12.01.2010 року Справа № 11/290-09
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач),
суддів: Кузнецової І.Л., Сизько І.А.
при секретарі: Вроні С.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Галкіна І.В. представник, довіреність №80 від 14.10.08;
від відповідача: Щедро К.О. представник, довіреність №б/н від 16.10.09;
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Монтажно-проектне підприємство Он Лайн Дніпро” на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2009 року у справі № 11/290-09
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Монтажно-проектне підприємство Он Лайн Дніпро” (вул. Генерала Пушкіна, 1, м. Дніпропетровськ, 49050)
до товариства з обмеженою відповідальністю “Електродчик” (Запорізьке шосе, 35-Г, м. Дніпропетровськ, 49000)
про стягнення 7 965 грн. 86 коп.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2009 року у справі № 11/290-09 (суддя Мельниченко І.Ф.) позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Електродчик" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажно-проектне підприємство Он Лайн Дніпро" 2 326,40 грн. основного боргу, 421 грн. 79 коп. інфляції грошових коштів, 83 грн. 10 коп. річних, 36 грн. 25 коп. держмита, 41 грн. 94 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Повернуто позивачу з державного бюджету 118 грн. 00 коп. зайво сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті позовних вимог відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що в порушення умов договору підряду №72-07 від 14.11.2007 року, відповідач не провів повний розрахунок за виконані позивачем на його користь роботи з монтажу системи опалення гаражів, має заборгованість 2 326 грн. 40 коп. Суд вважав завищеним розрахунок позивачем суми заборгованості, оскільки п.2.1 договору сторони погодили суму договору з урахуванням ПДВ-180 546 грн.00 коп. Позивач виконав роботи на більшу суму, не погодивши це з відповідачем, як то передбачено п.2.2 та п.5.1.6 договору.
Стягуючи інфляційні втрати та 3 відсотка річних відповідно до ст.625 ЦК України, суд провів свій розрахунок, оскільки сума заборгованості була визначена позивачем невірно.
Не погодившись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу. Просить оскаржуване рішення скасувати частково, у частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача суми основного боргу 4 368 грн. 40 коп., 625 грн. 59 коп. -інфляційних витрат, 140 грн. 58 коп. -3% річних, 65 грн. 75 коп. -державного мита та 76 грн. 07 коп. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Посилається на порушення господарським судом норм матеріального права. Зазначає, що укладення додаткової угоди в разі збільшення суми договору відповідно до п.2.2 є правом, а не обов'язком сторін. Оскільки відповідач без заперечень прийняв виконані роботи згідно акту, відповідно до п.1.1 договору зобов'язаний їх оплатити.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає на її безпідставність та необґрунтованість. Просить залишити рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2009 року без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Посилається на п.3 ст.844 ЦК України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Сторони по даній справі є суб'єктами господарювання, тому відповідно до положень ст.ст. 4, 173-175 і 193 ГК України, до прав і обов'язків сторін, що виникли на підставі договору і є господарськими зобов'язаннями, мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Аналогічні положення передбачено і ст. 525, 526 ЦК України.
Як вбачається з матеріалів справи, 14.11.2007 року сторони уклали договір підряду № 72-07, згідно якого підрядник (позивач у даній справі) зобов'язався на свій ризик і з своїх матеріалів, виконати за завданням замовника (відповідача) роботи по монтажу системи опалення гаражів за адресою: вул. Запорізьке шосе,35г, в м. Дніпропетровську, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи (п.1.1 договору).
Загальна сума договору з урахуванням ПДВ сторонами встановлена в п.2.1 договору -180 546 грн. 00 коп.(а.с.8-13).
Позивач виконав підрядні роботи на суму 184 915 грн. 00 грн.(а.с.14-43).
Відповідно до п.2.2 договору у разі, якщо з якихось причин відбудеться збільшення загальної суми договору, сторони вправі укласти відповідну додаткову угоду до договору, яка з моменту підписання її уповноваженими представниками сторін буде невід'ємною частиною цього договору.
Доводи апелянта щодо права, а не обов'язку сторін укласти таку додаткову угоду, суперечать положенням п.5.1.6 договору сторін та вимогам ст.ст.632, 844 ЦК України.
Відповідно до п.2 ст.632 ЦК України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Відповідно до п.1 ст.843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Відповідно до п.5.1.6 договору підрядник у разі виникнення потреби в додаткових грошових витратах, які приведеть до зміни вартості робіт, зобов'язаний своєчасно повідомити про це замовника.
Аналогічні вимоги передбачено ст.844 ЦК України.
Відповідно до Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №668 від 01.08.2005 року, тверда договірна ціна може коригуватися тільки за взаємною згодою сторін. У разі перевищення підрядником твердої ціни, передбаченої договором підряду, всі пов'язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом.
Матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що сторонами погоджено збільшення ціни договору, позивачем відповідач повідомлявся про таку необхідність. Посилання апелянта на підписані відповідачем акти приймання виконаних підрядних робіт не є належним доказом волевиявлення відповідача на зміну умов договору.
Є безпідставним посилання скаржника на ст.ст.6,218, ч.4 ст.632 ЦК України, оскільки сторонами додержано необхідної форми правочину, вимоги до якого встановлені нормами Цивільного кодексу України, що регулюють загальні положення про договір та конкретно положення про договір підряду.
Виходячи з наявних у справі доказів щодо часткової оплати відповідачем виконаних робіт на погоджену сторонами суму, господарський суд дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо сплати основного богру та передбачених ст.625 ЦК України санкцій.
Відповідно до вимог ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Позивачем доводи апеляційної скарги не доведені.
Підстав для її задоволення та скасування чи зміни рішення господарського суду не вбачається.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2009 року у справі № 11/290-09 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд
Суддя: І.Л. Кузнецова
Суддя: І.А. Сизько
Підписано в повному обсязі 22.01.2010 року.