19 вересня 2018 року
справа 761/44266/17
провадження № 22-ц/796/5325/2018
Апеляційний суд м. Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :
Судді-доповідача - Музичко С.Г.,
Суддів - Лапчевської О.Ф., Мазурик О.Ф.,
при секретарі - Юрчуку С.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_2
відповідач - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 04 травня 2018 року у складі судді Мальцева Д.О. в справі за позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» про визнання права на отримання гарантованої суми відшкодування за вкладом, скасування рішення про визнання правочину нікчемним,
У грудні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» про визнання права на отримання гарантованої суми відшкодування за вкладом, скасування рішення про визнання правочину нікчемним, в якому просив скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», зазначене у наказі №42/2 від 01.06.2016 року, в частині затвердження результатів проведення перевірки правочинів на предмет їх нікчемності, за якими встановлено нікчемність правочинів (транзакції) з виконання 19.05.2016 року платіжних документів ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» по перерахуванню коштів на рахунки позивача на загальну суму 110 000,00 грн., зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зміни та доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб стосовно позивача, який має право на відшкодування коштів у розмірі 110 000,00 грн., які знаходяться на поточному рахунку НОМЕР_1 в ПАТ «Банк Михайлівський» згідно з договором банківського рахунку «Поточний рахунок «Ощадний» №980-020-000000041 від 24.06.2014 року, стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір.
У квітні 2018 року представник Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» - Несін Л.П. звернулася до суду із клопотанням про закриття провадження, посилаючись на те, що дана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04 травня 2018 року клопотання представника відповідача Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» про закриття провадження у справі задоволено.
Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» про визнання права на отримання гарантованої суми відшкодування за вкладом, скасування рішення про визнання правочину нікчемним закрито.
В поданій апеляційній скарзі представник позивача просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що предметом даного позову є визнання права позивача на відшкодування відповідачем банківського вкладу. Позивач звернувся з позовом до суду з метою встановлення наявності у позивача права на відшкодування грошових коштів за банківським вкладом. Зазначає, що даний спір виник з цивільно-правової угоди внаслідок порушення відповідачем зобов'язання виплати гарантованого відшкодування за вкладом, а тому повинен розглядатися за правилами цивільного судочинства.
На його думку, звернення з позовом до суб'єкта владних повноважень не є підставою для розгляду спору у порядку адміністративного судочинства, оскільки позивач звернувся за захистом порушених прав, що виникли із цивільних відносин.
У відзиві на апеляційну скаргу Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Посилається на те, що в порядку цивільного судочинства не розглядаються справи щодо скасування рішення Уповноваженої особи Фонду та зобов'язання вчинити дії, оскільки такі справи у відповідності до ст. 19 КАС України мають розглядатиися за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України від 02 червня 2016 року №1402- VІІІ &qupa;Про судоустрій і статус суддів&qung; у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць) , та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Відповідно до п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.
В судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Закриваючи провадження по справі, суд виходив з того, що дана справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Колегія суддів погоджується з висновком суду з огляду на наступне.
Звертаючись до суду з позовом, позивач посилався на те, що відповідачем порушено його право на відшкодування грошових коштів за банківськими вкладами у відповідності до договору банківського рахунку «Поточний рахунок «Ощадний» від 24.06.2014 року №980-020-000000041, договору «Капітал+» від 09.02.2016 року №980-020-000187469, договору від 29.01.2016 року №980-020-000183384, договору від 29.01.2016 року №980-020-000183379 (а.с.8, 9, 11, 13). Позивач посилався на те, що відповідачем не включено його кредиторські вимоги до реєстру акцептованих вимог кредиторів.
На підставі рішення Правління Національного банку України від 23.05.2016 року №14/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 23.05.2016 року прийнято рішення №812 про запровадження з 23.05.2016 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський».
12 липня 2016 року Правління Національного банку України прийняло рішення № 124- рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський».
Рішенням виконавчої дирекції Фонду № 265 від 24.01.2017 року змінено уповноважену особу Фонду, якій делегуються повноваження ліквідатора Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський».
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Стаття 124 Конституції України закріплює, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто, юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв'язку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо пов'язано з процесуальним законодавством.
Положеннями пункту 1 частини шостої статті 255 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Згідно статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів.
