Справа 22ц-38 Головуючий у 1 інстанції Космачевська Т.В.
Категорія 27 Доповідач Біляєва О.М.
21 січня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Висоцької В.С.,
суддів Біляєвої О.М., Осипчук О.В.,
при секретарі Суліма Є.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовом закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1, Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 26 червня 2009 року,
16 березня 2009 року позивач пред'явив в суд даний позов до ОСОБА_1, посилаючись на те, що 23 квітня 2008 року відповідач отримав кредит у розмірі 161120 гр. 25 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16,08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 23 квітня 2028 року.
Відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав; станом на 16 лютого 2009 року має заборгованість 134243 гр. 88 коп., яка складається з наступного: 129361 гр. 25 коп. - заборгованість за кредитом; 4764 гр. 19 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 53 гр. 43 коп. - заборгованість з комісії за користування кредитом; 65 гр. 01 коп. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором сторони 23 квітня 2008 року уклали договір іпотеки будинку АДРЕСА_1.
Позивач просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на зазначений будинок разом із земельною ділянкою шляхом продажу вказаних об'єктів закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПриватБанк) з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням позивачу всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Позивач просив також виселити ОСОБА_1 зі спірного будинку зі зняттям з реєстраційного обліку.
Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 26 червня 2009 року позов задоволено частково: в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № КТН3GК0000000108 від 23 квітня 2008 року в сумі 134243 гр. 88 коп. звернуто стягнення на предмет іпотеки - будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0766 за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1, шляхом їх продажу на прилюдних торгах. В решті позову відмовлено.
Відповідач ОСОБА_1, не погоджуючись із рішенням суду в частині задоволення позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій порушує питання про скасування рішення в цій частині та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування скарги апелянт посилався на те, що суд зазначив в рішенні, що відповідач був присутнім в судовому засіданні, проте це не відповідає дійсності, оскільки він не брав участі в жодному судовому засіданні, скориставшись правом участі у цивільній справі через представника ОСОБА_2 Крім того, суд належним чином не перевірив наявність заборгованості у сумі, вказаній позивачем, оскільки на час ухвалення рішення прострочена заборгованість відсутня взагалі. Суд не зважив на норми статті 1056-1 ЦК України, якою передбачено недопустимість збільшення розміру процентів банком в односторонньому порядку та не перевірив збільшення розміру процентів, який зазначено в розрахунку. Додатками до договору передбачена процентна ставка 16,66% річних та визначено щомісячний платіж 1890 гр. 68 коп., який він сплачує до теперішнього часу. Також суд не врахував, що звернення на предмет іпотеки можливо в разі суттєвого порушення умов кредитного договору; ці обставини судом не досліджувались. Звернення стягнення на предмет іпотеки означає дострокове одностороннє розірвання кредитного договору, проте такі вимоги банком не заявлені. Банк повинен був письмово вимагати усунення порушення умов кредитного договору, що ним не було зроблено. Крім того, предмет іпотеки на час розгляду справи зазнав значних змін, оскільки проведено його капітальний ремонт більш ніж на 100000 гр., зроблено огорожу, зведено господарські будівлі.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача ОСОБА_3 підтримав апеляційну скаргу з наведених в ній мотивів, просив задовольнити.
Представник ПриватБанку Чернобай А.В. заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила рішення суду залишити без змін.
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з пп. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, виходив з того, що між сторонами 23 квітня 2008 року був укладений кредитний договір, за яким станом на 16 лютого 2009 року є заборгованість у сумі 134243 гр. 88 коп. В забезпечення виконання кредитних зобов'язань був укладений договір іпотеки будинку АДРЕСА_1. Оскільки невиконанням кредитних зобов'язань позивачеві завдані збитки та порушені його права, належить звернути стягнення на предмет іпотеки разом із земельною ділянкою площею 0,0766 га за тією ж адресою. Вимоги про виселення не підлягають задоволенню, оскільки відсутні докази про те, що ОСОБА_1 зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1.
Рішення суду про відмову в позові про виселення сторонами не оскаржується.
Щодо висновку суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, то з ним не можна погодитись, оскільки він не відповідає обставинам справи та зроблений з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до вимог статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
В силу частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 23 квітня 2008 року між позивачем і відповідачем ОСОБА_1 укладено письмовий Кредитний договір № КТН3GК0000000108 (далі - Договір) на строк до 23 квітня 2028 року у вигляді не поновлюваної лінії у розмірі 161120 гр. 25 коп. на наступні цілі: у розмірі 126250 гр. на придбання нерухомості; у розмірі 2525 гр. на сплату винагороди за надання фінансового інструменту у момент надання кредиту; 909 гр. - страхування майна; 632 гр. 25 коп. - особисте страхування; в також у розмірі 30805 гр. на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених пп. 2.1.3, 2.2.7 даного Договору, зі сплатою за користування Кредитом відсотків у розмірі 1,34% на місяць на суму залишку заборгованості за Кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 2,00% від суми наданого кредиту у момент надання кредиту, винагорода за резервування ресурсів у розмірі 0,48% річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно з п.7.2 даного Договору. Періодом сплати вважати період з 15 по 20 число кожного місяця.
Зобов'язання ПриватБанку за кредитним договором позивачем виконані, що відповідачем не оспорюється.
В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 між сторонами 23 квітня 2008 року укладено договір іпотеки, предметом якого є надання ОСОБА_1 в іпотеку нерухомого майна: цілого жилого будинку з надвірними будівлями, який розташований у АДРЕСА_1. Іпотека поширюється і на земельну ділянку за цією ж адресою.
Відповідно до вимог статті 33 Закону України № 898-1У від 05 червня 2003 року «Про іпотеку» з наступними змінами та доповненнями у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно з частиною 3 статті 39 Закону України «Про іпотеку», суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.
Позивачем на підтвердження позовних вимог надано розрахунок заборгованості за кредитним договором, з якого видно, що ПриватБанк збільшив процентну ставку у жовтні 2008 року - до 18,12%; у лютому 2009 року - до 29,52%.
Пунктом 2.3.1 Договору передбачено право ПриватБанку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування Кредитом при зміні кон'юнктури ринку грошових ресурсів в Україні. В даному випадку Банк зобов'язаний надіслати Позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки.
Проте відповідач заперечує отримання будь-яких повідомлень від ПриватБанку з цього приводу.
Надані позивачем в судове засідання копії листів на адресу ОСОБА_1 та копії реєстрів відправлення рекомендованої пошти не можна визнати належним доказом щодо повідомлення позичальника, оскільки вони не підтверджують факт отримання вказаних листів.
Крім того, з листа центру поштового зв'язку № 7 м. Краматорська видно, що рекомендована кореспонденція на адресу, за якою мешкає відповідач, не надходила.
Судом встановлено, що відповідачем проводилось погашення суми кредиту в розмірі, визначеному Договором. Ця обставина підтверджується копіями платіжних документів.
За таких підстав апеляційний суд вважає, що не сплата ОСОБА_1 нарахованих ПриватБанком сум з урахуванням підвищеної процентної ставки обумовлена об'єктивними причинами, а саме: не отриманням повідомлень з Банку.
Проте суд першої інстанції належним чином не перевірив факт виконання відповідачем обов'язків, визначених договором; не перевірив розрахунок заборгованості, який представлений позивачем, та не з'ясував питання щодо підвищення процентної ставки, яка в позовній заяві та відповідно в рішенні суду визначена як 16,08%, тобто в розмірі, встановленому договором між сторонами.
Враховуючи викладене, апеляційний суд не може погодитись із висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки.
Апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апеляційний суд ухвалює нове рішення про відмову в позові.
Керуючись ст.ст.307 ч.1 п.2, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 26 червня 2009 року в частині звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення судового збору скасувати та ухвалити нове рішення.
В позові закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.
Рішення набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з часу набрання законної сили.
Головуючий
Судді