Справа № 22ц-1047 Головуючий у 1 інстанції Биліна Т.І.
Категорія 26 Доповідач Біляєва О.М.
28 січня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Висоцької В.С.,
суддів Біляєвої О.М., Осипчук О.В.,
при секретарі Суліма Є.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Вугледарі про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків, за апеляційною скаргою відповідача на рішення Вугледарського міського суду Донецької області від 26 листопада 2009 року,
Рішенням Вугледарського міського суду від 26 листопада 2009 року позов задоволено частково: з відповідача на користь ОСОБА_1 в відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків, стягнуто 18000 гр.
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Вугледарі звернулося до Апеляційного суду Донецької області з апеляційною скаргою на зазначене рішення, в якій просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове рішення про відмову в позові, оскільки вважають, що судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
В обґрунтування скарги відповідач посилався на те, що суд не врахував, що Фонд за спричинену працівнику моральну шкоду не несе відповідальності, оскільки норми щодо відшкодування моральної шкоди виключено з базового Закону. Крім того, факт заподіяння моральної шкоди не встановлений МСЕК, позивачем не надані докази завдання моральної шкоди, а суд безпідставно відхилив клопотання про призначення медико-соціальної експертизи. При ухваленні рішення суд не прийняв до уваги, що відповідач повністю відшкодував потерпілому шкоду, сплативши одноразову допомогу та проводячи виплати з щомісячних страхових виплат. На думку апелянта, відповідальність в даному випадку має нести роботодавець, а позивачем пропущено строк звернення до суду. Вважають, що суд порушив вимоги ст.212 ЦПК України щодо оцінки доказів.
Представник Фонду Царегородцев С.Ф. в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився; про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу, а рішення суду залишає без змін з таких підстав.
Суд першої інстанції, розглядаючи вимоги позивача та задовольняючи їх частково, виходив з того, що позивач тривалий час працював на підприємствах вугільної промисловості в шкідливих умовах. Під час виконання трудових обов'язків отримав два професійних захворювання, що потягло стійку втрату працездатності на 60% за сукупністю, встановлену вперше висновком МСЕК в 2003 році. Ушкодженням здоров'я позивачеві завдана моральна шкода.
Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що вимоги позивача про стягнення на його користь моральної шкоди підлягають задоволенню.
Відповідно до положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (в редакції на час виникнення права на відшкодування шкоди), саме на Фонд соціального страхування покладено обов'язок своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, що заподіяна працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, в тому числі сплатити йому грошову суму за моральну шкоду при наявності факту заподіяння шкоди.
Право на отримання потерпілим страхових виплат внаслідок професійного захворювання настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.
Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що позивачу стійку втрату професійної працездатності 60% за сукупністю в зв'язку з професійними захворюваннями - антракоз (40%) та вібраційна хвороба (20%) вперше встановлено висновком МСЕК від 22 жовтня 2003 року; ОСОБА_1 визнаний інвалідом 3 групи (ас. 10, 13).
Визначений судом розмір моральної шкоди 18000 гр. передбачений матеріальним законом, який діяв на час виникнення права на відшкодування моральної шкоди, та відповідає тяжкості ушкодження здоров'я позивача.
Суд врахував характер та тривалість моральних страждань позивача в зв'язку з професійними захворюваннями; істотність вимушених змін у життєвих стосунках потерпілого; неможливість відновлення здоров'я. Ушкодження здоров'я завдає фізичні та моральні страждання потерпілому, вимагає від нього додаткових зусиль для організації життя.
Доводи скарги про те, що факт заподіяння моральної шкоди не встановлений МСЕК і суд безпідставно відхилив клопотання про призначення відповідної експертизи, безпідставні і не ґрунтуються на законі, який не передбачає обов'язковість висновків МСЕК в данному випадку. Сам факт ушкодження здоров'я свідчить про наявність моральної шкоди.
За таких підстав суд обґрунтовано відмовив в задоволенні клопотання про призначення медико-соціальної експертизи для визначення наявності факту спричинення моральної шкоди.
Також непереконливі доводи скарги про необґрунтованість вимог про відшкодування моральної шкоди з тих підстав, що норми Закону України „"Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" щодо відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей припинено.
Відповідно до ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності. Акт законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи, а тому зазначені норми не можуть бути підставою для відмови у праві на відшкодування моральної шкоди до їх прийняття. Право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійних захворювань, виникло у потерпілого в 2003 році.
Інші доводи апеляційної скарги також не заслуговують на увагу та не спростовують висновків суду.
Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи; доказам дана належна оцінка. Спір вирішено на підставі наданих сторонами доказів у відповідності із нормами матеріального та процесуального законодавства.
Згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу, а рішення суду залишає без змін.
Керуючись ст.ст.307 ч.1 п.1, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Вугледарі відхилити.
Рішення Вугледарського міського суду від 26 листопада 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з часу набрання законної сили.
Головуючий
Судді