Апеляційний суд міста Києва
1[1]
Справа № 33/796/1743/2018
Категорія: ч. 2 ст. 172-7 КУпАП
Іменем України
17 вересня 2018 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва Ночов С.О., за участю особи притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, його захисника - адвоката Ковальчук І.В. та прокурора Панафеди Н.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_2 - адвоката Ковальчук Ірини Валеріївни на постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23 квітня 2018 року,
Відповідно до постанови судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23 квітня 2018 року
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, з накладенням на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 200 (двохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень на користь держави.
Цією ж постановою стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 352 (триста п'ятдесят дві) гривні 40 копійок.
Як встановлено постановою судді, ОСОБА_2, перебуваючи на посаді заступника Голови Державного агентства рибного господарства України (далі - Держрибагентство України), у тому числі виконуючи обов'язки Голови Держрибагентства України та будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави, тобто особою, на яку поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції, прийняв рішення в умовах реального конфлікту інтересів, а саме, 28.07.2016, 26.10.2016, 28.11.2016, 27.04.2017, 28.09.2017 та 29.11.2017 видав накази, якими встановлено премії працівникам Держрибагентства України, у тому числі особі, з якою перебуває в особистих позаслужбових стосунках, що у минулому носили характер сімейних, а саме - колишньої дружині - ОСОБА_4, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, передбачене ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, захисник ОСОБА_2 - адвокат Ковальчук І.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 23.04.2018 скасувати, а провадження у справі - закрити, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП
В обґрунтування вимог поданої скарги, захисник посилається на те, що вказана постанова винесена в результаті неповного з'ясування обставин справи та неправильного застосування матеріального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, а справа - закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Як зазначає апелянт у поданій апеляційній скарзі, умовами притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення корупційного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, є необхідність встановлення наявності факту прийняття рішення, вчинення чи не вчинення дії в умовах реального конфлікту інтересів, а саме:
1) наявність у правопорушника факту приватного інтересу, який має бути чітко сформульований та визначений;
2) наявність факту суперечності між приватним інтересом і службовими чи представницькими повноваженнями із зазначенням того, в чому саме ця суперечність знаходить свій вплив або вплив на прийняття рішення;
3) наявність повноважень на прийняття рішення;
4) наявність факту реального впливу суперечності між приватним та службовим чи представницьким інтересом на об'єктивність або неупередженість рішення.
Без наявності хоча б одного з фактів із цієї сукупності реальний конфлікт інтересів не виникає. Встановлення цих фактів має бути відображено в протоколі про адміністративне правопорушення, пов'язане к корупцією, та, відповідно, в постанові суду.
Так, вирішуючи питання щодо наявності факту приватного інтересу, суд першої інстанції, як зазначається у скарзі, не надав належної оцінки тому, що шлюбні відносини між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 фактично перестали існувати з 21.04.2015 року, оскільки, ще у 2012 році вони подали заяву про розірвання шлюбу, яка була залишена судом без розгляду, але протягом трьох років стосунки не покращились. Починаючи з 21.04.2015 року відносини між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 фактично припинені, господарство ведеться окремо, проживають окремо та не мають наміру зберегти шлюб.
Вказані обставини були встановлені Дарницьким районним судом міста Києва у справі № 753/19483/15 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Наявність спільної дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, як вважає апелянт, також не може вказувати на наявність приватного інтересу у ОСОБА_5, адже відсутність аліментних зобов'язань вказує на протилежне.
На переконання апелянта, доказів наявності умислу у ОСОБА_2 на вчинення корупційного правопорушення та особистого інтересу в ньому, по справі не встановлено, а тому суд, припустився помилкового висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.
