№2-3604/09
10 грудня 2009 р. Кіровський райсуд м. Донецька у складі
судді Юр'євої Т.І.
при секретарі Власенко Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 і АТ «Український інноваційний банк», 3-я особа ТОВ «ОСОБА_3И.Р.» про визнання договору застави недійсним, суд
Позивачка звернулась до суду з позовом, в якому вказує, що 30.01.2007 року за заявою директора ТОВ «Компанія «М.И.Р.» ОСОБА_2 на підставі кредитної угоди № 08/07-ю Донецькою філією АТ «Український інноваційний банк» було надано кредит на поновлення обігових коштів ТОВ «Компанія «М.И.Р.» в сумі 70000 грн. на строк до 29.01.2008 року зі сплатою за користування кредитом у розмірі 19 відсотків річних від суми фактичної позикової заборгованості.
ТОВ «Компанія «М.И.Р.» зобов'язувалось знижувати заборгованість по кредиту за графіком, який було встановлено п. 3.3.2 кредитної угоди № 08/07-ю, та щомісячно сплачувати нараховані проценти.
Вказані зобов'язання боржником у передбачений угодою термін не виконано, та на підставі заяв директора від 21.01.2008 року та від 20.06.2008 року за додатковими угодами № 1 від 29.01.2008 року та № 3 від 27.06.2008 року для ТОВ «Компанія «М.И.Р.» було встановлено новий графік погашення заборгованості, який останнім також не виконувався, а прострочена заборгованість станом на 13.11.2008 року становила 81454 гр. 29 коп.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитною угодою від 30.01.2007 року № 08/07-ю між ТОВ «Компанія «М.И.Р.» та Донецькою філією АТ «Українській інноваційний банк» 30.01.2007 року було укладено договір застави товарів в обігу, за яким майно, передано в заставу банку було оцінене в сумі 135 000 грн.
На підставі заяви директора ТОВ «Компанія «М.И.Р.» від 20.06.2008 року та п.1.6 договору застави товарів в обігу від 30.01.2007 року, 27.06.2008 року було здійснено заміну предмету застави та заставодавця, яким виступив ОСОБА_2.
Таким чином, 27.06.2008 року між АТ «Український інноваційний банк» в особі Донецької філії акціонерного товариства «Український інноваційний банк» та ОСОБА_2 було укладено договір застави майна, оціненого сторонами на суму 125 000 грн., в забезпечення виконання зобов'язання за вищезазначеною кредитною угодою.
Однак, майно, яке було передано в заставу банку за договором застави від 27.06.2008 року, а саме: парогенератор РИ-4, предвспеніватель, сушка вен туре с пневмотрансформатором на подачу з бункерної вилежи з радіатором, вентилятор сушки, термоформа ТФ-1, пластмасовий бак 200 літрів з насосом бункера вилежи 5 куб.м. у кількості дві штуки, комплект деталей для монтажу лінії, оцінене сторонами на суму 125 000 грн., належить не тільки ОСОБА_2, але й її.
Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
29.01.1994 року вона та ОСОБА_2 уклали шлюб, який був зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Київського районного управління юстиції м. Донецька за актовим записом № 74.
Таким чином, позивачка вважає, що майно, яке було передано у заставу банку за договором застави від 27.06.2008 року, придбане за рахунок спільних коштів подружжя 03.04.2008 року згідно договору купівлі-продажу № ЗО від 03.04.2008 року, та належить на праві спільної сумісної власності її та ОСОБА_2
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує, його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно зі ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.
При укладанні договору застави б/н від 27.06.2008 року ОСОБА_2 діяв від свого імені без її згоди.
Заочним рішенням Кіровського районного суду м. Донецька від 21.04.2009 року позовна заява АТ «Український інноваційний банк» в особі Донецької філії акціонерного товариства «Український інноваційний банк» до ОСОБА_2, про звернення стягнення на майно, задоволена в повному обсязі. Згідно рішення суду було задоволене вимоги Акціонерного товариства «Український інноваційний банк» на суму 82298 грн. 83 коп., що складається із заборгованості по кредиту у розмірі 66850 гр., по процентам - 14604 гр.29 коп., а також судових витрат, звернуто стягнення на майно, яке згідно договору застави від 7.06.2008 р. у заставі АТ «Укрінбанк».
Позивачка вказує, що про існування договору застави и заочного рішення суду вона взнала тільки у травні 2009 р.
Позивачка просить визнати недійсним договір застави від 27.06.2008 р., укладений між ОСОБА_2 і АТ «Укрінбанком» в особі Донецької філії АТ «Укрінбанк».
В судовому засіданні позивачка повністю підтримала свій позов, дала суду пояснення, аналогічні вищевказаному.
Представник відповідача - АТ «Український інноваційний банк» позов не визнав, суду пояснив, що ОСОБА_2 і ОСОБА_1 були постійними клієнтами Донецької філії АТ «Укрінбанк» та користувались послугами банку. 30.01.2007 р. у забезпечення виконання зобов'язань за кредитною угодою від 30.01.2007 р. № 08/07-ю між ТОВ «Компанія «М.И.Р.» та Донецькою філією АТ «Укрінбанк» було укладено договір застави товарів в обігу, за яким майно передано в заставу банку було оцінене в сумі 135000 гр. В заставу цім договором передавались автозапчастини, пізніше вони невідомо куди зникли, а 20.06.2008 р. директор ТОВ «Компанії «М.И.Р.», яким був ОСОБА_2, звернувся до банку із заявою заміни предмету застави на інше майно, що є його власністю, а саме: парогенератор РИ-4, предвспеніватель, сушка вен туре с пневмотрансформатором на подачу з бункерної вилежи з радіатором, вентилятор сушки, термоформа ТФ-1, пластмасовий бак 200 літрів з насосом бункера вилежи 5 куб.м. у кількості дві штуки, комплект деталей для монтажу лінії, оцінене сторонами на суму 125 000 грн. Договір застави з ОСОБА_2 на вищевказане майно був укладений 27.06.2008 р. ОСОБА_2 просив керівництво банку укласти договір у простій письмової формі, посилаючись на фінансові труднощі. Керівництво пішло йому на зустріч, та договір застави був підписаний без нотаріального посвідчення. ОСОБА_2 гарантував згоду своєї дружини. Крім того, позивачці було відомо про заміну застави, та укладення договору застави від 27.06.2008 р. Представник відповідача вважає, що не має підстав для визнання договору застави недійсним, оскільки позивачка знала про цей договір , і в разі своєї незгоди із заставою майна мала можливість звернутися до банку чи до суду з питанням щодо його розірвання чи визнання недійсним, а банк мав би можливість вирішити питання щодо заміни предмету застави. Подання позову в наступний час пов'язано з позовом банку до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом за звернення стягнення заборгованості на заставне майно. Представник просить відмовити позивачці у позові.
Відповідач ОСОБА_2 позов визнав, суду пояснив, що заяву про заміну заставного майна він писав під диктовку працівника банку. Майно, яке зазначене у договорі застави від 27.06.2008 року, належить його сім'ї, він його купував на сумісні з дружиною кошти. Позивачка - його дружина, займається підприємницькою діяльністю. Працівники банку не пропонували йому договір застави майна від 27.06.2008 р. посвідчити нотаріально. Він не просив керівництво банку укласти договір у простій письмової формі. Він вважає, що договір застави треба визнати недійсним, оскільки він був укладений без згоди з його дружиною, яка не знала про цей договір.
Представник 3-й особи - ТОВ «Компанія «М.И.Р.» в судове засідання не з'явився, про день слухання справи повідомлений належним чином.
Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав:
Згідно протоколу засідання Кредитного комітету АТ «Укрінбанку» від 29.01.2007 р. прийнято рішення надати кредит ТОВ «Компанії «М.И.Р.» в особі директора ОСОБА_2, на суму 70000 грн. з оформленням договору застави товарів в обігу, за яким майно, передано в заставу банку було оцінене в сумі 135 000 грн., з обов'язковим оформленням залога з нотаріальним посвідченням.
30.01.2007 року за заявою директора ТОВ «Компанія «М.И.Р.» ОСОБА_2 на підставі кредитної угоди № 08/07-ю Донецькою філією АТ «Український інноваційний банк» було надано кредит на поновлення обігових коштів ТОВ «Компанія «М.И.Р.» в сумі 70000 грн. на строк до 29.01.2008 року зі сплатою за користування кредитом у розмірі 19 відсотків річних від суми фактичної позикової заборгованості.
