ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
Вн. № &l/; Внутрішній Номер справи &g7;
про закриття провадження у справі
25 жовтня 2011 року м. Київ№ 2а-8632/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Качур І.А., при секретарі судового засідання Хрімлі К.О., розглянувши адміністративну справу
за позовомАдвокатів адвокатського об'єднання ,,Юридична консультація Печерського району м. Києва ,,ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3
до 3-тя особа за участю Генеральної прокуратури України Прокуратура міста Києва визнання дій протиправними представників сторін: від позивача: ОСОБА_1; ОСОБА_2; від відповідача:ОСОБА_5 від третьої особи:Боса І.В. У Х В А Л И В:
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.06.2011 р. відкрито провадження в адміністративній справі і призначено попереднє судове засідання на 09.08.2011р.
Позов заявлено про протиправність дій Генеральної прокуратури щодо нерозгляду заяви в порядку ст.97 КПК України від 09.09.2010р. та звернення від 09.03.2011р. щодо виконання рішення Європейського суду з прав людини.
В судовому засіданні 09.08.2011р. Прокуратурою міста Києва подано клопотання про закриття провадження у справі. Сторони клопотали про оголошення перерви у розгляді справи у зв'язку із необхідністю ознайомитись з наданими документами. Суд оголосив перерву у розгляді справи на 10.10.2011р.
18.09.2011р. через канцелярію суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі від відповідача Генеральної прокуратури України. Клопотання обгрунтовується тим, що вироком апеляційного суду м. Києва від 03.12.2004 із змінами, внесеними ухвалою Верховного Суду України від 24.05.2005р., ОСОБА_7 засуджено за вчинення умисних вбивств при обтяжуючих обставинах та інших злочинів до довічного позбавлення волі з конфіскацією майна.
В судовому засіданні представники позивача проти задоволення клопотань про закриття провадження заперечували, вважали, що даний спір підсудний саме Окружному адміністративному суду м. Києва. Представник відповідача та третьої особи наполягали на задоволені клопотань про закриття провадження у справі.
Судом встановлено, що під час відбування покарання ОСОБА_7 неодноразово звертався до Генеральної прокуратури України зі скаргами з приводу незаконного засудження, порушення прав під час відбування покарання .
Зокрема, до Генеральної прокуратури України надійшла заява адвоката ОСОБА_1 від 09.09.2010 в інтересах ОСОБА_8 щодо перегляду судових рішень у вказаній кримінальній справі за нововиявленими обставинами, порушення кримінальної справи та з інших питань, яку листом від 28.09.2010 за № 09/1-2991-01 за належністю направлено для організації перевірки заступнику Генерального прокурора України - прокурору м. Києва.
Дії Генеральної прокуратури України по направленню за належністю вказаної заяви відповідали вимогам діючого законодавства.
Так, відповідно до ст.6 Закону України «Про прокуратуру»органи прокуратури України становлять єдину централізовану систему, яку очолює Генеральний прокурор України з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим.
Окрім того Генеральний прокурор України спрямовує роботу органів прокуратури і здійснює контроль за їх діяльністю та видає обов'язкові для всіх органів прокуратури накази, розпорядження, затверджує положення та інструкції.
Так, відповідно до ст.6 Закону України «Про прокуратуру»органи прокуратури України становлять єдину централізовану систему, яку очолює Генеральний прокурор України з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим.
Наказом Генерального прокурора України № 9 гн від 28.12.2005 "Про організацію роботи з розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури" затверджено Інструкцію про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України", яка діяла на час виникнення спірних правовідносин. Пунктом 3.11 Інструкції передбачалося, що до провадження Генеральної прокуратури України приймаються звернення, за результатами перевірки яких прийнято рішення по суті прокурором обласного рівня. Якщо такі рішення не приймалися, скарги та заяви підлягають направленню до підпорядкованих прокуратур.
Більш того, згідно із ч.б ст.16 Закону України "Про звернення громадян'" до скарги додаються наявні у громадянина рішення або копії рішень, які приймалися за його зверненнями раніше.
Оскільки вказана заява була первинною та за нею рішення прокурором м. Києва не приймалось, Генеральною прокуратурою України її обґрунтовано направлено за належністю до прокуратури м. Києва.
Також слід зазначити, що постановою Верховного Суду України від 16.05.2011 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_8 про скасування вироку апеляційного суду м. Києва від 03.12.2004 та ухвали Верховного Суду України від 24.06.2005 з підстав встановлення міжнародною судовою установою (рішенням Європейського суду з прав людини від 21.10.2010 у справі «ОСОБА_7 проти України») порушень міжнародних зобов'язань України під час вирішення справи судом.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
За змістом п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
З аналізу вказаних норм вбачається, що публічно-правовим спором за КАС України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.
