14.01.2010 року Справа № 6/413-09
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: судді Науменка І.М. - доповідача
суддів: Білецької Л.М., Голяшкіна О.В.,
при секретарі судового засідання: Ковзикові В.Ю.,
за участю представників сторін:
Представники сторін у судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства “Елегія”, м.Одеса, на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2009р. у справі №6/413-09
за позовом приватного підприємства “Елегія”, м.Одеса
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “МВК-Строй”,
м.Дніпропетровськ
про стягнення 94 627,27 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2009р. (суддя Коваленко О.О.) у справі №6/413-09 приватному підприємству “Елегія”, м.Одеса, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Судові витрати у справі покладено на позивача.
Підставами для відмови у позові стала недоведеність, на думку господарського суду першої інстанції, факту отримання відповідачем товару за спірним договором.
Не погодившись з зазначеним рішенням, скаржник звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій називає останнє таким, що прийнято за умов неповного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення спору, у зв'язку з чим просить дане рішення скасувати та прийняти у справі нове рішення.
Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 30.10.2006р. між сторонами був укладений договір поставки товару №23-06, відповідно до п.4.4. якого право власності на товар виникає у Покупця (відповідач у справі) з моменту прийому товару. Факт прийому, в свою чергу, посвідчується відміткою Покупця на відповідній накладній. /а.с.8/.
Як стверджує позивач, на виконання умов даного договору, ним було здійснено на адресу відповідача поставку товару за накладними №8 від 30.01.2007р., №37 від 15.03.2007р., №39 від 15.03.2007р., №169/1 від 05.09.2007р. та №207 від 02.11.2007р. загальною вартістю 94 627,27 грн. /а.с.9-13/.
Однак, відповідач отриманий за вказаними накладними товар не оплатив, направлену на його адресу в якості спроби досудового врегулювання спору претензію від 05.05.2009р. проігнорував, що і стало приводом для звернення позивача до суду за захистом порушеного права. /а.с.14/.
Тобто, предметом спору є неналежне виконання грошових зобов'язань за договором поставки.
Відповідно до ст.ст.525,526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином та у встановлений строк, згідно з умовами договору та вимогами цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вимог і умов -у відповідності зі звичаями ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не передбачене договором або законом.
Згідно ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до вимог ст.ст.33,34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, в якості обґрунтування позовних вимог приватним підприємством “Елегія”, м.Одеса, суду надано, зокрема, видаткові накладні, банківські виписки та акт звірки взаємних розрахунків.
Проте, надані в якості доказів видаткові накладні не містять ані підпису, ані печатки відповідача, зазначені в тексті окремих видаткових накладних довіреності на право отримання представником відповідача ТМЦ, позивачем суду не надано. Слід зауважити, що на зазначених вище видаткових накладних відсутнє також посилання на спірний договір поставки №23-06 від 30.10.2006р.
Отже, з огляду на відсутність посилання у видаткових накладних на номер та дату укладення договору, за яким здійснюється поставка, а також, враховуючи недотримання сторонами вимог п.4.4 договору, згідно якого право власності на товар виникає у Покупця (відповідач у справі) з моменту його отримання, але за умов посвідчення відповідної накладної відміткою Покупця, сам факт прийому товару відповідачем за накладними без жодної відмітки з боку останнього доведеним визнати неможна.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції щодо неможливості визнання таких доказів у справі належними.
В свою чергу, у наявних в матеріалах справи банківських виписках, на які посилається скаржник (позивач), містяться дані договору поставки №23-06 від 30.10.2006р., проте, відсутнє жодне посилання на конкретний номер накладної.
Отже, на думку апеляційної інстанції, вищезгадані банківські виписки підтверджують лише факт існування між сторонами правовідносин за зазначеним вище договором поставки, проте предметом даного спору є заборгованість з поставки товару саме за накладними №8 від 30.01.2007р., №37 від 15.03.2007р., №39 від 15.03.2007р., №169/1 від 05.09.2007р. та №207 від 02.11.2007р. на загальну суму 94 627,27 грн., тому дані докази колегією суддів до уваги також прийняті бути не можуть. /а.с.48-53/.
Наданий відповідачем в якості доказів акт звірки взаємних розрахунків належним чином підписаний та скріплений печатками обох сторін, однак, колегія суддів вважає за доцільне зауважити, що акт звірки бухгалтерів є тільки документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами, зокрема, договором, накладними, рахунками та інше. Тому, наданий акт звірки доказом наявності у відповідача спірної заборгованості визнаний бути не може. Аналогічної думки дотримується Вищий господарський суд, зокрема, у своїй постанові від 22.07.2003р. у справі №21/308.
Слід також зауважити, що у судові засідання сторони жодного разу не з'явились, витребувані документи, як-то, відзив на апеляційну скаргу, не надали, у зв'язку з чим, згідно зі ст.75 ГПУ України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.
За таких обставин, на думку апеляційної інстанції, господарським судом Дніпропетровської області обґрунтовано визнано позовні вимоги приватного підприємства “Елегія”, м.Одеса, такими, що не знайшли документального підтвердження, а, отже, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Враховуючи відмову в задоволенні позовних вимог, вірним є також покладення на позивача, в рамках ст.49 ГПК України, судових витрат у справі.
Отже, з огляду на наведене, колегія суддів вважає оскаржуване рішення таким, що прийнято за умов надання належної юридичної оцінки наявним у справі доказам, з дотриманням вимог чинного законодавства України, у зв'язку з чим підстав для його скасування не знаходить.
Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2009р. у справі №6/413-09 -залишити без змін, а апеляційну скаргу приватного підприємства “Елегія”, м.Одеса, -без задоволення.
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя І.М. Науменко
Суддя Л.М. Білецька
Суддя О.В. Голяшкін
Дата підписання повного тексту 25.01.2010р.