Щодо наявності факту суперечності між приватним інтересом і службовими повноваженнями захисник звертає увагу на те, що ні в протоколі про адміністративне правопорушення № 41-03/46 від 22.02.2018, ні в оскаржуваному судовому рішенні не міститься чіткого формулювання, в чому полягав майновий чи немайновий інтерес ОСОБА_2 під час винесення ним наказів про преміювання державних службовців Держрибагентства України, в томі числі ОСОБА_4
Окремо апелянт вказує на те, що в Держрибагентстві України виконується Державна програма щодо реалізації засад державної антикорупційної політики в Україні на 2015-2017, та відповідно до Наказу Голови Держрибагенства України Коваліва Я.Б. від 04.05.2017 року № 262 у Держрибагентстві створено Комісію з оцінки корупційних ризиків, затверджено її склад та положення, а за результатами роботи вищевказаної Комісії в структурі Держрибагентства України за 2017 рік не було виявлено ознак корупційних правопорушень.
Зазначає захисник і про те, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у ОСОБА_2 повноважень на підписання наказів про преміювання працівників Держрибагентства України від 28.07.2016, 26.10.2016, 28.11.2016, 27.04.2017, 28.09.2017, 29.11.2017, проте неправомірно не взяв до уваги те, що, відповідно до Положення про преміювання працівників Держрибагентства, визначення конкретного розміру премії напряму не залежить від волі Голови Держрибагентства України або особи, яка виконує його обов'язки.
Крім того, як зазначає апелянт, судом безпідставно не взято до уваги те, що ОСОБА_2, перебуваючи на посаді заступника Голови Держрибагентства України, своєю заявою від 29.07.2015 повідомив Голову Держрибагентства України про те, що в Держрибагентстві на посаді завідувача сектору контролю за виконанням доручень працює його дружина ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 237), а проведена за вказаною заявою перевірка свідчить про факт обізнаності головного спеціаліста з питань запобігання корупції Держрибагентства про ймовірне виникнення потенційного конфлікту інтересів у ОСОБА_2 по відношенню до ОСОБА_4
Більше того, якщо НАЗК вбачає в діях ОСОБА_2 склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, та при цьому відхиляє доводи сторони захисту про дотримання ОСОБА_2 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» в частині повідомлення особою про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, то незрозуміло керуючись якими міркуваннями НАЗК не встановило в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-7 КУпАП, яке полягає у неповідомленні особою у встановлених законом випадку та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів?
Аналіз згаданих вище наказів про преміювання, на думку апелянта, свідчить про те, що у відсотковому вираженні премія ОСОБА_4 була аналогічного розміру, що й в інших працівників - завідувачів відповідними відділами/структурними підрозділами, які мають аналогічні посадові оклади.
З огляду на вищевикладене, та враховуючи те, що наказом Держрибагентства України від 02.03.2018 № 96 до ОСОБА_2 застосовано заходи зовнішнього контролю конфлікту інтересів у формі перевірки завідувачем Сектору з питань запобігання корупції стану та результатів виконання заступником Голови ОСОБА_2 завдань, вчинення ним дій, змісту рішень чи проектів рішень, що приймаються або розробляються ним з питань, пов'язаних із предметом конфлікту, захисник також звертає увагу на те, що судом першої інстанції не були повною мірою з'ясовані мотив і характер вчиненого діяння та наявність причинного зв'язку між діянням і виконанням ним своїх повноважень, зважаючи на те, що діями ОСОБА_2, при підписанні спірних наказів, не було заподіяно шкоди державі чи третім особам.
Заслухавши пояснення ОСОБА_2 та його захисника - адвоката Ковальчук І.В, які підтримали подану останньою апеляційну скаргу та просили її задовольнити; пояснення прокурора Панафеди Н.М., яка заперечувала проти задоволення скарги та просила залишити постанову судді без змін; перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, вважаю, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Так, у відповідності до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є зокрема: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно вимог, передбачених ст. 280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Виходячи з вищенаведених вимог законодавства, а також наявних у справі доказів, рішення судді про визнання ОСОБА_2 винним та притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, не може бути визнане законним та обгрунтованим, оскільки вказане судове рішення не грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, з огляду на таке.
Як передбачено ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, вказана норма встановлює адміністративну відповідальність за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.
Під реальним конфліктом інтересів, як прямо передбачено ч. 2 Примітки до цієї статті, слід розуміти суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень.
Відповідно до визначення термінів, наведених у ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», термін «приватний інтерес» у цьому Законі вживається в такому значенні -будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв'язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.
З матеріалів справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2, а також встановлених та наведених в оскаржуваній постанові обставин справи вбачається, що останній, перебуваючи на посаді заступника Голови Держрибагентства України, під час виконання обов'язків Голови Держрибагентства, будучи особою уповноваженою на виконання функцій держави, на яку поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», у приміщенні Держрибагентства за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 45-а, 28.07.2016, 26.10.2016, 28.11.2016, 27.04.2017, 28.09.2017 та 29.11.2017, вчинив дії та прийняв рішення в умовах реального конфлікту інтересів, а саме видав накази, якими встановлено премії працівникам Держрибагентства, в тому числі особі, з якою перебуває в особистих позаслужбових стосунках, що в минулому носили характер сімейних, а саме колишній дружині - ОСОБА_4, чим порушив встановлені п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» вимоги щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів.
Той факт, що у ОСОБА_2 був наявний приватний інтерес та останній діяв (приймав рішення) в умовах реального конфлікту інтересів, суддя обґрунтував тим, що ОСОБА_2 до листопада 2015 року перебував у сімейних відносинах із працівником Держрибагентства ОСОБА_4, яка займає посаду начальника відділу електронного документообігу. Під час шлюбу у 2009 році у них народилась спільна дитина.
Такі обставини, як зазначається в оскаржуваному судовому рішенні, свідчать про існування між вказаними особами, навіть після офіційного розлучення, приватного інтересу, обумовленого колишніми сімейними стосунками з одним із членів трудового колективу, повноваженнями щодо управління яким був тимчасово наділений ОСОБА_2, коли останній приймав рішення щодо своєї колишньої дружини ОСОБА_4 щодо її преміювання, видаючи 28.07.2016, 26.10.2016, 28.11.2016, 27.04.2017, 28.09.2017 та 29.11.2017 відповідні накази про преміювання працівників Держрибагентства.
У зв'язку з цим, суддя, який розглядав справу, дійшов висновку про те, що при прийнятті вказаних рішень щодо преміювання ОСОБА_4, між приватним майновим інтересом виконувача обов'язків Голови Держрибагентства України ОСОБА_2, обумовленим матеріальним заохоченням особи, з якою він має особисті позаслужбові стосунки, зумовлені перебуванням у минулому у шлюбних відносинах, та його службовими повноваженнями щодо ефективного використання державного майна виник реальний конфлікт інтересів, який вплинув на об'єктивність або неупередженість при прийнятті рішення під час виконання зазначених повноважень.
Разом з тим, наведені вище обставини, так само як висновки судді, не могли служити підставами для висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, виходячи з наступних підстав.
Як обґрунтовано зазначається в апеляційній скарзі для встановлення наявності факту прийняття рішення, вчинення чи не вчинення дії в умовах реального конфлікту інтересів та розмежування реального і потенційного конфлікту інтересів особа, яка здійснює правозастосовну діяльність, в даному випадку це особа, яка складала протокол про адміністративне правопорушення та суддя, який виносив оскаржувану постанову, для кваліфікації рішення як такого, що прийняте в умовах реального конфлікту інтересів, має встановити наявність обов'язкової сукупності таких юридичних фактів, як:
1) наявність у правопорушника факту приватного інтересу, який має бути чітко сформульований (артикульований) та визначений;
2) наявність факту суперечності між приватним інтересом і службовими чи представницькими повноваженнями із зазначенням того, в чому саме ця суперечність знаходить свій вияв або вплив на прийняття рішення;
3) наявність повноважень на прийняття рішення;
4) наявність факту реального впливу суперечності між приватним та службовим чи представницьким інтересом на об'єктивність або неупередженість рішення.
Без наявності хоча б одного з фактів із цієї сукупності реальний конфлікт інтересів не виникає. Встановлення цих фактів має бути відображено в протоколі про адміністративне правопорушення, яке пов'язане з корупцією, та, відповідно, в постанові суду.
Між тим, як вважає суд апеляційної інстанції, ні в протоколі про адміністративне правопорушення, який було складено щодо ОСОБА_2, ні в постанові суду щодо нього, чітко не визначена та не сформульована наявність у останнього приватного майнового інтересу, з посиланням на те, в чому він конкретно проявлявся та яку мету ОСОБА_2 при цьому переслідував, так само як і не визначено та не сформульовано наявності суперечності між цим приватним майновим інтересом та службовими повноваженнями ОСОБА_2 під час тимчасового виконання ним обов'язків Голови Держрибагентства України та видання відповідних наказів, якими була премійована його колишня дружина, із зазначенням того, в чому саме ця суперечність знаходить свій вияв або вплив на прийняття згаданих рішень.
Посилання в оскаржуваній постанові на те, що ОСОБА_2, будучи наділеним повноваженнями щодо преміювання та встановлення розмірів премій працівникам Держрибагентства, до яких належить і його колишня дружина ОСОБА_4, преміювавши останню, мав приватний інтерес, який реально вплинув на об'єктивність та неупередженість прийняття рішення щодо преміювання, оскільки мав приватний інтерес, який полягав у можливості отримання вказаною особою певних матеріальних благ, що свідчить про його перебування в умовах реального конфлікту інтересів, не може бути визнане обґрунтованим, з огляду на те, що цей висновок ґрунтується на припущеннях, а не на оцінці наявних у справі доказів у їх сукупності, які не підтверджують існування суперечності між приватним інтересом ОСОБА_2 та його службовими повноваженнями, що вплинуло, а не могло вплинути на об'єктивність або неупередженість прийнятих ним рішень, під час виконання вказаних повноважень.
До того ж, в постанові судді, яка є предметом перегляду в апеляційному порядку, так само як і в протоколі про адміністративне правопорушення, фактично відсутнє посилання на те, в чому саме суперечність між приватним і службовими повноваженнями знайшла свій вияв або вплив на прийняття рішень щодо преміювання колишньої дружити, крім голослівного посилання на те, що його приватний майновий інтерес вплинув на об'єктивність або неупередженість при прийнятті вказаних вище рішень, без зазначення про те, яким саме чином це відбулося.
При цьому, суд першої інстанції лише констатував, але не надав будь-якої правової оцінки тому факту, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, судом безспірно встановлено, що, станом на 28.07.2016, коли ОСОБА_2, під час виконання обов'язків Голови Держрибагентства України, видав перший наказ № 251 про преміювання працівників Держрибагентства до Дня рибалки, в тому числі особи, з якою він, як зазначено в оскаржуваному судовому рішенні, перебував в особистих позаслужбових стосунках, що в минулому носили характер сімейних, а саме колишньої дружини - ОСОБА_4, офіційний шлюб між ними було розірвано на підставі рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19.11.2015 у справі № 753/19483/15-ц.
Вказана обставина, з урахуванням нічим не спростованих пояснень ОСОБА_2 про те, що він спільно не проживав зі своєю колишньою дружиною ОСОБА_4, задовго до їх офіційного розлучення, не був пов'язаний з нею і не пов'язаний тепер спільним побутом, а після розлучення між ними не має будь-яких взаємних прав та обов'язків, а також змісту терміну «близькі особи», яке вживається в Законі України «Про запобігання корупції», не давала достатніх підстав, а ні особі, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, а ні судді, який розглядав справу, для висновку про наявність суперечностей між приватним інтересом ОСОБА_2 та його службовими повноваженнями, зокрема під час виконання обов'язків Голови Держрибагентства України, що впливали на об'єктивність або неупередженість при прийнятті рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень, оскільки доказів цьому зібрано не було.
Наявність у ОСОБА_2 та ОСОБА_4 спільної дитини, яка народилась під час їх шлюбу, незважаючи на висновки, наведені в оскаржуваній постанові, також не може служити підтвердженням вчинення ОСОБА_2 дій або прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів через відсутність достатніх підстав для такого висновку, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які б прямо чи непрямо підтверджували факт суперечності між приватним інтересом ОСОБА_2 та його службовими повноваженнями в періоди виконання ним обов'язків Голови Держрибагентства України, яка б впливала на об'єктивність або неупередженість прийняття ним рішень, зокрема видання 28.07.2016, 26.10.2016, 28.11.2016, 27.04.2017, 28.09.2017 та 29.11.2017 наказів про преміювання працівників Держрибагентства, в тому числі своєї колишньої дружини ОСОБА_4, а висновки про це, як зазначалось вище, ґрунтуються на припущеннях.
