двигун НОМЕР_2, який належить позивачу, редуктор гідропосилювача рульового управління, наданий відповідачем.
Позивач у своїй позовній заяві вказує на те, що у зв'язку з простоєм автомобілю, внаслідок технічної несправності гідропосилювача рульового управління, він не мав можливості виконати зобов'язання за договором перевезення вантажу № 1 від 01.10.2007р., укладеному з ТОВ „Науково-виробниче підприємство „Энергосплав”, внаслідок чого поніс збитки у вигляді упущеної вигоди, у зв'язку з чим останній з посиланням на положення п. 6.2 договору, ст.ст. 679, 678 ЦК України, 224-225 ГК України звернувся до господарського суду Донецької області з вимогою стягнути з відповідача збитки в сумі 104400,00 грн., у задоволенні якої рішенням суду від 22.10.2009р. по справі № 39/247 відмовлено.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє оскаржуване рішення у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення не підлягає скасуванню з огляду на наступне.
Так, предметом укладеного між сторонами договору № 26/06 від 26.06.2007 р. є продаж (передання права користування, володіння та розпорядження) покупцю автомобіля, тому за своєю правовою природою такий договір є договором купівлі-продажу та підпадає під правове регулювання норм статей 655-697 ЦК України.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 ГПК України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Як вбачається з позовної заяви, позивач посилається на простій автомобілю, внаслідок технічної несправності гідропосилювача рульового управління та не можливість виконати зобов'язання за договором перевезення вантажу № 1 від 01.10.2007р., укладеному з ТОВ „Науково-виробниче підприємство „Энергосплав”. Позивач вважає, що відповідач порушив п. 7 договору від 26.06.2007р., а тому на підставі п. 6.2 договору та діючого законодавства повинен відшкодувати збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 104400,00 грн.
Згідно ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Збитки є одним із видів правових наслідків порушення зобов'язання (ст. 611 Цивільного кодексу України).
За приписами ст. 22 Цивільного кодексу України під збитками розуміються витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ч. 2 ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Склад збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, визначається ч. 1 ст. 225 ГК України.
З указаних норм законодавства України вбачається, що особа, яка має на меті відшкодувати збитки у вигляді упущеної (втраченої) вигоди, повинна довести, що вона гарантовано отримала б відповідну вигоду у разі, якщо її право не було порушено іншою особою, тобто у разі належного виконання зобов'язання іншою особою.
Крім того, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи, шкідливого результату такої поведінки (збитки), причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками та вини правопорушника.
Слід також зазначити, що неодержаний прибуток (неотриманий доход, упущена вигода) -це розрахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив би правопорушення.
У доказ наявності збитків (упущеної вигоди) позивач посилається на укладений договір № 1 від 01.10.2007р. з ТОВ „НВП „Энергосплав” на перевезення вантажу, відповідно до якого позивач прийняв на себе обов'язок доставляти придбаним у відповідача по справі автомобілем довірений вантаж та у зв'язку з чим позивач зобов'язався своєчасно надавати автотранспорт для завантаження з м. Алчевськ Луганської області. Відповідно до даного договору, перевезення вантажу здійснюються на підставі наданих ТОВ „НАВ „Энергосплав” заявок. Збитки, як вказує позивач, виникли внаслідок неможливості використання ним автомобіля на вказані в заявках дати.
Але замовлення ТОВ „НПП „Энергосплав” передбачають надання перевізником транспортного засобу у періоди з 25.03.2008р. по 28.03.2008р., з 31.03.08р. по 04.04.08р., з 07.04.08р. по 11.04.08р., з 14.04.08р. по 18.04.08р., з 21.04.08р. по 25.04.08р., з 12.05.08р. по 16.05.08р., з 19.05.08р. по 23.05.08р., з 26.05.08р. по 30.05.08р., з 02.06.08р. по 06.06.08р., з 09.06.08р. по 13.06.08р., з 16.06.08р. по 20.06.08р., з 23.06.08р. по 26.06.08р. А доказів на підтвердження того, що автомобіль не міг бути використаний позивачем всі 58 днів, визначених в наявних у матеріалах справи замовленнях, у період між перебуванням автомобілю на гарантійному ремонті з 31.03.08р. по 04.04.08р., з 07.04.08р. по 11.04.08р., з 21.04.08р. по 25.04.08р., з 12.05.08р. по 16.05.08р., з 19.05.08р. по 23.05.08р., з 26.05.08р. по 30.05.08р., з 02.06.08р. по 06.06.08р., з 09.06.08р. по 13.06.08р., з 16.06.08р. по 20.06.08р., останнім як суду першої, так і суду апеляційної інстанцій не надано.
