Справа № 187/321/18
2/0187/186/18
"13" вересня 2018 р. смт Петриківка
Петриківський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Караул О.А., за участю секретаря судового засідання Дудки В.В., позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4, розглянувши в порядку загального провадження в смт. Петриківка у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1, яка діє за себе та за неповнолітнього сина ОСОБА_5, ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_6 селищної ради Петриківського району Дніпропетровської області про визнання права власності на частку домоволодіння та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання права власності на одну другу частину домоволодіння, -
Позивачі за первісним позовом звернулися до суду з позовною заявою до ОСОБА_4, ОСОБА_6 селищної ради Петриківського району про визнання права власності на частку домоволодіння, в якій просять ухвалити рішення яким:
Визнати житловий будинок, що знаходиться за адресою: смт. Петриківка, Петриківського району, Дніпропетровської області, провулок Українськи, буд. № 41 «а» спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_7 та ОСОБА_1.
Визнати за ОСОБА_1 (ІПН № НОМЕР_1) право власності на ? частку житлового будинку, що знаходиться за адресою: смт. Петриківка, Петриківського району, Дніпропетровської області, провулок Український, буд. № 41 «а».
Визнати за ОСОБА_1 (ІПН № НОМЕР_1) право власності у порядку спадкування за законом після померлого 01 грудня 2013 року чоловіка ОСОБА_7 на 1/8 частку домоволодіння, що розташоване на земельній ділянці за адресою: смт. Петриківка, Петриківського району, Дніпропетровської області, провулок Український, буд. № 41 «а» та складається з: житлового будинку літ. А-1, загальною площею 71,2 кв.м. та житловою 38,1 кв.м., допоміжною площею 33,1 кв.м.; навісу літ. а-1; літньої кухні літ. Б-1; підвалу літ. пд; вбиральні літ. В-1; сараю літ. Г-1; гаражу літ. Д-1; огорожа №1; воріт з хвірткою №2; свердловини №3; тротуару І.
Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності у порядку спадкування за законом після померлого 01 грудня 2013 року батька ОСОБА_7 на 1/8 частку домоволодіння, що розташоване на земельній ділянці за адресою: смт. Петриківка, Петриківського району, Дніпропетровської області, провулок Український, буд. № 41 «а» та складається з: житлового будинку літ. А-1, загальною площею 71,2 кв.м. та житловою 38,1 кв.м., допоміжною площею 33,1 кв.м.; навісу літ. а-1; літньої кухні літ. Б-1; підвалу літ. пд; вбиральні літ. В-1; сараю літ. Г-1; гаражу літ. Д-1; огорожа №1; воріт з хвірткою №2; свердловини №3; тротуару І.
Визнати за ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності у порядку спадкування за законом після померлого 01 грудня 2013 року батька ОСОБА_7 на 1/8 частку домоволодіння, що розташоване на земельній ділянці за адресою: смт. Петриківка, Петриківського району, Дніпропетровської області, провулок Український, буд. № 41 «а» та складається з: житлового будинку літ. А-1, загальною площею 71,2 кв.м. та житловою 38,1 кв.м., допоміжною площею 33,1 кв.м.; навісу літ. а-1; літньої кухні літ. Б-1; підвалу літ. пд; вбиральні літ. В-1; сараю літ. Г-1; гаражу літ. Д-1; огорожа №1; воріт з хвірткою №2; свердловини №3; тротуару І.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивачі зазначили, що 01 грудня 2013 року помер ОСОБА_7, чоловік позивача ОСОБА_1, з яким вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з 06 серпня 1994 року.
Від спільного життя у них є двоє синів: ОСОБА_2, 04.06. ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, які проживають разом з позивачем.
Після смерті ОСОБА_7 відкрилась спадщина на житловий будинок, що знаходиться за адресою: смт. Петриківка, Петриківського району, Дніпропетровської області, пров. Український, буд. № 41 «а». Зазначений житловий будинок було збудовано позивачем ОСОБА_1 з чоловіком у шлюбі за спільні кошти.
25 жовтня 2004 року на ім'я чоловіка - ОСОБА_7 було видане виконкомом ОСОБА_6 селищної ради Свідоцтво про право власності на нерухоме майно.
