Провадження № 22-ц/774/4503/18 Справа № 199/1672/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - Скрипник О.Г. Доповідач - Варенко О.П.
Категорія 81
12 вересня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Варенко О.П.,
суддів -Городничої В.С., Лаченкової О.В.,
за участю секретаря Василенко М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу
за апеляційною скаргою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 08 травня 2018 року
у цивільній справі за скаргою ОСОБА_2 на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Канцедал О.О. про визнання неправомірною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії,
В березні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Канцедала О.О., про визнання неправомірною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.
В обгрунтування скарги зазначив, що виконавчий документ - ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2017 року по цивільній справі № 199/1672/16-ц (4с/199/41/17), направлений до Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, однак державним виконавцем був порушений термін прийняття рішення, який повинен складати три робочі дні. Також він не згоден з прийнятим рішенням державного виконавця про повернення виконавчого документу.
Враховуючи викладене, просив суд визнати неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Канцедала О.О., на виконання до якого надійшов виконавчий документ, а саме ухвала Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська 21 червня 2017 року по цивільній справі № 199/1672/16-ц (4с/199/41/17) щодо порушення строків вчинення процесуальної дії, який встановлений частиною 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження»; визнати неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Канцедала О.О., на виконання до якого надійшов виконавчий документ, а саме ухвала Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська 21 червня 2017 року по цивільній справі № 199/1672/16-ц (4с/199/41/17) в частині недотримання законодавчих строків направлення на адресу ОСОБА_2 повідомлення № 55793059/20.1/12 датованого «15.02.2018»; визнати неправомірним рішення старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Канцедала О.О., на виконання до якого надійшов виконавчий документ, а саме ухвала Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська 21 червня 2017 року по цивільній справі № 199/1672/14-ц (4с/199/41/17) щодо письмового повідомлення 15.02.2018 № 55793059/20.1/12 ОСОБА_2, про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання; зобов'язати старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Канцедала О.О. негайно прийняти до виконання виконавчий документ, а саме ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2017 року по цивільній справі № 199/1672/16-ц (4с/199/41/17) та у триденний строк з моменту отримання даної ухвали направити стягнуті кошти у готівковій формі через відділення «Укрпошти» № 82, за місцем проживання ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1): АДРЕСА_1; витрати по перерахуванню коштів на користь ОСОБА_2 у готівковій формі покласти на боржника - Державну казначейську службу України; зобов'язати старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Канцедала О.О. упродовж п'яти днів з дня отримання копії даної ухвали повідомити суд і повідомити ОСОБА_2 про виконання даної ухвали рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення; стягнути з Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України судовий збір за розгляд справи; стягнути з Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_2 судові витрати пов'язані з явкою до суду у порядку ст. 138 ЦПК України, за правилами згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 р. № 590, як компенсацію за відрив від звичайних занять у зв'язку з явкою до суду.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 08 травня 2018 року скаргу ОСОБА_2 на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Канцедал О.О., про визнання неправомірною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії- задоволено частково.
Визнано неправомірним рішення старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Канцедала О.О., до якого на виконання надійшов виконавчий документ, а саме ухвала Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2017 року у цивільній справі № 199/1672/16-ц (4с/199/41/17) щодо письмового повідомлення 15.02.2018 № 55793059/20.1/12 ОСОБА_2 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.
Зобов'язано старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Канцедала О.О., вчинити дії, пов'язані з виконанням виконавчого документу, а саме ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2017 року у цивільній справі № 199/1672/16-ц (4с/199/41/17) та направити стягнуті кошти у готівковій формі через відділення «Укрпошти» № 82, за місцем проживання ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1): АДРЕСА_1.
Стягнуто з відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1) компенсацію за відрив від звичайних занять у розмірі 201,69 грн.
Не погодившись з такою ухвалою, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив її скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_2 у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що державний виконавець правомірно повернув виконавчий документ стягувачу без виконання, оскільки ухвали суду підлягають виконанню не лише органами виконавчої влади, а й Казначейством та його територіальними органами, а рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства. Враховуючи вищенаведене, заявник апеляційної скарги вважає скаргу ОСОБА_2 безпідставною, оскаржувану ухвалу суду - необґрунтованою.
Вислухавши учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 21.06.2017 року зобов'язано Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, усунути порушення прав ОСОБА_2 шляхом перерахування коштів за виконавчими листами у справі № 199/1672/16-ц через відділення «Укрпошти» № 82 за місцем проживання стягувача ОСОБА_2 АДРЕСА_1, та виплатити компенсацію за порушення строків перерахування коштів на користь ОСОБА_2 за виконавчими листами по справі № 199/1672/16ц про стягнення коштів з державного органу за весь час прострочення з моменту настання права на нарахування компенсації до моменту фактичного виконання виконавчих листів № 199/1672/16ц.
Стягнуто з Центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів на користь ОСОБА_2, пов'язані з явкою до суду у розмірі 38,68 грн.
Зазначена ухвала була передана до виконання державному виконавцю 13 лютого 2018 року.
Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення.
Згідно ч.5 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
15 лютого 2018 року за результатами розгляду заяви від 18 січня 2018 року про прийняття до виконання виконавчого документа старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було винесено повідомлення від 15.02.2018 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.
Таким чином, старшим державним виконавцем при винесенні повідомлення від 15.02.2018 року було дотримано вимоги ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».
Разом з тим, державним виконавцем помилково було повернуто виконавчий документ як такий, що не підлягає виконанню органами ДВС, оскільки згідно п.2 ч.1 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження", примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих документів, зокрема, ухвал судів у цивільних справах.
Встановивши зазначені обставини та керуючись ст.ст.367, 375, 381, 384 ЦПК України, ст.ст.3, 4, 6, 26, 37 Закону України "Про виконавче провадження", суд першої інстанції постановив ухвалу, яка відповідає вимогам чинного законодавства в оскаржуваній частині та підтверджується матеріалами справи.
Доводи апеляційної скарги Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про те, що стягнення коштів державного та місцевих бюджетів виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства, тому державний виконавець обгрунтовано повернув виконавчий документ - не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не відповідають положенням Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно ч. 2 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" у випадках, передбачених законом, рішення щодо стягнення майна та коштів виконуються органами доходів і зборів, а рішення щодо стягнення коштів - банками та іншими фінансовими установами. Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Доказів добровільного виконання ухвали суду центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, матеріали справи не містять, отже ОСОБА_2 в установленому законом порядку звернувся до виконавчої служби із заявою про примусове виконання цього судового рішення.
Інші доводи апеляційної скарги щодо незаконності судового рішення в оскаржуваній частині висновки суду першої інстанції не спростовують, зводяться до необґрунтованої незгоди зі скаргою ОСОБА_2, однак судом першої інстанції надано об'єктивну оцінку її доводам на підставі вимог діючого законодавства та прийнято законне рішення по суті спору.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04).
Таким чином, передбачених ст. 376 ЦПК України підстав для скасування судового рішення колегією суддів не встановлено, тому оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін.
Згідно ч.2 ст.138 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.
Відповідно ст.8 Закону України "Про державний бюджет" з 1 січня 2018 року мінімальна заробітна плата у погодинному розмірі складає 22,41 грн.
Враховуючи, що ОСОБА_2 витратив п'ять годин особистого часу, на його користь підлягають стягненню судові витрати у вигляді компенсації за відрив від звичайних занять пов'язаний із явкою до суду в сумі 112 грн. 05 коп.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - залишити без задоволення.
Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 08 травня 2018 року - залишити без змін.
Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_2 судові витрати у вигляді компенсації за відрив від звичайних занять пов'язаний із явкою до суду в сумі 112 (сто дванадцять) грн. 05 коп.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: О.П.Варенко
Судді: В.С.Городнича
О.В.Лаченкова