20 серпня 2018 р. № 814/1017/18
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача:Баштанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області, вул. Ювілейна, 84, м. Баштанка, Баштанський район, Миколаївська область, 56100
про:визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з адміністративним позовом до Баштанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області (далі - відповідач, Центральне ОУПФ), в якому просить суд визнати дії відповідача протиправними, перерахувати та виплатити йому пенсію з 01.10.2017 року у п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати до змісту нової редакції ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 01 січня відповідного року та виплачувати її в майбутньому.
Ухвалою від 26.04.2018 року суд відкрив провадження у справі та постановив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він має статус учасника ліквідації аварії Чорнобильській АЕС 1 категорії, є інвалідом та отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Позивач вважає, що з 01.10.2017 у відповідності до ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на перерахунок пенсії в п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, у зв'язку з чим відмову відповідача у перерахунку пенсії вважає протиправною.
Відповідач надав відзив на позов, в якому зазначив, що позивач не має права на обчислення пенсії у п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, оскільки його участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відбувалась поза межами проходження дійсної строкової служби.
З врахуванням положень частин 1, 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа вирішується на підставі наявних у ній доказів у письмовому провадженні. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку як пенсіонер у Баштанському ОУПФУ з 2001 року та має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Вкладкою за № 118790 від 21.01.2004 року до посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, підтверджується, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії.
29.10.2003 року за експертним висновком Дніпропетровської регіональною міжвідомчою експертною комісією на засіданні від 25.12.2003 року (протокол № 479) визнано, що захворювання позивача пов'язані з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Позивачу встановлено третю групу інвалідності безстроково.
З 01.10.2017 року, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 року № 2148-VIII, вступили в силу зміни до ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон України № 796).
29.03.2018 року позивач звернувся до Баштанського ОУПФУ із заявою, в якій просив відповідача перерахувати та виплачувати йому пенсію з 01.10.2017 року у п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати до змісту нової редакції ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 03.10.2017 року та виплачувати її в майбутньому.
Листом від 10.04.2018 року № Б-13-ПЗ позивачу було відмовлено в задоволенні заяви позивача у зв'язку з тим, що позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не під час проходження дійсної строкової військової служби.
Статтею 10 Закону України № 796, що визначає основи соціального захисту такої пільгової категорії осіб як учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, наведено визначення осіб, які належать до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а саме: учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з приміткою до цієї статті до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.
Тобто, військовослужбовці та призвані на військові збори військовозобов'язані користувались всією повнотою соціально-економічних, політичних та особистих прав і свобод і несли усі обов'язки громадян СРСР, передбачені Конституцією СРСР.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-XII (далі - Закон України № 2232), що набрав чинності з 12.05.1992 року.
Відповідно до ч. 9 ст. 1 Закону України № 2232 щодо військового обов'язку громадяни України поділяються, зокрема, на такі категорії: військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.
За правилами ч. 1 ст. 16 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991 року № 1934-XII, держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, резервістів, які виконують обов'язки служби у військовому резерві, та військовозобов'язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, членів їх сімей, працівників ЗС України, а також членів сімей військовослужбовців, резервістів та військовозобов'язаних, які загинули (померли), пропали безвісти, стали інвалідами під час виконання службових обов'язків або постраждали у полоні в ході бойових дій (війни), в умовах надзвичайного стану чи під час виконання службових обов'язків за межами України в порядку військового співробітництва або у складі національного контингенту чи національного персоналу у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.
Стаття 59 Зaкoну Укрaїни № 796 передбачає право на пенсії військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
Згідно з ч. 1 ст. 59 Зaкoну Укрaїни № 796 пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами.
Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року (ч. 3 ст. 59 Закону України № 796).
Отже, ч. 3 ст. 59 Зaкoну Укрaїни № 796 розділяє осіб, які мають право на призначення пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме:
- особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи;
- особам, які брали участь в інших ядерних аварій та випробувань;
- особам, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби.
Позивач не брав участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та не посилається на ці обставини, як на підставу призначення йому пенсії.
Натомість позивач вказує, що він є ліквідатором наслідків Чорнобильської катастрофи, оскільки з 19.08.1987 року по 16.12.1987 року виконував службові завдання по ліквідації наслідків аварії в зоні Чорнобильської АЕС (у складі військової частини № 44316).
На підставі викладеного, суд зазначає, що військовослужбовці та призвані на військові збори військовозобов'язані мають користуватись всією повнотою соціально-економічних, політичних та особистих прав і свобод громадян в рівній мірі, в зв'язку з чим, позивач має право на перерахунок пенсії відповідно до ст. 59 Зaкoну Укрaїни «№ 796.
На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що ч. 3 ст. 59 Зaкoну Укрaїни № 796 передбачається призначення та виплату пенсії особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, в тому числі військовозобов'язаним, а не виключно військовослужбовцям строкової служби, як помилково вважає відповідач.
Виходячи з вищезазначеного, суд позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судові витрати по справі відсутні.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Баштанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області (вул.Ювілейна, 84, м. Баштанка, Баштанський район, Миколаївська область, 56100, код ЄДРПОУ 41249224) задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Баштанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області щодо неприйняття рішення про перерахуваня та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2017 року у п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 01 січня відповідного року.
3. Зобов'язати Баштанське об'єднане управління Пенсійного фонду України Миколаївської області ( вул. Ювілейна, 84, м. Баштанка, Баштанський район, Миколаївська область, 56100, код ЄДРПОУ 41249224) перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) з 01.10.2017 року у п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 01 січня відповідного року.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя І. А. Устинов