11 вересня 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/2213/18
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Єресько Л.О.,
за участю:
секретаря судового засідання - Фрідманн Н.А.,
представника позивача - Стрижака С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
26 червня 2018 року ОСОБА_1 /надалі по тексту - позивач, ОСОБА_1 / звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства оборони України /надалі - відповідач/, де просить:
- визнати протиправними рішення Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням ІІ групи інвалідності, внаслідок поранення поранення, отриманого під час виконання обов'язків військової служби;
- скасувати пункт 47 протоколу № 37 від 06 квітня 2018 року засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум;
- зобов'язати Міністерства оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу внаслідок настання ІІ групи інвалідності, у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності -20.03.2017р.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 20 березня 2017 року йому вперше встановлена ІІ група інвалідності у зв'язку з наявністю поранень, контузії та захворювання, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії, а тому у нього виникло право на отримання одноразової грошової допомоги згідно зі статтями 16 та 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Постанови Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві", а отже відмова відповідача є протиправною.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.07.2018 відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні).
27.08.2018 від відповідача на електронну адресу суду надійшов відзив на позов, в якому просив відмовити в задоволенні вимог з тих підстав, що позивача було звільнено з лав Збройних Сил в 1989 році, а інвалідність йому встановлено у 2017 році, тобто в рази більше ніж через три місяці після звільнення з такої служби, у зв'язку із чим, враховуючи законодавчі зміни до положень пп. 6 п. 2 ст. 16 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, пп.3 п. 6 Порядку № 975, а також правові висновки, викладені Верховним Судом в постанові від 26.06.2018 у справі № 750/5074/17, позивач не має право на одноразову грошову допомогу. До того ж, виходячи зі змісту пп.3 п. 6 Порядку № 975 /а. с. 48-52/.
Оригінал відзиву, в тому числі докази про надіслання копії відзиву позивачу, суду не надано.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.08.2018 задоволено клопотання представника позивача та постановлено перейти до розгляду справи № 816/2213/18 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначивши судове засідання на 11.09.2018 на 14:30.
27.08.2018 від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, за змістом якої позивач, не змінюючи позовні вимоги, заявлені при звернені до суду із даним судом, заявляє клопотання про встановлення судового контролю в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с. 55-56).
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі. Пояснив, що надіслана позивачем заява про збільшення позовних вимог за своєю суттю є клопотанням про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Відповідач участь уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки не повідомляв.
Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Пунктом 1 частини 3 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за даної явки.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті, а також інші письмові докази, що наявні у справі, суд виходить із такого.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач з 10.10.1986 по 04.01.1989 проходив строкову військову службу в лавах Збройних сил.
Згідно довідки Кременчуцького об'єднаного міського військового комісаріату від 04.05.2017 № 66/239 ОСОБА_1 проходив військову службу в лавах Збройних Сил з 10.10.1986 по 04.01.1989, в тому числі в ДР Афганістан з 07.05.1987 по 04.01.1989 (а.с. 13)
Згідно записів у військовому квитку позивача НОМЕР_1 (а.с. 15) позивача звільнено в запас 04.01.1989.
Висновком спеціаліста у галузі судово - медичної експертизи від 25.08.2016 №2139/ж встановлено, що проведенням судово-медичного обстеження Київського міського клінічного бюро судово - медичної експертизи у гр. ОСОБА_1 виявлені рубці , які утворилися в результаті загоєння ран, які могли утворитися внаслідок вогнепальних ран (осколкових) поранень, отриманих у 1988 /а.с. 67/.
