30 серпня 2018 року м. Житомир справа № 0640/3952/18
категорія 10.3
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Нагірняк М.Ф., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, оформленого протоколом №65 від 22.06.2018 року, та зобов'язання призначити і виплатити таку одноразову грошову допомогу розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму.
Позивач зазначає, що під час виконання обов'язків військової служби в Республіці Афганістан отримав множинні осколкові поранення голови, тулубу, лівої руки та обох ніг. Рішенням органів МСЕК з 25.09.2012року Позивачу встановлено третю групу інвалідності внаслідок поранення (контузії). З 10.04.2013року рішенням цієї ж Житомирської МСЕК Позивачу встановлено другу групу інвалідності внаслідок поранення (контузії), що є підставою для отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму. На думку Позивача, Відповідач за результатами розгляду звернення Позивача оскаржуваним рішенням протиправно та безпідставно відмовив Позивачу у нарахуванні та виплаті такої одноразової грошової допомоги.
Ухвалою суду від 03.08.2018року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі і її призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Представник Міністерства оборони України, Відповідача в даній справі, 13.08.2018року отримав копії ухвали про відкриття провадження в даній справі, позовної заяви та додатків до неї, але в установлений 15-денний строк заперечень проти позову не надав.
Розглянувши в порядку письмового провадження подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав.
Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та підстав призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, її розміру, регулюються правовими нормами Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей " від 20 грудня 1991 року N 2011-XII (надалі - Закон N 2011-XII), що були чинні на день виникнення таких відносин.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1, Позивач в даній справі, майор в запасі, під час виконання обов'язків військової служби в Республіці Афганістан отримав множинні осколкові поранення голови, тулубу, лівої руки та обох ніг. Рішенням Центральної військово-лікарської комісії МО України (протокол від 20.07.2012року №1448) визнано, що отримані поранення Позивача пов'язані із виконанням обов'язків військової служби (а.с.13).
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що рішенням Житомирської МСЕК-2 від 01.10.2012року Позивачу з 25.09.2012року встановлено третю групу інвалідності внаслідок поранення та захворювання, пов'язаного із виконанням обов'язків військової служби (а.с.9).
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що рішенням Житомирської МСЕК-2 від 15.04.2013року за результатами повторного огляду Позивачу з 10.04.2013року встановлено другу групу інвалідності внаслідок поранення та захворювання, пов'язаного із виконанням обов'язків військової служби (а.с.10).
Як зазначено в позові, саме таке рішення МСЕК, на думку Позивача, надає право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої правовими нормами ст.16-2 Закону N 2011-XII, в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму громадян.
За результатами розгляду звернення Позивача від 26.02.2018року Відповідач відповідно до оскаржуваного рішення, оформленого протоколом №65 від 22.06.2018 року, відмовив у призначенні одноразової грошової допомоги. Вказане рішення Відповідача мотивоване тим, що Позивач звільнений з військової служби до набуття чинності Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" від 4 квітня 2006 року N 3597-IV, тобто до набуття чинності нової редакції статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей ", а тому не має права на одержання одноразової грошової допомоги.
Такі доводи Відповідача не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства з огляду на таке.
Безспірно, Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" від 4 квітня 2006 року N 3597-IV внесено зміни до Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу", виклавши його в новій редакції.
Частиною 4 статті 41 вказаного Закону передбачається, що військовослужбовцям строкової військової служби, військовозобов'язаним та резервістам, призваним на збори, у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми, каліцтва) або захворювання чи інвалідності за умов, передбачених частиною третьою цієї статті, виплачується одноразова грошова допомога в порядку, визначеному Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей".
Одночасно приписами частини 5 цього ж Закону наведені виключні підстави невиплати такої одноразової грошової допомоги, а саме якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма, каліцтво) або захворювання чи інвалідність:
- настали у зв'язку з вчиненням військовослужбовцем (військовозобов'язаним, резервістом) навмисного злочину або є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;
- є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем (військовозобов'язаним, резервістом) тілесного ушкодження.
Аналогічно в частині другій статті третій Закону N 2011-XII також зазначається, що дія цього Закону не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів), проходження служби у резерві внаслідок вчинення ними злочину чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста сталася внаслідок вчинення ними дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння, чи є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов'язаним чи резервістом тілесного ушкодження.
Відповідно до частини третьої статті третій Закону N 2011-XII дія цього Закону не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу у Збройних Силах України.
Всупереч вказаним вимогам Законів в оскаржуваному рішенні Відповідача не наведено жодних доказів щодо наявності саме таких підстав для невиплати Позивачу відповідної одноразової грошової допомоги.
Зазначене свідчить, що оскаржуване рішення Відповідача не ґрунтується на вимогах Закону N 2011-XII, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Обрання способу захисту прав у сфері публічно-правових відносин визначається судом з урахуванням змісту ч. 2 ст. 2 КАС України, принципів адміністративного судочинства та положень статті 245 КАС України.
Повноваження адміністративного суду в разі задоволення адміністративного позову визначені частиною 2 статті 245 КАС України, відповідно до якої, суд може прийняти, окрім іншого, рішення про: 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь Позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся Позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Обрання способу захисту порушеного права повинно гарантувати дотримання і захист прав, свобод, інтересів Позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Судом визнається, що фактично звернення Позивача від 26.02.2018року Відповідачем по суті не розглянуто.
За таких підстав порушене право Позивача підлягає судовому захисту та може бути поновлено виключно шляхом визнання протиправним рішення про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, оформленого протоколом №65 від 22.06.2018 року, та зобов'язання повторно розглянути таке звернення Позивача у повній відповідності до вимог Закону N 2011-XII.
В розумінні вимог ст.ст.139-143 КАС України, підстави для стягнення або відшкодування судових витрат по даній справі, відсутні.
Керуючись статтями 2,90,139-143,242-246,250,255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов задовольнити частково, визнати протиправним рішення Міністерства оборони України про відмову у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, оформленого протоколом №65 від 22.06.2018 року, та зобов'язання повторно розглянути таке звернення Позивача від 26.02.2018року у повній відповідності до вимог Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей ".
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя М.Ф. Нагірняк
повний текст рішення складено 03.09.2018року