Зазначене домоволодіння складається з: житлового будинку літ. А-1, загальною площею 71,2 кв.м. та житловою 38,1 кв.м., допоміжною площею - 33,1 кв.м.; навісу
літ. а-1; літньої кухні літ. Б-1, підвалу літ. пд; вбиральні літ. В-1, сараю літ.Г-1, гаражу літ. Д-1, огорожі №1, воріт з хвірткою №2, свердловини №3, тротуару І.
Вартість житлового будинку з господарськими спорудами та будівлями складає -56 412 грн., що підтверджується Звітом про оцінку майна від 29.03.2018 року.
Позивачу ОСОБА_1, як дружині, на підставі ст. 70 СК України належить 1\2 частка домоволодіння вартістю - 28 206 грн..
Після смерті ОСОБА_7, відповідно до ст. 1220 ЦК України, відкрилась спадщина на належну йому частку майна у нашій спільній сумісній власності подружжя, а саме: на 1\2 частку вищевказаного домоволодіння, що складає - 28 206 грн..
На випадок своєї смерті чоловік заповіту не залишав.
На підставі ст.1261 ЦК України спадкоємцями першої черги за законом у рівних частках є - позивач ОСОБА_1 дружина померлого, двоє синів та мати ОСОБА_7 - ОСОБА_4, тобто по 1/8 частині.
Позивач ОСОБА_1 з дітьми у визначений законом строк та спосіб звернулися до нотаріальної контори з заявою про отримання Свідоцтва про право на спадщину, але Постановою державного нотаріуса ОСОБА_6 держ.нот.контори від 07.09.2015 року було відмовлено у зв'язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документу на житловий будинок, а саме: Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, та було запропоновано звернутися до суду з цього приводу.
Виготовити дублікат правовстановлюючих документів на спадкове майно неможливо, оскільки тільки власник має право на його відновлення.
Позивачі, посилаючись на ч. 1 ст. 386 , ст.. 392, ст.. 1216, 1218, 1219 ЦК України вважають, що їм, як спадкоємцям за законом, належить право на спадкування всіх прав та обов'язків ОСОБА_7, а тому просять суд позовні вимоги задовольнити.
30.05.2018 до суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача ОСОБА_4, відповідно до якого остання просить в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що хоча будинок № 41-а по пров. Українському в смт Петриківка був зареєстрований за її сином ОСОБА_7, фактично цей будинок будувала вона разом з її чоловіком. Документи на отримання земельної ділянки для будівництва отримувала також вона, коли її син був на строковій військовій службі. Тоді він був неодружений. Після одруження сина вона та її чоловік вкладали всі свої кошти у будівництво цього будинку. Після закінчення будівництва оформили будинок на сина. Вона з чоловіком з 1994 по 2004 роки будували цей будинок для сина та його сім'ї. Інколи не мали коштів навіть на харчування, всі свої кошти вкладали в це будівництво, брали кредит та позичали гроші у знайомих для будівництва. Тому ОСОБА_4 бажає, щоб цей будинок залишився її онукам. В той же час позивачка фактично майже ніде не працювала, тому не вкладала ні кошти, ні свою працю в будівництво цього будинку.
19.06.2018 судом було прийнято до спільного провадження зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання права власності на одну другу частину домоволодіння. Обгрунтовуючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 зазначила, що 01 грудня 2013 року помер її син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, який мешкав зі своєю дружиною та синами за адресою: Дніпропетровська область, смт Петриківка, пров. Український, буд. 41-а. Після його смерті відкрилась спадщина на домоволодіння за адресою: смт Петриківка, пров. Український, 41-а.
Спадкоємцями за законом згідно ст.. 1261 Цивільного кодексу України є дружина, діти та батьки померлої особи. Це є дружина ОСОБА_1, неповнолітній син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, син ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7 та вона.
Відповідно до закону кожному із спадкоємців ОСОБА_7 належить по 1/8 частці домоволодіння.
Але позивач ОСОБА_4 вважає, що їй повинна бути виділена 1/2 частка домоволодіння на тій підставі, що будинок цей будувала вона разом з її чоловіком ОСОБА_8. Ці факти підтверджуються в першу чергу тим, що її син в той час, коли була отримана земельна ділянка та розпочато будівництво, проходив дійсну військову службу.
Земельну ділянку для будівництва виділено згідно рішення ОСОБА_6 селищної Ради народних депутатів № 87/2 від 07 серпня 1990 року. Будівництво вони почали з чоловіком в 1992 році. Це підтверджується накладною на купівлю кирпича силікатного № 36 від 22.03.1992 року на ім'я мого чоловіка ОСОБА_8 Інші документи на будівельні матеріали не збереглись.
Шлюб між її сином та ОСОБА_9 був укладений лише 06 серпня 1994 року. Весь час до закінчення будівництва в 2003 році її син та його дружина мешкали разом з її сім'єю за адресою: пров.Український, буд. 39. При цьому її син та його дружина майже не вкладали свої кошти в будівництво, тому що дружина майже не працювала. А кошти сина йшли на утримання сім'ї. В цей час ОСОБА_1 народила дитину, знаходилась у відпустці по догляду за дитиною.
ОСОБА_4 та її чоловік всі свої кошти вкладали в це будівництво. Вони також за свої кошти проводили в будинок газ. Син тільки за свої кошти провів водопровід в будинок. Але коштів було мало, тому вони постійно позичали гроші у знайомих: ОСОБА_10, ОСОБА_11 В 1992 році ОСОБА_4 зняла зі своєї зберкнижки 3000 крб. Лише в 1996 році ОСОБА_4 отримала на праві спадщини після смерті матері будинок в смт Петриківка, пров. Український, 26. Цей будинок вона фактично продала за договором дарування житлового будинку 19.04.2002 року.
За рішенням УНФ «Взаєморозуміння і примирення» у 2003 році чоловік ОСОБА_8 отримав компенсаційну виплату за примусову працю свого батька в концтаборі в сумі 1661,70 євро.
Також 14.03.2003 року ОСОБА_4 було отримано кредит в сумі 1100 грн. в акціонерному поштово-пенсійному банку «Аваль». Всі ці кошти було потрачені на погашення позик у сусідів, тому що в цей час будівництво будинку вже було| завершено.
Після завершення будівництва будинок було оформлено на сина ОСОБА_7.
Також 21.12.1994 р. вона з чоловіком придбали автомобіль ВАЗ-2101 держ. номер 3 5252
ДН. В 1999 році цю машину вони також віддали сину ОСОБА_7 та його дружині. В
подальшому цю машину вони продали та купили іншу.
|Таким чином, протягом більше 10 років ОСОБА_4 з чоловіком всі свої кошти вкладали фактично в сім'ю свого старшого сина ОСОБА_12, зокрема в будівництво будинку по пров. Українському, 41а. Фактично вона є власником всіх будівельних матеріалів.
05.07.2018 від позивач за первісним позовом ОСОБА_1 надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, відповідно до якого позивач вважає позовні вимоги ОСОБА_4 надуманими та такими, що не підлягають задоволенню за наступних підстав.
Позивачка за зустрічною позовною заявою, у відповідності до вимог ст.ст. 328, 1216, 1261 ЦК України, які визначають поняття спадкування та коло осіб, які є спадкоємцями першої черги за законом, просить визнати за нею право власності на 1\2 частину житлового будинку.
Зазначена вимога, суперечить не тільки фактичним обставинам справи, але й вимогам закону, а саме ч. 1 ст. 1267 ЦК України, згідно з якою «частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.»
Таким чином, бажання ОСОБА_4 зменшити частку інших спадкоємців за законом, у тому числі своїх онуків, один з яких є неповнолітнім, не відповідає нормам діючого законодавства та засадам суспільства.
Посилання ОСОБА_4, що спірний житловий будинок будувала вона зі своїм чоловіком ОСОБА_8 не відповідають дійсності.
ОСОБА_1 не заперечує, що земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку була отримана її чоловіком - ОСОБА_7 на підставі рішення ОСОБА_6 селищної ради народних депутатів № 87\2 від 07 серпня 1990 року.
06.08.1994 року після реєстрації шлюбу з ОСОБА_7 вона спільно з чоловіком на протязі 10 років будували спірне домоволодіння. З ОСОБА_4 та її чоловіком ОСОБА_8 ніякої домовленості про створення спільної сумісної власності у них не було.
За рахунок отриманих на весілля коштів подружжя придбали будівельні матеріали, шифер, ліс та інш.
ОСОБА_1 з чоловіком працювали на різних підприємствах, що підтверджується копією трудової книжки та звітними відомостями, отримували гідну заробітну плату. Як вбачається зі звітної відомості її чоловіком на будівництво житлового будинку за рахунок заробітку неодноразово отримувались буд.матеріали: цегла та інш.. Зазначені обставини спростовують твердження позивачки, що будинок будувався за рахунок її сім'ї. Крім того, позивач звертає увагу, що ОСОБА_4 ніде не працювала, її чоловік - ОСОБА_8 також не працював, оскільки був непрацездатним внаслідок інвалідності. Значні кошти йшли на його лікування та утримання молодшого сина.
Сім'я ОСОБА_1 (вона, чоловік, діти) проживали у будинку бабусі чоловіка за адресою: смт. Петриківка, пров. Український, 26, а не з позивачкою по пров. Українському 39, де у них був відокремлений бюджет, спільного господарства з позивачкою та її чоловіком ми не вели. Газо-, електропостачання, водогін вони проводили самостійно, що підтверджується Договором з підрядною організацією та розрахунками чоловіка.
Про зняття грошей у розмірі 3000 крб. у 1992 році зі зберкнижки ОСОБА_4 та як їх було використано, ОСОБА_1 нічого не відомо, оскільки шлюб між нею та ОСОБА_7 було укладено через 2 роки після цього.
Відносно договору дарування від 19.04.2002 року, згідно з яким вона відчужила на користь іншої особи житловий будинок по пров. Українському 39, ОСОБА_1 також нічого не відомо, крім того, що у травні 2002 року вони повинні були звільнити дане житло та оселитися у непридатному для проживання їхньому будинку, будівництво якого вони завершили у 2003 році.
Ніяких грошей сім'я ОСОБА_1 від батьків ОСОБА_7 не отримувала, як не отримувала і компенсаційні гроші фонду УНФ «Взаєморозуміння і примирення».
У 2003-04 р. р. вони закінчили будівництво житлового будинку, тому отримувати матір'ю позики у банку для сплати боргів не мала сенсу. У 2003-2005 р. р. зазначені кошти мати чоловіка витрачала на газифікацію свого будинку, придбання земельних ділянок по пров. Українському у гр-н ОСОБА_13, ОСОБА_14 та придбання автотранспортних засобів.
У 2010 році чоловік ОСОБА_1 брав кредит у «Приват банку» на придбання автомобіля.
ОСОБА_1 з чоловіком створювали спільну сумісну власність за рахунок їхніх доходів, прибутків від ведення домашнього господарства. Крім отримуваної заробітної плати, вирощували на продаж свиней, кур-бролерів, качок, займалися вирощуванням розсади, помідорів та інш. овочів. Ці доходи були значними та постійними, за їх рахунок вони створювали спільне майно та займалися благоустроєм побуту.
Батьки чоловіка надавали їм допомогу, як своїм дітям, за що вони були вдячні їм за підтримку, але ніколи вони не заявляли, що ця допомога - зворотна, що у майбутньому вони повинні їм її компенсувати.
Позивач ОСОБА_1 не заперечує, щоб за ОСОБА_4 було визнано право власності у порядку спадкування за законом після померлого сина ОСОБА_7 на 1\8 частину домоволодіння, що розташоване за адресою: : смт. Петриківка, пров. Україніський, 41-а
17.07.2018 від відповідача ОСОБА_4 надійшли заперечення на відзив на зустрічний позов, відповідно до яких ОСОБА_4 заперечує факти, викладені ОСОБА_1 у відзиві на зустрічну позовну заяву. Зокрема зазначено, що ОСОБА_1 не могла разом з її сином будувати будинок, оскільки коштів на будування вона не отримувала. На кошти, які були подаровані їй та моєму сину на весілля, було придбано шафу та норкову шапку сину та відповідачці. У 1995 році відповідачка народила сина ОСОБА_15, тому знаходилась у відпустці по догляду за дитиною і не працювала. В цей час вони мешкали разом зі нею та її сім'єю. В 1996 році вони переїхали мешкати в будинок її матері за адресою: смт Петриківка, пров. Український, буд. 26. Цим же літом ОСОБА_4 з чоловіком майже повністю закінчили будівництво будинку по пров. Українському, 41-а. Залишилися лише внутрішні роботи. За кошти відповідачки та її сина було придбано лише шлакоблок та дві пачки цегли, які вони отримали по бартеру на заробітну плату у 1998 році, оскільки на підприємстві не було коштів. Всі інші матеріали ОСОБА_4 купувала разом з чоловіком на кошти, про які вказувала у зустрічній позовній заяві.
