Справа №22ц-479/10 Головуючий 1 інстанції Халаджи О.В.
Категорія - 2 Доповідач Хейло Я.В.
Іменем України
20 січня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Новікової Г.В.
суддів - Хейло Я.В.,Стратіло В.І.
при секретарі Шуляк Я.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Красноармійського міськрайонного суду від 19 жовтня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на 1\2 частину квартири,-
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду від 19 жовтня 2009 року задоволено позовні вимоги позивача та визнано за позивачем право власності на 1\2 частину квартири за адресою АДРЕСА_1. Суд прийшов до висновку, що спірна квартира є об'єктом спільної сумісної власності сторін , придбана сторонами під час сумісного проживання без реєстрації шлюбу, частки сторін у неї є рівними, тому частка позивача у квартирі складає 1\2.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду та винести нове рішення по справі, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вважає, що рішення суду є незаконним, оскільки у судовому засіданні не були доведені обставини, які суд вважав встановленими. Факт проживання сторін однією родиною, який суд вважав встановленим є фактом, що має юридичне значення та може бути встановлений лише за заявою однієї з сторін у порядку окремого провадження, але сторони у справі з такою заявою до суду не зверталися. Суд, не з'ясувавши належним чином характер його відносин з позивачкою, прийшов до необґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Спірна квартира була придбана для нього його матір'ю, а тому не може були визнана спільною сумісною власністю подружжя.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони мешкали однією родиною з 2006 року, для спільного проживання у січні 2006 року зняли квартиру за адресою АДРЕСА_2, де мешкали разом до лютого 2007 року та цей факт не оспорювали у судовому засіданні.15 лютого 2007 року ними була придбана квартира за адресою АДРЕСА_1 вартістю 10100 грн. яка була зареєстрована на ім'я відповідача. Після оформлення договору купівлі-продажу сторони продовжували спільне проживання та 1 червня 2007 року зареєстрували шлюб. Від спільного життя ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3.
Суд першої інстанції дійшов до висновку, що зазначене нерухоме майно було придбане сторонами у період спільного проживання однією родиною , є їх спільною сумісною власністю в рівних частках, а за таких підстав позов підлягає задоволенню.
Апеляційний суд, заслухав доповідача, пояснення сторін та їх представників, вивчив матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 1 постанови „Про судове рішення” № 11 від 29 грудня 1976 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обгрунтованим вважається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановленні обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Судом на підставі належних доказів встановлено ,що сторони з 2006 року мешкали однією родиною, вели спільне господарство, мали спільний бюджет. В період спільного проживання придбали квартиру. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що це майно є спільною сумісною власністю сторін.
Відповідно до ст.74 Сімейного Кодексу України, якщо чоловік та жінка проживають однією сім'єю,але не знаходяться у шлюбі між собою, майно придбане ними під час сумісного проживання, належить їм на праві сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
В судовому засіданні встановлено, що іншій порядок користування спірним майном сторонами не встановлювався.
Доводи апеляційної скарги в тієї частині, що квартира придбана за кошти матері відповідача, суд не може прийняти до уваги, оскільки вони не підтверджені належними доказами. В судовому засіданні відповідач не оспорював той факт, що мешкав з позивачкою однією родиною з 2006 року ,вони обидва працювали та мали спільні грошові заощадження.
Доводи апеляційної скарги в частині, що спірні вимоги підлягають розгляду у порядку окремого провадження не ґрунтуються на законі.
Розглядаючи позовні вимоги, суд повно та всебічно з'ясував обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, правильно встановив правовідносини, які склались між ними і дійшов до обгрунтованого висновку про задоволення заявлених вимог.
Висновки суду є правильними, оскільки грунтуються на обставинах, які встановлені в судовому засіданні, наданих сторонами доказах, у відповідності з нормами матеріального і процесуального законодавства.
Інші наведені в апеляційній скарзі доводи є непереконливими, не спростовують висновків суду і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення.
Оскільки апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинам справи, то підстав для задоволення скарги і зміни судового рішення немає.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 314 ЦПК України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити. Рішення Красноармійського міськрайонного суду від 19 жовтня 2009 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: