Справа № 22-156 Головуючий у 1 інстанції Лебеденко С.В.
Категорія 42 Доповідач Лоленко А.В.
25 січня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Лоленко А.В.
суддів: Лук»янової С.В., Дем»яносова М.В.
при секретарі Косюга Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, на рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 02 жовтня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 , Сектору громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Пролетарського РВ ДМУ ГУМВС України у Донецькій області про виселення, зняття з реєстраційного обліку та зустрічному позові ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу недійсним у зв»язку з фіктивністю,-
ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виселення, посилаючись на те, що 22 червня 2009 року придбав в особисту власність двокімнатну квартиру на підставі договору купівлі-продажу, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Зараз в його квартирі проживають та зареєстровані відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Відповідачі є сторонніми особами, він не перебував та не перебуває з ними у родинних відносинах. Придбана квартира йому необхідна для особистих сімейних потреб, але відповідачі у добровільному порядку не бажають виселятися з його квартири. Вважає, що такими діями відповідачі обмежують його у здійсненні права власності, а саме права володіння, користування та розпорядження квартирою. Просив виселити їх з спірної квартири без надання іншого житлового приміщення та зобов»язати Сектор громадянства , імміграції та реєстрації фізичних осіб Пролетарського РВ ДМУ ГУМВС України у Донецькій області зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1.
ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись з зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу недійсним в зв»язку з фіктивністю, посилаючись на те, що колишній власник квартири ОСОБА_5 вже заявляв до них вимоги про виселення. Рішенням суду було відмовлено і апеляційний суд погодився в цим. Як в місцевому суді , так і в апеляційному інтереси ОСОБА_5 представляв ОСОБА_1 Укладення договору купівлі -продажу між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 це шлях до виселення їх. ОСОБА_6 не збирається користуватися спірною квартирою, квартира придбана за 21155 грн., тоді як реальна ціна квартири не менш 225 тис.грн.
Рішенням Пролетарського районного суду м. Донецька від 02 жовтня 2009 року:
у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_4 , Сектору громадянства , імміграції та реєстрації фізичних осіб Пролетарського РВ ДМУ ГУМВС України про виселення, зняття з реєстраційного обліку відмовлено;
у задоволенні позовних вимог ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_8 до ОСОБА_1, ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу недійсним відмовлено.
Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу квартири, укладеного 22 червня 2009 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , останній придбав у власність квартиру АДРЕСА_1. 03.07.2009 року позивач ОСОБА_1 зареєстрував своє право власності в КП Бюро технічної інвентаризації м. Донецька, про що свідчить відповідний витяг.
З довідки про склад сім»ї КП «ЖЕК №2» Пролетарського району м.Донецька від 28.07.2009 року вбачається, що в спірній квартирі зареєстровані ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4. Але 05.08. 2009 року ОСОБА_5 буз знятий з реєстраційного обліку , що підтверджується відміткою в його паспорті.
Відповідачка ОСОБА_2 зверталась до суду з позовними вимогами щодо визнання за нею права власності на спірну квартиру. Справа розглядалась судами неодноразово, але ОСОБА_2 було відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Відповідачі не є та ніколи не були власниками квартири за адресою АДРЕСА_1, а мають лише похідне право на користування квартирою як колишні члени сім»ї колишнього власника квартири - ОСОБА_5.
Суд вважає можливим справу розглянути у відсутності ОСОБА_5 та Сектора громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Пролетарського РВ ДМУ ГУМВС України у Донецькій області, які належним чином повідомлені про розгляд справи і просили розглянути справу за їх відсутністю.
Вислухавши доповідача, пояснення ОСОБА_1, який просив рішення суду в частині відмови в позові про виселення відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 скасувати, позов задовольнити, оскільки цим рішенням порушується його право власності на квартиру і він як власник квартири не має можливості нею розпоряджатися, пояснення ОСОБА_2 , ОСОБА_3, ОСОБА_4 та їх представника ОСОБА_9, які просили рішення суду в частині відмови їм в позові про визнання договору купівлі-продажу недійним в зв»язку з фіктивністю скасувати, задовольнити їх позов, оскільки суд не дав належної оцінки зібраним по справі доказам, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 не підлягає задоволенню за таких підстав.
Рішення суду в частині відмови в позові ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним в зв»язку з фіктивністю є законним і обґрунтованим.
