27 серпня 2018 року м.Житомир справа № 0640/3522/18
категорія 10.3
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Капинос О.В.,
секретар судового засідання Шевчук Т.А. ,
за участю: представника відповідача Панасюка В.М. ,
представника третьої особи Іваненка М.В. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання призначити, нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України про повернення без розгляду заяви та документів щодо призначення одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи з 01.06.2017 внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов"язаного з виконанням обов"язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, оформлене листом начальника управління організаційного та соціального виплат Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 26.03.2018 №248/3/3/790.
зобов"язати Міністерство оборони України призначити, нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 300 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календраного року, як інваліду 2 групи з 01.06.2017 внаслідок поранення, контузії, захворювання пов"язаного з виконанням обов"язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії відповідно до постанови КМУ від 25.12.2013 №975.
В обгрунтування позову зазначив, що рішенням Міністерства оборони України повернуто без розгляду заяву та документи щодо призначення одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи з 01.06.2017 внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов"язаного з виконанням обов"язків військової служби при перебуванні в країнах у зв"язку з відсутністю документа, що свідчить про причини та обставини травми. Однак, він не погоджеється з таким рішенням та зазначає, що ним разом із заявою подано копію акту судово-медичного дослідження від 21.06.2011 №105/В, який фактично є документом, що свідчить про обставини травми.
Ухвалою від 10.07.2018 відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання на 27.08.2018.
Позивач та представник позивача в судове засідання не з"явилися, представник позивача подав заяву про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача в судове засідання з"явився, проти позову заперечував, з підстав, викладених у письмовому відзиві. В обґрунтування відзиву зазначив, що оскільки позивач не виконав вимоги Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, та не надав документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, його заяву було повернуто без розгляду. Отже, позов вважає безпідставним.
Представник третьої особи в судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у письмових поясненнях. Зокрема зазначив, що твердження позивача, що рішення військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв"язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв і є належним документом, що свідчить про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання є необґрунтованим. Таким чином, позивачем не надано документів, що свідчать про причини та обставини травми, тому рішення відповідача є правомірним.
Заслухавши пояснення представника відповідача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , проходив військову службу з 05.04.1983 по 28.05.1985, з яких з 25.06.1983 по 28.05.1985 проходив військову службу на території Республіки Афганістан та приймав участь в бойових діях. (а.с.23-25)
З архівної довідки Федеральної державної казенної установи "Центральний архів Міністерства оборони Російської федерації" від 28.11.2017 № 4/102649 вбачається , що позивач проходив військову службу у військовій частині польова пошта НОМЕР_1 з 25.06.1983 року по 28.05.1985, та те, що вказана військова частина приймала участь в бойових діях на території Республіки Афганістан у вказаний період проходження військової служби. (а.с.19)
Під час участі в бойових діях на території Республіки Афганістан позивачем отримано осколкові поранення, що підтверджується актом судово-медичного дослідження (обстеження) від 21.06.2011 № 105/В . (а.с.17)
31.08.2001 Житомирською міжрайонною медико-соціальною експертною комісією ОСОБА_1 вперше встановлено третю групу інвалідності, з 31.08.2001 року, яка настала внаслідок загального захворювання, щ підтверджується копію довідки МСЕК серія 2-18 ЖИЗ №01685. (а.с.13)
04.10.2006 Житомирською обласною медико-соціальною експертною комісією позивачу повторно встановлено третю групу інвалідності, з 04.10.2006, яка настала внаслідок загального захворювання, що підтверджується копією довідки МСЕК серія ЖИА №026457. (а.с.14)
22.06.2011 протокольним рішенням Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України встановлено, що отримані позивачем поранення, контузія, захворювання, так пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. (а.с.16)
31.10.2016 Житомирською обласною медико-соціальною експертною комісією мені встановлено третю групу інвалідності, з 24.10.2016, яка настала внаслідок поранення, контузія, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що підтверджується копією довідки МСЕК серія 12ААА №901098. (а.с.15)
При цьому одноразову грошову допомогу, інших компенсаційних виплат (державного особистого страхування) відповідно до законодавства у зв'язку з встановленням мені названої вище групи інвалідності, позивач не отримував.
06.06.2017 Житомирською обласною медико-соціальною експертною комісією № 2 позивачу повторно встановлено другу групу інвалідності, з 01.06.2017, яка настала внаслідок поранення, контузія, захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що підтверджується копією довідки Житомирського обласного МСЕК № 2 серія 12 ААА № 782582 від 06.06.2017. (а.с.20)
21.01.2018 ОСОБА_1 була подано заява до ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 ) через ІНФОРМАЦІЯ_4 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_5 ) для виплати одноразової грошової допомоги МОУ згідно ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", як інваліду другої групи та додані необхідні документи.
