Справа №22ц-602/ 2010 Головуючий в 1 інстанції Федорчук М.М.
Категорія 24 Доповідач Будулуца М.С.
19 січня 2010 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого - судді: Курило В.П.
суддів: Санікової О.С., Будулуци М.С.,
при секретарі Суліма Є.Ю.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 25 червня 2009 року по справі за позовом комунального комерційного підприємства „Донецькміськтепломережа” (далі - ККП„Донецькміськтепломережа”) до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання, -
18 серпня 2008 року ККП „Донецькміськтепломережа” звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання за період з 1 липня 2005 року по 30 червня 2008 року у розмірі 5720 грн. 17 коп.
Під час розгляду справи позивач уточнив позов і просив стягнути з усіх відповідачів за період с 1 липня 2005 року по 1 січня 2009 року заборгованість за вказані комунальні послуги у сумі 5261 грн.27 коп.
Рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 25 червня 2009 року позовні вимоги ККП „Донецькміськтепломережа” задоволені частково.
З ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ККП „ Донецьктепломережа” за період з 18 серпня 2005 року по 1 січня 2008 року в солідарному порядку стягнута заборгованість за теплопостачання у розмірі 4923 грн. 44 коп. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.
З вказаним рішенням суду не погодились відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 (далі - апелянти) та, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, подали апеляційну скаргу. Зазначили, що суд безпідставно стягнув зазначену заборгованість, не об'єктивно розглянув справу, оскільки договір про надання послуг з теплопостачання з ними не укладався, тарифи на теплопостачання, які суд прийняв до уваги, не відповідають вимогам постанови Кабінету Міністрів України № 955 від 10 липня 2006 року щодо їх формування. З цих підстав просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В судовому засіданні апеляційного суду відповідачка ОСОБА_1 підтримала доводи апеляційної скарги.
Інші відповідачі - ОСОБА_2, ОСОБА_3., ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулись до апеляційного суду з заявою, в якій просили розглянути справу у їх відсутності.
Представник позивача ККП „Донецьктепломережа” Строєнко Ю.Ю. заперечувала проти доводів скарги та просила рішення суду залишити без змін.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення відповідачки, представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - зміні, з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з вимогами п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Відповідно до ч.2 ст.309 цього ж ЦПК норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці відносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
Як передбачено ч.3 ст.309 ЦПК України, порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
За приписами ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають ті обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі, і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд, у відповідності з вимогами ст. 212 ЦПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до п.5 ч.3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року № 1875 - IV, споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Статтею 19 Закону України «Про теплопостачання» від 2 червня 2005 року № 2633 -IV також передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Як зазначено в ст. 360 ЦК України, співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Частково задовольняючи позовні вимоги ККП "Донецькміськтепломережа" про стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3., ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь позивача заборгованість за теплопостачання у сумі 4923 грн. 44 коп. в солідарному порядку, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі не сплачували в повному обсязі витрати за теплопостачання у період з 18 серпня 2005 року по 1 січня 2008 року. Тягар утримання спірної квартири несуть відповідачі і повинні сплачувати витрати за теплопостачання в квартирі АДРЕСА_1, які є співвласниками квартири в рівних частках, відповідно до свідоцтва про право власності на квартиру (а. с. 54).
Місцевий суд дійшов висновку, що відповідно до вимог ст.ст.156, 162 ЖК України ОСОБА_1 та повнолітні члени її сім'ї ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 - несуть солідарну відповідальність з оплати послуг за опалення та гаряче водопостачання.
Розглядаючи спір по суті, суд першої інстанції встановив, що відповідачі по справі оплату послуг з опалення та гарячого водопостачання проводили у неповному обсязі. Згідно з розрахунками позивача, заборгованість за ці послуги у період з за період з 18 серпня 2005 року по 1 січня 2008 року склала 4923 грн. 44 коп.
Виходячи з положень законодавства та обставин по справі, суд дійшов правильного висновку про необхідність стягнення даної заборгованості з відповідачів.
В іншій частині позову про стягнення заборгованості позивачу відмовлено внаслідок спливу позовної давності та безпідставності заявлених вимог і рішення суду в цій частині сторонами не оскаржується.
Розглядаючи справу по суті, суд першої інстанції з'ясував, що ціни та тарифи за надання відповідних послуг встановлені органами самоврядування на підставі рішень Донецької міської № 20/1 від 24 червня 2005 року, № 4/2 від 11 вересня 2006 року та № 23/19 від 19 вересня 2008 року.
Відповідно до ст. 31 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875 - IV органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово -комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.
Статтею 13 Закону України «Про теплопостачання» від 2 червня 2005 року № 2633 -IV передбачено, що до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належить встановлення для відповідної територіальної громади в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності, крім тарифів та теплову енергію, що виробляються на установках комбінованого виробництва теплової і електричної енергії.
Таким чином, згідно з вищенаведеними нормативно - правовими актами передбачена оплата послуг з теплопостачання за встановленими тарифами, які затверджені міською радою.
