Справа 22ц-991 Головуючий у 1 інстанції Бескровна О.Л.
Категорія 27 Доповідач Біляєва О.М.
28 січня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Висоцької В.С.,
суддів Біляєвої О.М., Осипчук О.В.,
при секретарі Суліма Є.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом Приватного підприємства «Зевс» до ОСОБА_1 про стягнення позики за апеляційною скаргою відповідача на рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 10 листопада 2009 року,
Рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 10 листопада 2009 року позов задоволено.
Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій порушує питання про скасування рішення, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. ОСОБА_1 просив ухвалити нове рішення про відмову в позові.
В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що суд не врахував, що позивачем не надано оригіналу касового чеку на підтвердження виданої суми відповідачу та журналу реєстрації договорів позики. Судом не дано належної оцінки тій обставині, що дата укладення договору та п. 3.1 зазначені не відповідачем. Суд не обґрунтовано не прийняв до уваги, що відповідач має відкриті рахунки в банках, на яких є певні суми; докази щодо фінансового стану позичальника. Крім того, суд не зважив, що видача грошей здійснюється при пред'явленні паспорту або іншого документа, що його замінює; проте в спірний період такий документ у відповідача був відсутній в зв'язку з оформленням документів для виїзду за кордон. На його думку, судом дана неправильна оцінка показанням свідків на користь позивача.
В апеляційній інстанції ОСОБА_1 та його адвокат ОСОБА_2 підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити.
Позивач в судове засідання не з'явився; про час та місце розгляду справи повідомлений.
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Згідно зі статтею 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що між сторонами було укладено договір позики на суму 16000 гр. ОСОБА_3 виконання договору сплинув, але ОСОБА_1 зобов'язання не виконав.
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та визначив закон, яким регулюються спірні правовідносини.
Згідно зі ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).
Судом першої інстанції встановлено, що між Приватним підприємством «Зевс» та ОСОБА_1 03 березня 2009 року були укладено в простій письмовій формі договір позики № 23ВД0032. Факт укладення підтверджується оригіналом договору на ас.29.
Із тексту договору вбачається, що ОСОБА_1 брав на себе зобов'язання повернути борг за договором у сумі 16000 гр. до 31 березня 2009 року.
Факт передачі грошей ПП «Зевс» та їх отримання відповідачем підтверджується оригіналом видаткового касового ордеру серії 12 АААА 198042 (ас. 30).
Підписи в договорі та видатковому касовому ордері від імені ОСОБА_1 виконані ним, що підтверджується поясненнями апелянта.
ОСОБА_3 повернення позики сплинув, але умови договору відповідач не виконав, чим порушив вимоги статті 1049 ЦК України.
Переконливих доказів, що борг відсутній, відповідач суду не надав. Форма договору позики, що передбачена статтею 1047 ЦК України, сторонами дотримана. Укладення договору позики грошей передбачено п. 3.7 Статуту Приватного підприємства «Зевс» (ас. 13-19).
Таким чином, суд правильно дійшов висновку про стягнення боргу в судовому порядку, оскільки позичальник не повернув позику в розмірі та строки, визначені договором.
В силу статті 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Проте належними доказами заперечення відповідача щодо неотримання грошей від позикодавця не підтверджені.
Допитані судом першої інстанції свідки не підтвердили тієї обставини, що відповідач ОСОБА_1 не отримав гроші від ПП «Зевс», згідно з договором.
Ця обставина підтверджена апелянтом в суді апеляційної інстанції.
Заперечення проти позову, викладені письмово (ас.31-33), щодо укладення договору внаслідок помилки не заслуговують на увагу, оскільки договір позики з цієї або іншої підстави в установленому законом порядку ОСОБА_1 не був оспорений. Текстом самого договору спростовуються пояснення відповідача стосовно укладення договору страхування.
Доводи скарги про відсутність паспорту на час укладення угоди не є підставою для відмови в позові.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду про обґрунтованість позовних вимог.
Враховуючи викладене, апеляційний суд визнає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу та залишає рішення без змін, згідно зі статтею 308 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.307 ч.1 п.1, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 10 листопада 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий
Судді