У витязі з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (протокол № 3675 від 25.08.2016) зазначено, що множинні вогнепальні осколкові поранення голови, спини та обох рук (контузія головного мозку в 1988 році) старшого солдата у відставці ОСОБА_1 , 1968 року народження, наслідком яких рубці шкіри в зазначених анатомічних областях, що підтверджено висновком спеціаліста у галузі судово - медичної експертизи від 25.08.2016 №2139/ж Київського міського клінічного бюро судово - медичної експертизи, які у подальшому призвели до розвитку : « Стійких залишкових явищ перенесеної ЗЧМТ, МВТ у вигляді післятравматичної та дисциркулярної енцефалопатії ІІ-ІІІ ст., прогресуючого перебігу з вираженим церебростенічним синдромом, вестибуло - координаторними розладами, емоційно - вольовою нестікістю, мнестичним зниженням, вегето - судинною дисфенкцією, частими лікворо - динамічними кризами, стійко вираженим цефалгічним синдромом. Післятравматичного церебрального арахноїдиту з розсіяною органічною симптоматикою, вираженими лікворо-динамічними порушеннями, центральної вестибулярної дисфункції ІІІ ст. ІХС. Астеросклеротичного кардіосклерозу. Полісегментарного остеохондрозу. Деформуючого спондильозу TH12-L1, L2-L5. Грижі Шморля L1- L2, стенозу спино - мозкового каналу на рівні L3 - L4, L5-S1 з вираженим м'язево - тонічним та больовим синдромом.", що підтверджено військово - обліковими та медичними документами. Поранення (контузія) і захворювання, ТАК, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
З 20.03.2017 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності у зв'язку з пораненням, контузією і захворюванням, пов'язаними з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, про що видано довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 0563474 /а.с. 69/.
На підставі даної довідки позивач 06.06.2017 звернувся до Полтавського ОВК через Кременчуцький ОМВК із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, але останнім у складанні висновку було відмовлено позивачу.
Не погодившись, ОСОБА_1 звернувся до Автозаводського районного суду м. Кременчука.
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 23.11.2017 у справі № 524/5143/17 зобов'язано Полтавський обласний військовий комісаріат в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 направити розпорядникові бюджтних коштів висновок щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, внаслідок настання ІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби (а.с. 40-41).
На виконання вказаного рішення суду Полтавським ОВК на ім'я директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України подано висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , який з 20.03.2017 визнаний інвалідом ІІ групи, із доданими документами. Зазначено, що командування вважає, що ОСОБА_1 має право на отримання зазначеної грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності /а.с. 64/.
Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленим протоколом № 37 від 06.04.2018 (пункт 47), старшому солдату в запасі ОСОБА_1 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки інвалідність йому встановлена понад тримісячний термін після звільнення зі строкової військової служби, крім цього, заявником не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення, який передбачено пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги…, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013р. № 975/а.с. 70/.
Про прийняте рішення позивача повідомлено листом Полтавського ОВК від 25.04.2018 № 12/818 /а.с. 63/.
Не погодившись із вищевказаним рішенням Міністерства оборони України, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та аргументам учасників справи, суд виходить із наступного.
Згідно з частиною 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
На момент звернення позивача до Полтавського ОВК із заявою про виплату одноразової допомоги підстави та порядок виплати одноразовою допомоги військовослужбовцям визначаються Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (в редакції Закону № 1774-VIII від 06.12.2016) (надалі - Закон № 2011-XII).
Відповідно до статті 1 даного Закону - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Тобто одноразова грошова допомога є компенсаційним механізмом соціального захисту військовослужбовців, який спрямований на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Пунктом 2 статті 16-3 Закону № 2011-XII визначено, що у випадках, передбачених підпунктами 4-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов'язаним або резервістам.
Пунктом 1 статті 16 цього ж Закону встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві є гарантованою державою виплатою, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 06.12.2017, який набрав чинності з 01.01.2017, пункт 2 ст. 16 вищевказаного Закону викладено в новій редакції, відповідно до якої одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема:
“ 4) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті;
5) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби;
6) встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві”.
Міністерство оборони зазначає у своєму відзиві, що при вирішенні питання про виплату одноразової грошової допомоги позивачу необхідно керуватися законодавством, що діяло на день його звернення із відповідною заявою, а саме Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” в редакції станом на 01.01.2017 та відповідною редакцією Порядку № 975.
Виходячи із цієї редакції закону відповідач робить висновок, що оскільки позивач проходив строкову службу у лавах Збройних Сил, з якої був звільнений у 1989 році, то на нього поширюється дія пункту 6 статті 16 Закону № 2011-XII в редакції станом на 01.01.2017, із змісту якої слідує, що права на отримання одноразової грошової допомоги він не має через те, що інвалідність йому була вперше встановлена у 2017 році (тобто в рази більше ніж через три місяці після звільнення з такої служби, що суперечить положенню означеної норми).