Доводи апеляційної скарги щодо невідповідності встановлених тарифів вимогам діючого законодавства не можна прийняти до уваги, оскільки позов з цього приводу до суду не заявлявся і встановлені тарифи не скасовані.
Не приймаються до уваги твердження апелянтів про те, що позивачем оплата за спірний період нарахована з порушенням встановлених тарифів на комунальні послуги.
У п.п.20 - 21 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (із наступними змінами і доповненнями) вказано, що плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку, а у разі відсутності у квартирі та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення - з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства, а з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об'єму) квартири та додатково за перевищення розрахункової потужності приладів опалення (радіаторів) згідно із законодавством.
З матеріалів справи вбачається, що квартира відповідачів має опалювальну площу 84,2 кв. м та оплата за послуги їм нараховувалась відповідно до встановлених тарифів, а за гаряче водопостачання з 1 січня 2007 року - за показаннями засобу обліку.
З позовом про перерахунок оплати за надані послуги у спірний період до суду вони не звертались
Відповідно до ст.ст.10 і 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи на засадах змагальності сторін за зверненням юридичних і фізичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог, на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ч.4 ст.60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доводи апелянта щодо надання відповідачам послуг неналежної якості у спірний період не знайшли своє підтвердження.
Статтею 18 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року № 1875 - IV передбачено, що у разі порушення виконавцем умов договору, споживач має право викликати його представника для складання та підписання акта - претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. Представник виконавця повинен з'явитися на виклик споживача не пізніше строку, визначеного договором. Акт - претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. У разі неприбуття представника виконавця в погоджений умовами договору строк або необґрунтованої відмови від підписання акта - претензії він вважається дійсним, якщо його підписали не менше як два споживачі. Акт - претензія споживача подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає письмово обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензії. Спори щодо задоволення претензій споживачів вирішуються в суді. Споживач має право на досудове вирішення спору шляхом задоволення пред'явленої претензії.
Однак відповідачами у спірний період не було складено актів-претензій, що не дає підстав вважати доводи відповідачів доведеними.
Всупереч тверджень апелянтів, розмір плати за користування зазначеними комунальними послугами, позивачам нарахована за затвердженими у встановленому порядку тарифами.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що оскільки між сторонами не було укладено договору про надання послуг, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Як зазначено у ч.1 ст.4 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.
Суд обґрунтовано не прийняв до уваги доводи відповідачів про те, що на них не можуть покладатися зобов'язання по оплаті вказаних вище послуг, оскільки, між ними та ККП " Донецькміськтепломережа " не укладено письмового договору про їх надання.
Згідно зі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори, правочини, інші юридичні факти.
Згідно зі ст. 509 ЦК України - зобов'язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 ЦК України (в тому числі і з юридичних фактів).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, сплатити гроші тощо).
З обставин справи вбачається, що хоча між сторонами по справі не укладено письмового договору на оплату комунальних послуг, проте, позивач фактично їх надавав, а відповідачі здійснювали оплату за надані послуги не в повному обсязі.
У судовому засіданні в апеляційній інстанції встановлено, що між сторонами фактично існували і існують правовідносини по наданню житлово-комунальних послуг і користування такими послугами, які випливають із зазначених вище нормативно-правових актів. Позивач виконував свої зобов'язання по наданню таких послуг, відповідачі є споживачами цих послуг та зобов'язання по їх оплаті у повному обсязі не виконували.
Відповідно до ч.3 ст.510 ЦК України, якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
У даному випадку позивач, виконавши свої зобов'язання з надання послуг, має законні підстави вимагати від відповідачів оплати за надання їм цих послуг.
Окрім цього, частиною 1 ст.218 ЦК України передбачено, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано поклав на відповідачів обов'язок по відшкодуванню суми боргу і судових витрат.
Справа розглянута судом в межах заявлених позовних вимог відповідно до вимог ст.ст. 10, 11, 60, 212 ЦПК України.
Втім, визначаючи порядок стягнення з відповідачів заборгованості за теплопостачання та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - в солідарному порядку, суд припустився помилки та не врахував, що кожен з відповідачів є співвласником 1/6 частини квартири, та відповідно до вимог ст. 360 ЦК України, кожний з відповідачів, як співвласник, зобов'язаний сплатити заборгованість за комунальні послуги з теплопостачання відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності.
Оскільки при вирішенні справи суд порушив норми матеріального і процесуального права, відповідно до п.4 ч.1ст.309 ЦПК України рішення суду слід змінити та стягнути на користь ККП „Донецькміськтепломережа” з кожного із відповідачів по 820 грн.57 коп. (4923 грн. 44 коп.: 6 = 820 грн.57 коп.) заборгованості за теплопостачання та, згідно з вимогами ч.1ст.88 ЦПК України, по 5 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, частково задовольнивши апеляційну скаргу.
Керуючись ст. 303, 309 , 316 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 25 червня 2009 року змінити.
Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, з кожного окремо, по 820 грн. 57 коп. заборгованості за теплопостачання на користь комунального комерційного підприємства „Донецькміськтепломережа” а також по 5 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення набирає чинності з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Судді: