21.01.2010 року Справа №12/119-09
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Ясир Л.О. (доповідач)
суддів: Джихур О.В, Пруднікова В.В.,
секретар судового засідання: Вовченко О.В.,
за участю представників сторін:
від позивача -ОСОБА_2, фізична особа-підприємець, свідоцтво ДРФОП серії НОМЕР_1 від 14.10.03р.; ОСОБА_3, представник, нотаріально посвідчена довіреність №1983 від 03.06.08р.;
від відповідача -Талоконов Кирило Валерійович, представник, довіреність №2406/1 від 24.06.09р.; Міхнюк Євген Миколайович, юрисконсульт, довіреність №2506/1 від 25.06.09р.;
від третьої особи -не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.09р. у справі №12/119-09
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1
до товариства з обмеженою відповідальністю “Лізингова компанія “Аверс-Груп”, м.Дніпропетровськ
третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю “Альфатех”, м.Дніпропетровськ
про визнання недійсним договору фінансового лізингу №32ф-08 від 29.10.2008р., -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Лізингова компанія “Аверс-Груп” про визнання недійсним з початку укладення договору фінансового лізингу №32ф-08 від 29.10.08р.
Позовні вимоги, з посиланням на статті 202, 203, 215, 216, 234, 236 Цивільного кодексу України обґрунтовані тим, що оспорюваний договір є фіктивною угодою, вчиненою без наміру створення реальних правових наслідків.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.09р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено товариство з обмеженою відповідальністю “Альфатех”.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.09р. по справі №12/119-09 (суддя Жукова Л.В.) в позові відмовлено з посиланням на безпідставність позовних вимог.
Не погодившись з рішенням господарського суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити у повному обсязі. Вказує, що при прийнятті рішення судом порушені норми матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі зазначає, що договір фінансового лізингу №32ф-08 від 29.10.08р. між товариством з обмеженою відповідальністю “Лізингова компанія “Аверс-Груп” та ФОП ОСОБА_2, укладений відносно користування технікою, що підлягає передачі у власність за договорами купівлі-продажу №85-2008 СТ та №115-2008 СТ, укладеними раніше між ФОП ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю “Альфатех”, тому договір фінансового лізингу є недійсною угодою, вчиненою всупереч статті 806 Цивільного кодексу України, що є підставою для визнання його недійсним у відповідності до статті 203 Цивільного кодексу України.
Позивач у судовому засідання підтримав апеляційну скаргу.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та представник в судовому засіданні проти задоволення скарги заперечує, вважає доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі, необґрунтованими, просить рішення господарського суду залишити без змін.
Третя особа у судове засідання не з'явилась, про час і місце судового засідання повідомлена належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень (судових повісток).
Враховуючи те, що наявні в справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутність представника третьої особи.
У письмових поясненнях (а.с.38-39 т.2) по суті правовідносин з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу механізмів третя особа пояснила, що у ТОВ “Альфатех” були усі законні підстави для продажу техніки ТОВ “ЛК “Аверс-Груп”, оскільки розрахунки за договорами купівлі-продажу №85-2008 від 17.06.08р. та №115-2008 від 30.07.08р.укладеними між ТОВ “Альфатех” та ПП ОСОБА_2 не були здійснені. Право власності на техніку належало ТОВ “Альфатех” і ніколи не переходило до позивача, тому з моменту повернення товару продавцю, останній мав усі підстави вільно ним розпоряджатися. Вимоги сторони на повернення техніки в порядку статті 697 Цивільного кодексу України, фактично є пропозицією ТОВ “Альфатех” на розірвання договору. Згода сторони на повернення техніки підтверджує прийняття пропозиції розірвати договір. Вважає, що накладні на повернення є нечим іншим, як угодою (договором), спрямованим на припинення цивільних прав та обов'язків.
Заслухавши представників позивача та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 29.10.08р. між позивачем та відповідачем укладений договір фінансового лізингу №32Ф-08, відповідно до умов якого фізична особа-підприємець ОСОБА_2 - лізингоодержувач прийняв від товариства з обмеженою відповідальністю “Лізингова компанія “Аверс-Груп” - лізингодавця в платне користування, а після оплати всієї суми лізингових платежів у власність, у визначені цим договором строки, на умовах даного договору майно відповідно до Специфікації: екскаватор HYUNDAI R320LC-7 сер.№90111195, 2008р.; гідромолот KWANGLIM SG28000S сер.№KS09J36, 2008р.; гідромолот KWANGLIM SG5000S сер.№KS09К04, 2008р. Повна вартість майна складає 1 625 710,00 грн. (додаток №1 до договору).
Відповідно до частини 2 статті 1 Закону України “Про фінансовий лізинг” за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Пунктом 3 частини 2 статті 11 Закону України “Про фінансовий лізинг” встановлено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Позивач вважає спірний договір фіктивною угодою, вчиненою без наміру створення реальних правових наслідків, оскільки, на його думку, на час укладення договору лізингу існували і на даний час існують договори купівлі-продажу тієї ж самої техніки, які укладені фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 з товариством з обмеженою відповідальністю “Альфатех”.