Надаючи оцінку даним доводам відповідача суд приходить до таких висновків.
Суд погоджується, що ситуація позивача (військовослужбовець строкової військової служби) підпадає під дію пункту 6 статті 16 Закону № 2011-XII в редакції станом на 01.01.2017.
При цьому, суд визнає, що норми статті 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” у зв'язку із складністю їх конструкції допускають неоднозначне трактування, внаслідок чого і виник спір.
Тож для подолання неоднозначного розуміння (трактування) цієї норми суд вважає за необхідне застосувати граматичний (філологічний, лексичний, текстовий) спосіб тлумачення норми права, який передбачає з'ясування змісту норми права на підставі засобів граматичного і лексичного аналізу її словесного формулювання.
У результаті граматичного тлумачення виявляється буквальний зміст норми права.
Згідно з пунктом 6 частини 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції станом на 01.01.2017) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі “встановлення військовослужбовцю строкової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, АБО не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.
По - перше, дана норма визначає коло осіб, на яких поширюється її дія:
- військовослужбовці строкової служби,
- військовозобов'язані, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори,
- резервісти, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори для проходження служби у військовому резерві.
По-друге, дана норма визначає підстави призначення і виплати вищевказаному колу осіб одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності за такими умовами:
1) що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного особам, на яких поширюється дія цієї норми, АБО
2) не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку,
3) при цьому і одна і друга умови повинні бути пов'язаними із періодом проходження строкової військової служби, зборів, служби у військовому резерві.
У даному реченні перші дві умови з'єднано сурядним сполучником “або”, який в даному випадку має значення вибору.
Тож за буквальним прочитанням підстав призначення одноразової допомоги згідно п. 6 ст. 16 Закону № 2011-XII за першою із вищевказаних умов (внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва) не встановлено обмеження тримісячним терміном, як на тому наполягає відповідач.
Тримісячний термін застосовується до випадків, коли інвалідність особам, на яких поширюється дія цієї норми, встановлюється внаслідок захворювання або нещасного випадку.
Оскільки, як було встановлено судом вище, інвалідність ОСОБА_1 настала, зокрема, внаслідок множинних вогнепальних осколкових поранень голови, спини та обох рук (контузія головного мозку) /1988р./, що відповідає випадку, описаному у першій частині вищезазначеної норми (інвалідність, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), обмеження права позивача на отримання допомоги тримісячним строком є безпідставним.
На підставі наведеного суд відхиляє доводи відповідача про відсутність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги через встановлення йому інвалідності понад тримісячний термін після звільнення зі строкової військової служби.
Також суд зазначає, що, відмовляючи ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги, в рішенні комісії, оформленого пунктом 47 протоколу № 37 від 06.04.2018, Міністерство оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум посилається також на те, що «Крім цього, заявником не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення, який передбачено пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги…, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013р. № 975» (а.с. 70).
Згідно з п. 11 Порядку №975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: - заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; - довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії:
- постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;
- документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження;
- сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації;
- документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Згідно п. 4.7 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого чинним наказом Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014 року, у разі захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва) в період проходження військової служби військовослужбовець направляється на медичний огляд до ВЛК для визначення ступеня його придатності до військової служби та встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва) чи захворювання з виконанням обов'язків військової служби або з проходженням військової служби.
Рішення ВЛК про причинний зв'язок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва) військовослужбовця оформлюється свідоцтвом про хворобу, довідкою ВЛК, витягом з протоколу засідання ВЛК.
Після проходження ВЛК у разі звернення військовослужбовця (особи, звільненої з військової служби) лікарсько-консультативна комісія закладу охорони здоров'я оформляє необхідні документи на МСЕК для встановлення йому групи інвалідності та (або) відсотка втрати працездатності.
На військовослужбовців строкової військової служби, стосовно яких винесена постанова ВЛК з формулюванням: “Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби”, командир військової частини подає документи на МСЕК тільки в тому разі, якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) не пов'язане із вчиненням військовослужбовцем злочину чи адміністративного порушення та не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження.