В судовому засіданні позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, представник позивача ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали з підстав зазначених в позові та просили їх задовольнити. Зустрічний позов визнали частково та не заперечують проти визнання за ОСОБА_4 права власності на 1/8 частину спірного будинку в порядку спадкування за законом з підстав, що зазначені у відзиві до позовної заяви.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 позовні вимоги визнала частково, зустрічну позовну заяву підтримала в повному обсязі з підстав, що зазначені в зустрічному позові та відзиві. Вважає, що їй має належати ? частина домоволодіння як особі, що його будувала, а іншим спадкоємцям решта часток будинку. Також зазначила, що не відмовляється від своєї частки як спадкоємиць після смерті сина.
Представник відповідача ОСОБА_6 селищної ради в судове засідання не з'явився, надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Судом були встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.
Згідно свідоцтва про шлюб (серія І-КИ №263138) ОСОБА_7 06 серпня 1994 року уклав шлюб з ОСОБА_16 (а.с. 41).
Від шлюбу ОСОБА_7 та ОСОБА_1 мають дітей ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_8 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_9 (а.с. 39, 40).
ОСОБА_4 є матірю ОСОБА_7, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії ІІ-АВ № 079167 та свідоцтва про укладення шлюбу серії ІІ-КИ №446523 (а.с. 146, 147).
Згідно свідоцтва про смерть (серія І-КИ №551686) ОСОБА_7 помер 01.12.2013 року (а.с. 38).
Згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно ( САА № 055353), ОСОБА_10 № 5809975 про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 13.12.2004 р. ( реєстраційний номер 8060498). Номер запису 2313 в книзі 16, що видане виконавчим комітетом ОСОБА_6 селищної ради 25.10.2004 року, житловий будинок, що знаходиться за адресою: смт. Петриківка, Петриківського району, Дніпропетровської області, провулок Український, буд. № 41 «а» на праві приватної власності належить ОСОБА_7 (а.с. 52, 53).
Згідно технічного паспорту від 12.09.2015 року житловий будинок, що знаходиться за адресою: смт. Петриківка, Петриківського району, Дніпропетровської області, провулок Український, буд. № 41 «а» складається з: житлового будинку літ. А-1, загальною площею 71,2 кв.м. та житловою 38,1 кв.м., допоміжною площею 33,1 кв.м.; навісу літ. а-1; літньої кухні літ. Б-1; підвалу літ. пд; вбиральні літ. В-1; сараю літ. Г-1; гаражу літ. Д-1; огорожа №1; воріт з хвірткою №2; свердловини №3; тротуару І (а.с. 46-50).
Вищезазначений житловий будинок збудований на земельній ділянці, що була передана ОСОБА_7 зборами колгоспу ім.. Суворова 07 серпня 1990 року під забудову жилих будинків (а.с. 136, 137).
Відповідно до постанови державного нотаріуса від 07.09.2015 року ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_2 було відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом на майно померлого 01.12.2013 чоловіка та батька ОСОБА_7, у зв'язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документу (а.с. 54).
Відповідно до постанови державного нотаріуса від 04.06.2018 року ОСОБА_4 було відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом на майно померлого 01.12.2013 сина ОСОБА_7, у зв'язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документу (а.с. 139).
Згідно листа державного нотаріуса ОСОБА_17 від 09.09.2014 року спадкоємцями померлого 01.12.2013 ОСОБА_7 є ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_4 (а.с. 56).
Крім того сторонами були надані до суду копії документів, які на їх переконання підтверджують здійснення витрат на будівництво спірного будинку та наявність джерел коштів, зокрема позивачем ОСОБА_1 надано копію трудової книжки, договір про закупівлю матеріалів, відомість про витрачені кошти на матеріали та виконані роботи, відомості про заробітну плату ОСОБА_7 в ТОВ «Агротехсервіс» (а.с. 175, 176180-194), відповідачем ОСОБА_4 надано рішення про надання її чоловіку ОСОБА_8 компенсації у розмірі 1661,7 євро, кредитний договір від 14.03.2003 про отримання ОСОБА_4 кредиту на споживчі цілі у сумі 1100 грн., ощадну книжку ОСОБА_4, накладну на придбання матеріалів за 1992 рік (а.с.131-135).
В судовому засіданні були також допитані свідки на стороні відповідача ОСОБА_4, зокрема ОСОБА_18, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_19, ОСОБА_20, які суду пояснили, що до укладення шлюбу ОСОБА_4 разом з її чоловіком завезли на земельну ділянку будівельні матеріали, а після укладення шлюбу почали зводити будинок для молодої сімї, будівництво якого було завершено в 2004 році. В будівництві також приймав участь і син ОСОБА_7, однак основний вклад в будівництво внесли саме ОСОБА_4 з її чоловіком. Позивач ОСОБА_1 з їх слів в будівництві не допомагала, оскільки опікувалася дитиною. Свідок ОСОБА_10 суду повідомив, що позичав ОСОБА_4 400 доларів та 1500 грн. на будівництва, а свідок ОСОБА_11 повідомила про надання в позику 500 доларів на ті ж цілі.
Згідно ст.. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб'єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ст.. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ст.. 63, ст.. 70 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
Як встановлено в судовому засіданні право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: смт. Петриківка, Петриківського району, Дніпропетровської області, провулок Український, буд. № 41 «а» було зареєстровано 13.12.2004 року за чоловіком позивача ОСОБА_7, тобто зазначене майно, набуте подружжям за час шлюбу, а тому належить позивачу ОСОБА_1 та її чоловікові ОСОБА_7 на праві спільної сумісної власності.
Судом також встановлено, що спірний будинок до введення в експлуатацію будувався впродовж не менше 10 років за кошти як самого подружжя так і відповідача ОСОБА_4, з яких лише 2 роки з 1994 по 1996 рік подружжя ОСОБА_7 проживало разом з ОСОБА_4 як одна сім'я. Однак, незважаючи на надані зустрічним позивачем ОСОБА_4 докази щодо існування у неї джерел для здійснення витрат на будівництво, зокрема отримання грошових коштів в кредит, зняття грошових коштів з ощадної книжки, отримання коштів в якості компенсаційних витрат, суд вважає, що вказані докази по-перше не доводять того факту, що отримані із зазначених джерел кошти в повному обсязі були спрямовані на будівництво спірного житла, а по-друге, враховуючи, що подружжя ОСОБА_7 також приймало участь в його будівництві, не дають можливості встановити їх питомий розмір по відношенню до загальної вартості спірного будинку, тобто визначити частку домоволодіння, що відповідає розміру витрат понесених зустрічним позивачем.
Крім того судом встановлено, що будь-якої домовленості про створення спільної сумісної власності та встановлення порядку її використання у сторін не було, право власності на будинок було зареєстроване за чоловіком позивача ОСОБА_7 в повному обсязі, при чому рішення щодо видачі свідоцтва про право власності саме на ОСОБА_7 зустрічним позивачем не оскаржувалося.
Участь відповідача ОСОБА_4 та її чоловіка у будівництві будинку суд розцінює як безоплатну допомогу рідному сину та його сімї, що підтверджується поясненнями свідків та не заперечується також і самою відповідачкою ОСОБА_4
Таким чином суд вважає, що зустрічна позовна заява ОСОБА_4 про визнання за нею права власності на ? частину будинку як особи, що його будувала є безпідставною та задоволенню не підлягає.
Разом з тим, враховуючи, що спірний будинок був придбаний подружжям за час шлюбу, жодних домовленостей щодо розміру часток на випадок його поділі подружжям досягнуто не було, будь-яких підстав щодо зменшення частки дружини у спільній сумісній власності подружжя визначених ст.. 70 СК України судом не встановлено, суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_1 має право на ? частину спірного домоволодіння, а тому її позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Згідно ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно ст.1267 ЦК України, частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.
Як встановлено судом ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_4 є спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_7, які у відповідності до законодавства прийняли спадщину, а тому мають право на визнання за ними права власності на ? частину належного померлому спадкодавцю будинку у рівних частинах.