Що ж стосується наявності у ОСОБА_2 у зв'язку з цим потенційного приватного інтересу у сфері, в якій він виконує свої службові повноваження, що може вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийняття ним рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень, то навіть якщо припустити наявність такого інтересу, вчинення будь-яких дій чи прийняття рішень в умовах потенційного конфлікту інтересів не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, яка встановлює адміністративну відповідальність лише за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.
До цього слід також додати ту обставину, що після призначення ОСОБА_2 на посаду заступника Голови Держрибагентства Українина підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2015 № 731-р, останній, у відповідності до вимог ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», 29.07.2015 подав на ім'я Голови Держрибагентства України заяву, в якій повідомив про те, що в Держрибагентстві на посаді завідувача Сектору контролю за виконанням доручень працює його дружина ОСОБА_4
На підставі цієї заяви та резолюції на ній Голови Держрибагентства України, головним спеціалістом з питань запобігання корупції було підготовлено службову записку, в якій зазначалось про те, що Сектор організаційної роботи та контролю не знаходиться у прямому підпорядкуванні заступника Голови Держрибагентства України. Наявність потенційного або реального конфлікту інтересів при виконанні ОСОБА_2 та ОСОБА_4 своїх службових обов'язків викликає сумнів, а тому, до остаточного роз'яснення цього питання територіальним органом Національного агентства з питань запобігання корупції, запропоновано, відповідно до положень пп. 2 п. 1 ст. 29 Закону України «Про запобігання корупції», застосувати у даній ситуації методи зовнішнього контролю, зокрема: здійснення головним спеціалістом з питань запобігання корупції перевірки вчинення заступником Голови Держрибагентства України певних дій чи прийняття рішень на предмет наявності в них конфлікту інтересів.
Вказана обставина, свідчить про те, що ОСОБА_2, у відповідності до вимог, передбачених ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», вживав заходів щодо недопущення виникнення не лише реального, а й потенційного конфлікту інтересів.
У зв'язку з цим, посилання суду в оскаржуваній постанові на те, що ОСОБА_2 порушив вимоги п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», а саме порушив обов'язок не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів та не вжив заходів для зовнішнього та самостійного врегулювання конфлікту інтересів, передбачених ст. 29 Закону України «Про запобігання корупції», не можуть бути визнані обґрунтованими та такими, що відповідають дійсності, оскільки в цьому випадку, як обґрунтовано зазначається в апеляційний скарзі, виникає питання про те, чому ОСОБА_2 притягнуто до відповідальності лише за ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, якщо ч. 1 цієї статті передбачена також відповідальність за неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів, з урахуванням того, що відповідно до пунктів 2, 4 ч. 1 ст. 28 вказаного вище Закону, ОСОБА_2, як суб'єкт відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією, був зобов'язаний не лише повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли дізнався чи повинен був дізнатися про наявність у нього реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадках перебування на посаді, яка не передбачає наявності у нього безпосереднього керівника - Національне агентство чи інший визначений законом орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, а й вживати заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.
За таких обставин, перевіривши доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_2 - адвоката Ковальчук І.В., суд апеляційної інстанції вважає необхідним, за наслідками її розгляду, прийняти рішення, яким подану скаргу задовольнити; постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23 квітня 2018 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП - скасувати, а провадження у справі щодо нього - закрити, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 цього Кодексу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 247, 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 - адвоката Ковальчук І.В.задовольнити.
Постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від23 квітня 2018 року, відповідно до якої ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП - скасувати, а провадження у справі щодо нього - закрити, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 цього Кодексу.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду міста Києва
С.О.Новов
Головуючий у 1-й інстанції - суддя Трубніков А.В.