Житомирський обласний військовий комісаріат направив до Міністерства оборони України документи (висновок) щодо призначення мені одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи внаслідок поранення, контузія, захворювання, так пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Начальником управління організаційного та соціальних виплат Департаменту фінансів Міністерства оборони України листом від 26.03.2018 № 248/3/6/790 документи позивача повернуто мені без розгляду Комісією, мотивуючи тим, що до заяви не надано копію документа, що свідчить про причини та обставини травми . (а.с.11)
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
У відповідності до ч. 5 ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-ХІІІ).
Відповідно до ст. 41 Закону № 2232-ХІІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України від 20.12.1991 №2011- XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі- Закон № 2011- XII).
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом № 2011-ХІІ. Розділом ІІ цього Закону, зокрема, встановлені права військовослужбовців щодо грошового забезпечення.
Пунктом 4 ч. 2 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
З аналізу наведених норм Закону вбачається, що право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності.
Виходячи з буквального тлумачення ст. 16 Закону № 2011-ХІІ суд дійшов висновку, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.
Аналогічний правовий висновок у спорі цієї ж категорії був висловлений Верховним Судом України у постановах від 18.11.2014 справа № 21-446а14 та від 21.04.2015 справа № 21-135а15.
Відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання даної норми Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (Порядок 975).
Згідно п.п.12, 13 Порядку № 975, призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
Крім того, процедура розгляду звернень осіб, які заявляють вимогу на виплату одноразової допомоги, визначається також наказами Міноборони.
Так, на час звернення позивача у січня 2018 року порядок виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, відповідно до ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", врегульований наказом Міноборони № 530 від 14.08.2014 "Про затвердження Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей" (далі - Наказ №530).
Висновок стосовно можливості виплати одноразової грошової допомоги, згідно з п. 4.8 Наказу № 530 подається відповідними органами в 15-денний строк з дня реєстрації документів до Департаменту фінансів Міністерства оборони України. Якщо документів, необхідних для прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги, немає, уповноважений орган письмово повідомляє заявника та в разі необхідності надає допомогу в їх оформленні.
Департамент фінансів Міністерства оборони України доводить рішення головного розпорядника коштів про виплату одноразової грошової допомоги до розпорядників коштів другого ступеня, обласних військових комісаріатів, військових частин та здійснює переказ коштів на реєстраційні рахунки (в установах Державного казначейства України) розпорядників коштів другого ступеня, обласних військових комісаріатів, військових частин, які фінансуються через Департамент фінансів Міністерства оборони України (п. 4.10 Наказу № 530).
Відповідно до пункту 2 розділу І Положення про Комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 26.10.2016 №564, утворено Комісію в апараті Міністерства оборони України з метою виконання пункту 13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
Згідно пункту 1 розділу ІІ Положення про Комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, основними завданнями Комісії є вивчення документів та прийняття рішень про призначення (відмову у призначенні) одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", та компенсаційних сум військовослужбовцям, які стали інвалідами.
Відповідно до пункту 10 розділу ІІІ цього ж Положення результати засідання Комісії оформлюються протоколом, який підписується головою Комісії, його заступником, секретарем та всіма членами Комісії, які брали участь у засіданні.
Тобто, як вбачається із наведеного, чинним законодавством чітко врегульовано порядок звернення особи за отриманням допомоги, порядок формування її документів та передача їх уповноваженому суб'єкту для вивчення й прийняття рішення.
Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що прийняття рішення про виплату чи про відмову у виплаті одноразової допомоги є виключною компетенцією Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, засідання якої оформлюється протоколом, а на Департамент фінансів Міністерства оборони України покладено обов"язок по проведенню відповідних процедурних дій по оформленню відповідних документів для вирішення питання про виплату такої допомоги та реалізації рішення головного розпорядника коштів (Міністерства оборони) розпорядниками нижчої ланки.
В ході розгляду справи суд встановив, що розгляд заяви ОСОБА_1 відбувся без дотримання процедури, визначеної Порядком № 975 та Наказом № 530, оскільки будь-яке рішення з даного питання Міністерством оборони не приймалося.
Разом з тим, лист Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 26.03.2018 №248/3/3/790 за підписом начальника управління організаційного, соціального виплат ОСОБА_2 не можна розцінювати як рішення Міністерства оборони України про результати розгляду звернення позивача.
Надаючи оцінку діям Міністерства оборони України щодо розгляду документів позивача для призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності, суд вважає, що у відповідності до п. 13 Порядку №975 розгляд заяви і доданих до неї документів, поданих військовослужбовцем для призначення і виплати одноразової грошової допомоги повинен закінчуватись прийняттям відповідного рішення (про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги), що відповідачем зроблено не було.
Наведене свідчить про недотримання відповідачем встановленого законодавством порядку вирішення цього питання та порушення права позивача на належний розгляд поданої ним заяви та документів.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у рішенні 25.04.2018 справа № 826/7117/16.
Таким чином, суд дійшов висновку, що звернення позивача щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у разі інвалідності, визначеної Порядком № 975, Міністерством оборони України у встановлені законодавством строки не розглянуто. При розгляді такого звернення позивача відповідачем допущена саме протиправна бездіяльність, яка призвела до порушення прав позивача, передбачених статтями 16 - 16-3 Закону N 2011-XII, оскільки фактичного розгляду заяви, як того передбачає закон та прийняття відповідного рішення, не відбулося.
Посилання відповідача на те, що до заяви позивач не додав відповідних документів, які б свідчили, що причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), не пов'язані із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, суд не приймає до уваги, оскільки форма документу про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), законодавчо не визначена, а тому такими документами можуть бути будь-які відомості, які свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).
Відповідно до п. 21.21 глави 21 розділу ІІ Положення про військово - лікарську експертизу у збройних силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 (далі - Положення № 402), за наявності тілесних ушкоджень (відсутність кінцівки, дефекти кісток черепа, рубці після поранень, наявність чужорідних тіл) у колишніх військовослужбовців - учасників бойових дій у роки Великої Вітчизняної війни, в інші періоди ведення бойових дій, у тому числі при проходженні військової служби в країнах, де велися бойові дії, а також у колишніх військовополонених у разі відсутності даних про їх медичний огляд ВЛК з цього приводу в період військової служби ці особи, незалежно від причини звільнення із Збройних Сил і ступеня придатності до військової служби у даний час, для встановлення характеру і давності тілесних ушкоджень за направленням військового комісара підлягають огляду судово-медичним експертом (за необхідності після обстеження у лікувально-профілактичному закладі). Результати медичного обстеження судово-медичним експертом заносяться в акт судово-медичного дослідження (висновок експерта) за наслідками поранення та разом з довідкою про проходження військової служби і перебування у частинах діючої армії, з посиланням на Перелік країн, посвідченням учасника бойових дій, військово-обліковими і медичними документами направляються до штатних ВЛК для встановлення причинного зв'язку поранення (каліцтва).
Також, відповідно до пункту 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення № 402, постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:
в) "Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби" - якщо воно одержане за обставин, не пов'язаних з виконанням обов'язків, або одержане внаслідок правопорушення.
г) "Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії" - якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період перебування в країнах, де велись бойові дії (Перелік країн затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.94 N 63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (із змінами), далі - Перелік країн), і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій.
Суд не погоджується з твердженням відповідача стосовно того, що позивачем не надані документи, що свідчать про причину та обставини порання (контузії, травми або каліцтва), а саме про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, передбачених п.21.8 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, з огляду на таке.
Пунктом 1 Положення № 402 визначено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Відповідно до п.2.3.1 п.3 Положення, ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.
Підпунктом 2.1 п.2 Положення, для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.
Згідно з п.2.3.4 п.3 Положення, ЦВЛК має право, зокрема, витребовувати документи в частині, що характеризують обставини отримання захворювання, поранення, травми, каліцтва, необхідні для прийняття постанови про їх причинний зв'язок, а саме: виписки (витяги) з матеріалів адміністративного розслідування, матеріалів дізнання або судового розгляду, а також витяги з наказів, актів; особові та пенсійні справи, медичні документи (у разі витребовування оригіналів зазначених документів вони повертаються за належністю після складання протоколу); архівні довідки, характеристики та інші документи, необхідні для прийняття постанови (у разі надання копій зазначених вище документів копії підшиваються до складеного протоколу та передаються до архіву зі строком зберігання 50 років); залучати головних медичних фахівців Міністерства оборони України, лікарів-спеціалістів Головного військово-медичного клінічного центру та інших військових лікувальних закладів, спеціалістів інших спеціальностей, начальників медичної служби та представників командування (керівництва) військових частин, де проходить службу військовослужбовець, що оглядається, для вирішення питань військово-лікарської, лікарсько-льотної експертизи; перевіряти у військових комісаріатах і закладах охорони здоров'я України організацію, стан та результати лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників та призовників, медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, осіб, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов'язаних, резервістів; направляти у військові лікувальні заклади на контрольне обстеження та медичний огляд військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби), військовозобов'язаних, резервістів, працівників; запитувати від військових, цивільних лікувальних закладів, військових частин, військових комісаріатів і ВВНЗ додаткові дані для аналізу, узагальнення та оцінки результатів військово-лікарської експертизи, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України.