Таким чином позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_2 про визнання за ними права власності на 1/8 частину спірного будинку кожному в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Зустрічний позов ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню, шляхом визнання за нею права власності на 1/8 частину домоволодіння, як спадкоємця першої черги після смерті сина ОСОБА_7
Вирішуючи питання про судовий збір суд зауважує на тому, що сторони при зверненні до суду із позовами, сплатили судовий збір в повному обсязі та вимог, щодо стягнення його з відповідачів не заявили. Отже, суд вважає за доцільне витрати, по сплаті судового збору, залишити за сторонами.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-81, 84, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд ,-
Позовну заяву ОСОБА_1, яка діє за себе та за неповнолітнього сина ОСОБА_5, ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_6 селищної ради Петриківського району Дніпропетровської області про визнання права власності на частку домоволодіння - задовольнити.
Визнати житловий будинок, що знаходиться за адресою: смт. Петриківка, Петриківського району, Дніпропетровської області, провулок Українськи, буд. № 41 «а» спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_7 та ОСОБА_1.
Визнати за ОСОБА_1 (ІПН № НОМЕР_1) право власності на ? частку житлового будинку, що знаходиться за адресою: смт. Петриківка, Петриківського району, Дніпропетровської області, провулок Український, буд. № 41 «а».
Визнати за ОСОБА_1 (ІПН № НОМЕР_1) право власності у порядку спадкування за законом після померлого 01 грудня 2013 року чоловіка ОСОБА_7 на 1/8 частку домоволодіння, що розташоване на земельній ділянці за адресою: смт. Петриківка, Петриківського району, Дніпропетровської області, провулок Український, буд. № 41 «а» та складається з: житлового будинку літ. А-1, загальною площею 71,2 кв.м. та житловою 38,1 кв.м., допоміжною площею 33,1 кв.м.; навісу літ. а-1; літньої кухні літ. Б-1; підвалу літ. пд; вбиральні літ. В-1; сараю літ. Г-1; гаражу літ. Д-1; огорожа №1; воріт з хвірткою №2; свердловини №3; тротуару І.
Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності у порядку спадкування за законом після померлого 01 грудня 2013 року батька ОСОБА_7 на 1/8 частку домоволодіння, що розташоване на земельній ділянці за адресою: смт. Петриківка, Петриківського району, Дніпропетровської області, провулок Український, буд. № 41 «а» та складається з: житлового будинку літ. А-1, загальною площею 71,2 кв.м. та житловою 38,1 кв.м., допоміжною площею 33,1 кв.м.; навісу літ. а-1; літньої кухні літ. Б-1; підвалу літ. пд; вбиральні літ. В-1; сараю літ. Г-1; гаражу літ. Д-1; огорожа №1; воріт з хвірткою №2; свердловини №3; тротуару І.
Визнати за ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності у порядку спадкування за законом після померлого 01 грудня 2013 року батька ОСОБА_7 на 1/8 частку домоволодіння, що розташоване на земельній ділянці за адресою: смт. Петриківка, Петриківського району, Дніпропетровської області, провулок Український, буд. № 41 «а» та складається з: житлового будинку літ. А-1, загальною площею 71,2 кв.м. та житловою 38,1 кв.м., допоміжною площею 33,1 кв.м.; навісу літ. а-1; літньої кухні літ. Б-1; підвалу літ. пд; вбиральні літ. В-1; сараю літ. Г-1; гаражу літ. Д-1; огорожа №1; воріт з хвірткою №2; свердловини №3; тротуару І.
Зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання права власності на одну другу частину домоволодіння - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_4, (ІПН НОМЕР_2) право власності у порядку спадкування за законом після померлого 01 грудня 2013 року сина ОСОБА_7 на 1/8 частку домоволодіння, що розташоване на земельній ділянці за адресою: смт. Петриківка, Петриківського району, Дніпропетровської області, провулок Український, буд. № 41 «а» та складається з: житлового будинку літ. А-1, загальною площею 71,2 кв.м. та житловою 38,1 кв.м., допоміжною площею 33,1 кв.м.; навісу літ. а-1; літньої кухні літ. Б-1; підвалу літ. пд; вбиральні літ. В-1; сараю літ. Г-1; гаражу літ. Д-1; огорожа №1; воріт з хвірткою №2; свердловини №3; тротуару І.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Судові витрати залишити за сторонами.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через Петриківський районний суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя: ОСОБА_21