03680, м. Київ, вул. Солом»янська, 2-А
Факс 284-15-77 е-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Апеляційне провадження № 22-ц/796/6845/2018 р. Головуючий у 1 інстанції - Миколаєць І.Ю.
Справа № 759/18722/15-ц Доповідач - Мараєва Н.Є.
19.09.2018 р. Апеляційний суд міста Києва в складі суддів судової палати з розгляду
цивільних справ :
Головуючого - Мараєвої Н.Є.,
Суддів - Андрієнко А.М., Заришняк Г.М.
При секретарі - Задорожній О.Д.
Розглянули у відкритому судовому засіданні в м.Києві
Цивільну справу за апеляційною скаргою
представника Святошинської районної в м.Києві державної адміністрації
на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17 травня 2018 р.
в справі за позовом ОСОБА_1 до Святошинської районної в м. Києві
державної адміністрації, Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування
житлового фонду Святошинського району м. Києва», Департаменту з питань реєстрації
виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації)
про визнання права користування приміщенням та зобов'язанням вчинити дії
Заслухавши доповідь судді Мараєвої Н.Є., пояснення осіб, які з»явилися, перевіривши
матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 17 травня 2018 р. частково задоволено позов ОСОБА_1 до Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва», Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) про визнання права користування приміщенням та зобов'язанням вчинити дії.
Так, визнано приміщення НОМЕР_1 розташоване на 1-му поверсі, площею 18,8 кв.м відповідно до поверхового плану будинку - житловим; визнано за ОСОБА_1 право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1
Зобов'язано Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» укласти з ОСОБА_1 договір найму житлового приміщення АДРЕСА_1; в іншій частині позову - відмовлено.
В апеляційній скарзі представник Святошинської районної в м.Києві державної адміністрації просить скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17 травня 2018 р. та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на незаконність даного рішення, зокрема, що суд неповно з'ясував обставини справи, не дав належної оцінки доказам, порушив норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до п.8 ч.1 Розділу XIIІ Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України в реакції Закону №2147VIII від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційній суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Відповідно до ч. 6 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративної-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одинець), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Відповідно до п.3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402- VIII апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.
У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду в порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону №2147- VIII від 03 жовтня 2017 року.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи позивачу, який працював начальником ЖЕО-803, а з 2009 р. по 2011 р. - директором КП «РЕО-1», у зв»язку із виконанням трудових обов»язків було дозволено проживання у нежитловому приміщенні на першому поверсі в будинку-гуртожитку по АДРЕСА_1
Як зазначав, позивач обґрунтовуючи свій позов, вказаний будинок належав заводу «Ізумруд» у м.Києві. Він поселився у кімнату №103-а вказаного гуртожитку в січні 2001 р. з дозволу коменданта гуртожитку, профспілкового комітету та адміністрації заводу «Ізумруд».
Рішенням Київської міської ради від 1 березня 2001 р. № 217/1194 «Про створення комунального підприємства» «Спецжитлофонд» гуртожитки в м. Києві і в тому числі гуртожиток по вул. Новій. 2 в м. Києві був переданий на баланс та в управління КП «Спецжитлофонд».
В цей період часу його право на проживання у спірному приміщенні гуртожитку кімн.103-А оформлено не було; та в зв'язку із передачею будинку з балансу заводу «Ізумруд» на баланс КП «Спецжитлофонд» документи на право вселення та проживання його в кімнНОМЕР_1 не збереглись.
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 06.08.2004 р. №1479 «Про передачу будинків комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд», розпорядженням Святошинської районної в м.Києві державної адміністрації від 15.06.2005 р. № 931 «Про прийняття до комунальної власності територіальної громади Святошинського району м. Києва житлових будинків» АДРЕСА_1 був прийнятий до комунальної власності територіальної громади Святошинського району м. Києва на баланс та в оперативне управління КП УЖГ Святошинського району м. Києва (а.с.210).
З моменту його вселення з 2001 р. до 2005 р. КП «Спецжитлофонд» не ставив питання про його незаконне проживання в житловому приміщенні кімн.НОМЕР_1, а з 2005 р. до 1 вересня 2008 р. КП УЖГ Святошинського району м. Києва, а до теперішнього часу Комунальне підприємство «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» про його виселення питання не ставили, надають йому квитанції про оплату житлово-комунальних послуг та приймають його оплату за спірне приміщення.
Також, позивач посилався на те, що він як директор КП «РЕО-1» мав право на отримання службового житла, тому в квітні 2010 р. він звертався до голови Святошинської районної в м.Києві державної адміністрації з проханням включити АДРЕСА_1 в перелік службових та надати йому цю квартиру. Проте, в 2011 р. районні ради було ліквідовано, змінилося керівництво району, вся власність територіальної громади Святошинського району м.Києва перейшла до власності м.Києва. Вказане питання вирішено не було.
Позивач також зазначав, що вказане приміщення є його постійним місцем проживання, що він отримує комунальні послуги у повному обсязі та їх оплачує (гаряча та холодна вода, центральне опалення, двірник, сантехнік. електрик та інше).