ТОВ «Компанія «М.И.Р.» зобов'язувалось знижувати заборгованість по кредиту за графіком, який було встановлено п. 3.3.2 кредитної угоди № 08/07-ю, та щомісячно сплачувати нараховані проценти.
Вказані зобов'язання боржником у передбачений угодою термін не виконано, та на підставі заяви директора від 21.01.2008 року та від 20.06.2008 року за додатковими угодами № 1 від 29.01.2008 року та № 3 від 27.06.2008 року для ТОВ «Компанія «М.И.Р.» було встановлено новий графік погашення заборгованості, який останнім також не виконувався, а прострочена заборгованість станом на 13.11.2008 року становила 81454 гр. 29 коп.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитною угодою від 30.01.2007 року № 08/07-ю між ТОВ «Компанія «М.И.Р.» та Донецькою філією АТ «Українській інноваційний банк» 30.01.2007 року було укладено договір застави товарів в обігу, за яким майно, передано в заставу банку було оцінене в сумі 135 000 грн.
На підставі заяви директора ТОВ «Компанія «М.И.Р.» від 20.06.2008 року та п.1.6 договору застави товарів в обігу від 30.01.2007 року, 27.06.2008 року було здійснено заміну предмету застави та заставодавця, яким виступив ОСОБА_2.
Таким чином, 27.06.2008 року між АТ «Український інноваційний банк» в особі Донецької філії акціонерного товариства «Український інноваційний банк» та ОСОБА_2 було укладено договір застави майна, оціненого сторонами на суму 125 000 грн., в забезпечення виконання зобов'язання за вищезазначеною кредитною угодою.
В заставу банку за договором застави від 27.06.2008 року було передано майно, а саме: парогенератор РИ-4, предвспеніватель, сушка вен туре с пневмотрансформатором на подачу з бункерної вилежи з радіатором, вентилятор сушки, термоформа ТФ-1, пластмасовий бак 200 літрів з насосом бункера вилежи 5 куб.м. у кількості дві штуки, комплект деталей для монтажу лінії, оцінене сторонами на суму 125 000 грн.
Вказане майно було придбане ОСОБА_2 по договору № 30 від 3.04.2008 р. у ПП «МСД-1», що підтверджується специфікацією к договору і квитанцією про оплату .
В судовому засіданні встановлено, що вищевказане майно було придбане ОСОБА_2 за сумісні гроші його сім'ї, в період знаходження у зареєстрованому шлюбі з позивачкою. 29.01.1994 року ОСОБА_2 та позивачка уклали шлюб, який був зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Київського районного управління юстиції м. Донецька за актовим записом № 74.
Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Таким чином, суд вважає, що майно, яке було передано у заставу банку за договором застави від 27.06.2008 року, придбане за рахунок спільних коштів подружжя 03.04.2008 року згідно договору купівлі-продажу № ЗО від 03.04.2008 року, та належить на праві спільної сумісної власності позивачці та ОСОБА_2
Згідно зі ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.
При укладанні договору застави б/н від 27.06.2008 року ОСОБА_2 діяв від свого імені без згоди дружини.
Відповідачем АТ «Укрінбанк» до суду не надано ніяких доказів, що про договір застави від 27.06.2008 р., укладений між ОСОБА_2 і банком, у простій письмовій формі, позивачка знала і дала згоду.
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує, його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Враховуючі, що при укладенні договору застави від 27.06.2008 р., був порушений закон укладення договору залогу у нотаріальній формі, відсутність згоди дружини на його укладення, суд вважає визнати недійсним договір застави від 27.06.2008 р., укладений між ОСОБА_2 і АТ «Укрінбанком» в особі Донецької філії АТ «Укрінбанк».
На підставі викладеного і керуючись ст. ст.. 60, 65 СК України, ст.. 215 ЦК України, ст..ст. 10.60, 213, 215 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 і АТ «Український інноваційний банк», 3-я особа ТОВ «ОСОБА_3И.Р.» про визнання договору застави недійсним задовольнити.
Визнати недійним договір застави б/н від 27.06.2008 р., між ОСОБА_2 і АТ «Український інноваційний банк» в особі Донецької філії АТ «Український інноваційний банк».
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом 10 днів з дня його проголошення, а потім шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду.
Суддя: