ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
25 жовтня 2011 року &l ; Час проголошення &g ; № 2а-7646/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва в складі: головуючого - судді Качур І.А.,
при секретарі Хрімлі К.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Мотига М.О.,
від відповідача: Косякевич Ю.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Ест -Буд,, до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень- рішень.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 25.10.2011 року о 14 год. 40хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України.
Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Ест -Буд,, (надалі -позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва (надалі -відповідач) про скасування податкових повідомлень - рішень.
Позивач обґрунтовує заявлені вимоги тим, що на його думку, за наслідками проведеної перевірки відповідачем зроблені хибні висновки щодо заниження сум податку на додану вартість та нікчемності укладених договорів позивача з контрагентом. Позов просив задовольнити у повному обсязі.
Відповідач проти позову заперечує, вважає, що оскаржуване рішення прийнято правомірно та в порядку, передбаченому законом. В судовому засіданні надав пояснення, аналогічні письмовим запереченням, наявним у матеріалах справи. У задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, про задоволення позову, з огляду про наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Етс - Буд»(надалі - Заявник) є платником податків та перебуває на податковому обліку у Оболонському р-ні м. Києва.
Як вбачається із матеріалів справи, згідно податкового повідомлення - рішення відповідача від 04.11.2010 р. № 0001002304/0 позивачу донараховані податкові зобов'язання та застосовані штрафні (фінансові) санкції з податку на додану вартість на загальну суму 164 730,14 грн.
Наведене рішення прийняте на підставі Акту «Про результати невиїзної документальної перевірки з питань правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість позивача від 06.09.2010 р. № 541/2304/35735972 (надалі - Акт перевірки), складеного за результатами перевірки, проведеної відповідачем.
Матеріалами справи встановлено, що позивач намагався врегулювати спірні правовідносини у досудовому порядку, про що свідчать скарги які подавались до податкових органів, повноважних їх розглядати.
Так не погоджуючись із вищезазначеними рішеннями контролюючого органу, позивачем була подана скарга на такі рішення, за результатами якої відповідачем винесене рішення про результати розгляду первинної скарги від 14.12.2010 р. № 33285/10/25-009 про залишення скарги позивача без задоволення, а спірного податкового повідомлення - рішення без змін.
За результатами розгляду скарги позивача відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення від 15.12.2010 р. № 00010022304/1 (отримане позивачем засобами поштового зв'язку 23.12.2010 p.), згідно якого позивачу були донараховані податкові зобов'язання та застосовані штрафні (фінансові) санкції з податку на додану вартість на загальну суму 164 730,14 грн. Не погоджуючись із вищезазначеними рішеннями відповідача, позивачем була подана скарга на такі Рішенням ДПА у м. Києві. Рішенням від 04.03.2011 року № 2192/10/25-114 про результати розгляду скарги у задоволенні повторної скарги було відмовлено, а рішення відповідача було залишено без змін.
Не погоджуючись із рішеннями відповідача та ДПА у м. Києві позивачем була подана повторна скарга.
Рішенням ДПА України від 26.04.2011 р. № 7855/625-0115 спірні податкового повідомлення - рішення були залишені без змін, а повторна скарга - без задоволення Зазначене рішення про результати розгляду повторної скарги позивачем було отримано засобами поштового зв'язку 29.04.2011 p. і рішення до ДПА у м. Києві.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що вищезазначеними податковими повідомленнями - рішеннями та рішеннями про результати розгляду первинної та повторної скарг та при проведенні перевірки посадовими особами відповідача були неправильно застосовані норми цивільного та податкового законодавства України.
Так, при розгляді повторної скарги посадовими особами ДПА у м. Києві порушені норми Податкового кодексу України в частині порядку та строків розгляду скарг платників податків та, відповідно, порушені норми наказу ДПА України від 23.12.2010 р. № 1001 «Про затвердження положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби».
Зокрема, відповідно до п.56.8 ст.56 Податкового кодексу України, контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.
Згідно п. 56.9 ст.56 Податкового кодексу України, керівник (або його заступник) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.
Як вбачається зі змісту рішення ДПА у м. Києві про результати розгляду повторної скарги, скарга платника податків отримана ДПА у м. Києві 04.01.2011 року (вх. № ДПА у м. Києві 59/10). Рішення ж про результати розгляду такої скарги прийняте контролюючим органом аж 04.03.2011 p.