Тому, він звернувся до суду із даним позовом.
Заперечуючи проти позову та обґрунтовуючи апеляцію, представник Святошинської районної в м.Києві державної адміністрації, зокрема зазначав, що відповідно до вимог ст.129 ЖК України позивачу спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на дану площу в гуртожитку не видавався, і будь-яких документальних підтверджень цієї обставини немає; що такого приміщення АДРЕСА_1 також немає, що підтверджується наявним у матеріалах справи технічним паспортом (копія) на житловий будинок, інвентарний номер 12812 від 17.01.2007 р., виготовленим Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на нерухоме майно», - такого приміщення за таким номером та площею на плані за поверхами не існує (а.с. 6-11).
Зазначали, що вказане приміщення було утворено внаслідок перепланування двох нежитлових приміщень (комор) на першому поверсі вказаного будинку, що не заперечувалося стороною позивача.
Що стосується Звіту про проведення технічного обстеження на відповідність житлового приміщення державним стандартам, будівельним нормам і правилам, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до висновку якого - вказане приміщення можна вважати житловою кімнатою у складі житлових кімнат будинку-гуртожитку та можливо експлуатувати приміщення як житло, то сторона апелянта зазначала наступне.
Що відповідно до п.3 постанови Ради Міністрів УРСР від 11.03.1985 р. №105 «Про порядок державного обліку житлового фонду» житлові будинки та жилі приміщення в інших будівлях, призначені для постійного проживання громадян, а також для використання в установленому порядку як службових жилих приміщень підлягають Державному обліку; що житлові будинки та жилі приміщення в інших будівлях включаються до складу житлового фонду після прийняття їх в експлуатацію державною приймальною комісією, реєстрації і технічної інвентаризації.
Також зазначали, що будинок АДРЕСА_1 перебуває у власності територіальної громади міста Києва, Святошинській районній в місті Києві державній адміністрації переданий до сфери управління та закріплений на праві повного господарського відання за Комунальним підприємством «Керуюча компанія з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м.Києва».
До власника чи інших компетентних органів з питанням визнання нежитлового приміщення житловим чи проведення інвентаризації після реконструкції та перепланування позивач не звертався.
Тому, сторона апелянта вважає, що при вирішенні справи суд використав невластиві йому функції і визначив правовий режим майна - нежитлове приміщення визнав житловим; що у цьому випадку позивачу необхідно було звертатися власника чи інших компетентних органів, до компетенції яких відноситься питання переведення нежитлових приміщень в житлові.
Такі доводи апеляції є слушними.
Згідно ст.129 ЖК України на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації, орган місцевого самоврядування видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу в гуртожитку.
Згідно розпорядження виконавчого органу КМР (КМДА) від10.12.2010 р. №1112 «Про питання організації управління районами в місті Києві було затверджено перелік підприємств, організацій та установ, майно яких передається до сфери управління районних в місті Києві державних адміністрації згідно з додатками 1-10 до цього розпорядження.
Згідно додатку №8 до вказаного розпорядження та переліку підприємств, організацій та установ, майно яких віднесено до сфери управління Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації зазначено також жилий будинок АДРЕСА_1
Згідно Інструкції про порядок проведення інвентаризації об»єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 р. №127 та Методичних рекомендацій з питань технічної інвентаризації об»єктів нерухомого майна, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлового господарства від 5.09.2003 р. №146, об»єкт нерухомого майна після проведення реконструкції та капітального ремонту повинен пройти процедуру технічної інвентаризації.
Крім того, питання визначення типу приміщення та віднесення його до категорії житлового належить до компетенції відповідних органів, повноваження яких не можуть перекладатися на суд.
Так, в судовому засіданні апеляційної інстанції встановлено, що спірне приміщення не є житловим, було утворено і переобладнано позивачем із двох нежитлових приміщень, що відповідних документів на вказане приміщення не існує, що спірне нежиле приміщення за НОМЕР_1 не значиться у технічному паспорті на житловий будинок АДРЕСА_1, що документів, на підставі яких це приміщення було надано у користування позивачу, також немає; за належним переоформленням (переведенням) та узаконенням утвореного ним нежилого приміщення в житлове позивач до власника житла та відповідних компетентних органів не звертався.
Доводи сторони позивача про те, що ним сплачуються комунальні послуги не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки, оплата проводилися позивачем за комунальні послуги, якими він фактично користувався.
Тому, судова колегія вважає, що висновок суду першої інстанції про визнання спірного приміщення житловим є передчасним, що підстав для задоволення позовних вимог немає
Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За таких обставин судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції не можна визнати законним і обґрунтованим, тому воно підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст.268, 352, 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника Святошинської районної в м.Києві державної адміністрації на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17 травня 2018 р. - задовольнити.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17 травня 2018 р. в справі за позовом ОСОБА_1 до Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва», Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) про визнання права користування приміщенням та зобов'язанням вчинити дії - скасувати і постановити нове рішення, яким в задоволенні позову - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складено 24.09.2018 р.
Головуючий :
Судді :