Відповідно до пункту 1, пункту 2 частини першої статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Положеннями пункту 7 цієї статті передбачено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, до компетенції адміністративних судів належить вирішення спорів фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб),- прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Позивачем оскаржуються дії щодо не включення його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в межах граничного розміру відшкодування коштів.
У цій справі спір стосується дій Фонду щодо невключення кредиторських вимог ОСОБА_2 до Переліку вкладників та Реєстру вкладників в період дії тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський».
Правовідносини між Фондом і вкладниками, які претендують на відшкодування за рахунок коштів Фонду, щодо формування реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування за рахунок коштів Фонду, складаються без участі банку-боржника.
Учасниками цих правовідносин є виключно вкладники та Фонд, і саме в цих учасників виникають відповідні права та обов'язки.
Банк, який ліквідується, жодним чином не впливає на той факт, чи буде особу включено до переліку тих осіб, які мають право на відшкодування за рахунок коштів Фонду. Це питання відповідно до норм України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Так, згідно із частинами 1, 2 статті 26 Закону України«Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам у строк, встановлений цим Законом. Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом.
Вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.
Під час тимчасової адміністрації вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами за договорами, строк дії яких закінчився станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, та за договорами банківського рахунку з урахуванням вимог, визначених частиною четвертою цієї статті.
Фонд має право не включати до розрахунку гарантованої суми відшкодування коштів за договорами банківського рахунка до отримання в повному обсязі інформації про операції, здійснені платіжною системою (внутрішньодержавною та міжнародною).
Виплата гарантованої суми відшкодування за договорами банківського рахунка здійснюється тільки після отримання Фондом у повному обсязі інформації про операції, здійснені платіжною системою (внутрішньодержавною та міжнародною).
Нормами статті 27 Закону цього Закону встановлено порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, а саме: уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує: перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 цього Закону; переліки рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України &qug=;Про банки і банківську діяльність&quat;, або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що не виконане; перелік рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду; перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак.
Відповідно до частини 1 статті 28 даного Закону, Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів у національній валюті України в порядку та у черговості, встановлених Фондом, не пізніше 20 робочих днів (для банків, база даних про вкладників яких містить інформацію про більше ніж 500000 рахунків, - не пізніше 30 робочих днів) з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку.
Ураховуючи викладене, Фонд є державною спеціалізованою установою, що виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, уповноважена особа Фонду в цьому випадку виконує від імені Фонду делеговані ним повноваження щодо гарантування вкладів фізичних осіб, а тому спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат, є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 813/6392/15 та у справі № 813/6392/15, від 13 червня 2018 року у справі № 820/12122/15, від 20.06.2018 року у справі №761/7978/15-ц.
З матеріалів позовної заяви слідує, що позивач звернувся до суду з позовом про захист свого права на включення його рахунку до переліку рахунків, за яким він зможе отримати відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб шляхом скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про віднесення правочину до переліку нікчемних.
Закриваючи провадження суд першої інстанції керувався, зокрема, правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 квітня 2018 року у справі № 820/11591/15.
В своїй апеляційній скарзі, представник позивача посилається на те, що дана постанова не містить висновків щодо непоширення юрисдикції саме цивільних судів на спори вкладників з Фондом гарантування вкладів фізичних осіб стосовно позовних вимог про відшкодування вкладів.
Проте, колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги, враховуючи наступне.
З позовних вимог вбачається, що позивач оскаржує дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб як суб'єкта владних повноважень, згідно норм Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а не як органу управління банком, який здійснює заходи щодо забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та грошових коштів, тому такий спір є публічно-правовим.
Крім того, спірні правовідносини не пов'язані із невиконанням цивільно-правової угоди та не випливає з договірних відносин, а тому не може вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства.
Представник позивача помилково посилається на висновки Верховного Суду у постановах, копії яких додані до апеляційної скарги, оскільки дані висновки встановлюють інші фактичні обставини, не мають тотожного предмету спору, підстав позову.
Таким чином, закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції врахував зазначені норми процесуального права і висновки Верховного Суду та дійшов правильного висновку про те, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи, що при постановлені ухвали про закриття провадження, судом першої інстанції не допущено порушень норм процесуального права, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 04 травня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст виготовлено 24 вересня 2018 року.
Суддя-доповідач
Судді