ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
29 вересня 2011 року &lв; Час проголошення &g ; № 2а-8845/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва в складі: головуючого - судді Качур І.А.
при секретарі Хрімлі К.О..
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1,
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 (надалі -позивач) до Управління міграційної служби в м. Києві (надалі -відповідач) про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 29.09.2011 року о 10 год. 34 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України.
Позивач звернувся до суду з позовом про скасування рішення Управління міграційної служби в м. Києві, викладене в повідомленні №75 від 12.05.2011 року та зобов'язання прийняти рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання йому статусу біженця. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що, побоюючись стати жертвою переслідувань через етнічну приналежність, залишив ДР Конго та прибув до України, де подав відповідачу заяву про надання йому статусу біженця. Однак отримав повідомлення про відмову в оформленні документів для вирішення даного питання. Вважає відмову незаконною і необґрунтованою, оскільки відповідач детально не з'ясував підстав для оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця -не було дотримано процедури та без урахування обставин справи. Відповідач не вивчив усіх документів та не дав оцінки матеріалам щодо ситуації в ДР Конго, не вимагав додаткових відомостей від позивача, МЗС України, громадських організацій, дипломатичних установ для всебічного вивчення та оцінки матеріалів, необхідних для вирішення питання щодо надання статусу біженця. Вважає, що у разі повернення до ДР Конго його життя і свобода будуть у небезпеці: у нього є побоювання переслідувань влади через етнічну приналежність, країна його громадянського походження не може його захистити та існує загроза у будь якому місці країни громадянської належності.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та надав пояснення, аналогічні мотивам звернення до суду. Просив позов задовольнити.
Відповідач у судове засідання з'явився, був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, що підтверджується матеріалами справи. Заперечень проти позову, заяв про визнання або часткове визнання позову суду не надав.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, про задоволення позову, з огляду про наступне.
Позивач звернувся до Управління міграційної служби у м. Києві з заявою про надання статусу біженця.
12.05.2011року за результатами співбесіди працівником міграційної служби зроблено висновок про доцільність прийняття рішення про відмову позивачу в оформлені документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач звернувся із позовом до суду.
Відповідно до абз. 1 статті 12 Закону України " Про біженців ,, , орган міграційної служби, який прийняв до розгляду заяву іноземця чи особи без громадянства про надання їй статусу біженця, видає заявникові довідку про подання такої заяви, яка є підставою для реєстрації в органі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань громадянства та реєстрації фізичних осіб. Протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації заяви орган міграційної служби проводить співбесіду із заявником, розглядає відомості, наведені в анкеті, та інші документи, вимагає додаткові відомості і приймає рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця або про відмову в оформленні документів для вирішення зазначеного питання.
Відповідно до абз. 6 статті 12 Закону України " Про біженців " рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питань щодо надання статусу біженця приймаються за заявами, які є очевидно необґрунтованими, тобто якщо у заявника відсутні умови, передбачені абзацом другим статті 1 цього Закону, а також коли заяви носять характер зловживання, тобто якщо заявник з метою набуття статусу біженця видає себе за іншу особу, а так само за заявами, поданими особами, яким було відмовлено у наданні статусу біженця у зв'язку з відсутністю умов, передбачених для набуття статусу біженця абзацом другим статті 1 цього Закону, якщо зазначені умови не змінилися.
Відповідно до абз. 2 статті 1 Закону України " Про біженців", біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.
Відповідно до частин 1, 2 статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до положень Закону України " Про загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу" метою адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу є досягнення відповідності правової системи України acquis communautaire з урахуванням критеріїв, що висуваються Європейським Союзом (ЄС) до держав, які мають намір вступити до нього. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС є пріоритетною складовою процесу інтеграції України до Європейського Союзу, що в свою чергу є пріоритетним напрямом української зовнішньої політики.
Враховуючи викладене, суд приймає до уваги, як орієнтир, Директиви Європейського Союзу " Щодо мінімальних стандартів кваліфікації громадян третіх країни та осіб без громадянств біженців або як осіб, що потребують міжнародного захист іншими причинами, а також суті захисту, що надається ", які використовуються у практиці Європейського Суду з прав людини, відповідно до яких заяви є обґрунтованими, якщо виконуються такі умови:
- заявник зробив реальну спробу обґрунтувати свою заяву;
- усі важливі факти, що були в його розпорядженні, були надані, і було надано задовільне пояснення відносно будь-якої відсутності інших важливих фактів;
- твердження заявника є зрозумілими та правдоподібними не протирічать конкретній та загальній інформації за його справою;
- заявник подав свою заяву про міжнародний захист як можливо раніше, якщо заявник не зможе довести відсутні поважної причини для подання такої заяви;
- встановлено, що в цілому заявник заслуговує довіри.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не вживалися заходи щодо встановлення очевидної необґрунтованості заяви та відсутності підтвердження зловживань позивачем, а також заходи щодо встановлення чи заслуговує позивач в цілому довіри.
Проаналізувавши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов до висновку, що позивач зробив реальну спробу обґрунтувати свою заяву, зазначивши про переслідування його сім'ї.
Позивач зазначає, що приблизно з 1999 -2000 рр. розпочався міжетнічний конфлікт між ДР Конго та Руандою, відтоді почалася національна ворожнеча. Оскільки батько позивача був тутсі, його звинувачували в підтримці повстанців, хоча це із його слів було неправдою. При цьому позивач звернув увагу суду, на те що в липні 2008 року група озброєних людей в масках увірвалися до його будинку, вони зґвалтували матір та двох старших сестер, забрали батька. Через декілька днів батька було знайдено мертве тіло батька. Після вищевказаної події позивачу постійно погрожували, принижували, залякували, тому залишатись вдома стало дуже небезпечно, було прийнято рішення про залишення країни походження.
Таким чином, позивач під час співбесіди повідомив всі важливі факти, що були в його розпорядженні.
Виходячи з наведеного вище, суд встановив, що заява позивача не є очевидно необґрунтованою.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищенаведене суд, прийшов до висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийнятого ним рішення у формі повідомлення № 75 від 12.05.2011р. про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця.
Керуючись ст.ст.69, 70, 71, 160, 163 КАС України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Скасувати прийняте Управлінням міграційної служби в м. Києві рішення у формі повідомлення № 75 від 12.05.2011 про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця громадянину ДР Конго ОСОБА_2.
3. Зобов'язати Управління міграційної служби в м. Києві прийняти рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання громадянину ДР Конго ОСОБА_2 статусу біженця.
4. Повернути громадянину ДР Конго ОСОБА_2 з Державного бюджету України 3,40 грн. сплаченого судового збору.
Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.А. Качур