Пунктом 21.8 Положення, при медичному огляді колишніх військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на збори, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) до введення в дію Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 4 січня 1994 року № 2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 липня 1994 року за N 177/386, і не мають довідки, виданої військовою частиною, ВЛК можуть бути прийняті до уваги достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) (записи про первинне звернення по медичну допомогу із зазначенням обставин одержання поранення (травми), витяг із історії хвороби, матеріали службового розслідування, дізнання, досудового слідства за фактом поранення (травми) та інші медичні або військово-облікові документи).
Тобто, прийняття до уваги достовірність документів про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) (записи про первинне звернення по медичну допомогу із зазначенням обставин одержання поранення (травми), витяг із історії хвороби, матеріали службового розслідування, дізнання, досудового слідства за фактом поранення (травми) та інші медичні або військово-облікові документи) віднесено до компетенції військово-лікарської комісії.
Крім того, відповідно до пп.21.21 п.21 розділу ІІ Положення, за наявності тілесних ушкоджень (відсутність кінцівки, дефекти кісток черепа, рубці після поранень, наявність чужорідних тіл) у колишніх військовослужбовців - учасників бойових дій у роки Великої Вітчизняної війни, в інші періоди ведення бойових дій, у тому числі при проходженні військової служби в країнах, де велися бойові дії, а також у колишніх військовополонених у разі відсутності даних про їх медичний огляд ВЛК з цього приводу в період військової служби ці особи, незалежно від причини звільнення із Збройних Сил і ступеня придатності до військової служби у даний час, для встановлення характеру і давності тілесних ушкоджень за направленням військового комісара підлягають огляду судово-медичним експертом (за необхідності після обстеження у лікувально-профілактичному закладі). Результати медичного обстеження судово-медичним експертом заносяться в акт судово-медичного дослідження (висновок експерта) за наслідками поранення та разом з довідкою про проходження військової служби і перебування у частинах діючої армії, з посиланням на Перелік країн, посвідченням учасника бойових дій, військово-обліковими і медичними документами направляються до штатних ВЛК для встановлення причинного зв'язку поранення (каліцтва).
Також, відповідно до пп.21.5 п.21 розділу ІІ Положення постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях: в) "Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби" - якщо воно одержане за обставин, не пов'язаних з виконанням обов'язків, або одержане внаслідок правопорушення; г) "Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії" - якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період перебування в країнах, де велись бойові дії (Перелік країн затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.94 № 63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (із змінами), далі - Перелік країн), і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій.
З аналізу наведеного слідує, що документом, який свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження, можуть бути будь-які відомості, які свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).
Відсутність висновків службового розслідування та акту розслідування не може бути підставою для повернення документів або відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, за умови, якщо причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) підтверджені іншими документами.
Таким чином, рішення Центральної військово - лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України від №1106 від 22.06.2011, яким встановлено, що отримані позивачем поранення (контузія, та захворювання), ТАК, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби, при перебуванні в країнах, де велись бойові дії та акт судово-медичного дослідження (обстеження) Житомирського обласного бюро судово-медичних експертиз №105/В від 21.06.2011 є належними документами, що свідчать про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання.
Отже, доводи відповідача стосовно того, що позивачем не надані документи, що свідчать про причину та обставини порання є безпідставними, тому підстав для повернення позивачу документів без розгляду не було.
Разом з тим, суд відмічає, що лист Департамент фінансів МОУ від 26.03.2018 №248/3/3/790 не є рішенням суб'єкта владних повноважень, в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а тому позовна вимога про скасування Рішення Міністерства оборони України, яке оформлене листом від 26.03.2018 №248/3/3/790, не підлягає задоволенню.
Що стосується вимоги про зобов"язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу суд зазначає таке.
Відповідно до змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган. Приймаючи рішення може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, зобов'язуючи Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення та виплати одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи, суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції відповідача.
З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що для належного способу відновлення порушеного права позивача, а також із метою усунення порушень, допущених відповідачем - Міністерством оборони України, у спірних правовідносинах, у зв'язку з неприйняттям відповідачем після надходження документів позивача відповідного рішення, позовні вимоги підлягають задоволенню виключно шляхом визнання протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 та зобов"язання Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення одноразової допомоги та прийняти рішення у відповідності до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975.
Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Керуючись статтями 9,77,90,242-246,371 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України (Повітрофлотський пр-т, 6, м.Київ,03168, код ЄДРПОУ 00034022) щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) про призначення одноразової допомоги.
Зобов"язати Міністерство оборони України (Повітрофлотський пр-т, 6, м.Київ,03168, код ЄДРПОУ 00034022) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) про призначення одноразової допомоги та прийняти рішення у відповідності до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Капинос
Повне судове рішення складене 03 вересня 2018 року