Крім того, наявні в матеріалах справи замовлення ТОВ „ННП „Энергосплав” на перевезення є попередніми, а офіційні замовлення оформлюються лише у випадку згоди перевізника надати автотранспорт, проте як пояснив представник позивача у судовому засіданні, позивач в телефонному режимі відмовив ТОВ „ННП „Энергосплав” у перевезенні вантажу.
Наразі протягом строку дії договору перевезення вантажу № 1 від 01.10.2007 року, послуги позивачем з перевезення вантажів ТОВ „ННП „Энергосплав” не надавалися. Цей факт також підтверджується наявними в справі доказами.
Крім того, слід зауважити, що при розрахунку (упущеної вигоди) необхідно враховувати не тільки розмір неодержавного доходу, але й також розмір витрат, які повинен понести позивач з метою отримання вказаного доходу. Розмір витрат визначається як сума всіх витрат, які могли бути здійсненні позивачем з метою виконання зобов'язань з перевезення вантажів, а саме вартість паливно-мастильних матеріалів, заробітна плата водія, амортизація та інші витрати. Таким чином, суму збитків (упущеної вигоди) можна буде визначити як різницю між сумою запланованих доходів і сумою запланованих витрат. Але відповідного розрахунку з урахуванням витрат, позивач ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції не надав.
Крім того, представник позивача в судовому засіданні пояснив, що сума збитків в розмірі 104400 грн. їм була визначена без урахування запланованих витрат.
Позивачем не надано також відповідних доказів, які б підтверджували зміну вартості перевезення за один кілометр пробігу автомобілю з 01.03.2008р. з 4,50 грн., як передбачено п. 4.2 договору перевезення № 1, до 6 грн. Відповідно до ст.ст. 651, 654 ЦК України зміна умов договору може мати місце лише за згодою сторін и повинно здійснюватися у тій же формі, що і договір, якщо інше не встановлено законом або договором.
Також позивач стверджує, що пробіг автомобіля за зміну склав би 300 км, посилаючись при цьому на схему маршруту (а.с. 104). При цьому, як вбачається з п. 1.1 договору № 1 від 01.10.2007р. перевізник бере на себе зобов'язання доставити своїм автотранспортом вантаж з міста відправлення, яке зазначене у замовленні відправника до пункту призначення, яким є Ларинський полігон (а.с. 8).
Як вбачається із замовлень (а.с. 11-22), на які посилається позивач як на підставу невиконаних договірних зобов'язань, автомобіль останнього надається для перевезення промотходів з м. Алчевська. При цьому позивач розрахунок збитків зробив виходячи зі схеми маршруту м. Донецьк -Ларино (полігон) -м. Донецьк.
Виходячи з вищенаведеного судова колегія приходить до висновку, що позивач не довів за яким саме маршрутом він нарахував збитки, які повинен сплатити відповідач. При цьому в матеріалах справи не має пояснень позивача по даному питанню.
Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позивачем не представлено суду належних та допустимих, у відповідності з вимогами ст. 33 ГПК України, доказів на підтвердження наявності обставин, з якими закон пов'язує право кредитора на відшкодування збитків, пов'язаних з порушенням боржником зобов'язань, у тому числі й упущеної вигоди, а тому господарський суд обґрунтовано та правомірно відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача суми збитків у розмірі 104400,00 грн.
Що стосується інших заперечень скаржника, викладених в апеляційній скарзі, то судова колегія їх до уваги не приймає, оскільки вони спростовуються наявними в матеріалах справи доказами та вищевикладеним.
За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Донецької області від 22.10.2009 року по справі № 39/247 підлягає залишенню без змін, оскільки місцевим судом повно та всебічно досліджені наявні у справі докази, з'ясовані всі обставини справи та надана їм належна юридична оцінка, а тому оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 м. Донецьк залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 22.10.2009 року по справі № 39/247 залишити без зміни.
Головуючий
Судді:
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
2. відповідачу
3 у справу
4 ДАГС