Справа № 297/1795/18
17 вересня 2018 року м. Берегове
Берегівський районний суд Закарпатської області в особі:
головуючого Ільтьо І. І.,
при секретарі Куні О. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Берегово цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням,
Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом зняття з реєстрації. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що будинок №45 по вул. Виноградна в с. Верхні Ремети, Берегівського району, Закарпатської області, належить їй на підставі договору купівлі-продажу від 30.05.2015 року.
Зазначає, що відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровані за вищевказаною адресою, однак не проживають у даному будинку, однак добровільно знятися з реєстраційного обліку не бажають. На неодноразові прохання позивача з проханням до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виселитися з будинку, останні ігнорували, у зв'язку з чим позивач вимушена була звернутися до суду для захисту своїх порушених прав та інтересів.
Наявність проживання відповідачів за вище вказаною адресою, створює для позивача незручності, перешкоди у користуванні та розпорядженні своїм житлом, порушує її право власності на нерухоме майно.
Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 30.08.2018 року по справі відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 279 ЦПК України сторони в судове засідання не викликалися, проте відповідачу було встановлено строк в п'ятнадцять днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження на подачу відзиву на позовну заяву.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які позивача посилалася, як на підставу своїх вимог, оцінивши докази на ствердження цих обставин в їх сукупності, суд вважає позов задовольнити, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на підставі договору-дарування від 30.05.2015 року належить будинок №45 по вул. Виноградна в с. Верхні Ремети, Берегівського району, Закарпатської області.
У ст. 29 ЦК України визначено поняття «місця проживання», а саме, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому, у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно, тимчасово.
Згідно ст. 383 ЦК України, власник квартири (будинку) має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Відповідно до ст. 316 ЖК України право власності - це право особи на майно, яке він здійснює відповідно до закону, по своїй волі і незалежно від волі інших осіб. Зміст права власності складають три правомочність - володіння, користування і розпорядження. Володіння майном - має на увазі юридично закріплену можливість фактично володіти майном, впливати на нього у будь-який момент, здійснювати відносно такого майна свою волю. Право користування полягає в юридично закріпленій можливості власника використовувати корисні якості майна для себе, отримувати з цього користь, вигоду. Розпорядження майном - це можливість власника встановлювати, змінювати, припиняти юридичне існування майна.
Згідно частини 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Частиною 1 статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України.
Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена, або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Суд вважає, що право позивача вільно користуватися та розпоряджатися своєю власністю порушено та підлягає захисту, у зв'язку з існуванням факту проживання у ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги про позбавлення відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 права користування житлом та зняття з реєстрації, підлягають задоволенню, так як останні не проживає в будинку та висилитись з нього не бажають.
Згідно ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Судом були надані рівні права сторонам процесу щодо подання доказів, їх дослідження і доведення перед судом їх переконливості.
Позивачем вимоги позову доведені, на підставі наданих доказів, встановлені обставини, що свідчать про порушення її права, яке підлягає захисту в обраний позивачем спосіб.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 10, 12, 77, 78, 263, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, ст.ст.64, 150, 156 ЖК УРСР, ст.ст.16, 317, 319, 391, 405 ЦК України та п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу України» №2 від 12 квітня 1985 року, п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 01 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» суд, -
Позов задовольнити.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_4, такими що втратили право користування житловим приміщенням, а саме будинком №45 по вул. Виноградна в с. Верхні Ремети, Берегівського району, Закарпатської області.
Рішення, після набрання законної сили, є підставою для зняття ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_4 з реєстраційного обліку за адресою: с. Верхні Ремети, вул. Виноградна, №45, Берегівського району, Закарпатської області.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з його проголошення.
Суддя ОСОБА_5.