Провадження № 2-а/760/1294/18
В справі № 752/5740/18
20 серпня 2018 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді - Шереметьєвої Л.А.
за участю секретаря - Гак Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ППС Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції Сергієнка Артема Ігоровича, третя особа: Департамент патрульної поліції про визнання незаконними дії інспектора, скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі, суд
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом і просить визнати дії відповідача щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення незаконними, скасувати постанову серії ВР №132491 від 09 березня 2018 року та закрити провадження у справі.
Посилається в позові на те, що 09 березня 2018 року постановою відповідача про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ВР № 132491, його було притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510, 00 гр.
Згідно вказаної постанови 09 березня 2018 року об 11 год. 15 хв. він, керуючи транспортним засобом «MAZDA», д.н.з. НОМЕР_1, в м. Києві по вул. Саксаганського, 22 здійснив зупинку автомобіля ближче 30 м. від автобусної зупинки що суттєво заважало посадці - висадці пасажирів, чим порушив вимоги п.п. «Е» п. 15.9. ПДР, та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Вважає вказану постанову такою, що підлягає скасуванню, оскільки ним було дотримано вимог ПДР при здійсненні зупинки, оскільки він зупинив свій автомобіль на прилеглій території для в'їзду до двору будинку № 20 по вул. Саксаганського у м. Києві і перешкод для руху інших транспортних засобів чи пішоходів не створив.
Згідно п.п. «Е» п. 15.9. ПДР зупинка забороняється ближче 30 м. від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає - ближче 30 м. від дорожнього знака такої зупинки з обох боків.
При цьому, відповідно п. 15.1. ПДР, зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі.
Оскільки його автомобіль знаходився на прилеглій території для в'їзду до двору будинку, а не на дорозі, то приписи пункту 15.9 ПДР до таких обставин не можуть бути застосовані.
Приписи п. п. «В» п. 15.10. ПДР ним порушені також не були, оскільки руху пішоходів його автомобіль не заважав.
Крім того, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, ним заперечувався факт порушення ПДР, було надано письмові пояснення, однак відповідачем, в порушення ст. ст. 278, 279 КУпАП України, не було здійснено будь-якої підготовки до розгляду справи, як і не було оголошено посадової особи, яка розглядає справу, не були вирішені його усні клопотання, в тому числі про перенесення часу розгляду справи з метою підготовки до її розгляду, а також після категоричної незгоди з пред'явленим порушенням ПДР, справа про адміністративне правопорушення розглянута інспектором безпосередньо на місці його вчинення, без складання протоколу про адміністративне правопорушення.
За таких обставин оскаржувана постанова винесена інспектором неправомірно, а також з порушенням порядку розгляду справ про адміністративні правопорушення, що призвело до порушення його прав, закріплених ст. 268 КУпАП, а тому підлягає скасуванню, а дії інспектора під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови слід визнати незаконними.
Виходячи з цього. Просить задовольнити позов.
В судове засідання позивач не з'явився, про час розгляду справи повідомлявся належним чином. Надав суду заяву, в якій позов підтримав і просить розглядати справу в його відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Представник третьої особи в судове засідання також не з'явився, про час розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки.
За таких обставин, суд вважає можливим розгляд справи у відсутності належним чином повідомленого відповідача та представника третьої особи.
Крім того, ухвалою судді від 14 травня 2018 року було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Згідно зі ст. 162 КАС України позивачу був наданий строк для надання суду відзиву на позовну заяву, а третій особі - для надання письмових пояснень.
Представник 3-ї особи, скориставшись своїм правом, надав суду відзив на позовну заяву як від свого імені, як представника 3-ї особи, так і відповідача.
Зазначив, що відповідно до статті 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відтак, на виконання вищевказаних вимог та вимог статтей 268, 278, 279 КУпАП, відповідач, розпочавши розгляд справи, назвав своє ім'я, посаду та спеціальне звання, зазначив порушення, яке вчинив позивач, а саме вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, пояснив позивачеві його права та надав можливість надати письмові чи усні пояснення з приводу вчиненого правопорушення.
Зазначив, що жодних клопотань позивач не заявляв.
Крім того, факт вчинення позивачем зазначеного правопорушення підтверджується фото та відео записами з нагрудної камери АА № 000135.
Таким чином, розглядаючи дану адміністративну справу, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами.
Виходячи з цього, просить у позові відмовити.
Дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 КАС України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що 09 березня 2018 року позивач, керував автомобілем НОМЕР_1 за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 22, здійснив зупинку та стоянку автомобіля на автобусній зупинці , чим порушив вимогу п. 15.9 «Е» ПДР України, внаслідок чого відносно нього відповідачем була складена постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Диспозиція частини 3 статті 122 КУпАП передбачає відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується.
Повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.
Відповідно до п. 15.9 «Е» ПДР зупинка забороняється ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає - ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків.
Згідно ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Згідно п.п. 1, 2 ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, ПДР та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, а також створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам.
Відповідно до п.16 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 340 від 08 травня 1993 року (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 р. № 511) посвідчення водія на право керування транспортним засобом однієї з категорій видається особі, яка пройшла медичний огляд у порядку, встановленому МОЗ, а також підготовку або перепідготовку відповідно до встановлених планів і програм та склала теоретичний і практичний іспити в сервісному центрі МВС.
Тобто, позивач, як водій, який має посвідчення водія, зобов?язаний знати та виконувати Правила дорожнього руху.
Згідно з п.п.1.3, 1.4, 1.5 Правил учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Згідно з п.п. 2, 3 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про порушення ПДР, зокрема правопорушення передбачені ст. 122 КУпАП.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 258 КУпАП посадовими особами національної поліції на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення, яка відповідає вимогам ст. 283 КУпАП.
З оспорюваної позивачем постанови вбачається, що останній підписав постанову про накладення адміністративного стягнення і жодних зауважень до її змісту та зазначених у ній допущених ним порушень Правил дорожнього руху не зазначив.
Відповідно до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі,розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу.
Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 252 КУпАП та Інструкцією передбачено, що поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Продаючи відзив,представник 3-ї особи долучив до матеріалів справи диск з відеозаписом, а також фото, з яких чітко вбачається порушення відповідачем Правил дорожнього руху, оскільки його автомобіль здійснив зупинку на тротуарі, на обладнаній зупинці маршрутних транспортних засобів.
Тобто, не лише з порушенням допустимої відстані до зупинки маршрутних транспортних засобів, а на тротуарі самої зупинки.
Крім того, з наданого відеозапису вбачається, що відповідач при розгляді справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, роз'яснив позивачу його права та обов'язки, зазначив докази, на які він посилається як на підтвердження вини позивача, та які також зазначені у постанові про накладення адміністративного стягнення, в свою чергу позивач ніяких зауважень та клопотань не заявляв, та вислухавши інспектора, підписав оскаржувану постанову.
Що стосується винесення постанови на місці зупинки транспортного засобу, суд виходить з наступного.
Відповідно до рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої ст. 276 КУпАП положення частини першої ст. 276 КУпАП, яке передбачає, що "справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення", в аспекті порушеного в конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення "за місцем його вчинення" визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 територіальні органи Міністерства внутрішніх справ ліквідовано як юридичні особи публічного права.
Законом або будь-яким іншим актом законодавства не передбачено правонаступництво Національної поліції України від міліції та органів внутрішніх справ відповідно.
Отже, виходячи з положень рішення Конституційного суду розгляд справи про адміністративне правопорушення повинен відбуватись у межах адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.
Водночас, згідно з положеннями КУпАП протокол про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху інспектором патрульної поліції не складається. Саме інспектор (працівник органу і підрозділу Національної поліції, який має спеціальні звання), а не Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції, уповноважений розглядати адміністративну справу та за результатами її розгляду виносити постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Таким чином поліцейський, який уповноважений виносити постанову про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, має право здійснювати розгляд адміністративної справи на місці, де було вчинено таке адміністративне правопорушення, та на місці, де він несе службу саме в той час.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказ ами, висновками експертів , показаннями свідків.
Будь-яких доказів, які б спростовували обставини, викладені в постанові, а також у відзвиві на позов та диску з відеозаписом, щодо скоєного адміністративного павопорушення, позивач суду не надав.
Обставини вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджені відео- та фото- доказами, долученими до матеріалів справи, які є доказами в розумінні вимог ст.77 КАС України.
Виходячи з цих обставин та викладеного вище, суд вважає правомірними дії відповідача, а постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності законною.
Керуючись ст.ст.8, 19 Конституції України, ст. ст. 1, 9, 122 ч. 3, 222, 258, 265-2, 268, 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 2, 72, 77, 78, 242-246, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до інспектора ППС Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції Сергієнка Артема Ігоровича, третя особа: Департамент патрульної поліції про визнання незаконними дії інспектора, скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя : Л.А.Шереметьєва