При цьому, суд звертає увагу, що порушення, описані в акті перевірки, складеного відповідачем у формі заниження сум податку на додану вартість на суму 109 820,10 грн. спростовані матеріалами справи.
На думку суду, до висновку про допущення такого порушення позивачем відповідач дійшов внаслідок суб'єктивних помилкових, нормативно необґрунтованих тверджень про нікчемність господарських договорів, укладених між позивачем із ПП «ВКФ Валтекс».
Проте, така позиція вступає в суперечність чинному законодавству, яке визначає поняття ,,нікчемного,, правочини та його ознаки.
Зокрема, визначення нікчемного правочину наведене у ст.215 ЦК України, згідно якої недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Посадові особи відповідача керувалися тією обставиною, що директор ПП «ВКФ Валтекс»помер, тому нікому було підписувати господарські договори від імені цього підприємства. Однак посадові особи, що здійснювали перевірку не врахували тієї обставини, що описані господарські договори були підписані представником юридичної особи за довіреністю.
За своєю формою, суттю та іншими ознаками, договори, укладені позивачем із ПП «ВКФ Валтекс», відповідають вимогам, встановленим ЦК України для правочину, оскільки мають підпис представника юридичною особи (ПП «ВКФ Валтекс»). Недійсність, недостовірність, чи невідповідність підпису представника ПП «ВКФ Валтекс», який діяв за належним чином оформленою довіреністю, юридично не встановлена на не доведена. В свою чергу, посадові особи, які здійснювали перевірку, не врахували положень діючого в Україні законодавства стосовно того, що на відміну від довіреності, оформленою фізичною особою, довіреність оформлена юридичною особою не втрачає своєї сили у разі смерті керівника юридичної особи.
Відповідно до ст.239 ЦК України, правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.
Відповідно до ст.246 ЦК України, довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.
Таким чином, підписи представника юридичної особи, який діяв на підставі довіреності і який отримав цю довіреність від цієї юридичної особи зі підписом керівника юридичної особи, який був живим на момент оформлення такої довіреності, є дійсною, доки інше не буде встановлене відповідним рішенням суду. Отже в розрізі положень ст.213 ЦК України, відповідні господарські договори вже самі по собі не можуть вважатися нікчемними, як такі, що підписані уповноваженим (письмово оформленою довіреністю) представником юридичної особи.
Відповідно до ч.З ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Якщо ж посадові особи, які здійснювали перевірку Позивача вважають ті чи інші правочини оспорюваними, то, відповідно вони мають довести свою правову позицію шляхом звернення до відповідного суду із позовом про визнання таких правочинів недійсними. Однак, відповідні господарські договори в судовому порядку недійсними не визнавалися.
Щодо посилань відповідача на ті чи інші порушені кримінальні справи, то в акті перевірки та в рішенні про результати первинної скарги відсутні будь - які посилання на наявність обвинувального вироку суду по кримінальній справі, що впливав би на результати перевірки контролюючим органом тих чи інших суб'єктів господарювання.
З урахуванням вищезазначеного, доводи акту перевірки про нікчемність відповідних господарських договорів є безпідставними, нормативно необґрунтованими та надуманими.
Всі порушення, описані в Акті перевірки, ґрунтуються на правовій позиці: перевіряючих щодо не підписання господарських договорів, укладених між позивачем та ПП «ВКФ Валтекс». Проте, описані вище обставини спростовують голослівні твердження перевіряючих про відсутність підписів уповноважених осіб.
Відповідно, оскільки інші обставини, які б давали підстави для тверджень про наявність порушень податкового законодавства з боку заявника, у наведеному вище Акті перевірки відсутні, Заявник вважає, що спірні податкові повідомлення - рішення про донарахування Заявнику сум податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій з цього податку, підлягає скасуванню.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому суд бере до уваги положення ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Частинами першою та третьою ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Керуючись ст.ст. 11,71,72, 94. 98, 117, 158, 161-163, 253 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2.Визнати нечинним та скасувати повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва від 15 грудня 2010 р. № 0001002304/1.
3.Визнати нечинним та скасувати повідомлення - рішення Держаної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва від 04 листопада 2010 р. № 0001002304/0.
4. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Ест -Буд,, судові витрати в сумі 3,40 грн. судового збору з місцевого бюджету України.
Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.А. Качур