Договори купівлі-продажу техніки від 17.06.08р. та 30.07.08р. №85-2008, №115-2008 не розірвані, недійсними не визнані, тому сторони цих договорів мають відповідні права та обов'язки.
З матеріалів справи вбачається, що дійсно 17.06.08р. та 30.07.08р. фізична особа-підприємець ОСОБА_2 та товариство з обмеженою відповідальністю “Альфатех” уклали договір купівлі-продажу техніки
Повний розрахунок за придбану техніку фізична особа-підприємець ОСОБА_2 повинен був здійснити в строк до 30.06.08р. (договір №85-2008ст) та до 20.08.08р. (договір №115-2008ст).
Однак фізична особа-підприємець ОСОБА_2 не розрахувався у встановлені договорами строки, тому товариство з обмеженою відповідальністю “Альфатех” звернулось до покупця з вимогою (в порядку статті 697 Цивільного кодексу України) про повернення техніки. Право власності на спірну техніку при цьому згідно умов договорів купівлі-продажу залишилось за продавцем і до покупця не перейшло в зв'язку з несплатою ним першої частини вартості механізмів.
Згідно накладних №2, №3 від 04.11.08р. техніка повернута ОСОБА_2 продавцю (т.1 а.с.115-116). В подальшому ОСОБА_2 запропонував товариству з обмеженою відповідальністю “Альфатех” розірвати договори купівлі-продажу техніки та повернути на його розрахунковий рахунок частково сплачені грошові кошти (т.1 а.с.117-118).
Продавець погодився з пропозицією ОСОБА_2 про розірвання договорів купівлі-продажу техніки, тому взаємні права та обов'язки, що випливали з цих договорів, припинилися згідно з частиною 1 статті 604 Цивільного кодексу України.
Грошові кошти, перераховані ОСОБА_2 за цими договорами, повернуті йому 06.11.08р.
Відповідно до частин 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно вимог статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, є згідно зі статтею 234 Цивільного кодексу України фіктивним. Такий правочин є оспорюваним. Основною ознакою фіктивного правочину є відсутність будь-яких дій по її здійсненню.
Проте з матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору №32Ф-08 товариство з обмеженою відповідальністю “Лізингова компанія “Аверс-Груп” передала позивачу майно згідно акту прийому-передачі від 04.11.08р. (т.1 а.с.12).
Так, на виконання пункту 5.1 договору фінансового лізингу 29.10.08р. між позивачем, відповідачем та ЗАТ “СК “Альянс” укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 23.4297.03, предметом якого є страхування майна за договором фінансового лізингу № 32Ф-08 від 29.10.08р.
Крім того, ФОП ОСОБА_2 здійснював лізингові платежі товариству з обмеженою відповідальністю “Лізингова компанія “Аверс-Груп” з посиланням в платіжних дорученнях на договір №32ф-08 від 29.10.08р.
Про реальне виконання договору свідчать і листи позивача до відповідача.
Так, позивач звернувся до відповідача з листом № 16/09 від 09.02.09р. в якому просив відповідача про те, щоб останній вважав призначення платежу за платіжними дорученнями №9 від 02.02.09р. на суму 21 000 грн. та №12 від 29.10.08р. на суму 20 240 грн. компенсацією відсотків по кредиту за листопад та грудень саме за договором фінансового лізингу №32Ф-08 від 29.10.08р. (т.1 а.с.49).
До того ж, листом №164/09 від 22.05.09р. позивач з метою виконання зобов'язань за оспорюваним договором звертався до відповідача з проханням про реструктуризацію заборгованості за договором фінансового лізингу №32Ф-08 від 29.10.08р., продовження строку його дії та зменшення щомісячних платежів до прийнятного рівня (т.1 а.с.50).
За таких обставин вважати спірний договір фіктивним підстав немає.
Позивач не надав доказів, які б свідчили про фіктивність укладеного між сторонами правочину, тому суд обґрунтовано дійшов до висновку про безпідставність позовних вимог.
Рішення відповідає обставинам справи та чинному законодавству і підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Межі перегляду справ в апеляційній інстанції визначені статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
З позовної заяви ФОП ОСОБА_2 вбачається, що протягом всього судового розгляду в суді першої інстанції позивач просив визнати договір фінансового лізингу №32Ф-08 фіктивним, обґрунтовуючи свої вимоги посиланням на наявність діючих договорів купівлі-продажу спірної техніки.
Місцевий господарський суд надав цим обставинам відповідну оцінку.
За таких обставин у апеляційній інстанції відсутні підстави для задоволення клопотання фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, наданого суду 21.01.10р. (т.2 ст.66).
Керуючись ст.ст.101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.09р. у справі №12/119-09 - залишити без змін.
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1 - залишити без задоволення.
Головуючий Л.О. Ясир
Судді О.В.Джихур
В.В.Прудніков
Постанову підписано 25.01.2010р.