Відповідно до п. 21.21 глави 21 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу у збройних силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 р. № 402 (далі - Положення № 402), за наявності тілесних ушкоджень (відсутність кінцівки, дефекти кісток черепа, рубці після поранень, наявність чужорідних тіл) у колишніх військовослужбовців - учасників бойових дій у роки Великої Вітчизняної війни, в інші періоди ведення бойових дій, у тому числі при проходженні військової служби в країнах, де велися бойові дії, а також у колишніх військовополонених у разі відсутності даних про їх медичний огляд ВЛК з цього приводу в період військової служби ці особи, незалежно від причини звільнення із Збройних Сил і ступеня придатності до військової служби у даний час, для встановлення характеру і давності тілесних ушкоджень за направленням військового комісара підлягають огляду судово-медичним експертом (за необхідності після обстеження у лікувально-профілактичному закладі). Результати медичного обстеження судово-медичним експертом заносяться в акт судово-медичного дослідження (висновок експерта) за наслідками поранення та разом з довідкою про проходження військової служби і перебування у частинах діючої армії, з посиланням на Перелік країн, посвідченням учасника бойових дій, військово-обліковими і медичними документами направляються до штатних ВЛК для встановлення причинного зв'язку поранення (каліцтва).
Саме в такому порядку Центральна військово-лікарська комісія Міністерства оборони України встановила причинний зв'язок поранення, контузії позивача з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Тобто, за змістом вказаного Положення категорія осіб, до якої належить позивач, при зверненні за отриманням одноразової грошової допомоги - не зобов'язана надавати додатково документ про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).
Також, відповідно до пункту 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення № 402, постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:
в) "Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, пов'язане з проходженням військової служби" - якщо воно одержане за обставин, не пов'язаних з виконанням обов'язків, або одержане внаслідок правопорушення.
г) "Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії" - якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період перебування в країнах, де велись бойові дії (Перелік країн затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.94 N 63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (із змінами), далі - Перелік країн), і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій.
В матеріалах висновку Полтавського ОМВК, копію якого долучено до матеріалів справи, міститься витяг із протоколу засідання Центральної військово - лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця від 25.08.2016 від 3675, згідно якого спеціально створеною комісією ВЛК підтверджено причинно-наслідковий зв'язок поранення (контузія) та захворювання ОСОБА_1 із виконанням ним обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії, що по своїй суті свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) (а.с. 68).
Більш того, на думку суду, додатковим підтвердженням отримання позивачем поранення (контузії) та захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби є довідка МСЕК серії АВ № 0563474, згідно якої позивачу надано ІІ групу інвалідності - поранення, контузія і захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с. 69).
Таким чином твердження відповідача, щодо відсутності у поданих матеріалах документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) не є обґрунтованими, оскільки форма такого документу законодавчо не визначена, а тому, за приписами наведеної норми такими документами можуть бути будь-які відомості, які свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).
Враховуючи вищенаведене в сукупності, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленого пунктом 47 протоколу № 37 від 06.04.2018, про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги, з огляду на таке.
За змістом п. 6 ст. 16-3 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Позивач проходив строкову військову службу у лавах Збройних Сил України, тому вирішення питання про призначення йому одноразової допомоги належить до компетенції Міністерства оборони України.
Судовим розглядом підтверджується право позивача на одноразову допомогу на підставі пункту 6 статті 16 Закону № 2011-XII.
За нормою пункту 8 статті 16-3 вказаного Закону особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
У відповідності до ч. 9 ст. 16-3 Закону № 2011-XII порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975) визначено, що у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0563474 позивачу встановлено другу групу інвалідності у зв'язку з пораненням, контузією, захворюванням, пов'язаними з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, з 20.03.2017 /а.с. 63/.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач реалізував своє право на одноразову грошову допомогу шляхом звернення до Полтавського ОВК за необхідним висновком 06.06.2017, тобто в терміни встановлені п. 8 ст. 16 Закону № 2011-XII.
Пунктом 11 Порядку встановлено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку /абзац 1 пункту 13 Порядку №975/.
Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови /абзац 2 пункту 13 Порядку №975/.
Таким чином розгляд заяви і доданих до неї документів, поданих військовослужбовцем для призначення і виплати одноразової грошової допомоги повинен закінчуватись прийняттям відповідного рішення (про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги).
За змістом пункту 2 Розділу І Положення про Комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, затвердженого наказом Міністерства оборони України 26.10.2016 № 564 комісія утворюється в апараті Міністерства оборони України з метою виконання пункту 13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок), та Положення про порядок виплати компенсаційних сум військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які стали інвалідами, членам сімей військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, які загинули під час виконання обов'язків військової служби чи служби в органах внутрішніх справ у складі національного контингенту чи національного персоналу, а також в інших окремих випадках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 травня 1994 року № 290.
Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ Положення з метою забезпечення виконання покладених на неї завдань Комісія зокрема зобов'язана приймати рішення про призначення (відмову у призначенні) одноразової грошової допомоги в місячний строк із дня надходження всіх необхідних документів.
Формою роботи Комісії є засідання, результати якого оформлюються протоколом, який підписується головою Комісії, його заступником, секретарем та всіма членами Комісії, які брали участь у засіданні.
Далі рішення Комісії про призначення (відмову у призначенні або повернення документів на доопрацювання) одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум доводиться до Департаменту фінансів Міністерства оборони України, а виплата одноразової грошової допомоги здійснюється відповідно до наказів /п. 11 Положення/.
Відповідно до пункту 15 Порядку № 975 рішення Комісії може бути оскаржено в судовому порядку.
Таким чином протокол є документальною формою фіксації подій та прийнятого рішення, що є актом індивідуальної дії.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 11.04.2018 у справі 760/1397/17 (номер в ЄДРСР 73355359)
Враховуючи, що відповідачем допущено помилкове тлумачення норми закону щодо права позивача, яке потягло за собою неправомірну відмову у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги як гарантованої державної виплати, то мало місце порушення права позивача на соціальний захист в цій частині. А відтак оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо посилання відповідача на правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 750/5074/17, то суд зазначає.
У постанові Верховного Суду у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у справі № 750/5074/17 викладені важливі висновки для вирішення даної категорії справ, судова палата дійшла висновку про наявність підстав для відступу від правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №276/322/17 (№К/9901/2174/17), відповідно до якого військовослужбовці строкової військової служби мають право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, у разі встановленні їм інвалідності, незалежно від часу її настання, та вважає за необхідне сформулювати наступний правовий висновок.
Частиною шостою статті 16 Закону № 2011-XII (в редакції чинній з 1 січня 2007 року до 1 січня 2014 року) для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби. У разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції ст.16 Закону №2011-ХІІ після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає.
При цьому, на думку судової палати така позиція не суперечить іншим правовим позиціям Верховного Суду України та Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 16 Закону № 2011-XII (в редакції чинній з 1 січня 2007 року до 1 січня 2014 року) у випадку, коли інвалідність встановлена військовослужбовцю, який проходив військову службу у добровільному порядку (за контрактом), після закінчення тримісячного строку після звільнення зі служби, та наявності у таких військовослужбовців права на отримання одноразової грошової допомоги.
Відповідно до частини 6 статті 16 № 2011-XII (в редакції чинній з 1 січня 2007 року до 1 січня 2014 року) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби під час проходження військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, що визначається у відсотках від загальної суми допомоги на випадок загибелі (смерті), встановленої пунктом 5 цієї статті.
Таким чином вищевикладені висновки стосуються порядку застосування частини другої статті 16 Закону № 2011-XII в редакції чинній з 1 січня 2007 року до 1 січня 2014 року.
Водночас на правовідносини у справі № 816/2213/18 поширюється Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в редакції станом на 01.01.2017.
Вирішуючи позовні вимоги про зобов'язання Міністерства оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу внаслідок настання ІІ групи інвалідності, у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності -20.03.2017, суд виходить із такого.
Тут суд погоджується із доводами відповідача, що законодавчі зміни (набрали чинності з 01.01.2017), які мали наслідком віднесення позивача до кола осіб, на яких поширено дію пункту 6 статті 16 Закону № 2011-XII з одночасним виключенням їх із сфери дії пунктів 4 та 5 цієї ж статті цього ж Закону, потягло за собою і зміну законодавчого регулювання питання щодо порядку призначення одноразової допомоги військовослужбовцям строкової служби та її розміру.
Так, у підпункті “б” пункту 1 статті 16-2 означеного Закону, який просить застосувати позивач при вирішенні його спору, визначено, що цей підпункт поширюється на випадки, визначені підпунктом 4 пункту 2 статті 16 Закону, із сфери дії якого виключено військовослужбовців строкової служби Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 06.12.2017 (набрав чинності з 01.01.2017).
З того часу розмір одноразової допомоги військовослужбовцям строкової служби визначається пунктом 2 статті 16-2 Закону № 2011-XII.
Так пунктом 2 статті 16-2 вищевказаного Закону встановлено, що одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України.
На час звернення позивача із заявою про призначення одноразової грошової допомоги, механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначено Порядком № 975.
На виконання нової редакції ст. 16 Закону № 2011-XII Кабінетом Міністрів України були внесені зміни відповідні зміни і до цього Порядку.
Згідно пп. 3 п. 6 Порядку № 975 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 № 335), одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю строкової служби, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової служби, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, у розмірі:
- 120 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності І групи;
- 90 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності ІІ групи;
- 70 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності ІІІ групи.
Зважаючи на вищевикладене, позовна вимога ОСОБА_1 щодо зобов'язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу внаслідок настання інвалідності в зв'язку з виконанням обов'язків військової служби у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності (20.03.2017) не підлягає задоволенню.
Натомість суд вважає за необхідне зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 як військовослужбовцю строкової служби у відповідності до пункту 6 статті 16, пункту 2 статті 16-2 Закону № 2011-XII (із змінами та доповненнями), а також підпункту 3 пункту 6 Порядку № 975 (із змінами та доповненнями) з урахуванням висновків суду.
При цьому обираючи спосіб захисту порушеного права позивача суд виходить із такого.
За правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення КСУ від 30 січня 2003 року N 3-рп/2003 та від 02.11.2004 № 15-рп/2004).
Верховенство права, будучи одним з основних принципів демократичного суспільства, передбачає судовий контроль над неправомірним втручанням у право кожної людини.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Зважаючи на ту обставину, що позивачу з приводу реалізації його права на отримання гарантованої державної виплати доводиться вже другий раз звертатися до суду, при цьому обидва рази змушений доводити наявність у нього права на отримання такої виплати, то суд обираючи спосіб захисту, виходить із критерію ефективності для відновлення порушених прав, а тому вважає за необхідне застосувати найбільш ефективний спосіб на думку суду, а саме поряд із визнанням протиправним та скасування оскаржуваного рішення відповідача зобов'язати його прийняти рішення у відповідності до діючих норм законодавства.
З приводу твердження відповідача про неможливість судового втручання у його дискреційні повноваження суд зазначає таке.
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова “може”.
Натомість, у цій справі, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд. Безперечно, правомірним у даному випадку виходячи із фактичних обставин конкретних правовідносин є лише один варіант поведінки.
Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 20.03.2018 в справі № 296/9364/16-а (номер в ЄДРСР 72899798).
Отже, позов підлягає частковому задоволенню.
Щодо клопотання позивача про встановлення судового контролю, суд зауважує, що відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
У суду відсутні підстави вважати, що відповідач буде ухилятись від виконання судового рішення після набрання ним законної сили, а тому вжиття заходів судового контролю не є необхідним.
Позивач від сплати судового збору звільнений, а тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 6, 9, 77, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Міністерства оборони України (місцезнаходження: Повітрофлотський проспект, буд. 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленого пунктом 47 протоколу № 37 від 06.04.2018 про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги.
Зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 як військовослужбовцю строкової служби у відповідності до пункту 6 статті 16, пункту 2 статті 16-2 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (із змінами та доповненнями), а також підпункту 3 пункту 6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (із змінами та доповненнями) з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд у відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних Положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.
Повне рішення складено 13 вересня 2018 року.
Суддя Л.О. Єресько