Органи дізнання, слідства та прокуратури під час перевірки заяви про злочин та її вирішення виконують не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції. Тому, враховуючи приписи КАС України, такі спори не випливають із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій, а тому не належать до юрисдикції адміністративних судів.
Таким чином, спірні відносини, які виникають між заявниками та прокуратурою, слідчим, органом дізнання під час організації перевірки заяв і повідомлень про злочини, не є управлінськими, а повноваження цих органів та їхніх посадових осіб щодо порядку прийняття заяв і повідомлень про злочини та їх розгляду регламентовані КПК України.
Правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам є завданням Кримінальний кодекс України.
Виконання завдань КК провадиться, зокрема, шляхом визначення суспільно небезпечних діянь, які є злочинами, та покарань, що застосовуються до осіб, які ці злочини вчинили.
Вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину (порушення особою кримінально-правового припису держави) є підставою для кримінальної відповідальності. Якщо буде встановлено, що ознаки вчиненого діяння повністю відповідають ознакам складу конкретного злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України, то вчинене вважається злочином і вирішується питання про притягнення особи, яка його вчинила, до кримінальної відповідальності.
Кримінальна відповідальність -це особливий правовий інститут, у межах якого здійснюється офіційна оцінка поведінки особи як злочинної.
Відповідно до змісту ст.4 Кримінально-процесуального кодексу України, який має своїм призначенням визначення порядку провадження у кримінальних справах, в кожному випадку виявлення ознак злочину суд, прокурор, слідчий і орган дізнання зобов'язані в межах своєї компетенції порушити кримінальну справу та вжити всіх передбачених законом заходів до встановлення події злочину, осіб, винних у вчиненні злочину, і до їх покарання.
Провадження у кримінальних справах -це порядок, процедура виконання певних дій на різних стадіях розгляду кримінальної справи -від її порушення і до виконання вироків і ухвал суду.
Провадження у кримінальних справах, як частина судочинства в Україні здійснюється виключно у порядку, який встановлюється законом. Таким систематизованим законом, що визначає права і обов'язки учасників кримінально-процесуальних відносин і, таким чином, визначає порядок провадження у кримінальних справах, є Кримінально-процесуальний кодекс України.
Рішенням Конституційного суду України від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001 кримінальне судочинство визначається як врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу -підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.
Аналіз наведених положень законодавства та позиції Конституційного суду України дає суду підстави для висновку, що вирішення питання щодо порушення кримінальної справи або про зобов'язання певних суб'єктів владних повноважень порушити кримінальну справу відносно конкретних осіб чи за фактом вчинення злочину можливе за умови наявності приводів і підстав, зазначених у статті 94 Кримінально-процесуального кодексу України.
Повноважним судом у вирішенні питання щодо порушення кримінальної справи або відмови у її порушені згідно з п.2 ч.1 ст.32 та ст.33 Кримінально-процесуального кодексу України є суд першої інстанції (районний, районний у містах, міський та міськрайонний) який має право винести вирок у справі. Суд в порядку кримінального судочинства за наявності приводів та достатніх підстав виносить відповідну постанову про порушення кримінальної справи.
Порядок та строки оскарження постанови органу дізнання, слідчого, прокурора про відмову в порушенні кримінальної справи передбачено ст.236-1 КПК України.
З огляду на заявлені позивачем вимоги та наведені на їх обґрунтування доводи, а також враховуючи визначену в ст.17 КАС України юрисдикцію адміністративних судів, яка поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, та не поширюється на публічно-правові справи що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для закриття провадження.
Заявлені вимоги позивача можуть бути вирішені в позасудовому та судовому провадженні в порядку кримінального судочинства.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.157 КАС України, суд закриває провадження у адміністративній справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись п.1 ч.1 ст.157, ст.ст. 158-160, 165, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Клопотання про закриття провадження у справі №2а- 8632/11/2670 Генеральної прокуратури України та Прокуратури м. Києва -задовольнити.
2.Провадження в адміністративній справі №8632/11/2670 за позовом Адвокатів адвокатського об'єднання ,,Юридична консультація Печерського району м. Києва ,,ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 до Генеральної прокуратури України ,третя особа Прокуратура м. Києва ,- закрити.
3. Попередити позивача, що повторне звернення з тією самою заявою не допускається.
4. Ухвалу направити сторонам.
Ухвала набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Качур І.А.