Суд дійшов правильного висновку про те, що не може свідчити про фіктивність укладеної угоди те, що ОСОБА_1 і ОСОБА_5 вирішили їх виселити шляхом укладення угоди купівлі-продажу, оскільки останні вказаний факт не підтвердили, а ОСОБА_5 у добровільному порядку був знятий з реєстраційного обліку в спірній квртирі.
Посилання на те, що вартість квартири приблизно складає 35-40 тис. доларів США , а продаж спірної квартири за 21155,00 грн. свідчить теж про фіктивність угоди, не може служити підставою для скасування рішення суду , оскільки суд послався на ст.. 632 ЦК України, яка передбачає , що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. При цьому ОСОБА_5 в судовому засіданні підтвердив факт, що вони з ОСОБА_1 дійшли згоди щодо ціни, гроші він отримав у повному обсязі. Відповідно до реєстру прав власності на нерухоме майно загальна вартість нерухомого майна складає 21155,00 грн.
Інших доказів, які б свідчили про фіктивність угоди, не надано.
Що стосується висновків суду про відмову в позові ОСОБА_1 про виселення ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,в зв»язку з тим, що вони є наймачами, і на підставі ст.. 168 ЖК України новий власник повинен був попередити про розірвання договору найму житлового приміщення, то з такими висновками апеляційний суд погодитись не може за таких підстав.
Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають і зареєстровані в спірній квартирі як колишні члени сем»ї колишнього власника квартири. Новий власник квартири ОСОБА_1 ніяких відносин до найму квартири, проживання, реєстрації вказаних осіб не має.
Статтею 41 Конституції України та ст.. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. (ст..ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України).
Права власника житлового будинку( квартири) визначені ст.. 383 ЦК України та ст.. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім»ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК України з урахуванням положень ч.1 ст. 405 ЦК України члени сім»ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку ( квартирі) , що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеної відповідно до угоди з власником. Право члена сім»ї власника будинку ( квартири) користуватися цим житлом існує лише за наявності у власника права приватної власності на це майно. Таким чином, виникнення права членів сім»ї власника будинку (квартири) на користування цим будинком та обсяг цих прав залежить від виникнення у власника будинку ( квартири) права власності на цей будинок ( квартиру), а відтак, припинення права власності особи на будинок ( квартиру) припиняє право членів сім»ї на користування цим будинком ( квартирою).
Права членів сім»ї власника будинку на об»єкт власності є похідним від прав самого власника.
Передбачаючи право власника житлового будинку ( квартири) на відчуження цих об»єктів, закон не передбачив при цьому перехід прав і обов»язків попереднього власника до нового власника в частині збереження права користування житлом (житлового сервітуту) членів сім»ї колишнього власника у випадку зміни власника будинку ( квартири) .
Частина 4 статті 156 ЖК України передбачає збереження такого права користування житлом лише для членів сім»ї, які припинили сімейні відносини з власником будинку, при умові збереження права власності на будинок цього ж власника, тобто при незмінності власника майна.
При змінності власника майна, як в даному випадку власником квартири є ОСОБА_1, який до колишніх членів сім»ї колишнього власника квартири ніякого відношення не має, а тому на нього не можна покладати обов»язок про попередження про розірвання договору найму житлового приміщення, оскільки він не укладав такий договір, не зберігається право на проживання в квартирі відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, які підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення.
Оскільки Сектор громадянства , імміграції та реєстрації фізичних осіб притягнутий як співвідповідач по справі, то підлягають і задоволенню вимоги ОСОБА_1 щодо зобов»язання про зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4
Керуючись ст. ст. 307 ч.1, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 02 жовтня 2009 року в частині відмови у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Сектору громадянства , імміграції та реєстрації фізичних осіб Пролетарського РВ ДМУ ГУМВС України у Донецькій області про виселення без надання іншого жилого приміщення, зняття з реєстраційного обліку скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Сектору громадянства , імміграції та реєстрації фізичних осіб Пролетарського РВ ДМУ ГУМВС України у Донецькій області про виселення без надання іншого жилого приміщення, зняття з реєстраційного обліку задовольнити.
Виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з квартири, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
Зобов»язати Сектор громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Пролетарського РВ ДМУ ГУМВС України у Донецькій області зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1.
В іншій частині рішення суду залишити без зміни.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.
Головуючий:
Судді: